Види діяльності, форми й методи формування навичок дошкільників, орієнтованих на сталий розвиток. Методичні рекомендації для вихователів

Сучасний економічний стан нашого суспільства з особливою гостротою висуває проблему виховання у людей бережливого ставлення до народного надбання, матеріальних цінностей; навчання економного, раціонального використання природних багатств. Сталий розвиток - стратегія виживання і безперервного розвитку цивілізації та окремих країн в умовах збереження навколишнього середовища.

Освіта для сталого розвитку - освіта, спрямована на набуття знань і навичок, що формують світогляд і систему цінностей, які сприяють розвитку економіки та суспільства і збереженню довкілля та водночас включає програми, орієнтовані на комплексне вивчення соціальних, екологічних, економічних питань із врахуванням місцевих, національних й регіональних умов. 

Основні положення Концепції сталого розвитку:

1. У центрі уваги - люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя у гармонії з природою.

2. Охорона навколишнього середовища має стати основним компонентом процесу розвитку і не може розглядатись у відриві від нього.

3. Задоволення потреб у збереженні навколишнього середовища повинно розповсюджуватися не тільки на теперішні, але й на майбутні покоління.

4. Необхідним є партнерство, спільна робота всіх і кожного для забезпечення сталого розвитку.

5. Збереження здоров'я людей і забезпечення гідного рівня життя.

Саме на таких засадах формується поняття сталий розвиток. У Базовому компоненті дошкільної освіти в освітньому напрямі «Дитина в природному довкіллі» є природничо-екологічна компетентність, сутність якої полягає у здатності дитини до природодоцільної поведінки у різних життєвих ситуаціях, що ґрунтується на емоційно-ціннісному ставленні до природи, знаннях її законів та формується у просторі пізнавальної, дослідницької, трудової, ігрової діяльностей. Також у цій компетентності визначаються навички, орієнтовані на сталий розвиток: cформованість у дитини моделей поведінки сталого способу життя, що виявляються у сформованості початкових уявлень про сталі дії і поведінку, усвідомленні дошкільниками необхідності збереження ресурсів планети й особистої причетності до цього; розвиненості у дітей ефективних звичок соціальної поведінки, поводження з природними ресурсами та збереження природи і бажання так діяти.

У програмі «Дошкільнятам - освіту для сталого розвитку» Олени Пометун та Наталії Гавриш, яку рекомендовано МОН України для впровадження, основною формою педагогічної діяльності виділяється тематичний день, за допомогою якого забезпечується впровадження інтегрованого підходу у навчанні та вихованні. Мета кожного з тематичних днів полягає у формуванні в дітей розуміння необхідності постійного виконання сталих дій, щоб вони закріпилися у звичку.

Структура тематичного дня передбачає певні організаційні складники.

Ранкові заходи тематичного дня будуються за звичною для дітей схемою, проте можуть бути пов'язані з темою дня, зокрема:

• прийом дітей, коротке спілкування з батьками, коли вихователь може представити тему дня (його гасло);
• визначення місця дня у послідовному ланцюжку днів тижня, місця, пори року;
• спостереження за зеленими насадженнями, погодою, обмін досвідом і враженнями від минулого дня (у цей момент деякі запитання вже можуть мотивувати дітей до роздумів над темою дня);
• проведення ранкової гімнастики (вона також може бути пов'язана із темою дня);
• індивідуальна робота з дітьми;
• вільне спілкування та взаємодія дітей у різних видах дитячої активності в розвивальному середовищі групи. Це спілкування може бути пов'язане з темою дня.

Кульмінацією є спеціально організоване заняття, інтегроване за змістом, що поєднує декілька освітніх напрямів з пріоритетом одного із них. Мета заняття полягає у допомозі дітям усвідомити певну інформацію і зразки поведінки, їх цінність та викликати бажання вчиняти саме так у повсякденному житті.

Заняття передбачає наявність певної структури, що обов'язково починається з мотиваційної частини. Її метою є пробудження допитливості, інтересу дітей до теми розмови, створення ситуації занепокоєння, мотивування на пізнання нової інформації, прагнення поширити свої знання в активній індивідуальній чи груповій діяльності, донести їх до інших і, нарешті, щось зробити для розв'язання усвідомленої проблеми.

