Марія  КОТЯШ, асистент вихователя Квасилівського ЗДО (ясла садок)

Рівненської міської ради

Немає дітей, які народилися випадково. Ні один мандрівник вічності не народжується випадково.

 Кожна дитина - це явище в земному житті. Вона народилася тому, що мусила народитися.

Народилася тому, що саме її не вистачало світові. І кожен, хто виховує дитину, буде соратником у Бога.

Віталій Запека, український письменник, фотограф, волонтер, учасник бойових дій

 Кожна дитина особлива. Це - беззаперечно. Але все ж є діти, про яких говорять «особливі» не для того, щоб підкреслити унікальність здібностей, а за для того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших дітей. Незалежно від стану здоров'я, наявності фізичного та інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей. Саме цей принцип є основним в організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами.

 У дітей з аутизмом особлива душа, особливі взаємини зі світом, особлива любов і щирість. Проте вони такі ж яскраві, зворушливі та захопливі, як і у звичайних дітей. Головне - впіймати ці моменти і дати можливість показати їх усьому світові.

Аутизм - одне з найскладніших порушень психічного розвитку, за якого спостерігається передусім розлади процесів комунікації, неадекватна поведінка, труднощі формування емоційних контактів із зовнішнім світом, довколишніми, і як результат - порушення соціальної адаптації.

Актуальність цієї проблеми в тому, що рік у рік дітей із розладами аутистичного спектра (РАС) стає дедалі більше. Масштаби поширення аутизму  у всьому світі змушують уже зараз замислитися. За останніми скринінговими даними в Україні на кожну тисячу дітей шестеро мають симптоми аутизму, тому вже сьогодні потрібно серйозно підійти до вивчення причин таких порушень і шукати шляхи корекційної педагогічної допомоги.

Незважаючи на те, що причини дитячого аутизму ще недостатньо вивчені, варто зазначити, що у разі ранньої діагностики дитини може бути поставлений або спростований діагноз раннього дитячого аутизму. З прогресом медицини можливе проведення диференційованої діагностики, що важливо для виявлення раннього дитячого аутизму. Після проведення педагогічної діагностики дітей можна приступати до побудови індивідуальної тактики комплексної корекційної роботи з дітьми-аутистами. При цьому варто враховувати клініко-психологічну класифікацію аутизму.

   Мета досвіду - дослідити особливості ігрової діяльності у дітей з розладами аутичного спектра, визначити специфічні характеристики, які впливають на їхню гру, та розробити рекомендації для педагогів і батьків щодо підтримки та розвитку ігрових навичок у дітей з РАС. Для досягнення поставленої мети досвіду були визначені такі завдання:

- схарактеризувати ігрову діяльність дітей з аутизмом;

- сформувати структуру ігрового заняття для дітей з утизмом; 

- проаналізувати особливості та результативність ігрових занять залежно від типу ігор.

Гра - це діяльність, спрямована на отримання емоційного задоволення через здійснення активних фізичних чи розумових зусиль, в якого хоче залучаються діти. За походженням і змістом гра є соціальним явищем, одним із засобів первинної соціалізації, що сприяє входженню дитини в людське співтовариство. Гра має важливе значення у житті і розвитку дитини. У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, думати, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не зауважують, що вчаться: пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють елементарний запас знань, понять, розвивають фантазію.

У грі дитина здобуває нові знання, уміння, навички. Ігри, що сприяють розвитку сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, розвитку творчих здібностей, спрямовані на розумовий розвиток дитини  з аутичним спектром у цілому. На відміну від інших видів діяльності гра містить мету в самій собі; сторонніх і відділених завдань у грі дитина не ставить і не вирішує. Гра часто і визначається як діяльність, що виконується заради самої себе, сторонніх цілей і завдань не переслідує. Гра вчить таким поняттям як партнерство, синхронність, послідовність, самоконтроль, а найважливіше, що під час гри дитина має можливість відчути, що її люблять, поважають, розуміють.

Причини аутизму в дітей ще недостатньо дослідженні. Є багато думок, але вони мало обґрунтовані. Основні причини аутизму - органічні порушення мозку дитини в період його розвитку в утробі матері. Ймовірність таких порушень у дитини підвищується, коли мати під час вагітності переносить інфекційні захворювання або сильні психічні травми.

Деякі дослідники причиною аутизму називають епілепсію (існує зв'язок між цими захворюваннями, оскільки у дітей, які страждають припадками, може розвинутися аутизм і, навпаки, у дитини-аутиста можуть ставатися напади. Це захворювання відоме під назвою «синдром слабкої Х-хромосоми». Крім того багато вчених простежують залежність його проявів у дитини від рівня серотоніну.

Причини аутизму можуть бути пов'язані також із малими вмістом білка Cdk5. Цей елемент відповідає за регуляцію речовин у клітинах, а також за розвиток синапсів. Функція синапсів полягає у здатності до запам'ятовування матеріалу, його вивчення захворювання може викликати підвищений вміст тестостерону, внаслідок чого погано розвивається ліва півкуля мозку. Його функції починає виконувати права півкуля. Саме цим пояснюється прояв у деякі аутистів здібностей до мов і музики. Причиною цього захворювання може бути і така випадковість, як конфлікт між генами батьків. Особливу роль у цьому належить гену Нурексін-1, що забезпечує контакт між нервовими клітинами головного мозку. Цікавим є закономірний зв'язок між підвищенням числа вакцин і частотою захворювання.

Відомо багато причин аутизму (близько 30), основною серед них є генетичні порушення, які виникають на ранніх етапах вагітності з тих чи тих причин. Механізм успадкування поки що не зрозумілий, але він свідомо не моногенний. Тобто розлад аутистичного спектра  (РАС) залежить не від одного гена, а від групи генів. Найправильнішим вважають так званий мультифакторіальний механізм. Також факторами ризику є: не молоді батьки, чоловіча стать дитини (у дівчаток подібні розлади трапляються набагато рідше), несприятливе навколишнє середовище (наприклад, контакт ембріона з токсинами).

