Як забезпечити створення у ЗДО безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування). Групова консультація для педагогів

Останнім часом ми з вами дуже часто вдаємося до обговорення даного питання. Щоб забезпечити створення у ЗДО безпечного освітнього середовища,  вільного від насильства та булінгу (цькування), пропоную поговорити  про те, що спричиняє булінг і якими є його  передумови. Чому так стається, що на певному етапі життя, навчання, роботи деякі діти, дорослі вдаються до деструктивної поведінки і починають переслідувати інших.

Насильство та булінг (цькування) в освітньому середовищі має різний характер і природу. Воно може проявлятися як у формі одноразових, так і у вигляді систематичних дій. Але ці дії завжди завдають шкоди психічному та фізичному здоров'ю усіх учасників освітнього процесу.

Не секрет, що виявити випадки насильства в ЗДО достатньо важко. Передусім тому, що насильство відбувається переважно у місцях, де відсутній контроль і нагляд дорослих. До того ж і потерпілий, і спостерігачі воліють не повідомляти нікого про випадок, щоб їх не вважали «ябедницею» або через страх зізнатись.

Найнебезпечнішим є повторюваність випадків насильства в ЗДО. Саме систематичні насильницькі дії є булінгом або цькуванням. Нагадаю, що термін «булінг» походить від англійського слова «bully», тобто хуліган, забіяка, задира.

Варто пам'ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками: це систематичність (повторюваність) діяння, злий умисел, дисбаланс сил, відсутність розкаяння у кривдника. Булінг (цькування) ніколи не припиняється самостійно -  потрібне втручання сторонніх осіб, захист і допомога потерпілому, кривднику та свідкам.

Проблемою у освітньому середовищі є булінг (цькування) з боку педагога по відношенню до дитини. Такий булінг (цькування) може проявлятись через систематичні дії: необґрунтоване заниження оцінок, систематичне ігнорування думки дитини або її дій, вішання ярликів, принизливі слова, залякування.

Причинами виникнення булінгу (цькування) у міжособистісних взаєминах можуть бути різні чинники: особистісні, сімейні, соціальні, оточення (середовище).

1. Особистісні чинники - це фізичні чи психологічні особливості дитини (індивідуальні особливості фізичного, психічного, інтелектуального розвитку, зовнішності тощо). Розлади та порушення в розвитку дитини можуть стати причинами виникнення булінгу (цькування). Так, часто ініціаторами булінгу (цькування) є діти, які мають певні індивідуальні психологічні особливості та спровоковану цим агресивну поведінку (синдром дефіциту уваги, гіперактивності, розлади поведінки, біполярний розлад, опозиційний розлад, посттравматичний стресовий розлад та інші). Будь-яка «інакшість» - відмінність від інших, наприклад, зовнішній вигляд, стан здоров'я тощо, являється однією з найчастіших причин булінгу (цькування) по відношенню до таких дітей. Іноді діти, дорослі вважають булінг одним із способів самоствердитись та завоювати авторитет в очах друзів, однолітків: стати популярними, керувати, мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися та поважати. Причиною булінгу (цькування) може бути намагання компенсувати невдачі у навчанні, спілкуванні, суспільному житті, заздрість успіхам інших, через гарніші або крутіші речі, одяг тощо.

2. Сімейні чинники, які визначають агресивну поведінку дитини, а також дорослого та можуть провокувати булінг (цькування) у сім'ї: брак близьких стосунків та відсутність  уваги до особистості позбавляє дитину можливості ділитись з рідними своїми проблемами та труднощами у спілкуванні; слабкий або занадто сильний (авторитарний стиль спілкування) контроль; гіперопіка; тиск або жорстоке поводження, що призводить до сприйняття дитиною навколишнього світу як постійного джерела загрози. Якщо у родині постійні сварки, бійки, образи, критика та приниження іншого є єдиним способом висловити своє невдоволення, то в подібній ситуації дитина починає діяти за звичною для неї схемою. Саме домашнє насильство спричиняє появу булінгу, зокрема в освітньому середовищі, коли дитина, що потерпає від домашнього насильства, копіюючи дії дорослих, може стати як жертвою, так і кривдником.

