Формування пізнавального розвитку дошкільника. Консультація для вихователів

Пізнавальна активність дитини - мобілізація її інтелектуаль­них, моральних і фізичних сил, спрямована на досягнення конкрет­ної цілі пізнавальної діяльності. Внутрішні передумови, які забезпечують про­дуктивність пізнавальної діяльності, визначають легкість і швидкість засвоєння дитиною нових знань, можливість їх творчого викорис­тання під час розв'язання життєвих завдань, такі:

• активно-пізнавальне ставлення дитини до навколишнього середовища;
• уміння успішно орієнтуватися серед предметів та явищ;
• здатність довільно регулювати свою пізнавальну діяльність.

Підґрунтя пізнавального розвитку

Продуктивність мисленнєвої діяльності, легкість і швидкість засвоєння дитиною нової інформації, здатність доцільно й ефективно використовувати її в нових проблемних ситуаціях залежить від грамотного розроблення предметного змісту пізнавальної діяльнос­ті. Водночас від цього залежить становлення і розвиток наочно-образного мислення дитини. Експериментально доведено, що починаючи з чотирьох років, у дитини слід формувати вміння розгля­дати конкретні предмети під час їх взаємодії з іншими предметами Однак змістова складова пізнавальної діяльності - це лише один аспект. Другий - це процес пізнання та його організація дорослим. Йдеться про різноманітні способи організації пізнавальної діяльнос­ті дошкільника, спрямовані на:

• стимуляцію пізнавальної активності дитини;
• закріплення установки щодо отримання нової інформації;
• підвищення ефективності розумових операцій.

Витоки пізнавального розвитку

Дошкільне дитинство - період формування в дитини пізна­вальної потреби. Виокремлюють такі етапи розвитку пізнавальної потреби:

• період прояву цікавості (потреба у враженнях на основі рефлексу);
• період допитливості (потреба в пізнанні зв'язків між вну­трішніми і зовнішніми особливостями предметів та явищ навколишньої дійсності);
• період пізнавальної активності (потреба в пізнанні, ціле­спрямованому процесі пізнавальної діяльності).

Зміст та характер пізнавальної активності дитини має такі зов­нішні прояви:

• увага й особливий інтерес до предмета;
• емоційне ставлення до предмета, різноманітність емоцій, спричинена ним (подив, захоплення, радість тощо);
• дії, спрямовані на ознайомлення, розпізнавання нового предмета, розуміння його функціонального призначення;
• тривалість інтересу до нового.

Показовими щодо характеру та змісту пізнавальної активності дитини є ситуації ознайомлення з новою іграшкою, грою чи новим дидактичним матеріалом. Насамперед варто звернути увагу на зацікавленість дитини новим предметом, на емоції, які відображаються на її обличчі, а також на ефективність пошукових, обстежувальних дій, за допомогою яких дитина вивчає новий об'єкт. Окрім цього, можна поставити їй додаткові запитання: «Як можна використати цей предмет?», «Де його можна застосува­ти?» тощо.

У період дошкільного дитинства розвиток пізнавальної актив­ності дитини має стати спеціальним завданням дорослих. Адже твердження про те, що оволодіння знаннями і вміннями автоматич­но визначає розвиток допитливості та пізнавальний розвиток дити­ни, - помилкове.

Аналіз пізнавального розвитку

Виокремлюють такі осно­вні лінії аналізу пізнавального розвитку дошкільника:

• загальна особистісна спрямованість дитини, якісна оцінка рівня активно-пізнавального ставлення до навколишнього світу;
• характеристика предметного змісту свідомості дитини (скільки ознак, які з них і в який спосіб дитина може врахо­вувати і пов'язувати в цілісному предметі).

Загальними показниками і критеріями оцінювання пізна­вального розвитку дитини є:

• рівень оволодіння операціями класифікації (співвідношення «частина-ціле), елементарними понятійними узагальнення­ми (меблі, транспорт, посуд, рослини, тварини), тобто вмін­ням виокремлювати і порівнювати ознаки різних предметів і явищ, підбирати предмети за кольором, розміром, об'єднува­ти предмети в групи на основі виокремленої суттєвої ознаки;
• рівень оволодіння операціями серіації, тобто вмінням роз­кладати картки за «наростанням/згасанням» ознаки, свідо­мо вживати узагальнювальні слова-означення;
• здатність приймати пізнавальне завдання - самостійно розв'язувати завдання, користуючись зраз­ком чи інструкцією дорослого (вміння аналізувати зразок, виокремлюючи суттєві елементи, принципи побудови, користуватися ними під час розв'язання завдання);
• оволодіння вмінням розмірковувати з позиції іншого;
• оволодіння узагальненими способами діяльності - можливість «створювати оригінальні конструкції, ма­люнки, комбінуючи різні матеріали;
• здатність, планувати свої дії та регулювати процес їх виконання, а також реалізовувати свій задум, до­цільно використовуючи різні матеріали, способи дій, відчуваючи задоволення від власного успіху;
• здатність спостерігати, аналізувати і розмірковува­ти про сприйняте, будувати гіпотези щодо усвідом­люваного змісту - проявляти ініціативні дії в умовах регламентованої та самостійної діяльності, експери­ментувати з новим матеріалом з метою його пізнання, ставити запитання пізнавального характеру.

Умови пізнавального розвитку дитини-дошкільника

Стимулювання допитливості

В основному всі діти від природи допитливі, адже навколишній світ здатний дивувати щохвилини, навіть щосекунди. І саме це природна цікавість малюка іноді так дратує дорослих, що живуть в постійній поспіху.