На сучасному етапі дослідження зосереджені на генах, які впливають на розвиток мозку та нейротрансмісію (передача нервових імпульсів). Відомі дослідники біологічних основ аутизму погоджується, що принаймні значна частина випадків РАС спадково обумовлена. Також фахівці вивчають інші медичні проблеми, які можуть бути пов'язані з розвитком цих розладів.

Органічні ураження центральної нервової системи розглядають у зв'язку з етіологією аутизму понад 50 років. У більшості дітей з діагнозом РАС виявлені ознаки органічного ураження центральної нервової системи, проте їх походження і класифікації важко встановити. Спроби пов'язати РАС із певною локалізацією ураження були, але для того щоб зробити відповідні висновки, накопиченого матеріалу поки що недостатньо.

На сучасному етапі імовірнішим стає припущення про те, що аутизм - це складний розлад, ключові аспекти якого породжені окремими причинами, що часто діють одночасно.

Характеристика дітей з розладами аутичного спектра

Дитина ховається в аутизм, як равлик в мушлю, їй там набагато спокійніше і приємніше.

Однак за аутичними бар'єром вона позбавляється потрібного для розвитку потоку інформації.

К. Лебединська

Аутизм - важке порушення розвитку, що характеризується значними недоліками у формуванні соціальних і комунікативних зв'язків із реальністю; виявляється в зосередженості на власних переживаннях, обмеженні спілкування з іншими людьми, а також проявами стереотипних інтересів. У деяких дітей уже в перші роки життя виявляється дисгармонія розвитку окремих сторін особистості. Основною ознакою дітей з розладами аутистичного спектра є відсутність потреби у спілкуванні з однолітками. Дитина не прагне до спільних ігор з іншими дітьми, віддаючи перевагу самотності. Вже в ранньому дошкільному віці спостерігається дисгармонія психічного, мовленнєвого і моторного розвитку. Так, у деяких дітей можна відзначити пришвидшений інтелектуальний розвиток за недостатньої моторики. Такі діти відрізняються моторною незграбністю, у них зі значними труднощами можна розвинути навички самообслуговування.

Дисгармонія психічного розвитку при аутизму виявляється, насамперед, у відсутності кореляції між станом інтелекту та повсякденною продуктивністю дитини, яка завжди буде нижчою від її інтелектуальних можливостей.

Дошкільний вік - це період найбільших виражених, «класичних» проявів дитячого аутизму. Цей вік, імовірно, є найважчим періодом життя для близьких таких дітей. Спроба активного втручання дорослих у життя дитини, порушення сформованого стереотипу життя зазвичай закінчується драматично - фіксується негативізм дитини, наростають страхи, збільшується частота інтенсивність агресивних і самоагресивних реакцій, посилюються, вдосконалюються стереотипні способи аутостимуляції, що закривають її від навколишнього світу.

Характерною особливістю дітей з аутизмом є недостатній розвиток навичок наслідування та перцептивнах процесів. Тактильний, нюховий, смаковий аналізатор і часто розвиненіші, ніж зорові та слухові. Дитина не здатна реагувати на два або більше подразнення відразу. Ці особливості перцептивнаго розвитку виявляються в поведінці та грі дитини з аутизмом. Така дитина, бачачи нову іграшку, починає «досліджувати» її, пробуючи на смак, нюхаючи, облизуючи. Аутична дитина ніби зорово ігнорує нових для неї людей, а іноді нові предмети, вона може наштовхувалися на навколишні предмети, викликаючи у дорослих підозру щодо вади зору. Така сама гіпореактивність відзначається в перші роки життя і щодо тактильних і больових подразників: дитина пасивно випускає вкладений у руку предмет, належно не реагує під час падіння. Всі сенсорні сприймання різняться вираженою дисгармонію: гіпореактивність до багатьох сенсорних стимулів може поєднуватися з підвищеною чутливістю до інших подразників. Так дитина може не переносити шуму пилососа, іноді навіть шелесту паперу.   Чуючи ті звуки, вона затуляє вуха, але водночас сама може годинами створювати низку вкрай неприємних звуків (дряпати по склу, стукати покришками, скреготати зубами тощо). Майже не реагуючи на зовнішні зорові стимули, ці діти іноді годинами розглядають свої руки, пальці, різні дрібні деталі одягу.

Багато рухів повторюється, мають стереотипний характер. Діти кружляють, гойдаються, повертають голову, змахують руками, плескають в долоні. Своєрідна гіперактивність змінюється періодами нерухомості, при цьому тривалий час можуть зберігатися найбільш незручна поза. Хода дітей з аутизмом має також характерні особливості: вони часто ходять на носочках, але, на відміну від хворих із церебральним паралічем, не постійно, а лише  в період збудження. Всі ці особливості створить враження дивної, незрозумілої, часто химерної поведінки. Існує думка що, особливості незвичайної моторики та гри дитини з аутизмом мають своєрідний компенсаторний характер.

Емоційна сфера під час аутизму характеризується відсутністю безпосередності та цілісності переживань. Серед дітей з аутизмом спостерігається емоційно холодні, дратівливі, мляві, тихі. Вони зазвичай не висловлюють жодних скарг, але не відчувають і особливої радості. У деяких з них відзначається підвищена дратівливість, примхливість, упертість або, навпаки, невмотивовано піднесений настрій, підвищена балакучість, метушливість. Відсутність потреби у спілкуванні з іншими є основною ознакою клінічної картини. Рівень пристосування цих дітей до навколишнього середовища, до колективу завжди тією чи тією мірою знижений. Особливості психічного розвитку дітей з розладами аутистичного спектра залежить від ступеня важкості порушення.

Особливості ігрової діяльності дітей з розладами аутичного спектра: етапи «розвитку в грі»

Ігрова діяльність у дітей з розладами аутистичного спектру є важливим аспектом їхнього розвитку та навчання. Гра допомагає таким дітям розвивати соціальні навички, мовлення, моторні навички та уяву. Однак діти з РАС можуть мати особливості, які впливають на їхню здатність грати та взаємодіяти з іншими.

