Поради батькам. Чим гратися малюкові

        Окремо варто спинитися на іграшках. Дуже часто дорослі, купуючи їх дитині, виходять з власних уподобань, інтересів, намагаючись певною мірою компенсувати обмеженість іграшкового асортименту в своєму дитинстві, тобто купують іграшку для себе. Або ж вважають, що велика кількість іграшок та їх розмаїття сприяють організації самастійної гри дитини, а їм, відповідно, забезпечить невідривне виконання власних справ або спокійний тихий вечір. От і виходить, що збирається велика кількість іграшок та ігор, які лише займають місце, бо малюк ними не грається, оскільки всі ці дива сучасного дизайну його не цікавлять. А тим часом у кожному домі є багато такого, що ніяк не може зрівнятися з іграшками. Найцікавіше місце - мамина кухня! Найпростіша шумівка, дерев'яна ложка або каструлька, в яку можна спочатку багато чого покласти, а потім виймати потроху або відразу викинути, набагато цікавіші за будь-яку пластикову карусель з музикою! Дотого ж тут іде справжнє життя: після того, як мама якийсь час побуде на кухні - на столі з'являється щось смачненьке, й усі кажуть: "О, дуже смачно!" спробуйте організувати діяльність вашого малюка саме тут, наприклад, так: виділіть секцію в кухонній шафі для нього, складіть туди декілька металевих баночок з кришками (добре, щоб їх можна було вкладати одна в одну), невелику каструлю, кілька мисочок тощо, а токож волоські горіхи чи кілька вимитих яблук, морквин абощо, які так цікаво розкладати по мисочках, складати в банку і закривати кришкою, а, може, й скуштувати. Пізніше залучайте малюка до приготування обіду: доручіть вибрати буряк з-поміж картоплі чи моркви; відібрати червоні яблука чи перець з-поміж інших; віднести відібрані вами овочі в мийку, а, може, навіть помити їх. І не страшно, що вода буде й на підлозі, а маленького помічника доведеться перевдягати. Адже такі ситуації спільної діяльності сприять розвиткові дитини: вона знайомиться з різноманітним посудом, овочами, фруктами, їхніми назвами та ознаками (кольором, формою, величиною, щільністю, смаком, фактурою, матеріалом тощо). Ви допомагаєте синові чи донці проявити свою самостійність і маєте слушну нагоду для похвали: "Як гарно ти вмієш це робити!" А найголовніше в такій ситуації з погляду малюка - мама поруч! І він діє разом з нею!

         Цим правилом варто скористатись і тоді, коли ви пропонуєте синові чи доньці погратися. Проте не забувайте: дитину треба вчити гратися. Без участі дорослого навіть найкращі іграшки не стимулюють активності, не розвивають свідомості, в кращому разі вони викликають однотипні, примітивні дії, які через це швидко набридають. Усі свої секрети та можливості іграшка розкриває перед дитиною лише з допомогою дорослого. А щоб викликати справжній інтерес до гри та іграшки, дорослі і самі мають гратися із зідоволенням. Для цього намагайтеся на час гри з дитиною відключитися від сторонніх думок та турбот. Діючи з іграшками, малюк вчиться спілкуватися з дорослим, розв'язувати найпростіші практичні задачі. Не забувайте про неформальний ігровий матеріал: здатність бачити в одному й тому самому предметі термометр, ложку, гребінець, викрутку, а може, й трубу - ось що залишиться непересічним досягненням дитячого мислення, стане передумовою розвитку уяви і творчості.

Поменше заборон!

         Дитяча активність і допитливість, звісно, завдають багато клопоту дорослим, тож часто натрапляють на їхні опір та заборони, що продитковано турботою про здоров'я та безпеку малюка. Червоною ниткою крізь весь цей період життя дитини проходить суперечність, яка полягає в тому, що дитина повна сил і активності, захоплено переживає свої нові можливості, що природно для її нормального розвитку, але при взаємодії зі світом натрапляє на перешкоди та активне обмеження дорослими її можливостей.

         Діючи з предметами, малюк реалізує свою активну позицію в цьому світі, задовольняє головні життєві інтереси. Забороняючи йому діяти, дорослі позбавляють свого активного, допитливого, діяльного і життєрадісного малюка можливості мислити, пережива, прагнути, а отже, й повноцінно жити. І тоді бережіться ефекту бомби відстроченої дії, оскільки не виключено, що дитина виражатиме своє розчарування вибуховими нападами гніву.

         Навіть найменші не бажають завжди залишатись в манежі. Дитина повинна мати змогу пізнавати світ, набувати нового досвіду. Тож завдання дорослого полягає не в тому, щоб забрати в малюка всі небезпечні й заборонені предмети, а в тому, щоб організувати його активність і спрямувати її в потрібне русло та бути активним партнером маленького діяча в його непростій справі - пізнанні навколишнього всіту.