Впроваджуємо музейну педагогіку. Значення міні-музеїв у дошкільному навчальному закладі

Музейна педагогіка є інноваційною технологією у сфері особистісного виховання дошкільників, створює умови занурення особистості дитини у спеціально організоване розвивальне предметно-просторове середовище. Музейна педагогіка розглядає музей як місце, де виховуються почуття і формується особистісне емоційне ставлення до певних історичних подій, фактів, історико-культурної спадщини, побуту, звичаїв і традицій українського народу тощо.

У сучасних дошкільних навчальних закладах вже стало доброю традицією створювати музеї, музеї-кімнати, міні-музеї, керуючись при цьому Положенням «Про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України», затвердженим наказом Міністерства світи і науки України 04.09.2006 № 640, Листом МОН від 25.07.2016 № 1/9-396 "Про організацію національно-патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах" та іншими нормативними документами.

Міні-музеї - це осередки, які облаштовані відповідно до певної теми і можуть містити, крім «музейних експонатів», дитячі роботи, фотоматеріали, ілюстрації, короткі описи експонатів, відповідну дитячу літературу та ін. Вони є частиною освітнього простору дитячого садка, де відбуваються заняття, екскурсії, експериментально-дослідницька та самостійна діяльність дітей. Міні-музеї здатні збагатити дитину враженнями від нових і незнайомих предметів, які вона не могла бачити в доступній їй дійсності, розвивати її пізнавальні здібності та уявлення про навколишній світ.

Мета міні-музеїв у ДНЗ - розширення освітнього простору дошкільного закладу; залучення педагогів, батьків та дітей до пошукової, краєзнавчої, художньо-естетичної роботи; виховання шанобливого ставлення до традицій, звичаїв та ремесел українського народу; формування потреби не лише зберігати духовні скарби українців, а й примножувати їх; виховувати національно-патріотичні почуття та гордість за Україну.

Важливою особливістю міні-музеїв як складової розвивального середовища ДНЗ є участь у їхньому створенні дітей, батьків, педагогів. Дошкільники мають відчути свою причетність до облаштування міні-музею - узяти участь у обговоренні його тематики, по можливості взяти участь у збиранні експонатів, поповнювати експозицію своїми малюнками, виробами, проводити екскурсії для молодших тощо. Таким чином, міні-музей у ДНЗ має бути центром пробудження дитячої творчості.

На сторінках педагогічних видань дуже часто з'являються  рекомендації з питань облаштування та організації роботи міні-музеїв у ДНЗ чи навіть музейчиків у групових приміщеннях. Ідеї щодо їх створення належать творчим, компетентним у галузі дошкільної освіти вихователям, методистам, завідувачам. Зрозуміло, що в умовах дитячого садка неможливо створити експозиції, які повністю відповідали б вимогам музейної справи, та це й не потрібно. Завдання дорослих - не порушуючи інтер'єру закладу, поєднати міні-музей із предметним середовищем дитячого садка чи групи. І якщо в «справжніх» музеях чіпати нічого не можна, то в міні-музеях дошкільного закладу не тільки можна, а й потрібно! У «звичайних» музеях дитина - лише пасивний споглядач, а в дитячому садку вона - співавтор, творець експозиції. Такий музей можна відвідувати щодня, переставляючи експонати, беручи їх у руки, розглядаючи... Будь-яка експозиція міні-музею повинна задовольняти такий логічний ланцюжок: сприйняття - розуміння - осмислення - вправляння - закріплення - застосування.

Цілі організації міні-музею у ДНЗ:

- для інтеграції освітнього процесу, його інтенсифікації;

- для знайомства з творчістю художників, скульпторів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва;

- для виставок дитячої творчості та сімейних виставок;

- для проведення занять, бесід, експериментально-дослідницької діяльності, екскурсій дітям (батькам, іншим дорослим)

Оформлення міні-музею вимагає дотримання низки умов:

- оформлення кімнати (куточка) з урахуванням естетичних норм;

- міні-музей повинен враховувати зміст освітньої програми ДНЗ та допомагати в реалізації цілей і завдань окремих освітніх галузей;

- експозиції міні-музею повинні постійно доповнюватися і оновлюватися з урахуванням вікових особливостей дітей групи;

- наявність дитячих меблів та обладнання для проведення занять-мандрівок, ігор-розваг, ігор-подорожей, дидактичних ігор, бесід з дітьми, організації тематичних виставок, зустрічей з цікавими людьми тощо;

- дотримання правил безпеки, гігієнічних норм.