Характерні особливості виявляються у процесі розвитку дитини на чотирьох етапах розвитку в грі:

1.  Проста маніпуляція. У нормальному онтогенезі гра дитини різноманітна, а гра дитини з розладами аутистичного спектра - проста й однотипна. Вона завжди повторює одні й  ті ж самі ігри: весь час возить потяг по колу, крутить колеса. Ці дії стереотипні.

2.  Комбінаційна гра. За нормативними показниками розвитку дитина комбінує предмети, розуміючи зв'язок, що існує між ними. Аутистичні діти здебільшого багаторазово повторюють одну і ту саму неусвідомлену комбінацію, що зумовлено неадекватним пізнання зовнішнього світу.

3.  Функціональна гра. На другому році життя дитина з нормальним розвитком показує, що розуміє призначення предметів. Вона бере ложку чи гребінець і починає робити вигляд, що їсть чи зачісується. Згодом вона бавитиметься в «будинок» з мініатюрними іграшками. Така гра вже є осмисленою. Більшість дітей аутистів будуть, наприклад, складати стіл і стільці в ряд чи будувати з них вежу. Здібніші діти інколи набувають деяких навичок функціональної гри, проте, якщо добре придивитися, їхні ігри є буквальним відтворенням сцен буденного життя.

4.  Символічна гра. Функціональна гра поступово переходить у символічно. Те що те, чого немає насправді, є важливим. Одне стає символом чогось іншого. Діти з типовим розвитком не мають проблем із грою «на ніби». Вони бавляться в «тата і маму», уявляють себе ведмедиком чи потягом. У символічних іграх потрібні навички, які виходять за межі сприймання, за межі буквального. В аутистичної дитини, з одного боку, за багатьма предметами, які не мають фіксованого призначення (палички, коробочки, кульки), може бути закріплена відповідна функція, і дитина-аутист не погоджується використовувати предмет по-іншому. Наприклад, вона використовує палички виключно для того, щоб складати їх на диванні подушки у процесі своєї стереотипної гри. З другого боку, дитина-аутист часто використовує предмети й  іграшки не за їх функціональним призначенням, а керуючись власною логікою. Наприклад, вона наклеює пластир на стіну, але заклеїти «ранку на ручці у ляльки»  відмовляється. Для багатьох аутистів це зумовлює проблеми продовж усього життя.

Ігрова діяльність істотно визначає психічний розвиток дитини впродовж усього дитинства, особливо в дошкільному віці, коли на перший план виступає сюжетно-рольова гра. Діти з проявом аутизму ні на одному віковому етапі не грають з однолітками в сюжетні ігри, не виконують соціальних ролей і не відтворюють в  іграх ситуацій, що відображають реальні взаємини: професійні, сімейні тощо. У них немає зацікавленості та схильності до відтворення такого роду взаємин.

Недостатня соціальна спрямованість, що спричинена аутизмом, у дітей-аутистів виявляється у відсутності зацікавленості не лише рольовими іграми, а й переглядом кінофільмів і телепередач, що відображають міжособистісні взаємини.

Розвиток сюжетно-рольової гри дитини з аутизмом має деякі особливості. По-перше, така гра без спеціальної організації зазвичай не виникає, їй має передувати навчання та створення особливих умов для ігор. Однак навіть після спеціального навчання ще дуже довго наявні лише згорнуті ігрові дії (ось дитина бігає по квартирі з бульбашками; побачивши ведмедика, швидко закапає йому «краплі» в ніс, озвучивши цю дію: «Закапати ніс», - і біжить далі; кидає миску з водою ляльки зі словами: «Басейн - плавати», після цього починає переливати воду з миски в пляшку).

По-друге, розвивається сюжетна рольова гра поступово, і в своєму розвитку має пройти кілька послідовних етапів. Гра, яка для інших дітей легка і приходить легко, спершу недоступна аутистичній дитині. На початковому етапі спеціального навчання з дитиною грає дорослий. І лише після довгої та клопіткої роботи можна підключити дитини до групових ігор інших дітей. При цьому ситуація організованої взаємодії має бути максимально комфортна для дитини: знайома обстановка, знайомі діти.

Взаємозв'язок  різних видів ігор. Типи ігор, які підходять для дітей із РАС

Крім сюжетно-рольової гри, в дошкільному віці для дітей з аутистичними проявами так само важливі інші види ігор.

Кожен вид гри має своє завдання:

-    стереотипна гра дитини дає змогу переключення, якщо поведінка дитини виходить з під контролю;

-     сенсорні ігри дають нову чуттєву інформацію, переживання приємних емоцій і створюють можливість становлення контакту з дитиною;

-    терапевтичні ігри дозволяють зняти внутрішнє напруження, виплеснути негативні емоції, і виявити приховані страхи. Загалом є першим кроком дитини до контролю над власною поведінкою;

-    психодрама - спосіб боротьби зі страхами та позбавлення від них;

-    спільне малювання дає чудові можливості для прояву дитиною з аутизмом активності, для розвитку її уявлень про навколишній світ.

Ігри вводять у заняття у відповідні послідовності. Побудова взаємодії з аутистичною дитиною ґрунтується на її стереотипній грі. Далі вводять сенсорні ігри. Під час ігор виникають терапевтичні ігри, які можуть вилитися в програвання психодрами. На етапі, коли з дитиною вже налагоджений тісний емоційний контакт, можна використовувати спільне малювання.

  Надалі на різних заняттях використовують усі види ігор поперемінно. При цьому вибір гри часто залежить не лише від цілей, які поставив педагог, а й від того як проходить заняття, а також від реакції дитини. Це вимагає гнучкості у використанні різних ігор.

Усі ігри взаємопов'язані між собою і вільно перетікають одна в одну. Ігри розвиваються в тісному взаємозв'язку. Так, під час сенсорної гри може виникнути терапевтична гра. У цьому випадку спокійна гра переростає в бурхливий прояв емоцій. Точно так само вона може повернутися в колишнє спокійне русло.

