Вас вітає Квасилівський ЗДО
(ясла-садок)

Тиск у спілкуванні з дітьми. Психологічний порадник для педагогів та батьків

Потребу у спілкуванні з дорослими дитина відчуває вже з самого народження і його значення для розвитку малюка важко переоцінити. Спілкування дитини раннього віку з дорослим має ситуативно-діловий характер. Інакше кажучи потребує співпраці з ним, оскільки це сприяє оволодінню предметною діяльністю і мовою, розвиває емоційну сферу. Інший аспект спілкування з дитиною - комунікативно-виховний. Батьки передають дітям важливу інформацію, прагнуть навчити їх чогось, встановлюють душевний контакт.  

Вже на третьому році життя малюк починає розуміти вказівки і намагається регулювати свою поведінку у відповідності до них. Але це зовсім не означає, що всі вказівки чи побажання дорослих діти виконують беззаперечно, хоч якими благими намірами чи причинами вони обумовлені. Часто трапляється, що повсякденна ситуація може перетворитися на суперечку, спровокувавши в подальшому конфлікт. Найчастіше дорослі в таких ситуаціях вдаються до тиску у спілкуванні задля досягнення бажаних результатів.

Тиск - вплив, який потужно долає іншу силу, примус до чогось. Вважається нецивілізованим, іноді навіть небезпечним методом впливу, його використання свідчить про брак майстерності, мудрості, витриманості дорослих, які прагнуть нав'язати свій сценарій. Тобто мотивують дитину до зміни  своєї поведінки, однак ця мотивація є негативною. З'ясуємо, чому саме?

Про те, що таке мотивація, багато знаємо ще з дитинства. Це стимул для виконання будь-яких дій, досягнення мети. Мотивація буває позитивна і негативна. Позитивна мотивація, прагнення, ґрунтується на позитивних стимулах або позитиві, міститься в самій справі; на негативних - негативна мотивація, уникання. Негативна не здатна активізувати творчий потенціал, її завдання в тому, щоб тримати людину в певних рамках. Часте використання негативної мотивації викликає почуття страху та тривоги, знижує самооцінку.

Види тиску

Як проявляється

Фізичний

Дорослий застосовує фізичну силу або погрожує її використати

Інтелектуальний

Дорослий тисне на розум дитини, "Задавлюючи" її шквалом аргументів "за" і "проти"

Емоційний

Дорослий провокує почуття провини, страху; лякає позбавленням своєї прихильності

Вербальний

Дорослий вживає образливі слова, принизливі прізвиська, вдається до погроз, докорів, висловлює недовіру


 «Спілкування під тиском» - проблема не так взаємодії партнерів, як особистісного зростання дитини - показник розбіжності між її бажаннями та намірами і баченням їх дорослим. Дорослі часто здійснюють тиск на дитину. Іноді це й справді виправдано, оскільки дає дітям відчуття меж і правил, а отже і безпечні умови для існування. Однак  тиск та насильницьке спілкування (дії) завдають значно більше шкоди, ніж користі. Отож, застосування прийомів тиску потребує особливої обережності, оскільки може призвести до негативних наслідків. Дорослі, які зловживають тиском на дитину, блокують розвиток активної особистості.   

Спілкування об'єднує усі можливі сфери взаємодії дорослого з дитиною - побутову, ігрову, пізнавальну і практичну. Найголовніше - спілкування впливає на психічний розвиток дитини загалом. Але на жаль, не всі батьки вміють це робити. Коли розмова з сином або дочкою обмежується повчаннями і лекціями з питань моралі, необґрунтованими заборонами і незрозумілими прискіпуваннями, користь від такого виховання не просто дорівнює нулю, а прагне до від'ємного значення. Далеко не всі батьки вміють правильно розмовляти з дітьми і допускають безліч помилок у спілкуванні, самі того не усвідомлюючи.

Типові помилки дорослих, що продукують проблемне спілкування

  • Надмірна імпульсивність, емоційність, бурхливість та різкість реагування на ситуацію.
  • Непослідовність дій, їх розбіжність зі словами.
  • Підкуп (підлещування, обіцянки, звернення до дитини з пропозиціями, від яких вона не може відмовитися).
  • Зловживання зверненнями до почуття обов'язку, відповідальності.
  • Постійне порівнювання малюка з іншими дітьми.
  • Втручання в особистий простір дитини (обмеження контактів з друзями, заборона гратися іграшками, вдягати улюблені речі тощо).
  • Відмова у прихильності («Я не люблю тебе, коли ти так поводишся»).
  • «Роздування» дрібниці до масштабної проблеми, надмірна драматизація ситуації, події, вчинку дитини.
  • Скорочення дистанції у загрозливій ситуації.
  • Висунення ультиматумів («Якщо ти ..., то я ...»).
  • Зловживання невмотивованими наказами та вказівками типу «Роби, як я сказав (ла)!».
  • Переважання імперативних (наказових) форм висловлювання.
  • Насильницькі дії (погрози, ляпаси, залякування, приниження, «тиск на жалість», фізичні покарання).
  • Відсутність спроб дорослого визнати свої помилки, вибачитися перед дитиною.

