Організація та планування ігрової діяльності в ДНЗ

 Методичні рекомендації для вихователів

 Для успішного керівництва іграми дітей вихователь повинен володіти різноманітними вміннями, найважливішими серед яких є:

 1) аналітичні - вміння аналізувати і діагностувати рівень розвитку ігрової діяльності групи загалом і кожнім дитини зокрема;

 2) проектувальні (конструкційні) - вміння проектувати рівень розвитку ігрової діяльності дітей у режимі дня;

 3) організаторські та комунікативні - вміння організовувати дітей, щиро цікавитися їхньою грою, за необхідності включатись у неї у головних або другорядних ролях, впливати на перебіг гри пропозицією, порадою, запитанням тощо.

       Ігрова діяльність дітей у кожному віковому періоді має свої особливості, що передбачає використання специфічних форм і методів педагогічного керівництва нею. Водночас воно повинно відповідати таким загальним особливостям:

• планомірне педагогічно активне формування практичного досвіду дитини. Сутність його полягає в тому, щоб у процесі гри дошкільники на основі своїх вражень засвоювали зміст дій людей, призначення предметів, ставали активними учасниками пізнання дійсності;
• виокремлення під час організації навчальних ігор (ігор-занять, ігор-інсценувань, демонстрації зразка ігрових дій, ігор-драматизацій) головного. У цьому процесі дитина вчиться переводити свій реальний життєвий досвід в ігровий умовний план, ставити перед собою ігрові завдання і вирішувати їх;
• своєчасне оновлення ігрового середовища, підбір іграшок та ігрового матеріалу, зміст якого покликаний відтворити в пам'яті дитини недавні враження, спрямувати її на самостійне вирішення ігрового завдання, спонукати до різних способів відтворення дійсності;
• організація спілкування з дітьми, спрямованого на формування прогресивних для кожного вікового періоду ігрових способів дій. Створюючи проблемні ситуації, вихователь має використовувати непрямі прийоми (порада, запитання, підказка тощо) для впливу на задум гри, розвиток сюжету, ускладнення способів відображення дійсності. За необхідності він включається у гру як рівноправний партнер, видозмінюючи ігрове середовище, коригуючи рольові стосунки.

          Для збагачення ігрової діяльності дітей молодшого дошкільного віку вихователь повинен сприяти сталості задуму гри, розвитку його у певний сюжет, має вчити дошкільнят гратися поруч, а згодом і разом. Одним із основних прийомів педагогічного впливу є його рольова участь в іграх, що надає діям дітей цілеспрямованості і змістовності, сприяє їх об'єднанню для спільної гри, збагачує ігрові задуми, дії. Його запитання, звернені до дітей як до персонажів, сприяють становленню сюжетно-рольової гри, оскільки вони зі збагаченням гри різноманітними діями, виникненням сюжету починають словами позначати свої ролі.

         Якщо діяльність дитини перебуває на рівні предметних ігор, необхідно подбати про спеціальне навчання їх ігровим діям, елементам ігрової поведінки. Для цього використовують такі педагогічні прийоми, як:

-         пропозиція вихователем готового сюжету різної складності;

-         демонстрація зразка ігрової дії;

-         використання у грі разом з іграшками предметів-замінників.

Активність дітей розвивають яскраві іграшки, що імітують знайомі їм реальні предмети. Предметні іграшки повинні відповідати за величиною (наприклад, набір лялькових меблів і ляльок) розміру руки дошкільника, його зросту.

       У роботі з дітьми середнього дошкільного віку вихователь має орієнтуватися на збагачення змісту їхніх ігор, формування різних способів рольової поведінки, вміння підтримувати дружні стосунки. Включаючись у спільну гру дітей або інсценуючи певний ігровий сюжет, вихователь сприяє формуванню вміння співвідносити назву ролі з відповідними їй діями й атрибутами. Використання ним різноманітних прийомів (запитання, поради, бесіди про зміст гри, розподіл ролей у ній тощо) забезпечує формування у дітей уміння організовувати спільні ігри.

        У середньому дошкільному віці взаємини дітей концентруються навколо ролі й дотримання правил, до яких вона зобов'язує. Важливо, щоб ці правила орієнтували на утвердження високоморальних людських стосунків і почуттів.

 Ігрова діяльність дітей старшого дошкільного віку має бути спрямована на формування їхніх умінь спільно вибудовувати і розвивати сюжет, розуміти партнерів по грі та узгоджувати свої дії з їхніми. Із цією метою вихователь може використовувати:

-         спільний почерговий переказ казки або оповідання. Педагог у певний момент змінює розповідача, за необхідності нагадує подальший розвиток подій;

-         спільне придумування казки або оповідання, які пізніше використовують як ігрові сюжети. Важливо, щоб залучені до реалізації цього завдання симпатизували одне одному, мали приблизно однаковий рівень ігрової діяльності;

-         спільне розігрування сюжету казки або оповідання після того, як діти запам'ятали його. Це є необхідною умовою збагачення їхнього досвіду елементарної рольової поведінки. Добре знаючи дітей, вихователь вчить їх по-різному комбінувати (фантазувати, уявляти тощо) елементи ігрового сюжету.

       Педагогічна цінність гри значною мірою залежить від ефективності вирішення у ній ігрового завдання. Кінець гри обов'язково має бути емоційним та мати підведений позитивний підсумок.

        Протягом дня діти мають можливість гратися чотири - п'ять  разів: до сніданку (5-20 хв), між сніданком та заняттями (5-10 хв), на заняттях та на відкритому повітрі (1год.-1год.30хв), після денного сну(20-40хв).

        Ігри до сніданку розпочинаються з приходом дитини до дитячого садка, перериваються сніданком і тривають до початку занять. Завдання вихователя в цей період - так раціоналізувати педагогічний процес, щоб мати можливість організувати гру дітей в найефективніших формах, активно вплинути на її хід, взаємини дітей. Ігри після сніданку мають узгоджуватися з характером та змістом подальших занять. Обов'язково слід проводити малорухливу гру між заняттями. На відкритому повітрі діти можуть продовжувати гру, розпочату раніше, якщо вона їх зацікавила. Організовуючи ігри (3-4 рухливих гри) на відкритому повітрі слід враховувати такий природний чинник, як сезонність та черговість основних рухів у іграх.

         Під час планування роботи на день вихователю слід використовувати різні види ігор, бути поруч з дітьми, бути товаришем, консультантом, а не стояти осторонь. Щоб правильно організувати ігрову діяльність, вихователь має, вивчивши ігрові інтереси, вимоги програми та рівень розвитку творчих ігор своїх вихованців, скласти перспективний план розвитку ігор на місяць (рухливих, сюжетно-рольових, дидактичних та ін.), вказавши теми ігор, обсяг та шляхи їхнього розвитку. Тематика ігор має пов'язуватися з темою тижня та дня. Варто пам'ятати, що самостійну ігрову діяльність дітей вихователь також має передбачити (зміст ігор, атрибутику, мотивацію, підсумок).

Гра - універсальний спосіб виховання і навчання маленької дитини. Якщо Ви хочете розвити необхідні здібності малюка, навчити його думати, розуміти мову дорослих, уявляти, діяти із предметами, - грайте з ним якомога частіше. Ігри дають малятам радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Але гратися необхідно вчити. Вона не виникає сама по собі.

Підготувала вихователь Меланчук Л.М.