У терапевтичні грі  виявляються старі, приховані страхи дитини, що тут же може вилитися в розігрування психодрами.

Під час терапевтичної гри або психодрами, в потрібний момент у нас є можливість переключити її на відтворення дій стереотипної ігри або запропонувати улюблену сенсорну гру. Крім цього, можливий розвиток одного того самого ігрового сюжету в різних видах ігор.

Для всіх видів ігор характерні загальні закономірності:

-    повторюваність;

-    шлях від дитини: неприпустимо нав'язувати дитині гру, це марно і навіть шкідливо; гра досягне своєї мети лише тоді, коли дитина сама захотіла в неї пограти;

-    кожна гра вимагає розвитку всередині себе - введення нових елементів сюжету і дійових осіб, використання різних прийомів і методів.

Терапевтичні та сенсорні ігри як засіб корекції  аутичних проявів

Поведінка дитини з аутизмом розладжена. Така дитина не володіє своїми емоціями, зокрема негативними. Це часто викликає труднощі у батьків, які не можуть контролювати реакцію дитини. Як наслідок, вони соромляться з'являтися з дітьми-аутистами на вулиці та в громадських місцях, під час прогулянки воліють усамітнитися в тихий куточок парку, а не заохочувати гратися в гурті на дитячому майданчику. Однак такий вибір шляху найменшого опору дозволить ще на деякий час ховатися від проблеми; не розв'яже її, а лише  поглибить.

Основним способом психотерапевтичної допомоги дитині є проведення терапевтичних ігор. Їх мета - допомогти дитині досягти психічної рівноваги.   Терапевтична гра допомагає зняти напруження; згладити прояв подібних афективних спалахів, зробити їх більш контрольованими; вчить дитину адекватно виражати емоції.

Особливості терапевтичних ігор:

1. Терапевтичну гру не планують заздалегідь, її проводять у міру потреби, що виникає в зв'язку із спонтанною зміною стану дитини, тому дорослий має бути готовий до проведення такої гри.

2. Терапевтичну гру проводять дорослий, який у процесі переживає разом із дитиною визначення емоцій, коментує, що відбувається, поступово вчить усвідомлювати власні емоції та контролювати їх.

3. У терапевтичні грі обов'язково має бути об'єкт, на які спрямовані дії дитини: можуть бути як матеріали (крупа, вата, вода), так і предмети (кубики, конструктор, папір).

4. Проводити терапевтичні ігри рекомендовано у спокійній обстановці - вдома або в навчальному закладі.

5. Для терапевтичної гри характерний принцип повторюваності. Засвоївши цю гру як спосіб «легалізації» власних емоційних реакцій, дитина наступного разу, коли відчує потребу в емоційній тонізації або у розрядці, сама запропонує пограти в неї.

6. Під час проведення терапевтичної гри стає можливим виявлення прихованих страхів дитини.

Приклади терапевтичних ігор

Ігри з ватою

 «Падає сніг»

Хід гри: дорослий разом із дитиною відщипує маленькі шматочки вати, підкидає їх зі словами: «Падає сніг», спостерігає за падінням «снігу», дмухати на нього, щоб він якомога довше падав на землю, заохочує дітей до гри.

«Чарівні сніжинки».

 Хід гри: з невеликих шматків вати педагог разом із дитиною «ліпить сніжки» (формує руками комочки), потім повідомляє: «Пограємо у сніжки». Діти кидають одне в одного сніг із вати.

Ігри з кубиками, деталями конструктора і коробками

«Салют кольорових кульок» (ігри в сухому басейні).

Хід гри: педагог підкидає разом із дитиною різнокольорові кульки, сприяючи формування у дитини позитивних емоцій.

«Смітник»
Хід гри: педагог бере картонну коробку великих розмірів і скидає в неї різноманітні непотрібні предмети (коробки, пластикові пляшечки, ганчірки тощо) зі словами: «Викидаємо сміття!»

Ігри з невеликими подушками, мотузками

«Хто сильніший?»

 Хід гри: дорослий пропонує дитині взятися за кінець мотузки і починає тягнути за інший кінець зі словами: «Віддай! Віддай!» Дитина включається в гру, тягне мотузку на себе.

«Вежа з подушок»

 Хід гри: з великих і маленьких подушок зводять вежу, яку дитина руйнує, а потім знову будує.

«Міцна фортеця»

Хід гри: із подушок, ковдр, порожніх коробок педагог заохочує дитину побудувати «фортецю», збираючи всі предмети в одну купу. З вигуками: «Бабах! разом кидають у «фортецю» м'ячі.

Ігри з папером

«Паперовий снігопад»

Хід гри: у цій грі можна порвати папір на шматки, а потім підкидати його вгору, утворюючи зимовий снігопад, або взяти вирізані сніжинки. При цьому промовляючи: «Сніг кружляє і падає!» Наприкінці гри обов'язково педагог організовує збирання «сніжинок».

Проведення спеціально організованих сенсорних ігор з дитиною з аутизмом можу відкрити нові можливості для встановлення контакту з нею. Ми виходимо з принципу, що світ предметів та їх властивостей значущі для дитини з аутизмом, привертає увагу та зацікавлює. У моменти отриманням сенсорних відчуттів дитина відчуває задоволення, який виявляється у всьому її зовнішньому вигляді, а також у ступені цілеспрямованості (якщо спробувати переключати її увагу на щось інше, то вона наполягатиме на продовженні вподобаного заняття, а якщо спробувати заборонити, то відповіддю стане бурхливо виражений протест).

Така реакція частково має природне походження, адже навіть у дорослому віці люди отримують задоволення і радість від контакту з фізичним світом: приємно відчувати в пальцях м'яке тісто, вдихати його аромат, радісно шарудіти осіннім листям і спостерігати за мінливістю хмар тощо. Лише аутична дитина міцно «застрягає» на подібних відчуттях. Також вона дуже вибіркова, і частіше в її арсеналі є всього кілька відчуттів, які вона через повторення може пережити знову і знову. Це часто турбує батьків, викликає роздратування. Проте ліпше не сварити дитину, не забороняти, а використовувати позитивні моменти її дій із предметами та матеріалами. У такому разі, безперечно, добре те, що дитина переживає задоволення.

