Особливості виховання харчової поведінки у дітей

Нині проблема зайвої ваги, порушень обміну речовин, захворю­вань травної системи в дитячому віці стає, на жаль, усе актуальні­шою.

Батьківські стереотипи щодо дитячого харчування

Коли йдеться про дитяче харчування та зайву вагу в дітей, бага­то людей мимоволі піддаються впливу поширених стереотипів. Так, у багатьох випадках причиною надмірної ваги вважають генетичну спадковість. Утім, згідно з результатами досліджень лише у 8% лю­дей із надмірною вагою це пов'язано зі спадковістю! Здебільшого зайва вага у дошкільників - це наслідок неправильної харчової поведінки дитини та її родини.

Ще один «популярний» стереотип стосується того, які продук­ти є корисними для дітей. Наприклад, вважають, що манна каша - найкраща крупа для ді­тей, починаючи з першого прикорму і ледь не до підліткового віку. Утім, батькам слід знати, що в поєднанні з цукром та моло­ком вона є, фактично, концентрацією вуглеводів і не забезпечує повноцінного харчування. Фітин, якого багато у складі манної крупи, містить фосфор, що зв'язує солі кальцію та не допускає їх у кров. Відповідно, за частого вживання манної каші організм починає запозичувати кальцій із кісток, що може призвести до затримки росту, проблем із зубами та кістками тощо.

Чинники, що впливають на набір ваги в дитячому віці

Сумнівні способи обробки продуктів, пришвидшене вирощу­вання птиці та тварин із використанням гормонів, оброблення сіль­ськогосподарських продуктів пестицидами - усе це ускладнює здо­рове харчування. Аби максимально вберегти дітей і себе від шкоди, потрібно насамперед ретельніше підходити до вибору продуктів, зокрема, це стосується:

• всіх порошкових виробів (желе, приправи, каші швидкого при­готування), кількість яких у раціоні дитини потрібно міні­мізувати;
• перед вживанням фруктів та овочів ретельно мити їх, за наявності «жирової» плівки перед уживанням споліску­вати кип'ятком;
• у сервіруванні страв використовувати скляний, кераміч­ний або паперовий посуд;
• не застосовувати більше одного разу пластикові пляшки та посуд, оскільки навіть пластик, що вважають безпечним, за контакту із продуктами харчування віддає їм частину своїх хімічних елементів, які відтак потрапляють до орга­нізму (надто коли продукт теплий або гарячий).

Якщо є можливість вирощувати овочі та фрукти (наприклад, на дачній ділянці), добре долучати до цього дітей - робота на сві­жому повітрі забезпечить фізичну активність та дасть дітям змогу набути нові знання та навички. До того ж батьки будуть упевнені в якості вирощених продуктів, а діти охочіше їстимуть те, що ви­ростили власноруч. Натомість у міській квартирі можна влаштува­ти «город на підвіконні», де вирощувати зелену цибулю, петрушку, кріп, базилік, руколу тощо.

 Екологічність не є єдиним критерієм якості продуктів. Важливо також:

• завжди звертати увагу на дату виготовлення та термін придатності продукту до споживання;
• пам'ятати про правильність збереження продуктів: вико­ристовувати спеціальний папір, серветки, пакети для про­дуктів, не залишати їх надовго в закритих контейнерах, за необхідності зберігати в холодильнику;
• не вживати цвілий хліб чи фрукти, відрізаючи лише ту час­тину, що здається враженою, адже насправді весь продукт уже є шкідливим;
• споживати овочі та фрукти згідно із сезоном, коли їхня ві­тамінна цінність найвища; зменшувати кількість продук­тів, не характерних для поточного сезону;
• обмежити кількість прийомів їжі дитини в кафе та їдаль­нях, де складно оцінити якість застосованих продуктів та їхню свіжість;
• вилучати з ужитку продукти, що мають підозріло трива­лий термін придатності.

Для нормаліза­ції психологічного стану та зменшення втомлюваності центральної нервової системи дітей батьки мають збільшувати в дитячому ра­ціоні кількість таких продуктів, як різноманітні ягоди та горіхи, а та­кож яблука, капуста, шпинат, морква, буряк, салат-латук тощо.

Постійна зайнятість батьків на роботі часто заважає їм повно­цінно взаємодіяти з дітьми, власним прикладом привчати їх до здорового способу життя із захопливими видами. фізичної актив­ності. Утім, батькам у жодному разі не слід вважати це питання дру­горядним.

Обираючи дошкільний навчальний заклад, варто враховувати, чи доступні в ньому або десь поблизу можливості для занять спор­том. У будь-якому разі батькам слід знаходити час для піших про­гулянок із дітьми на свіжому повітрі, катання на велосипеді, рухли­вих ігор на кшталт бадмінтону, тенісу, плавання - улітку, а взимку - катання на ковзанах або лижах... Нині некорисна їжа дещо подібна до яскравої хижої рослини: широкий вибір, гарне пакування та приємний смак, що часто прита­манні шкідливим та ненатуральним продуктам, ваблять споживачів та затьмарюють їхній здоровий глузд. Надто ця проблема актуальна для дітей дошкільного віку, адже вони керуються принципом «подо­бається - не подобається» («смачно - не смачно»). Тож дитячий ор­ганізм може навчитися відрізняти корисне від шкідливого лише за правильної організації раціону харчування, яка є першочерговим за­вданням батьків. Своєю чергою, завданням дошкільних навчальних закладів є підтримання цього раціону.