3. Середовище, як чинник, відтак, несприятливий соціально-психологічний клімат у закладі освіти, стрес внаслідок перевантаження, відносини з однолітками та педагогами, відсутність належної уваги з боку педагогів, сприяють появі сварок, конфліктів, проявів насильства та їх перехід в булінг (цькування). Найбільш розповсюдженими чинниками, які провокують появу булінгу (цькування) можуть бути:

- авторитарний стиль в освітньому процесі (іноді педагог сам може бути ініціаторами булінгу (цькування), коли дитина розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер; він особисто приймає рішення, без врахування думок, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, внаслідок чого діти втрачають активність, характеризуються низькою самооцінкою та агресивністю);

- виокремлення педагогом будь-якого з дітей як позитивного або негативного прикладу для інших часто провокує суперництво, яке у майбутньому переростає у булінг (цькування) цієї дитини;

- ігнорування проблеми на рівні закладу освіти (іноді педагогічний персонал закладу освіти відмовляється визнавати випадки булінгу (цькування) в групі  або ЗДО в цілому, просто ігнорує це явище; це, в одному випадку, може сприйматися дітьми як норма поведінки, і вони будуть моделювати цю поведінку на інших дітей, в іншому випадку - це провокує почуття безкарності та безнадійності та нерідко призводить до загострення ситуації з булінгом (цькуванням).

4. Соціальні чинники - це стереотипи, культурні норми, соціальна та економічна нерівність, вплив інформаційних технологій (ЗМІ, інтернет, ігри, фільми тощо). Досить часто причиною булінгу (цькування) у закладі освіти є гендерні стереотипи, тобто домінування чоловіків над жінками, або ж навпаки жіночий чи чоловічий колектив. Причиною булінгу (цькування) в закладі освіти також може бути сексуальна орієнтація. Соціальна та економічна нерівність є досить розповсюдженою причиною  булінгу (цькування) у закладі освіти. Люди з високим соціальним статусом можуть зневажливо ставитися до менш забезпечених. Спонукає до булінгу (цькування) популяризація насильницьких моделей поведінки на телебаченні, в кінематографі, в мережі  Інтернет. Сучасні медіа нерідко демонструють жорстокість і насильство та значною мірою впливають на формування цінностей та поведінку дітей. Діти поступово починають вважати насильство способом вирішення проблем та імітують побачене в реальному житті.

Кожен нижній рівень обумовлює наступний рівень і уможливлює булінг (цькування), агресію, прояви насильства по відношенню до інших (за «Пірамідою ненависті», яка побудована за  принципом Маслоу). Вона складається із 5-ти рівнів:

• рівень упередженого ставлення;
• рівень дій, базованих на упередженні;
• рівень, на якому виникає дискримінація;
• рівень жорстокості;
• рівень геноциду.

Таким чином, аби забезпечити  безпечне освітнє середовище у ЗДО,  вільне від насильства та булінгу (цькування)  треба, у першу чергу, працювати із суспільними, у тому числі і з особистими, стереотипами та упередженнями, оскільки вони становлять основу, на якій зароджується ненависть та агресія по відношенню до інших. По-друге, варто пам'ятати, що діти переймають ставлення, реакції, способи поведінки дорослих, які ті часто транслюють несвідомо. Тому батькам, педагогам варто працювати і над своїми емоціями, слідкувати за власними висловлюваннями та вчинками, реакціями та способами поведінки, аби не провокувати булінг (цькування).

А ще важливим є раннє виявлення та попередження булінгу (цькування) в ЗДО та  подальше дотримання алгоритму реагування на випадки насильства булінгу (цькування).

Підготувала практичний психолог Юлія ВІННІЧУК

за матеріалами інтернетресурсів