Мета проведення з аутичної дитиною спеціально організованих сенсорних ігор - створити емоційно позитивний настрій. Вона передбачає обов'язково участь дорослого: по-перше, педагог (або мама) пропонують дитині пережити нове приємне відчуття, по-друге, дорослий проживає це відчуття разом із дитиною. Механізм проведення гри такий: дитина захоплена новим відчуттям, погоджується на участь у грі, а отримане задоволення пов'язується у неї з образом дорослого. Якщо ви розумі зумієте розділити з дитиною позитивні емоції, урізноманітнити їх і зробити переживання задоволення яскравішим, то з часом дитина стане вам довіряти, і знаючи, що з вами цікаво, охоче буде співпрацювати. Також, заручившись довірою дитини, дорослий отримує можливість за допомогою емоційного коментарю вносити в те, що відбувається, новий соціально значущий зміст, а це ще один важливий крок у розвитку дитини.

         Отже, проведення сенсорний ігор вирішує низку завдань:

1. Переживання приємних емоцій, що позитивно впливає на настрій та поведінку дитини.

2. Виникнення емоційного контакту з дорослим, поява в житті дитини людини, яка розуміє її, відкриває нові можливості для проведення корекційної роботи та впливу на хід подальшого розвитку дитини.

 3. Отримання дитиною нової сенсорної інформації, що важливо та розширення її уявлень про навколишній світ.

 4. Внесені у гру нового соціального змісту за допомогою введення сюжетів. Це наближає дитину до світу людей, дає нові уявлення про соціальні взаємини.

Сенсорні ігри

Ігри із фарбами

 «Кольорова водичка»

Обладнання: акварельні фарби, пензлики, вода.

Хід гри: склянки наповнюють водою, потім у них розводять фарби різних кольорів. Зазвичай дитина стежить, як крапля фарби поступово розчиняється у воді. У наступні склянці можна розвести фарбу, швидко помішуючи пензликом; дитина свої реакції та й зрозуміти, що їй подобалося найбільше.

Можна урізноманітнити гру: змішувати фарби, отримуючи різні кольори; можна зливати воду різних кольорів одну склянку чи додавати у воду через різні фарби.

 «Іграшковий обід».

Обладнання: склянка, іграшки, акварельні фарби, вода.

Хід гри: педагог ставить на стіл склянку, садить іграшки і пригощає їх різними напоями. У цій грі важливо фантазувати з дитиною: червона вода перетворюється у томатний сік, біла - в молоко, помаранчева - у фан фанту, а чорна - в каву тощо.

«Кольорові краплинки».

Обладнання: піпетка, вода.

Хід гри: педагог чи за допомогою піпетки не брати кольорову воду та розташовувати кольорові картинки в довільній формі.

Ігри з водою

Забави з водою, переливання і хлюпання  - це улюблене заняття дітей.

«Чарівні бульбашки».

Обладнання: склянка з кип'яченою водою, соломинки різної довжини і товщини.

          Хід гри: візьміть склянку з водою і опустіть туди соломинку. Почніть видувати повітря: у воді утворюватиметься бульбашки. Важливо звернути увагу дитини на те, що від сили, з якою ми вдихаємо повітря, змінюється кількість бульбашок.

 «Рухається - не рухається».

          Обладнання: вода, посудина для неї.

Хід гри: педагог ставить між собою і дитиною миску з водою. Звертають увагу на те, що вона вода спокійна, не рухається. Потім пускаю воду руку. Всі спостерігають, що станеться з водою. Вона рухатиметься.

 «Де вода?».

Обладнання: дві миски, одна з них порожня, друга - з водою, губка середньої величини, що відповідає розміру руки дитини.

Хід гри: педагог ставить дві миски. Одну з них наповнює водою, а інша має бути порожня. Потім треба  опустити у воду губку, вона вбере воду в стане важкою. Після цього перемістити губку в іншу миску і там її викрутити. У результаті гри вода з одної посудини переміститься в іншу.

Ігри зі світлом і тінню

 «Сонячний зайчик».

Обладнання: дзеркальце.

Хід гри: педагог вибирає момент, коли сонце виглядаю у вікно та ловить промінчик за допомогою дзеркальце. Важливо звернути увагу дитини на те, як сонячний зайчик скаче постелі, зі стіни на диван тощо. Якщо вона захоче торкнутися сонячної плям, то варто запропонувати дитині спробувати наздогнати зайчика, який утікає.

 «Театр тіней».

Обладнання: силуети.

Хід гри: можна придумувати простий сюжет і організовувати цілий театр, використовуючи заздалегідь підготовлені силуети.

«Темно - світло».

Обладнання: ліхтарик.

Хід гри: вмикати та вимикати ліхтарик.

Гра з льодом

Обладнання: форма з льодом, мисочка.

Хід гри:  педагог разом з дитиною  дістає із форм  лід і викладає його з форми  в мисочку: «Дивись, як водичка замерзла: вона стала холодною  і твердою». Візьміть лід в прогріте його в долонях: «Ой, який холодний лід! А ручка тепла. Дивися, лід тане і знову стає водою».

Інші  варіанти гри:

-    У прозоре горнятко педагог наливає гарячий чай (чи просто воду), опускає лід і разом із дитиною  спостерігає за тим, як він розтає.

-    Можна приготувати різноколірний лід, додавши до води фарби, або розфарбувати більший шматок льоду.

