Методичні рекомендації з питань наступності між ланками дошкільної та початкової освіти

На сучасному етапі розвитку освітнього середовища завданнями співпраці ДНЗ і школи є:

  • створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого садка в школу);
  • поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;
  • поглиблення інтересу дошкільників до життя в школі;
  • надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.

Форми здійснення наступності ДНЗ і школи:

1. Робота з дітьми:

  • екскурсії в школу;
  • відвідування шкільного музею, бібліотеки;
  • знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи;
  • участь у спільній освітній діяльності, ігрових програмах;
  • виставки малюнків і виробів;
  • зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого садка (учні початкової та середньої школи);
  • спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників;
  • участьу театралізованій діяльності;
  • відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, вчителем, музичним керівником і іншими фахівцями школи).

2. Взаємодія педагогів:

  • спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);
  • семінари, майстер-класи;
  • круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи;
  • психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;
  • проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи;
  • взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи;
  • відкриті покази освітньої діяльності в ДНЗ і відкритих уроків в школі;
  • педагогічні та психологічні спостереження.

3. Співпраця з батьками:

  • спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи;
  • круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»;
  • батьківські конференції, вечори запитань і відповідей;
  • консультативні центри при ДНЗ та школі;
  • зустрічі батьків з майбутніми учителями;
  • дні відкритих дверей;
  • творчі майстерні;
  • анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;
  • освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей дошкільного віку, ділові ігри, практикуми;
  • сімейні вечори, тематичні дозвілля;
  • візуальні засоби спілкування (стендовий матеріал, виставки, скринька запитань і відповідей тощо);
  • засідання батьківських клубів (заняття для батьків і дитячо-батьківських пар).

Сучасні вчені  визначають пріоритетні напрямки наступності.   

Перший напрямок - це узгодити мету на дошкільному і початковому шкільному рівнях. Мета дош­кільної освіти - всебічний загальний розвиток дитини, визначений Базо­вим компонентом дошкільної освіти у відповідності з потенційними віко­вими можливостями і специфікою дитинства як самооцінного періоду життя людини.

  Мета освіти в початковій школі - продовжити все­бічний загальний розвиток дітей з урахуванням специфіки шкільно­го життя поряд з освоєнням найважливіших навчальних навичок у читанні, письмі, математиці та ін. Як у дошкільному закладі, так і в школі навчально-виховний процес повинен бути спрямований на ста­новлення особистості дитини: розвитку її компетентності (комуні­кативної, інтелектуальної, фізичної), креативності, ініціативності, самостійності, відповідальності, довільності, волі і безпеки повод­ження, самосвідомості і самооцінки.

Другий напрямок - збагатити освітній зміст у початковій школі. На основі досліджень О.Я. Савченко, О.В. Проскури, О.Л. Кононко та ін.,  мова йде:

  • про введення в педагогічний процес школи різних видів дитячої діяльності творчого характеру (самодіяльних ігор, драматизацій, тех­нічного і художнього моделювання, експериментування, словесної творчості, музичних, танцювальних імпровізацій);
  • про насичення змісту навчання такими знаннями історико-географічного і краєзнавчого характеру, які б максимально активізу­вали пізнавальні інтереси дітей, відповідали б їх потребам у практичній дії і формували почуття відповідальності за найближче оточення (ділянка школи, рослини на ділянці й у класі, оформлення приміщень);
  • про збагачення змісту уроків естетичного циклу, художньої діяльності як одного із засобів самовираження дитини, заснованих на її індивідуальному емоційно-образному баченні; про прилучення до національної художньої культури шляхом відвідування музеїв, виставок, майстерень художників, концертів, театрів, бібліотек.

Мета - збагатити загальнокультурний розвиток дитини (роз­ширити її інформаційний простір; виховати культуру сприйняття, почуттів, відносин, сформувати систему цінностей і переваг), а не тільки і не стільки її конкретні знання, які вона повинна відтворю­вати за вимогою вчителя.

