Роль дидактичних ігор у формуванні соціального здоров'я дошкільників. Консультація для батьків та вихователів

Родина для малюка - це перша модель соціальних взаємин, яку бачить дитина, це фундамент, на якому базується подальше становлення особистості, це перше знайомство зі світом соціальних ролей. Провідним видом діяльності для дитини є гра. Граючись, вона відкриває для себе світ, намагається знайти своє місце в соціумі і бути прийнятою у ньому.

Гра - найбільш природнє середовище для дитини, у якому вона опановує нові способи спілкування, отримує нову інформацію, удосконалює отриманні навички, формує стиль взаємодії особистості із суспільством. У грі дитина моделює доросле життя і фактично творить саму себе. Ігрова діяльність є своєрідним містком, що з'єднує дитину з довкіллям та формує відчуття гармонії з навколишнім світом та самим собою. Коли дитина відвідує дитячий садок, у неї значно розширюється коло спілкування, з'являються нові пріоритети, нові приклади поведінки, діти починають володіти почуттями, емоціями, пробують знаходити себе у певній групі, а також успішно засвоюють багатогранний процес становлення гармонійного, всебічного розвитку особистості.

Одним із різновидів ігрової діяльності є дидактичні ігри. Дидактична гра продумується педагогом і враховує вікові особливості психіки: образне мислення; перевага емоційного компоненту; провідна діяльність (ігрова), як універсальний засіб профілактики й компенсації психоемоційних проблем дітей. Тому співпраця педагогів і батьків обов'язкова та взаємодоповнююча як у суспільному, так і у сімейному освітньому процесі.

Позитивний процес зміни дитини у грі не відбувається автоматично, він можливий, якщо дорослий емоційно співпереживає, сприймає й виражає щиру віру у можливості дитини, створює атмосферу взаєморозуміння. Важливе значення дидактичної гри і у засвоєнні дітьми характеристик соціального буття людини. Поряд із конкретними прикладами, що ілюструють відповідні поняття, дітям дошкільного віку можливо вже пояснити і дати елементарні поняття про гуманну поведінку та якості особистості такі як: ввічливість; доброзичливість; доброту; дружбу; етикет; любов; людяність; милосердя; патріотизм; працьовитість; привітність; скромність; співчуття; справедливість; чуйність; щедрість; щирість.

Види дидактичних ігор, які варто використовувати для формування соціального здоров'я дошкільників:

  • діалогові (елементи бесіди, діалог на певну тему). Ігри на зразок: «Прохання про допомогу», «Розмова при зустрічі», «Домовся з другом», «Передай інформацію», «Поділися враженням», «Що ти думаєш про цю ситуацію?», «Як би поступив ти?»;
  • стимулювальні (ігрові методики, позитивна оцінка, співпереживання, співчуття, розуміння тощо). Ігри на зразок «Ввічливі слова», «Магазин ввічливих слів», «Компліменти», «Лагідні слова», «Лагідна хустина», «Поклич лагідно», «Квітка доброти», «Дружба починається з усмішки», «Різнокольоровий букет», «Будинок добрих справ»;
  • коригувальні (передбачення наслідків власних дій, поведінки, спілкування; оцінка вчинку, правильного способу виходу із конфліктних ситуацій тощо). Ігри на зразок: «Оціни вчинок», «Так поступлю, а так ні», «Шо було б, якби...?», «Як помирити друзів?», «Мої дії», «Знайди гідне вирішення», «Як знайомитися із новачком?», «Долоньки дружби», «Як турбуватись про бабусю й дідуся?», «Холодне» і «велике» серце»;
  • емпатійні (розуміння та відтворення емоцій, почуттів; керування власними емоціями). Ігри на зразок: «Мій настрій», «Намалюй емоцію», «Що я відчуваю?», «Кольори настрою», «Підбери смайлик», «Говоримо без слів» та ін.

Для ефективної співпраці у формуванні соціального здоров'я дошкільників дорослі мають виконувати певні правила:

1. Створіть у сім'ї і ЗДО атмосферу визнання індивідуальності дитини, поваги до її особистості.

2. Спрямовуйте емоційне сприйняття дошкільником художнього слова, мультфільмів, театралізованих вистав, реальних подій сьогодення за моральними, етичними, християнськими принципами.

3. Розмовляйте з дитиною доступною, знайомою, зрозумілою всім мовою.

4. Потрібно хотіти почути дитину.

5. Виявляйте інтерес до проблем дитини - він має бути явним, тобто виражений за допомогою слів, дій, вчинків. Діти мають відчути вашу зацікавленість у грі.

6. Потрібно бути готовим прийняти почуття дитини, не оцінювати й не засуджувати їх, уникати прямих оцінок особистості й характеру дитини.

7. Потрібно бажати бути корисним дитині у формуванні її впевненості у собі, а не змушувати діяти за вашим бажанням.

8. Не можна намагатися зробити все самому за дитину, а потрібно щиро вірити в її можливості самостійно розв'язати свої проблеми.

9. Не можна брати на себе відповідальність за вибір дитини, а потрібно сприймати її як самостійну особистість.

10. Посміхайтеся дитині, використовуйте, ласкаві, м'які інтонації, говоріть не дуже голосно й не занадто швидко, використовуйте міміку обличчя, очей, рук.

11. Під час гри потрібно емоційно підтримувати малюків, звертати увагу на прояви ініціативи, доброзичливо реагувати на дії дітей; якщо маля помилилось - підбадьорюйте його, будьте справедливими в оцінюванні вчинків дитини.

12. Обов'язково хваліть дитину, але пам'ятайте, що похвала має бути не прямою, що оцінює, а описовою, стосуватися тільки діяльності дитини.

13. Варто обмежити роз'яснення: що і як  потрібно робити дитині; спершу з'ясуйте, що дитина запропонує сама. Концентруйте увагу на способі розв'язання, а не на проблемі. Якщо виникають труднощі, підводьте допоміжними запитаннями, щоб малюк відчув, що він спроможний дійти до розв'язання сам.

14. Не скорочуйте спілкування та сумісну діяльність з іншими членами родини, різновіковими дитячими товариствами, не замінюйте «живого» спілкування - віртуальним.

15. Контролюйте зміст та тривалість впливу телекомунікативного середовища.

16. Необхідно виключити всякий тиск, примус, оцінку, осуд. Надайте висловитися, виявити емоційну активність, будьте терплячі, уважні й доброзичливі - й успіх забезпечений!

Щоб дитина була соціально здоровою, жила в гармонії із навколишнім світом і собою, вона має бачити постійно перед собою позитивний приклад дорослих, цікаве спілкування з однолітками, близькими, бачити задоволення спілкування з нею, бути в безпеці, відчувати що вона не самотня, а значима і потрібна у цьому світі.

Підготувала вихователь Ніна СЕНЮК