ПІДТРИМКА ВОЇНІВ - ЗАХИСНИКІВ

 

РУБРИКА

"Ви запитуєте - ми відповідаємо"

/за матеріалами Нелі Куцак, кризового психолога/

ПІДТРИМКА ВОЇНІВ - ЗАХИСНИКІВ

Нові риси, які з'являються у військового, - формуються під час бою, під час бойової обстановки, під час загрози життю, під час війни.

 

Правила бою/правила виживання

Заблоковані почуття

"Зупинити хаос"

"Реагуй при небезпеці"

"Нікому не довіряй"

"Завжди плануй наперед"

"Знай територію"

Перше Правило бою/правило виживання

Заблоковані почуття

 

-         Для того, щоб вижити, потрібно зберегти холодний розум.

-         У психіці вмикається "запобіжник",  який відключає теплі, ніжні, співчутливі переживання, щоб уберегти воїна.

-         Залишається злість на ворога - і це нормально, бо це потужна енергія, для боротьби за свою країну, за своє життя.

-         Максимально увімкнені чуття: зір, слух, дотик, нюх - щоб почути найменший звук, відчути запах, який може сигналізувати про небезпеку.

Коли захисник повертається додому у відпустку

-         Неможливо "включити" емоційність...

-         Воїни не усвідомлюють, чому напружені, чому так важко розслабитися, чому так болить голова, болять очі, болять усі м'язи.

-         Психіка завжди працює на виживання, намагається все просканувати, щоб уберегти життя.

-          Військові дуже добре відчувають: якщо почнуть виявляти ніжність, то всі почуття відкриються - і жах, і горювання за побратимами, які загинули...

Контроль емоцій!

Головне - виконати бойове завдання!

Як підтримати військового?

-         "Чи можу я тебе підтримати?"

-          "Що я можу для тебе зробити?"

-           Робіть саме те, про що вас просять.

Друге Правило бою/правило виживання

"Зупинити хаос"

-         Коли є небезпека, потрібно швидко відреагувати: або впасти на землю, або завмерти - але ніколи не бігти, не визначивши напрямок небезпеки.

-         Психіка спрацьовує на виживання! Є завмирання тіла, а також завмирання міміки.

-         Коли приходять відвідати військового, він зустрічає їх з "кам'яним обличчям", поки не зорієнтується, з яким наміром прийшла ця людина. Відбувається "сканування" події.

-         Військовий не розуміє, що в нього така міміка, і дивується, що на нього незрозуміло дивляться: "Я якийсь не такий. На мене всі підозріло дивляться".

Коли захисник повертається додому у відпустку

-         Чуючи якийсь звук,  військовий може впасти на землю. Наприклад, звук киплячого чайника, схожий на звук польоту міни...

-         Будь-який побутовий звук може "повернути" воїна на поле бою.

-         Психіка завжди працює на виживання!

-         Коли військовий зрозуміє, що людина доброзичлива, що це свій - починає спілкуватися, усміхатися.

Коли ви помічаєте, що військовий у якийсь момент завмирає, ніби занурюється в себе, - у відповідь також треба завмерти й максимально показати спокій, щоб не спровокувати агресію, яка може підсвідомо виникнути як реакція на загрозу.

Як підтримати військового?

-         " Чи все в тебе гаразд?"

-         " Я дуже хочу підтримати тебе, та не знаю як?"

Не обіцяйте допомогти тим, чого не зможете здійснити.

Третє Правило бою/правило виживання

«Реагуй при небезпеці»

-         Коли воїн підсвідомо, суб’єктивно чи об’єктивно, відчитає небезпеку з міміки, жестів, запахів, звуків, то автоматично вмикається режим «бийся» — реакція на знищення небезпеки.

-         Тому не можна підходити до військових ззаду, доторкатися до спини.

-         Також це потрібно пояснювати дітям: «Тато тебе любить, але зараз у нас нове правило — коли тато приходить додому,

          не потрібно до нього несподівано вибігати;

          не потрібно стрибати йому на плечі;

          коли він спить, не потрібно на нього вискакувати».

Дуже часто діти не можуть цього зрозуміти, чому на тата не можна стрибати.

Можна, але спочатку сказати: «Тату, я тут».

Коли захисник повертається додому у відпустку

-         Наприклад, рідні заходять до кімнати без стуку, без попередження — із простим запитанням: «Їсти будеш?»