Наголосимо, що батьки не мають мислити «крайнощами» й суворо ділити їжу на правильну й неправильну Натомість слід до улюбленої їжі дітей повсякчас додавати елементи корисної; бути уважними до реакцій дітей; користуватися кожною нагодою збільшити споживання натуральних продуктів, які діти добре за­своюють, тощо.

Поширені батьківські помилки у формуванні харчової поведінки дітей

   Іноді спрацьовує принцип замі­щення: якщо батьки приділяють дітям недостатньо часу чи уваги, то підсвідомо прагнуть до компенсації, яка часто втілюється в їжі - більших порціях, потураннях у харчових забаганках тощо.

Деякі батьки підтримують закорінену в нашому повсякденні традицію давати дітям солодощі як заохочення: за слухняність або добре виконане завдання дітей зазвичай «нагороджують» цукеркою, а не, скажімо, морквиною чи яблучком. Є батьки, які використовують солодке та іншу їжу як заспо­кійливий засіб: дають дітям щось їстівне, аби вони не плакали, бо немає сил та (або) бажання заспокоювати, вмовляти, відволікати тощо. Цей спосіб «розв'язання» проблем може стати у дітей стереотипом поведінки: у старшому віці він проявлятиметь­ся в «заїданні» гніву, суму, невдач та інших стресових ситуацій і най­імовірніше приведе до проблем із вагою та різних порушень стану здоров'я.

Деякі батьки мають звичку карати дітей за недоїдання порції та змушувати будь-що доїдати, що є харчовим насиль­ством. Безумовно, у дітей має бути стабільний режим харчування. Проте кількість їжі батьки мають розраховувати залежно від:

• калорійності продуктів - наприклад, салату класти на та­рілку більше, а бобових, макаронних виробів - менше;
• фізичних навантажень, що чекають на дітей попереду (якщо це ранок) або були протягом дня. Як правило, деякі дні тижня у дітей фізично завантажені більше, ніж інші, що потрібно враховувати;
• стану здоров'я та самопочуття дитини - якщо дитина квола і відмовляється їсти, цю ситуацію потрібно проана­лізувати, а не вперто вимагати вживання приготовленої страви.

Аби виправити перелічені помилки батьки мають насамперед усвідомити, що їжа не мусить бути для дітей замінником батьків­ської уваги, винагородою за хорошу поведінку або примусовим ком­понентом повсякдення. Тож батькам слід визначити стратегію здо­рової харчової поведінки і дотримуватися її всією родиною.

Батьки мають розуміти, що навіть за звичайної застуди дитя­чий організм концентрується на роботі імунітету, і йому необхід­но допомогти - забезпечити додатковою кількістю «вітамінної» їжі (овочі, фрукти), більшою кількістю води. Уся інша їжа на час захво­рювання може бути істотно зменшена в порціях.   Додамо, що за необхідності істотних змін у звичному для дитини ра­ціоні харчування (зокрема, включення в раціон чогось, що їй не дуже подобається) потрібно неодноразово спокійно й терпляче пояснюва­ти дитині, що така їжа лікує, допомагає почуватися добре.

Виховання правильної харчової поведінки

Із появою дитини у матері з'являється рефлекс її нагодувати, що продовжує «працювати» все життя, незалежно від того, скільки дитині років: три чи сорок три. Це складний механізм, яким мати практично не може керувати, навіть після того, як у ньому зникає необхідність. Аби щирі прагнення батьків мали найліпший результат, важли­во якомога раніше починати виховання у дітей правильної харчової поведінки.

Коли в організмі бракує рідини, кров стає густою, а токсичні речовини не можуть вільно виводитися з організму. Тож важливо не обмежувати дітей у кількості спожитої якісної питної води. Та­кож необхідно стежити, аби в раціоні було багато натуральних про­дуктів, що містять воду (овочі, фрукти) - така вода є повноцінною та очисною для організму, оскільки позбавлена хлору, домішок мета­лу та інших токсичних речовин, що в певній кількості потрапляють в організм із питною водою в містах.

 Часто батьки зіштовхуються з небажанням дитини їсти овочі. У такому разі насамперед потрібно зрозуміти, у чому причини від­мови. Можливо, споживати овочі дитину змушують у дошкільному закладі; або трапився інцидент, після якого в неї закріпилася непри­ємна асоціація із продуктом; або наявна алергія, і дитячий організм просто захищає себе. У будь-якому випадку слід попросити дити­ну пояснити цю вибірковість, а за потреби - відвідати психолога та/або алерголога, зробити аналізи на алергію тощо. Іноді діти не їдять той чи той продукт тому, що друг із дитячого садка цього не робить. У таких випадках батькам допоможе дар переконання, зна­ння власної дитини, фантазія та здатність до «маніпулювання» мис­ленням дитини на користь прийняття дитиною рішень, які будуть для неї об'єктивно ліпшими.