Для облаштування міні-музеїв можна використовувати різні частини (куточки) групових кімнат, роздягалень, стіни біля входу в групу, холи тощо. Розміщувати експонати можна на столах, тумбах, стелажах, підставках, навісних поличках, стендах, ширмах, на сухих або штучних гілках тощо.

Тематика міні-музеїв може бути різною:

  • Міні-музей «Україна - єдина країна» (з метою збагачення знань дітей про історію, культуру, природні багатства і тваринний світ нашої Батьківщини, її регіональні особливості, побут українців, народні промисли, Державні та народні символи та н..).
  • Міні-музей селища «Люби і знай свій рідний край - Квасилів» (з метою розширення знань дітей про рідне селище, його історію, вулиці та цікаві пам'ятні місця, його видатних громадян тощо);
  • Міні-музей народної іграшки (з глини, дерева, сиру, тканини, ниток, соломи; іграшкова техніка; порцелянові та пластмасові ляльки; старовинні ялинкові прикраси);
  • Міні-музей хліба та солі (з метою збагачення знань дітей про різновиди хліба, роль хліба у житті людини, етапи його вирощування, традиції українців тощо);
  • Міні-музей корисних копалин (з метою збагачення знань дітей про корисні копалини, шляхи їх видобування та роль у житті людини);
  • Міні-музей електрики (з метою ознайомлення та збагачення знань дітей про електрику, струм, походження світла, колишні побутові прилади та значення сучасних електроприладів у житті людини, правила безпеки з електроприладами);
  • Міні-музей писанки (з метою збагачення знань дітей про історію писанки, різновиди писанок у різних регіонах України тощо);
  • Міні-музей виробів місцевих умільців;
  • Міні-музей «Лялька-мотанка - берегиня роду» (з метою збагачення знань дітей про історію та технологію виготовлення ляльок-мотанок);
  • Міні-музей витинанки (з метою збагачення знань дітей про технологію «оригамі», різновиди витинанок);
  • Міні-музей вишиванки;
  • Міні-музей національного одягу;
  • Міні-музей української оселі;
  • Міні-музей народних музичних інструментів;
  • Міні-музей виробів умільців (з глини, соломи, лози, тканини, паперу, дерева);
  • Міні-музей природи рідного краю (тут можуть бути представлені незвичайні, рідкісні об'єкти живої природи, вироби з природного матеріалу, цікавий гербарій тощо);
  • Міні-музей фото-зустрічей з учасниками бойових дій;
  • Міні-музей народних символів (віночок, рушник, верба, калина, лелека...)
  • Міні-музей книжки (з метою ознайомлення та збагачення знань дітей про історію виникнення книг, про різних письменників та н..);
  • Міні-музей іграшки-забави (з метою ознайомлення малюків з цікавими заводними іграшками-забавами, різними яскравими розвивальними іграшками);
  • Міні-музей мушлі (з метою розширення знань дітей про підводний світ морів та океанів);
  • Міні-музей насіння (з метою збагачення і розширення знань дітей про насіння різних видів рослин, його значення, умови проростання та способи вирощування рослин, їх будову та різновиди).

Як поводитися в музеї

Під час екскурсії чи заняття у міні-музеї малята мають дотримувати простих правил, як у справжньому музеї:

- не заважати іншим  насолоджуватися творами мистецтва;

- не підходити занадто близько до інших дітей;

- не затуляти спиною картин чи експонатів;

- розмовляти й обмінюватися враженнями тихо;

- уважно оглядати  ті експонати, які найбільш цікаві

- не судити про побачене за першим враженням, адже при повторному огляді нерідко виникає інше ставлення;

- стримувати свої почуття;

- якщо творчість якогось художника не зрозуміла, не обурюватися і не шукати підтримки своєму обуренню;

- утримуватися від зневажливих висловлень (зауважень) на адресу картин (експонатів) і їхніх авторів;

- раніше, ніж влаштувати обговорення, уважно вислухати пояснення вихователя: слухати його пояснення мовчки, не присуваючись до нього занадто близько, щоб не заважати іншим; якщо  виникли запитання, поставити їх після того, як розповідь закінчено, або під час паузи в бесіді з вихователем; не розмовляти з дітьми, не їсти цукерки, не жувати гумку тощо

Використані першоджерела:

1.     Журнал «Дошкольное воспитание» №6\2008; №11\2009.

2.     Журнал «Палітра педагога» №5\2010.

3.     Журнал «Методична скарбничка вихователя» №7\2014.

4.     Журнал «Дошкільний навчальний заклад» №12/2015

5.     Журнал «Вихователь-методист ДНЗ» №4\2009; №12\2012; №7\2015).

6.     Інтернет-ресурс

Підготувала вихователь-методист Семенюк Р.Ф.