Педагог на занятті посідає позицію модератора. На початку кожного заняття варто використовувати стартовий текст  (шляхом читання чи розповіді вихователя), героями якого є хлопчик і дівчинка - Максимко і Оксанка. Обов'язковою частиною заняття є проведення короткого самодослідження дітьми власних звичок і досвіду за допомогою спеціальних карток, у яких вони значками позначать свій рівень володіння навичками. Основну частину заняття складатиме опанування дій - обговорення моделей поведінки, проголошення намірів і відповідна практична діяльність дітей.

Особливості організації освітньої діяльності різних вікових груп дошкільників на заняттях

Молодша група

• На заняттях слід виділяти достатньо часу для освоєння дій, передбачених програмою.
• Діти потребують зразка бажаної моделі поведінки, яку явно і неодноразово їм має демонструвати педагог, запрошуючи до повтору.
• Дошкільники усвідомлюють ключову ідею тематичного дня через емоційне занурення в ситуації, де смисл ідеї стає для них очевидним.
• Темп організації роботи має бути повільним, щоб більшість дітей встигла перейти від однієї діяльності до іншої, виконати завдання вихователя (підійти, взяти, сісти, розглянути тощо).
• Кожний вид роботи, передбачений програмою дня, має бути апробованим кожною дитиною і, за потреби, неодноразово, тому педагогу не варто передбачати широкий перелік дій.
• Організація проживання дня має бути досить динамічною: це варто досягати урізноманітненням засобів навчання, а не прискорюванням темпу роботи.
• Більшість дітей цього віку не орієнтовані на іншу людину як свого партнера, вони не вміють гратися разом (тільки научаються цьому), не всі вільно володіють мовленнєвими формулами звертання, прохання, пропозиції, подяки тощо. Тому варто виготовити (придбати) кілька комплектів ігрових наборів, шапочок-наголівничків для театралізацій, картинок.
• Тон мовленнєвої взаємодії з малюками має бути заохочувальним, слід мінімізувати звернення у формі наказів і настанов активність та особистий інтерес; він лише научається чекати, доки при загально груповому виконанні завдання дійде черга до нього. Тому слід надавати перевагу індивідуальним та індивідуально-груповим способам організації діяльності дітей і це забезпечить якісніший контакт між дитиною і педагогом.
• Не слід збирати всіх дітей групи, приміром, для спостереження за жуком, пташкою, крапельками води - більшість із них не зможе якісно розглянути об'єкт спостереження і не досягне запланованого вихователем результату. Краще організовувати роботу малими групами і повторити одне і те саме кілька разів.
• Слід надавати перевагу груповим способам організації художньо-предметної діяльності дітей, оскільки спільний результат буде більш вражаючим і підсвідомо утвердить дітей у перевагах групової взаємодії.

Середня група

• Діти п'ятого року життя потребують достатньо часу для освоєння дій, передбачених програмою.
• Інтерес до багаторазового повторення дій педагог може підтримувати ігровим сюжетом або ігровим предметом.
• Доречні ігрові вправи, що потребують уживання дітьми певних мовних формул комунікації.
• Зростає зацікавленість до виконання дій із однолітками.
• Рівень пізнавальної активності дітей п'ятого року життя є високим. Вони прагнуть самостійно переконуватися в питаннях, що викликають сумніви. Тому для них важливі досліди.
• Діти опановують рольові ігри - вони здатні активно діяти, розгортаючи ігровий сюжет. Це дає їм змогу закріплювати дії, зберігаючи пізнавальний інтерес. Педагог може виступати в ролі консультанта чи учасника гри. Звертаючись до досвіду дітей, він має пропонувати їм зробити свідомий вибір дії в певній ситуації, самостійно обрати мовні формули з тих, які вони вже засвоїли.
• Діти під керуванням педагога здатні до групової роботи художньо-предметного змісту. Варто організувати таку роботу в невеликих командах із 5-6 осіб. Недосконалі технічні навички тої чи тої дитини не гальмуватимуть реалізацію спільного задуму, адже спільне завдання, що виконуватиме команда, буде розкладене на низку простих задач, які по силі більшості чотирирічок.
• Важливо організовувати роботу дітей у підгрупах (парах, трійках), де діти мають можливість звертатися одне до одного, вправлятися в дотриманні спільних правил.
• Для мотивування дітей і формування їхнього ціннісного ставлення до ідей сталого розвитку особливе значення має позитивний емоційний клімат заняття. Атмосфера в групі, тон і манера звертання педагога до дітей має надихати їх на творчі дії, залученість до спільної роботи, посилювати пізнавальну активність і бажання діяти. На заняттях неприпустимі примус, тиск, моралізація і т.п.

