Захист дитини від насильства та недбалого ставлення: обов'язок батьків та вихователів

Психолого-педагогічна просвіта

Насильство щодо дитини - це будь-яка форма фізичного, психологічного, сексуального чи емоційного жорстокого поводження, що призводить до шкоди її здоров'ю, розвитку та гідності.

Захист дитини є спільним і безумовним обов'язком як сім'ї, так і закладу дошкільної освіти.

Завдання для батьків: формування безпечного середовища:

• Будуйте довіру. Забезпечте атмосферу, в якій дитина не боїться говорити про свої почуття та про те, що її турбує. Регулярно питайте: «Що нового? Як ти себе почував/почувала сьогодні?»
• Навчайте правилу «Секрети». Поясніть дитині, що є хороші секрети (сюрпризи) та погані секрети (коли хтось просить приховати те, що засмучує, лякає або заподіює біль). Навчіть, що про погані секрети треба розповідати дорослим, яким вона довіряє.
• Правило «Приватність тіла». Навчіть дитину, що її тіло належить тільки їй. Вона має право говорити «Ні» на небажані дотики, навіть від знайомих.
• Дисципліна без насильства. Використовуйте позитивні методи виховання - встановлення чітких, зрозумілих меж та наслідків, а не покарання, крик чи приниження.
• Слідкуйте за оточенням. Будьте уважними до осіб, які проводять багато часу з дитиною (няні, родичі, знайомі).

Завдання для вихователів: профілактика у ЗДО:

• Партнерський стиль спілкування. Створюйте атмосферу поваги та гідності. Ніколи не принижуйте, не висміюйте і не порівнюйте дітей.
• Навчання дітей. Проводьте тематичні заняття та ігри, де у простій формі вивчаються права, емоції та правила безпеки (Хто мій друг, а хто - ні).
• Спостереження та документування. Ведіть спостереження за поведінкою дітей. Звертайте увагу на різкі зміни в настрої, нові страхи, агресію чи надмірну замкнутість.
• Співпраця з психологом. Регулярно консультуйтеся з фахівцями ЗДО щодо тривожних сигналів у поведінці вихованців.
• Співпраця з батьками. Проводьте консультації та бесіди, де акцентуйте на важливості позитивного виховання та необхідності дотримання прав дитини.

Як розпізнати тривожні сигнали?

Зміни у поведінці дитини часто є єдиним індикатором того, що щось не так.

Фізичні ознаки (можуть вказувати на фізичне насильство/недбалість):

• Тілесні ушкодження. Часті синці, подряпини, опіки, переломи, які не відповідають поясненням дитини чи батьків.
• Поганий зовнішній вигляд. Недоглянутість, брудний одяг, відсутність базової гігієни, виснаження або невідповідність одягу погоді (ознаки недбалості).
• Затримка розвитку. Проблеми з мовленням, моторикою, які не відповідають віковій нормі (ознаки тривалого нехтування).

Поведінкові та емоційні ознаки (можуть вказувати на будь-який вид насильства):

• Зміни в харчуванні та сні. Порушення сну (кошмари), різка втрата або набір ваги.
• Регресія. Повернення до поведінки, характерної для молодшого віку (смоктання пальця, енурез, надмірна плаксивість).
• Надмірна агресія або пасивність. Різкі спалахи гніву, або, навпаки, повна замкнутість, небажання гратися та спілкуватися.
• Страх перед дорослими. Уникнення певних людей або місць, сильна реакція страху на підвищений голос.
• Нездорова інформованість. Використання слів чи дій, що стосуються сексуальності, які не відповідають віку дитини.

Алгоритм реагування: Що робити, якщо ви підозрюєте порушення?

Жодна підозра не повинна залишатися без уваги!

Крок 1. Обережне спілкування та фіксація

• Не панікуйте. Зберігайте спокій, не драматизуйте ситуацію при дитині.
• Слухайте дитину. Дозвольте дитині розповісти все, не перебиваючи, не засуджуючи та не задаючи навідних питань. Просто підтверджуйте її почуття: «Я тобі вірю. Це не твоя провина».
• Фіксуйте. Запишіть усі деталі: що, коли, де, хто був причетний, а також усі помічені фізичні чи поведінкові ознаки. Не використовуйте ці записи як доказ, але вони допоможуть при зверненні до фахівців.

Крок 2. Обов'язкове повідомлення

Вихователь або будь-який працівник ЗДО зобов'язаний повідомити про підозру:

• Адміністрація ЗДО. Керівник має організувати внутрішнє розслідування та офіційне повідомлення відповідних органів.
• Служба у справах дітей (ССД). Це перший орган, який проводить соціальне інспектування сім'ї.
• Поліція. У випадках, що містять ознаки злочину (фізичне чи сексуальне насильство), повідомлення до правоохоронних органів є обов'язковим.

Важливо! Не намагайтеся самостійно розслідувати інцидент або викликати батьків «на килим». Це може зашкодити дитині та ускладнити офіційне розслідування.

Крок 3. Надання підтримки

• Психологічна допомога. Забезпечте дитині доступ до кваліфікованого психолога ЗДО або соціально-психологічного центру.
• Конфіденційність. Обмежте обговорення ситуації лише колом осіб, які безпосередньо залучені до процесу захисту.

Підготувала вихователь-методист Семенюк Раїса