Створення безпечних психологічних умов зростання дитини. Психологічний порадник для батьків

                                               Благородство виховується благородством. 

                                                                                 Воля виховується волею.

                                                                                 Любов виховується любов'ю.  Ш. Амонашвілі

Мама для дитини - перший психологічний захист. У дітей, розлучених з мамою у ранньому віці, навіть на короткий термін, виникає депресія, а іноді, як наслідок, синдром недорозвиненості. Причина  цього -  збіднілий емоційний світ людини, брак спілкування та уваги. Якщо мати та близькі люди не застосовують у спілкування з дитиною тілесного фізичного контакту, погладжування, усмішок, похвали, то у дітей виявляється більше поведінкових відхилень від норми, ніж у тих, які виховуються у сім'ї,  що намагається створити психологічно-комфортне середовище для зростання малюка.

Якщо змалечку дитину виховувати в атмосфері любові та взаєморозуміння,  вона виросте чуйною та доброзичливою. Якщо ж батьки зривають на ній всі свої невдачі й подають приклад стосунків, не гідний наслідування, то дитина зростає нечуйною, черствою, а іноді жорстокою у ставленні до інших (до тварин, рослин, людей).

Звички роблять наше життя комфортним. Спільне завдання сім'ї і педагогів - формувати у малюків звички, які б не створювали їм у майбутньому дискомфорту, а позитивно впливали на їх особистість, духовний світ. Дитину навчає те, що її оточує:

• Якщо малюка часто критикують, то, відповідно, навчають осуджувати;
• Демонструють ворожість - учать битися;
• Висміюють, то дитина буде несміливою, невпевненою у собі, з комплексом неповноцінності;
• Якщо хоча б іноді бувають поблажливими, то виховують дитину терплячою;
• Хвалять - навчають оцінювати;
• Чесні з дитиною вчать справедливості й відповідальності;
• Намагаються створити для малюка безпечне середовище - вчать вірити в себе і в людей; намагаються створити атмосферу дружби та взаєморозуміння - вчать знаходити любов у світі;
• Привчають до колективної праці - дають відчуття власної значущості (дитина почувається потрібною);
• Доброзичливо ставляться до інших - виховають емпатійну особистість;
• Проявляють активне співчуття (з наданням можливої допомоги) до тих, хто цього потребує - матимуть гарантовану поміч від власної дитини в майбутньому, оскільки виростять її небайдужою;
• Звертають увагу на гарні речі - розвивають естетичний смак.

Якою виросте ваша дитина, залежить повністю від того, які умови ви їй створюєте, які речі вона вважатиме для себе прийнятними і відповідно комфортними, а які ні. Щоб малюк міг комфортно почуватися у суспільстві, потрібно прививати йому не словами, а власними вчинками, діями такі норми суспільної моралі, як чесність, відповідальність, відчуття гідності, працьовитість, терпіння, совість, почуття обов'язку, вміння співпереживати, доброзичливість.

Духовне здоров'я залежить від рівня оволодіння духовними цінностями й обумовлюється психічним здоров'ям особистості - її врівноваженістю, психічною стійкістю, самодостатністю та спрямованістю мотиваційної сфери, що практично неможливо без створення прийнятних умов для розвитку такої особистості.

Моральне здоров'я є складником духовного здоров'я людини. Оволодіння загальнолюдськими моральними нормами, етикою спілкування та дотримання цих норм у житті забезпечить культурний розвиток особистості, збагачення її духовного світу, освіченості, вихованості й подальшу комфортну життєдіяльність. Формування морального здоров'я безпосередньо пов'язане із соціальними умовами, в яких живе дитина. Основою відчуття відповідальності є стійкий і усвідомлений вольовий акт.  Духовно збагачена дитина, в якої сформована відповідальність за свої вчинки, здатна протистояти злу, агресії, шкідливим звичкам, адже насиченість і повноцінність її життя, активна позиція є противагою ілюзорним миттєвостям задоволення.

Для збереження і зміцнення психічного здоров'я дитини використовуються такі техніки: релаксаційний масаж, музикотерапія, музикомалювання, танцювальна терапія, психогімнастика, казкотерапія, сміхотерапія, кольоротерапія, бібліотерапія та даруйть дітям побільше посмішок, любові і поваги. Отже:

• У дитини не повинно згасати бажання посміхатися. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції - плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, а має бути сама собою;
• Кожна дитина повинна відчувати, що їй раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна; спілкування не має характеризуватися жорстокістю стосовно висловлювань, побажань, критичних зауважень;
• Не можна обмежувати волю дитини: усі дії, які вона чинитиме, повинні йти від власної ініціативи;не можна нікого ні карати, ні хвалити не заслужено;
• Помічати позитивне потрібно якомога частіше, шукати для цього щонайменші приводи; осуджувати треба якнайменше, іноді варто бути поблажливим;заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною;
• Завжди має створюватися атмосфера підтримки та взаєморозуміння, ситуація успіху для дитини; щоб підтримати дитину, необхідно спиратися на її сильні сторони, уникати акцентування на невдачах, показувати задоволення дитиною; демонструвати оптимізм, вірити у свою дитину;
• Потрібно спілкуватися з дитиною, активно використовувати гумор, дозволяти дитині самій вирішувати деякі проблеми; підтримувати її хороші прагнення, намагатися не бути категоричним;
• Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати їй корисні звички, здатність до самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення, в якому вона буде перебувати;
• Уміти помічати гарне, ділитися цим з дітьми;безперервно любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до них, показувати їм свою любов - вони мають це постійно відчувати.

Підготувала  практичний  психолог  Віннічук  Ю.М.