Старша група

• Навчання і виховання у межах програми передбачає постійне залучення дітей старшого дошкільного віку до виконання і повторення дій, що дають їм змогу бути комунікативними, дружніми, здоровими та впевненими.
• Підґрунтям формування свідомого та відповідального ставлення до життя, готовності до ефективної взаємодії є природна активність старших дошкільників, їхнє бажання брати участь у спільній діяльності, небайдужість до чужої біди. Діти долучаються до спільної справи, якщо це дає їм можливість відчути власну значимість, виявити самостійність у розв'язанні проблеми.
• Надважливими в роботі зі старшими дошкільниками є діалогові форми взаємодії, адже діти цього віку здатні аналізувати ситуацію, знаходити відповідні способи дії, обирати бажану дію, усвідомлювати її необхідність і переваги.

Програма з освіти для сталого розвитку для дошкільників реалізує освітню технологію на засадах одного з напрямів гуманістичної педагогіки - педагогіка емпауерменту, що є послідовним втіленням діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів у навчанні. Педагогічна модель передбачає впровадження елементів стратегії  Нової української школи - педагогіка партнерства, інтегрованого навчання, розвитку критичного мислення дітей. Це, своєю чергою, забезпечує поєднання дошкільної освіти в ЗДО та початкової освіти у школі. Таке навчання потребує змін у діяльності педагога (вихователя). Він має виступати організатором дій дітей, надихати їх, підбадьорювати, скеровує їхні  зусилля, спонукати до вибору способу діяльності, самостійного виконання обраних дій та їх обговорення. Роль педагога полягає в тому, щоб, враховуючи вік дітей, створити умови для безпечного й ефективного навчання, запросити їх до участі в ньому. Він має вміти слухати й чути дитину, підтримувати її особисті зміни через позитивний зворотній зв'язок.

Основні принципи емпауермент-педагогіки:

- створення умов для формування у дитини впевненості у власних силах і можливостях та відповідальності за результати навчання;

- прийняття дитиною рішень щодо власного стилю життя та їх виконання;

- забезпечення психологічного комфорту дітей під час занять як за допомогою спеціальних прийомів, так і через доступні змісту тих кроків, які вона хоче і може здійснити;

- створення умов для появи у дітей ентузіазму і почуття задоволення від результатів групової й індивідуальної роботи, виконання дій і вироблення звичок поведінки, орієнтованих на сталий розвиток.

Важливими складовими елементами методики опрацювання освіти для сталого розвитку у дошкільному закладі є самопізнання, самонавчання дітей через діяльність, націлення їх на прийняття самостійних рішень у повсякденному житті, виконання дій у напрямі сталого розвитку. Ці положення вимагають побудови принципово нової педагогічної моделі

Використані джерела:

1. БКДО, 2021.

2. Гавриш Н. Дошкільнятам - освіта для сталого розвитку: навч.-метод. посіб. для дошкільних навч. закладів / Н. Гавриш, О. Саприкіна, О. Пометун; за заг. ред. О. Пометун. - Донецьк.: «ЛІРА», 2014. - 120 с.

3. Гавриш Н., Пометун О. Дошкільнятам - освіта для сталого розвитку: парціальна програма для системи дошкільної освіти / Н. Гавриш, О. Пометун. К., 2019.

Підготувала вихователь А. НЕСТЕРЧУК