Для налагодження ненасильницького спілкування дорослим слід розпочати зміни із себе. Насамперед, пізнавати та аналізувати свої думки, почуття, стани та наміри і поведінку, критично оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних помилок.

Організовуючи взаємодію з дитиною, батькам та вихователям слід дивитися на себе та свої дії очима дітей, розуміти їхній настрій, передбачати ймовірні реакції та вчинки у відповідь на свої власні. У цьому допоможуть прийоми самоспостереження під час спілкування з дитиною:  

- Який вираз має ваше обличчя найчастіше?

- Які  звернення домінують - наказові, прохальні, запитальні чи ділові?

- Наскільки різкою та бурхливою є ваша реакція на порушення дитиною меж дозволеної поведінки?

- Чи результативна обрана тактика поведінки? Інакше кажучи, варто проводити самозвіт «Який я партнер у спілкуванні з дитиною?». Ми дорослі дуже поблажливі до себе, але більш критичні до дітей, особливо, коли вони не відповідають нашим очікуванням.

Спробуйте відверто відповісти  на таке запитання: Наскільки вам до вподоби власний вираз обличчя, типові звороти мовлення, наказова форма звернень, різкі жести, підвищення голосу під час суперечки з дитиною?

У спілкуванні з дошкільнятами вкрай важливо володіти навичками самоконтролю та саморегуляції, контролювати свої емоції та поведінку. Щоб зрозуміти, наскільки ви здатні володіти собою, спробуйте оцінити власну спроможність сказати собі «Стоп!» у момент, коли  конфлікт набирає обертів. Адже саме помилковість дій (фраз), їхня емоційність та імпульсивність ускладнюють ситуацію та вихід із неї. Цілком справедливо вимагати від дорослого більшого самоконтролю, у якого уже сформована нервова система, аніж від дитини яка знаходиться в процесі анатомічного зростання та фізіологічного дозрівання, та вчиться керувати своєю поведінкою саме на прикладі дорослих. Отож, саморозвиток - процес тривалий і складний, але докладені зусилля завжди виправдані, оскільки дарують відкрите і щире спілкування з малюками.

Правила і секрети спілкування з дітьми

У спілкуванні з маленькою дитиною необхідно дотримуватись кількох простих правил.  

  • Перше правило - дотримуватись своєї черги. Дитина хоче виговоритись, викласти свою думку таповідомити про щось. Батьки мають дати їйцюможливість, неперериваючи монологу аждоти, доки дитина непочинає переходити уплач.
  • Друге правило - повтори. Аби дати малюку зрозуміти, щойого розуміють, батькам варто повторювати задитиною останню сказану нею фразу. Цей прийом, доречі, використовується умаркетингових схемах, коли продавець намагається вийти зпотенційним покупцем наконтакт. Діє іздорослими.
  • Третє правило - об'єднання інтонації таінформації. Голос батька чиматері має бути налаштованим навираження тієї емоції, яку очікує дитина- обурення від несправедливості, подив від чогось дивного тощо. Батьки після того, якінтонаційно показують свою зацікавленість тарозуміння, мають запропонувати вирішення тієї чиіншої проблеми. Наприклад, залишити укімнаті нічник, який чарівним чином відганяє привидів таневипускає чудовиськ ізшаф.

Як можна заборонити не забороняючи 

Як не варто говорити

Що думає дитина

Як сказати правильно

Не стрибай на краю. Впадеш!

Перевіримо!

Стій! Обережно, край! Подивись...

Не можна малювати на шпалерах.

Буду!

Ось великий листок, малюй тут.

Не смикай кішку за хвіст!

А за що можна?

Кішці боляче, вона тебе подряпає

Не лізь в калюжу!

Я не лізу, тільки спробую...

Калюжа глибока, обійди її з краю.

Не шуми!

Буду!

Давай послухаємо тишу.

Скільки разів тобі говорити!

Форма риторичного запитання не зрозуміла дитині, вона не сприймає її ні за питання, ні за вказівку.

Зроби те і те... (конкретно скажіть, чого хочете від дитини)

Не зачіпай тістечка, поки не з'їси кашу.

Вам що, тістечка шкода?!

Сьогодні у нас на десерт тістечко!

Скільки можна дивитись мультики?!

Подумає, але не скаже: «Та скільки завгодно».

Ти дивишся мультики вже 15 хв. Через 10 хвилин твій час закінчується.


Фрази, які небезпечно говорити дітям

Що ми говоримо

Що чує дитина

Можливі наслідки

Ти погана(ий) (неслухняний, брудний, нерозумний) дівчинка/хлопчик.

Я погана(ий), і нікому не потрібна(ий) така(ий).