Відтак необхідно знайти способи розв'язання проблеми. Од­ним із варіантів є сервірування страв. Для дітей молодшого віку захопливою грою, яка усуне небажання вживати овочі, може стати оформлення на тарілці салату у вигля­ді звірят (щічки з помідорів, вуха з огірка тощо). Цей підхід розвиває і творчі здібності батьків! Якщо ж бажання чи часу на такий креатив немає - можна знайти безліч ідей в інтернеті й використовувати їх під час прийому їжі вдома.

Також дітям можна ставити за взірець персонажів казок, комік­сів чи мультфільмів, як-от «Моряк Палай», головний герой якого ста­вав сильнішим, з'ївши банку шпинату. Для доросліших дітей прикла­дом може стати член родини, який є для них авторитетом.

У дитячому харчуванні слід чергувати різні каші так, аби гре­чану, перлову та вівсяну включати в раціон частіше за інші. Каші, а також супи дошкільникам цікавіше їсти з тарілок, на дні яких є певне сюжетне зображення - тоді з'являється своєрідний стимул дістатися дна, тобто доїсти. Батькам бажано мати кілька тарілок із різними сюжетами, зображеними на дні, аби заохотити дитину до їжі.

Одним із обов'язкових родинних правил здорового харчування має бути вранішній прийом їжі. Адже сніданок активізує організм, задає темп і настрій новому дню. Що довше дітей не привчати до сніданку, то складніше потім буде усталити таку звичку. Якщо діти не снідають після пробудження протягом двох-трьох годин - це не­правильно, особливо якщо на них чекають заняття чи тривалі про­гулянки.

Якщо діти з певних причин перебувають удома до опівдня чи пізніше - основним за поживністю можна зробити другий сніда­нок, а після пробудження запропонувати чисту воду, чай чи какао з яким-небудь смаколиком. Головне, щоб діти обирали з-поміж, на­приклад, печива з висівками та чогось кисломолочного або фрукто­вого, а не із сосисок та здобного печива. Завданням родини є - змалку формувати вибір дітей із ретельно дібраних корисних продуктів.

Прийом важкої та калорійної їжі на ніч призводить до того, що травна та нервова системи дитячого організму не можуть як слід відпочивати, адже мозок має постійно надсилати шлунку та кишківнику сигнали для вироблення необхідних ензимів та соків. Наслідком є відчуття виснаження і втоми, а також складне ранкове пробудження. Тож батьки мають подбати, аби в холодильнику за­вжди було щось для легкого перекусу на ніч: дитяче фруктове пюре, домашній сир, йогурт, кисіль зі свіжих або морожених ягід тощо.

Аби забезпечити збалансоване харчування, у дитячий раціон бажано включити всі види продуктів - м'ясні, рибні, кисломолочні, а також фрукти та овочі.

Для дітей часто має значення розмір шматків, поєднання про­дуктів або певні особливості страви. Тож за відмови дітей їсти ту чи ту страву батьки завжди мають цікавитися, що саме їх не влаштовує. Адже іноді зарадити ситуації простіше, ніж здається спочатку.

Також батькам необхідно:

• максимально замінити звичні солодощі (цукерки, пакето­вані соки, солодкі газовані води тощо) на фруктові пюре, ягідні та фруктово-ягідні компоти без цукру, киселі, нату­ральні соки та сухофрукти;
• забезпечити дітям щоденне вживання теплих супів (овоче­вих, рибно- чи м'ясоовочевих). Овочі до супу можна наріза­ти у вигляді сердечок, сонечок тощо - це стимулюватиме дітей з'їдати якщо не всю порцію, то більшу частину;
• запобігати переїданню (завжди ліпше з'їсти менше, ніж більше: цей принцип працює з наймолодшого віку, а для запобігання порушень обміну речовин у дорослому віці є визначальним; як не дивно, але організм завжди «знає», скільки та якої їжі йому достатньо для правильного функціо­нування).

Батькам слід подбати про оптималь­не харчування своєї дитини також і поза межами дому: попереджати вихователів дошкільного закладу про наявні алергійні реакції та щоб не примушували дитину дої­дати; стежити, аби в дитини завжди була із собою питна вода, тощо.

Головне ж у вихованні здорового спо­собу харчування - бути взірцем для дітей, дотримуватися спільної родинної стратегії, аби діти повсякчас перебували в атмосфері активного, здорового, раціонального спо­собу життя, де члени родини вербально та дієво не суперечать одне одному в питаннях, пов'язаних із харчуванням.

Підготувала медична сестра з дієтичного харчування Мацура Г.Ю.