-         У відповідь зазвичай буде купа агресії.

-          Військові дуже сильно це переживають: «Що це зі мною відбувається? Я що — псих? Що зі мною не так?»

-         Вони самі не розуміють, що відбувається, бо ця агресія спрацьовує підсвідомо.

-         Тому спочатку краще постукати і запитати з коридору.

Як підтримати військового?

-         У військових треба питати дозволу на те, щоб потиснути їм руку або обійняти.

-         Не можна це робити спонтанно і різко.

Четверте  Правило бою/правило виживання

«Нікому не довіряй»

-         Коли перебуваєш у зоні бойових дій — не можна нікому довіряти, поки не переконаєшся, що ця людина своїми діями справді довела: вона береже своє життя і береже твоє.

-         Військові переживають величезну самотність, коли повертаються із зони бойових дій.

-         «Чи можна довіряти друзям, які були до війни, мамі, дітям, дружині, рідним — хоч я їх люблю — так, як побратимам, які прикривали мою спину?»

-         Відбувається підсвідома перевірка рідних:

• чи вони мене витримають такого, як я є зараз, із моїм новим досвідом?

  чи приймуть мене такого, чи я їм такий не потрібен?

Військові, коли щось починають розповідати близьким і бачать, як ті лякаються, — «бідні, що ви пережили!» — то вони замикаються; вони бачать, що рідні цього не витримують і починають їх берегти.

Або близькі кажуть: «Ти вже повернувся. Будь такий, як ти був до війни. Ти вже вдома».                                         

А це вже неможливо. Неможливо забути досвід, який ти пройшов.                                       

Неможливо забути побратимів, із якими воював.                             

Неможливо забути тих, хто рятував тобі життя.                                          

І неможливо забути тих, хто віддав життя за тебе.                    

Тому цей досвід ніколи не забудеться. І таким, як був до війни, цей воїн уже ніколи не буде.

Коли військовий повертається із зони бойових дій, його почуття блокуються — але перед тим, хто пережив таке саме, немає потреби їх блокувати.

Дуже часто жінки не можуть зрозуміти, чому син або чоловік з ними спілкується сухо, а з побратимами — це море тепла й емоцій. Вони думають, що він їх розлюбив. Насправді ні.

 Просто військові знають: якщо за цією теплотою далі поллється біль і агресія, то побратим усе витримає.

З ним можна поплакати, з ним можна посміятися, з ним можна бути теплим, з ним можна посваритися, з ним можна поговорити "своєю мовою" і з ним можна пережити разом цей біль, бо він теж пройшов це сам.

Побратими є перевіреними і з ними військовий може розплакатися, він не мусить себе підсвідомо контролювати, щоб не завдати болю.

Коли захисник повертається додому у відпустку

-         Мудро не забороняти бути військовим у товаристві побратимів, бо це єдиний спосіб для них побути у спокійному, розслабленому стані, коли твою спину прикривають.

Як підтримати військового?

Якщо рідні зуміють прийняти військового з його новим досвідом, з цими правилами, то дуже швидко стають «побратимами».

П'яте  Правило бою/правило виживання

«Завжди плануй наперед»

-          Коли перебуваєш у небезпечній ситуації, то завжди потрібно знати, де свій, де чужий, звідки може бути небезпека й куди можна сховатися в разі потреби.

-         На війні ситуація може швидко змінюватися, й постійно треба все це бачити і планувати, як треба діяти, кожну наступну хвилину.

Передбачати.     

-         Військові, повертаючись із зони бойових дій мають таку здатність — змінювати кожної секунди свої плани, бути непередбачуваними і завжди мати в голові план, що робити, якщо піде щось не так. Це стає постійною звичкою, постійною готовністю швидко діяти.

-         Треба все планувати і водночас бути непередбачуваним.

-         Потрібно багато інформації тримати в секреті й видавати лише стільки, скільки потрібно для виконання завдання.

-         Це залишається звичкою на рівні підсвідомості:

не роби нічого двічі однаково

не виходь із дому в один і той самий час

не йди одним і тим самим маршрутом

не говори іншим більше, ніж потрібно для виконання твого завдання.

Це працює і вдома: військовий має знати, де жінка, з ким вона, коли вона повернеться, де діти, що з ними тощо. Він має пильнувати периметр, пильнувати своїх рідних, але сам буде непередбачуваним.