Ігри з крупами

Сьогодні ми ефективно використовуємо різноманітне насіння  в нашому щоденному раціоні. Однак зерна можна застосовувати не лише в кулінарії,  а й у корекційній роботі з дітьми з особливими потребами. Насіння можна використовувати для розвитку дрібної моторики та для масажу кистей рук і стоп як стимулятори-масажери. Під час проведення насіннєвої терапії насіння та зерно має бути неочищеними. Не забувайте міняти використані зерна.    Пам'ятайте, що під час вибору насіння і зараз потрібно орієнтуватися не лише на їх форму, а і враховувати колір:

-    зелене насіння (тмин, кріп, зелена сочевиця) використовують для заспокоєння нервової системи;

-    червоне насіння (перець) підходить для стимуляції активності дитини;

-    жовте насіння (кукурудза, горох) використовують для розвитку дрібної моторики рук дитини;

-    коричневий (насіння зерна яблук, груш, горіхи) застосовують для активізації моторики артикуляційного апарату.

Пізнавальний та мовленнєвий розвиток дитини з особливими освітніми потребами певною мірою залежить від її тактильних відчуттів. Що більше малюк грається з різними предметами за своєю структурою (м'які, тверді жорсткі, гладкі тощо), то активніше та правильніше вона розвивається.

«Доріжки».

Обладнання: макарони.

Хід гри: з макаронів можна робити доріжки - коротку і довгу.

«Криниця».

Обладнання: пластикова пляшка, крупа.

Хід гри: педагог бере у будь-яку пластикову пляшку, пропонує дитині уявити, що це - колодязь, який змілів, у якому вже немає води.

-    Наш ведмедик дуже хоче пити. Допоможіть йому наповнити криницю. Беріть крупу і ручками насипаєте у вузьке горлечко пляшки.

Також можна використовувати такі дії: пересипати ложкою, виделкою, склянкою, пляшкою, солодким, ситом крупу з однієї посудини в іншу; насипати крупу за допомогою лійки у глибоку та плоску тарілки, в повітряну кульку, в склянку; кошеняті насипати крупу в миску жовтого кольору, а цуценяті - синього тощо.

«Сортування».

Обладнання: крупи, дві посудини.

Хід гри: перебирання круп у дві посудини.

«Веселі звуки».

Обладнання: крупа горох, квасоля, пляшечка із кришкою.

Хід гри: педагог пропонує малюкові насипати крупу з пляшечку, закрити її кришкою, допомогти дитині покатати нею. Можна ускладнити завдання: спочатку щоб малюк насипав мало, потім багато крупи; нехай це будуть різні наповнювачі - горох, квасоля. Завдання педагога: навчити розрізняти звуки.

«Скарби».

Обладнання: дрібні іграшки, горох.

Хід гри: педагог ховає в горох різні дрібні предмети (наприклад, іграшки від «кіндерів»). Пропонує дитині знайти «скарби».

 «Дощик».

Обладнання: крупа квасоля або горох, дві тарілки.

Хід гри: дитина пересипаю крупу з однієї тарілки в іншу. Слухає, як вона шумить. Після цього набираєш у жменю крупи, підносить ручку і повільно висипає крупу, імітуючи звук дощу. Для цієї гри можна також взяти квасолю або горох, щоб легше було перебирати.

 «Чарівний пісок».

Мета: розвивати тактильну-кінетичну чутливість, знімати емоційне напруження.

Обладнання: пісок.

Хід гри: педагог виконує дії з піском, коментуючи її.

-    Це пісок. Хочеш занурити в нього руки? (Відповідь дитини). Доторкнися до піску і розкажи про свої відчуття. (Теплий, сухий, розсипається, тече крізь пальчики). Пропусти між пальчиками. Відчуваєш тепло власних рук? Що ти відчуваєш? Про що ти думаєш?

Виконуємо такі вправи:

-    ковзай долонями по поверхні піску, виконуючи зигзагоподібні  і кругові рухи (як автівки, змійки);

-    виконай ті самі рухи, поставивши долоню на ребро;

-    зроби відбитки кулачків; ребрами долонь зроби химерні візерунки на поверхні піску; знайди схожість з іншими предметами (ромашка, сонечко, травинка, дерево, їжачок);

-    «пройдися» по поверхні піску кожним пальцем по черзі правою та лівою рукою можна групувати пальці по два, три, чотири і т. д.);

-    «пограй» на поверхні піску, як на клавіатурі піаніно, або «подрукуй» на комп'ютерні клавіатурі;

-    занур  у сухий пісок кисті рук і починай ними ворушити, спостерігаючи за тим як змінюється піщаний рельєф;

-    звільни руки від піску, не здійснюючи різких рухів, тільки ворушачи  пальцями і здуваючи піщинки.

«Пісочний дощик».

Мета: регулювання м'язового напруження.

Обладнання: пісочниця.

Хід гри: педагог каже:   

-    У  нашій пісочниці може падати незвичайний пісочний дощ і дути пісочний вітер. Це дуже приємно. Ви самі можете влаштувати такий дощик і вітер.

Педагог стежить, щоб дитина повільно, а потім швидко сипала пісок зі свого кулачка в пісочницю; на долоню дорослого; на свою долоню. Потім дитина із заплющеними очима кладе долоню на пісок, а дорослий сипала пісок на один із пальчиків. Дитина має відгадати, на який саме.

«Змійки».

Мета: зняти емоційне напруження.

Обладнання: іграшкова змійка, пісочниця, мотузка.

Хід гри: педагог пояснює:

-    Візьми «змійку» за голову або хвіст і проведи по піску. Тепер візьми мотузку, плавно пройди неї по «зміїному» сліду. Потім можна взяти «змійку» за голову і малювати візерунки: кружечки, петельки, палички тощо.

«Незвичайні сліди».

Мета: розвивати тактильну чутливість.

Обладнання: пісочниця.

«Йдуть ведмежата» (дитина кулачками і долонями з силою натискає на пісок).

«Стрибають зайці» (кінчиками пальців дитина вдаряє по поверхні піску, рухаючись в різних напрямках).

«Повзуть змійки» (дитина розслабленими (напруженими) пальчиками робить поверхню піску хвилястою (у різних напрямках).

