Вимоги до організації і проведення мовленнєвих занять. Методичні рекомендації для вихователів

Матеріали семінару-практикуму

Вимоги до організації і проведення мовленнєвих занять

Методичні рекомендації для вихователів

1. Ретельна підготовка вихователя до заняття, визначення чіткої мети і завдань кожного мовленнєвого заняття (комплексного чи тематичного) з погляду навчання мови та розвитку мовлення. Оптимальний добір методів і прийомів навчання.

2. Пріорітетна мовленнєва спрямованість усіх видів мовленнєвих занять. Суто мовленнєва спрямованість занять, побудова їх на знайомому, цікавому, близькому й зрозумілому матеріалі.

3. Взаємозв'язок із попередніми заняттями з розвитку мовлення та заняттями з інших розділів Програми (ознайомлення з довкіллям, художньою літературою, розвиток сенсорики тощо), з різними видами дитячої діяльності. Наскрізне розв'язання мовленнєвих завдань.  

4. Мотивація мовленнєвої діяльності дітей (мотив - це те, задля чого говориться): наявність у дітей позитивних емоцій, інтересу до заняття, захоплення побаченим та почутим тощо.

5.  Домінування принципу розвивального навчання, уникати риторичних запитань до дітей, введення елементів проблемно-пошукового методу.

6. Максимальна мовленнєва активність дітей: чим більше діти говорять, тим ефективніше заняття (співвідношення таке: три частини тривалості заняття говорять діти, дві частини - вихователь).

7. Навчання дітей розповідей здійснюється лише на добре знайомому дітям матеріалі.

8.  Домінувальна роль ігрових методів і прийомів навчання рідної мови - максимальне використання ігрових прийомів навчання (дидактичних ігор та вправ, народних, рухливих ігор з текстами та діалогом, сюрпризів,ігор-забав, де дитина виступає мовцем тощо).

9.  Створення для кожної дитини ситуації успіху, захоплення, спонукання до висловлювання власної думки, прояву мовленнєвої ініціативи.

10. Доцільне використання наочних посібників. Ілюстративний матеріал має бути добре знайомим дітям, естетичним, привабливим; на мовленнєвих заняттях не рекомендується відволікати увагу дітей технічними засобами.

11. Оптимальне співвідношення частин заняття за тривалістю (рівномірний розподіл часу між трьома частинами комплексного заняття).

12. Диференційований підхід до дітей, урахування їхніх індивідуальних та вікових особливостей. Проведення індивідуальної роботи з вихованцями на закріплення мовленнєвих умінь і навичок, набутих на занятті (не колекціонувати дитячі мовленнєві помилки з попередніх занять).

13. Поєднання колективних форм роботи з індивідуальними; оптимальна інтенсивність навантаження на дітей задля активізації їхньої розумової діяльності та запобігання втомі; дотримання визначеної тривалості заняття чи її подовження у разі підвищеного інтересу дітей, захоплення матеріалом. Тривалість мовленнєвих занять за віковими групами (за Аллою Богуш): третій рік життя 10-12 хв; четвертий рік життя 12-15 хв; п'ятий рік життя 15-20 хв; шостий рік життя 20-35 хв.

14. Позитивна оцінка будь-якого результату (не допускати погроз, докорів, негативної оцінки мовленнєвої діяльності дітей), не допускати авторитарного впливу дорослих.

15. Забезпечення зворотного зв'язку.

16. Заняття має бути емоційним, давати дітям відчуття задоволення.

17. Взаємозв'язок мовленнєвих занять із заняттями з інших розділів програми (не мовленнєвих); забезпечення взаємозв'язку групових, індивідуально-групових та індивідуальних форм роботи з дітьми.

18. Добиватися невимушеності, розкутості дітей на занятті. Давати можливість приймати зручну для них позу, сидіти як за столом, так і на килимку (на стільчиках півколом чи без них).

19. Створення оптимального розвивального мовленнєвого середовища в групі (не обов'язково лише предметного): моделювання ситуацій спілкування; наявність прикладів для наслідування мови та мовлення; мотивація мовленнєвої діяльності дітей і створення умов для самостійної мовленнєвої діяльності (підтримка, заохочення).

20. Залежно від рівня мовленнєвого розвитку дітей вихователь вирішує, які мовленнєві завдання слід виносити на заняття, а які ватро включати в ігри-заняття, або у невимушене побутове спілкування.

21. Доречно дотримуватися тематичного принципу розподілу лексики та різних мовленнєвих завдань відповідно до нього (по місцях) з метою активізації словника кожної дитини, граматичної правильності мови, звукової культури, збагачення мовленнєвого досвіду.

22. Дотримуватися принципу повторюваності програмових мовленнєвих завдань. Дидактично спрямовані мовленнєві ігри і заняття слід будувати так, щоб діти на кожному наступному занятті могли використовувати мовленнєвий досвід, набутий на попередніх заняттях та на різноманітних зв'язках між заняттями різного спрямування та характеру.

23. Поєднання загальноосвітніх форм розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови з інклюзивними (в інклюзивних групах).

24. Мова вихователя має бути взірцем для наслідування (доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна, виразна, літературна), характер спілкування - щирим, довірливим, невимушеним, демократичним.

25.  Дотримання основних правил формування активної мовленнєвої діяльності кожної дитини:

• вести дитину у занятті (грі) від простого до складного;
• не робити за дитину те, що вона може зробити сама;
• створювати на занятті (під час гри) вільну, невимушену обстановку;
• зацікавлювати малюка заняттям (грою), але не примушувати грати;
• не заважати дитині думати, приймати рішення;
• частіше хвалити дитину, підбадьорювати її;
• радіти успіхам разом з дитиною.

Використані джерела:

1.    Методика розвитку мовлення та навчання рідної мови дітей раннього і дошкільного віку. Алла Богуш, Наталя Маліновська. Київ, 2022.  

Підготувала вихователь Аліна НЕСТЕРЧУК