Коли захисник повертається додому у відпустку

-         Якщо вас запросили в гості на третю годину, не сподівайтеся, що ваш чоловік піде на третю годину — ви підете раніше або пізніше, або не підете взагалі, тільки не тоді, коли вас чекають.

-         Психіка працює так підсвідомо.

-         Якщо ветеран прийшов до вас додому — ніколи не садіть його там, де вам здається зручно. Треба дати йому можливість самому вибрати місце. Він підсвідомо вибере те місце, з якого видно всю територію, є контроль периметру.

Шосте  Правило бою/правило виживання

«Знай територію»

-         Людина з бойовим досвідом так розміщується в просторі, щоб візуально контролювати територію.

-         Тому, наприклад, у транспорті ветерани завжди їхатимуть ззаду, щоби бачити всю маршрутку чи тролейбус.

-         Ветеранам дуже важко витримати в черзі, коли позаду стоять люди, в них з’являється величезне напруження.

-         Також дуже важко, коли воїн іде вулицею, а хтось іде за ним. Найчастіше людина з бойовим досвідом зупиниться і пропустить уперед.

Ці правила — це риси особистості;

це те, що працюватиме до кінця життя;

це досвід.

Це те, що врятувало життя, і тому воно залишається.

Як підтримати військового?

-         Єдине, що ми можемо зробити, — це прийняти цей досвід, підтримати приймаючи.

-         І лише від нас залежить, чи приймемо ми наших ветеранів із цим новим досвідом, враховуючи всі ці правила, - й тоді вони зможуть спокійно жити, - чи будемо з ними боротися й намагатися знищити цей досвід - і тоді сприятимемо тому, що у ветеранів розвиватимуться психічні розлади: ПТСР та інші.

Тільки від нас залежить, що буде з нашими ветеранами.

Чи ми приймаємо їх такими, як вони є з їхнім унікальним досвідом і разом із ними співпрацюємо;

Чи приймаємо також себе з цим досвідом - чи показуємо їм, що з ними щось не так.

Захищаючи нас, військові відрікаються від частини своєю людяності, часто ламають свої життєві принципи, часто ламають свій світогляд, ламають себе як людину, перебуваючи в нелюдських умовах, сплачуючи цю величезну ціну за наше життя.

Якщо у військового коротка ротація - всього 3-5 днів чи тиждень, а потім він повертається на фронт

Як підтримати військового?

Виконати підтримувальну роль і стати ключовим моментом відновлення можуть саме базові речі:

 

-         Забезпечити якісне домашнє харчування

-         Організувати родинний затишок

-         Не треба запрошувати багато гостей

-         Не залучати рідну людину до побутових справ

-         Подбати про те, щоб не було багато звукових навантажень і яскравого світла

-         Дати можливість добре висипатися у темній та прохолодній кімнаті

-         А якщо людині складно заснути - робити разом дихальні вправи

-         Гуляти перед сном

 

-         Чітко інформувати про найближчі спільні плани. Все детально проговорювати, але не забувати питати згоди

 

Такі специфічні прояви, як посилена роздратованість, тривожність, агресивна поведінка, потребують обережної розмови і спокійного ставлення

 

 Фахівці радять не запитувати дуже багато, а просто дати знати:  

-          я тут, я готовий або готова тебе послухати, коли в тебе буде на це бажання

Правила  телефонної розмови з військовим, який виконує бойове завдання

Передавати свої переживання, хвилювання, свою тугу - не можна!

Це ніби розриває воїна на дві частини.

Бо одна його частина має бути в повній бойовій готовності й вижити, виконати завдання, - а для цього не може бути почуттів;

а інша частина - це любов до дружини, мами, до сім’ї.

І він починає вмикати емоції, а тут - бій…

 

Якщо справді хочете підтримати свого воїна:

-         скажіть, що ви його любите,

-         молитеся за нього,

-         що ви поруч, хоч і далеко, чекаєте;

-         у вас все добре, ви справляєтеся.

-          «Просто дай знати, що з тобою все добре».

 

Якщо воїн не відповідає кілька днів - не панікуйте, не влаштовуйте йому істерик; він може бути на завданні.

 

Не конкуруйте, кому він більше подзвонив, кого більше любить. 

Подзвонив - і добре, бо живий.

Неважливо, кому.

 

РАЗОМ МИ ПЕРЕМОЖЕМО!