«Біжать жучки-павучки» (дитина рухає всіма пальчиками, імітуючи рух комах (можна повністю занурювати руки в пісок, зустрічаючись під тиском руками один з одним - «жучки вітаються»)).

 «Занурення рук у пісок».

Мета: підвищити тактильні відчуття, вчити долати страхи.

Обладнання: пісочниця.

Хід гри: дитина разом із педагогом занурює всю кисть у пісок. Педагог обережно розкопує кожен пальчик.

Ігри з пластичним матеріалом (пластилін, тісто, глина, кінетичний пісок)

Педагог готує пластилін і показує дитині основні прийоми: відщипування, скручування кульок коловими рухами, роз катування «ковбасок»  рухами назад-вперед (на дощечці чи  в руках), розрізання; пропонує дитині спробувати виконати аналогічні завдання. Коли малюк засвоїть ці вміння, можна починати ліпити:

-    зліпимо маленькі кульки червоного кольору, які нагадують ягоди; якщо тонко нарізати білий пластилін, то отримаємо «спагетті», яке розкладемо на тарілці;

-    гра в «город». На картоні педагог викладає пластилінові грядки, потім «саджають овочі». Для цього можна використати різні крупи;

-    методом розмазування можна створити картину з пластиліну. У подальшій роботі можна використовувати тісто та глину. Однак треба пам'ятати, що аутичній дитині може не сподобатися ліпке тісто чи неприємний запах пластиліну.

Ігри з ґудзиками, намистинками та бісером

Нанизування на нитку намистинок чи бісеру, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста - прості та корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук. Наприклад:

-    можна нашити на одну тканину ґудзики різних розмірів, а на іншу - різні петельки. Дитина, застібаючи ґудзики, тренуватиме  пальчики та водночас засвоюватиме два поняття «великий - маленький»;

-    намистинки та бісер педагог перемішує, а малюк сортує їх за кольором, розміром, формою в різні коробочки. Педагог пропонує брати намистинки двома пальчиками;

-    можна також разом із дитиною нанизати намистинки, зробити гарне намисто для бабусі;

-    ігри із застібками (кнопки, шнурки, блискітки, липучки, гачки). Педагог разом із дітьми вправляється в їх використанні: зігрійте мишку в рукавичці, одягніть на ведмедика жилет, а на мавпочку  спідничку тощо.

Вправи зі звуками

-    Педагог звертай увагу дитини на звуки навколишнього світу: скрип дверей, постукування, шум потяга тощо.

-    Гра «Відшукай звук». Дорослий видає звуки різними предметами з різних місць, а дитина шукає цей звук. Якщо зможе, має відтворити.

-    Дорослий заохочує прислухатися до шелесту листя, дзижчання комах тощо. Звуки природи привносять заспокоєння та відчуття гармонії. Педагог спонукає до гри на різних дитячих інструментах.

Технології та методики, що широко використовуються для корекції  проявів розладів аутичного спектра

Фахівці аутистичного спектра зіштовхуються з безліччю труднощів: по-перше, з такою дитиною важко знайти контакт; по-друге, традиційні прийоми корекційної педагогіки не завжди ефективні. Можна стверджувати, що робота з дитиною, яка має аутистичні прояви, потребує особливого підходу: побудова корекційних занять відрізняється від занять з дітьми, які мають інші порушення розвитку.

Удосконалення системи корекційно-педагогічної роботи з дітьми-аутистами вимагає постійного оновлення корекційного процесу та впровадження інноваційних корекційних технологій, мета яких - формування компетентностей, різнопланових навичок адаптації до сучасного життя та соціалізації; формування готовності до самозбереження через самодисципліну та мобілізації особистісних сил і компенсаторних можливостей організму; формування уявлення про багатовимірність освітнього та корекційного процесу.

Навчальний процес, як і вся діяльність педагога, - це щоденна творчість та пошук нових методів впливу на дитину. Кваліфікований, творчо налаштований педагог завжди знайде можливість на базі традиційних методів навчання, які роками давали ми високі показники знань дітей, знайти шляхи і підвищення ефективності своєї роботи завдяки використанню новітніх технологій, досвіду та методів у роботі.

 Педагоги нашого закладу намагається підібрати ключик до серця кожної дитини, простягають і руку допомоги, використовуючи різноманітні методи і прийоми корекційно-розвивальний роботі.

Нетрадиційні методи роботи, які використовують у корекційно-розвивальній роботі для дітей з розладами аутистичного спектра:

-    методика Марії Монтессорі;

-    технологія раннього навчання Глена Домана;

-     логоритміка;

-    пальчиковий ігротренінг (для розвитку дрібної моторики);

-    тістопластика;

-    ниткографія;

-    елементи методу АВА-терапії (метод прикладного аналізу поведінки).

       Арттерапевтичні методи:

-    музикування;

-    кольоротерапія;

-    ґудзикотерапії;

-    зоотерапія (аніматерапія);

-    пісочна терапія;

-     крупотерапія;

-    стоун-терапія.

Методика Марії Монтессорі

Це створення предметно-просторового середовища, в якому дитина зможе найповніше реалізувати свої природні здібності та задатки. Діяльність дитини має бути вільною та самостійною. Педагог використовує у роботі саме навчальні засоби - матеріали, з якими працює вихователь, наслідуючи педагога, діючи за зразком, а потім самостійно виконує їх. Індивідуалізація розвитку дошкільників реалізується через взаємодію з матеріалами, зарахуванням право вибору дітей, природних потреб та вікових особливостей.

Дуже важливе значення дошкільному дитинстві відіграють органи чуття. Зі сприймання предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання дитина починає відчувати, позитивно сприймати дійсність через свою практичну діяльність. На основі спеціальних систематичних вправ відбувається розвиток дитини у трьох напрямках: «чутливе вухо», «гостре око», «умілі руки».    