Страх. Занижена самооцінка. Дитина щиро повірить, що вона така  і почне себе оцінювати так само і справді стане такою.

Ось прийде поліцейський, він тебе...; собачка вкусить.

Що насправді прийде і таке (!) влаштує?

Залякування, що може спричинити фобію.

Ну і залишайся сам(а), я пішла (ов)...

Мені все рівно, що з тобою буде далі.

Страх, відчуття того, що її позбавляють підтримки, покинутість

Не зачіпай, зламаєш (поб'єш, порве...).

Я незграбний, недотепа...

Я поганий. Мене не люблять.

Програмування на невдачу.

Ти безтолковий, як твій батько.

Ми обоє погані, але я гірший.

Дитина переживає за себе і за батька.

Вихователька ця просто... (далі слідує негативний коментар).

Її можна не слухатися. Вона робить неправильно.

Виникають проблеми з вихователькою та іншими дорослими.

Чого ти причепився зі своїми іграми.

Мені з тобою нецікаво.

Батьки нею не цікавляться. Чому вона має слухатися людей, яким байдуже до неї.

Іринка вміє вже рахувати до десяти (знає букви, вміє читати), а ти ...

Вона розумна, а я ні.

Нездорове суперництво, заздрість.

Як тобі не соромно...

Ти мене не любиш, і я тебе не буду.

З'являється почуття провини, комплекс завжди винуватого.

Дай, я сама - у тебе так не вийде.

Я нічого не вмію робити добре.

Виникає зневіра у власні сили.

Як ти міг (могла) знову так вчинити?!

Тебе немає за що любити.

Дитина втрачає віру в те, що гідна любові.


Шпаргалка для батьків

1. Нашим дітям потрібна безумовна любов, а не «сьогодні я люблю тебе за зібрані іграшки», чи «йди від мене, ти розбив чашку, я тебе не люблю». Любов - не предмет торгу.

2. Дитина завжди повинна бути впевнена в любові і підтримці сім'ї. Її вчинок може бути поганим, але дитина - завжди улюбленою.

3. Виховання і спілкування - процес двосторонній. Ми виховуємо дітей, вони виховують нас. Правда, роблять вони це у свій, дитячим спосіб: поводяться «погано». Тобто не так, як ми розраховуємо.

4. Всьому можна навчитися - граючись.

5. Заборон повинно бути мало, але вони повинні бути стовідсотковими. Наприклад, ніколи не ходи на червоне світло (і самі ніколи не ходіть).

6. Заважати ростити дітей з радістю буде страх. Його треба замінити активними діями і вірою в свою дитину і в себе.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

1. Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, випромі­нюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний - ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.
2. Якщо ви хочете поговорити з дитиною, присядьте чи нахиліться до рівня дитини, встановіть зоровий контакт; якщо потрібно - покладіть свої руки дитині на плечі, або на спину між лопатками та поставте дитині запитання.
3. Частіше використовуйте «Я-повідомлення»,таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише за­раз, і на те є певні причини. Наприклад: «Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає ді­тям гратися».
4. Якщо ви побачили, що дитина не зрозуміла вашої пропозиції - попросіть її повторити вашу фразу.
5. При спілкуванні враховуйте вік і досвід цієї дитини, а не свій власний.
6. Говоріть з дитиною спокійним тоном, змінюючи тембр голосу в залежності від обставин.
7. Деяким дітям одну і ту ж фразу потрібно повторити декілька разів.
8. Намагайтеся створювати і підтримувати по­зитивну атмосферу, дбайте про «збереження об­личчя» кожного. Підтримки та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві кон­флікту, підтримати його.

Використані першоджерела та корисні посилання:

1.     Культивуємо спілкування без тиску. О.Кононко //Дошкільне виховання  №5, 2017, с.2-6.

2.     Тонкощі спілкування: сприяємо розвитку дитини. О.Ригель, Т.Гурковська // Практичний психолог: дитячий садок №7, 2017, с.4-8

3.     Перестаньте детей воспитывать - помогите им расти. З.Некрасова, Н.Некрасова. ИД София -2006

4.     https://krasuni.in.ua/vixovannya-dtej/1967-yak-pravilno-splkuvatisya-z-dtmi-cznn-poradi-dosvdchenix-pedagogv.html

5.     http://shostka-dnz10.edukit.sumy.ua/storinka_praktichnogo_psihologa/poradi_dlya_vihovateliv_schodo_spilkuvannya_z_ditinoyu_batjkami_ta_kolegami/

6.     https://www.learning.ua/blog/201612/yak-zrobyty-spilkuvannia-z-dytynoiu-pryiemnym-i-dlia-sebe-i-dlia-nei/

7.     https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/256/

8.     http://psychologis.com.ua/psihologicheskoe_davlenie.htm

http://stud.com.ua/49640/psihologiya/vikovi_osoblivosti_spilkuvannya

  Підготувала практичний психолог Павлусь М.М.

Версія для друку

Інформація про використання публічних коштів

Корисне