Отож, вчимося розвивати допитливість дитини:

• Потрібно уважно вислуховувати всі запитання дитини, не залишаючи їх без відповіді. Малюкам треба дізнатися багато, тому не дивно, що їх просто сиплються один за одним. Якщо відповіді на питання не буде або він не задовольняє допитливий розум дитини, дитина може припинити розпитування. Тому відповідати потрібно завжди, зрозуміло, з поправкою на вік малюка.
• Потрібно заохочувати дослідну діяльність дитини, оскільки позбавляти малюка від можливості експериментувати не можна. Якщо ж експерименти малюка стають руйнівними чи небезпечними, треба зупинити дитину, пояснивши, що не влаштовує вас результат, але ніяк не сам процес. Як би там не було, щоб не пригнічувати в дитині вченого, треба придумати експерименти, виконання яких можливо контролювати. Приміром, здувати пух з кульбаби, сіяти пісочок через сито, змішати харчову фарбу з водою.
• Батькам слід якомога частіше показувати дитині світ. Відвідування музеїв, ігрових майданчиків, галявин, магазинів іграшок, парків, зоопарків задовольнить допитливий розум будь-якого «чомучки». Спостерігаючи, малюк пізнає світ. Після прогулянки слід обговорити з дитиною побачене, задавши йому навідні запитання.
• Не можна забороняти дитині отримувати враження. Бігати по калюжах, стрибати зі стільця, плескатися в басейні, пробувати тісто на дотик - можливостей отримати цінний досвід та враження досить багато.
• Слід заохочувати бажання дитини пофантазувати. Читаючи книги, дивлячись кіно, пізнавальні телевізійні передачі малюк теж пізнає нове. Треба заохочувати рольові ігри. Однак частий перегляд телевізора краще заборонити. Бажано, дивитися передачі разом з дитиною, щоб мати можливість коментувати побачене.
• Можна впровадити навчальний процес у повсякденне життя. Для цього достатньо щодня знайомити дитину з числами ("Хочеш один пряник або два?"), з кольорами ("Одягнеш червону кофтину або блакитну? "), літерами ("буква "Т" - саме з неї починається "тато" і "паровоз"). Головне-посіяти зерно інтересу до цих сфер знання, створюючи фундамент для майбутнього навчання.
• Будь-яке навчання слід зробити забавою. Треба зробити так, щоб дитина любила вчитися. А цього можливо досягти лише тоді, коли малюкові цікаво.
• Слід стимулювати допитливість дитини особистим прикладом. Малюк повинен зрозуміти, що навіть дорослі люблять досліджувати світ, а навчання буде тривати протягом усього життя. Бажання вчитися - заразливо.

Спілкування з дорослими

Середній і старший дошкільний вік - це вік «чомучок», період, коли щодня в дитини виникає безліч запитань. Кожна дитина по-своєму якісно проживає цей вік, від чого залежить подальший роз­виток її пізнавальної активності.

Важливим якісним утворенням старшого дошкільника є ви­никнення нової форми спілкування з дорослим - спілкування на піз­навальні теми. Воно зароджується і збагачується в процесі спільної пізнавальної діяльності дитини та дорослого.

Мовленнєва активність

Сплеск пізнавальної активності на п'ятому році життя може мати різні прояви, зокрема у мовленнєвій активності. Тому дорос­лі не мають сприймати мовленнєву активність дитини в пізнаваль­ній діяльності як вияв її неорганізованості, неуважності тощо. Адже насправді це сигнал про необхідність адаптувати педагогічні цілі до нових особливостей дитячої поведінки. Мова йде про оптимальне використання природного сплеску допитливості для забезпечен­ня розвитку пізнавальних здібностей кожної дитини.

Іноді бажання повідомити співрозмовнику важливі для себе події, новини настільки сильне, що дитина перебиває дорос­лого на півслові, щоб розповісти щось самій. Вона не може ви­слухати чиєсь пояснення до кінця, «накидається» на дидак­тичний матеріал, починає працювати, забуваючи про основне завдання, ставить багато сторонніх запитань. Якщо дорослий не здійснює поетапний контроль, не надає допомогу під час виконання дидактичних завдань, дитина легко відмовляється від роботи або замінює її власним завданням.

 Розвиток творчих здібностей

Дорослим слід спрямувати природну активність, допитливість дитини на розвиток її творчих здібностей, а саме:

• розвиток мисленнєвої активності;
• розвиток самостійності та ініціативності;
• формування творчого ставлення до навколишнього світу.

Також варто максимально задовольняти потребу дитини у зміс­товних специфічно дитячих видах діяльності, оскільки старший дошкільник є активним учасником процесу пізнання предметів і явищ навколишнього світу. Центральне місце в стимулюванні ак­тивності дитини посідає метод експериментування з об'єктами навколишнього світу, коли дитина має простір для своїх дій та змо­гу систематично спостерігати за різними явищами. У таких умовах вона мимовільно ставить перед собою нові запитання, сама прагне знайти на них відповіді. Роль дорослого у такому процесі - під­тримувати самостійний пізнавальний пошук кожної дитини, вчасно і делікатно спрямовувати хід її спроб, допомагати аналізувати по­милки, зміцнюючи впевненість у її силах.

Отже, дошкільний вік характеризується інтенсивним пізнавальним розвитком ди­тини. Це період невичерпних запитань, не­скінченної фантазії, різноманітних ігрових задумів. Тому дорослому важливо формувати у дошкільника загальне пізнавальне і творче ставлення до навколишнього світу.

У дошкільному віці закладається підґрун­тя розвитку пізнавальних здібностей дитини і бере початок загальний творчий характер процесу пізнання, а пізнавальна активність стає рисою особистості. Процес такого розвитку не лише складний, багатогранний, а й індивідуалізований. Його результатом є базовий рівень готовності дитини до навчання у школі.

 Підготувала практичний психолог Павлусь М.М.