Технологія раннього навчання Ґлена Домана

Ґлен Доман -  американський лікар-нейрохірург, який займався розробкою систем реабілітації дітей із важливими порушеннями в розвитку роботі мозку. В цій програмі особливу увагу приділяють каткам із комбінаціями з кривих точок, зображенням різних предметів, зі словами. Ґлен Доман удосконалив свою програму і вже понад півстоліття вона є однією з  найпопулярніших у ранній педагогіці. Основний постулат методики: «Мозок росте лише тоді, коли він працює». Під час навчання за методикою, стимулюючи здорові органи чуття, досягається різке посилення активності мозку загалом. Дитина мимоволі засвоює назву предмета. У такий спосіб збагачується словниковий запас дитини.

Логоритміка

Це низка вправ, завдань, ігор, що поєднує в собі музику і рухи, музику і слово. Це сприяє розвиткові слухової уваги та фонематичного слуху, міміки, загальні та дрібної моторики, розвитку і корекції слухо-зорового-рухової координації.

Тістопластика

Одна з нових образотворчих технологій. Тісто - чудовий матеріал для мистецтва. Борошно, сіль, вода - доступні екологічно чисті матеріали. Дітям дуже корисно це заняття, адже воно розвиває фантазію, знімає навколишнє емоційне напруження, вчить посидючості та відповідальності. Завдяки такому виду діяльності поліпшується робота внутрішніх органів, адже в процесі маніпуляції з тестом відбувається природний масаж біологічно активних точок, розташованих на долонях і пальцях рук, що позитивно впливає на загальне самопочуття.

Пальчиковий ігротренінг (розвиток дрібної моторики)

       К. Ушинський казав, що мовлення дитини розташована на кінчиках її пальців. Руки рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи та пришвидшують мовлення дитини, вони є одним із чинників його формування. Для ігор використовують горішки, прищіпки, шишки, торбинки з крупою, клубочки, шнурівки, сухий басейн, а також пальчикові вправи.

Ниткографія

Викладання за допомогою мотузки або грубої нитки контурних зображень різних предметів, тобто малювання за допомогою нитки. Цей метод дає змогу вирішувати відразу кілька дидактичних завдань:

-  удосконалювати зорове сприймання дітей;

-  розвивати зорово-моторну координацію;

-  формувати плавність, ритмічність і точність рухів;

-  готувати руки дитини до письма.

Елементи методу АВА-терапії (метод прикладного аналізу поведінки)

Головне завдання поведінкової корекції аутизму - допомагати дитині з певними порушеннями в розвитку адаптуватися до навколишнього середовища та взяти активну участь у житті суспільства.

          Методи АВА-технології:

-    експериментальна процедура функціонального аналізу для виявлення функції та корекції небажаної поведінки;

-    інструменти для оцінки навчальних навичок і розроблення програм навчання;

-    методи використання підказок і «навчання без помилок» (позитивне навчання).

Програма АВА-терапії завжди будується на індивідуальній основі. Для побудови програми треба визначати початкові навички дитини і ті цілі, що їх треба досягти за допомогою програми навчання. Програма АВА-терапії постійно видозмінюється відповідно до досягнень дитини. Навички для навчання, які можуть застосовувати програму або терапії, - це:

-    навички спілкування та комунікації (якщо є потреба альтернативному методі спілкування, застосовує картки PЕCS, жести;

-    розуміння мовлення;

-    ігрові навички;

-    навички самостійності та самодопомоги;

-    академічні навички (математика, письмо);

-    дрібна та загальна моторика;

-    зменшення небажаної поведінки.

Пісочна терапія

Пісочна терапія - одна з найцікавіших і найперспективніших методик психотерапії. Пісок - це унікальний матеріал, а заняття з ним - захопливий процес, який спонукає до творчості розслабляє та надихає. Мета пісочної терапії - корекція поведінкових та емоційних розладів, порушення самоконтролю у різних видах діяльності у дітей з особливими потребами. Використовуючи ігри з піском, можна формувати елементарні математичні уявлення, елементи грамоти, ознайомлювати з довкіллям, розвивати мовлення.

Отже, ігрова діяльність є важливим компонентом розвитку дітей, включаючи тих, хто має розлади аутичного спектру (РАС). Вона сприяє розвитку комунікативних, соціальних та когнітивних навичок, які часто є складними для дітей з аутизмом, а також потребує комплексного підходу, який включає врахування індивідуальних особливостей дитини, використання структурованих методик, візуальних підказок та інтеграцію сенсорних елементів. Такий підхід сприяє максимальному розвитку потенціалу дитини та її успішній соціалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Діти з розладами аутистичного спектра: план корекційно-розвиткової роботи / авт. кол. : Л. О. Юрченко, Л. В. Олтаржевська,  Т. А. Малюченко та ін.;  упор. В. В. Семизорова. Вид. 4-те, без змін. Тернопіль: Мандрівець, 2020. 104 с.

2.  Комплексна програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом «Розквіт» / Т. В. Сак, Т. В. Скрипник, М. В. Щебрик. Київ, 2013.

3.  Крет Я. В. Рання діагностика та корекція психомоторики дітей з аутизмом / Я. В. Крет, Н. Г.  Байкіна; за ред. О. В. Гаврілова: збірник наукових

праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка: вип. 10. Кам'янець-Подільський: Аксіана, 2008.

4.  Островська К. О. Аутизм: проблеми психологічної допомоги / К. О. Островська. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006.

5.  Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» /

О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін. 2-ге вид., доп., зі змінами.  Тернопіль: Мандрівець, 2017.

6.  Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 років «Віконечко» Т. В. Сак та ін. Київ, 2013.

7.  Шульженко Д. І. Особливості процесу супервізії в роботі з аутичними; дітьми / Д. І. Шульженко. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: тези доповідей / за ред. П. Н. Таланчука. Київ: Університет «Україна», 2008.

8.  Шульженко Д. І. Корекція самоконтролю поведінки при аутистичних

порушеннях У дітей. Корекційна педагогіка: вісник Української асоціації корекційних педагогів, 2009.

9.  Яковлєва Л. М. Психологічний супровід дітей-аутистів. Київ: Редакція загальнопед. газет, 2013.