Третій напрямок - удосконалити форми організації і методи навчання як у дошкільних закладах, так і в початковій школі. Су­часні наукові дослідження Л.А.Парамонової, М.М.Поддякова, З.М. Істоміної, Т.М.Фадєєвої вказують на необхідність:

  • відмовитися від регламентованого навчання в ДНЗ (статичних поз на заняттях, розташування столів у ряд по типу шкільного, відповідей по піднятій руці тощо);
  • забезпечити рухову активність дітей у школі на уроках фізкультури, великих перервах, а також у процесі позакласної роботи;
  • використовувати різноманітні форми навчання, що включа­ють специфічні види діяльності на інтегративній основі;
  • використовувати в ДНЗ циклічність і проектну організацію змісту навчання, що створює умови для використання самими дітьми наявного в них досвіду;
  • забезпечити взаємозв'язок занять (фронтальних, групових) з повсякденним життям дітей, самостійною діяльністю (ігро­вою, художньою, конструктивною тощо);
  • створити розвивальне предметне середовище як у дошкільному закладі, так і початковій школі, функціонально моделюючи зміст ди­тячої діяльності;
  • використовувати методи, що активізують у дітей мислення, уяву, пошукову діяльність, тобто елементи проблем­ності у навчанні;
  • використовувати в початковій школі (особли­во в перший рік навчання) ігрові прийоми, створювати емоційно-значимі ситуації, умови для самостійної практичної діяльності, коли діти можуть на основі наявних у них знань виявляти ініціативу, творчість, фантазію, відповідальність;
  • змінити форми спілкування дітей як на заняттях у дошкіль­ному закладі, так і на уроках у школі; забезпечити дитині можливість орієнтуватися на партнера-однолітка, взаємодіяти з ним і вчитися в нього (а не тільки в дорослого); підтримувати діалогічне спілкуван­ня між дітьми; визнавати право дитини на ініціативні висловлюван­ня й аргументоване відстоювання своїх пропозицій, право на помил­ку;
  • провідною в освітньому процесі як дошкільного закладу, так і початкової школи повинна стати діалогічна форма спілкування до­рослого з дітьми, що сприяє розвитку в дитини активності, ініціа­тивності, почуття власної гідності і самоповаги.

Навчання в школі вимагає пошуку нових підходів до вирішення проблеми наступності, що допомагає усп­ішному розв'язанню завдань безперервної освіти в Україні на перших її етапах: у дошкільному навчальному закладі та початковій школі. У реалізації цих завдань є певні проблеми:

  • усунення суперечок між запитами школи і програмними можливостями ДНЗ, амбіційними за­вищеними вимогами окремих батьків щодо підготовки їх дітей до школи;
  • професійне керування процесом переходу від однієї діяльності (гри) в ДНЗ до іншої (навчання) в початковій школі;
  • створення умов, необхідних для реалізації єдиної лінії загального розвитку дитини на суміжних етапах освіти.
  • непідготовленість дітей, які не охоплені суспільним дошкільним ви­хованням;
  • поспішне проходження важливих для дітей стадій розвитку; відсутність спрямованості процесу навчання і виховання на вікові можливості та особливості дітей;
  • необхідність врахування специфіки дошкільної та початкової освіти в перехідний для дитини період.

Проблеми наступності і перспективності мають декілька наукових аспектів.

Інформаційно-просвітницький аспект  перед­бачає:

  • визначення напрямків розвитку, освіченості та виховання дітей на кожній наступній сходинці освіти;
  • ознайомлення з новітніми технологіями, програмами навчання та виховання обох ланок освіти (старша група дошкільного закладу та перший клас початкової школи);
  • встановлення доцільного співвідношення між загальною та спеціальною підготовкою до школи, знаннями, вміннями і навичками.

З метою реалізації даного аспекту наступності використовуються такі форми взаємодії педагогічних колективів: семінари-практикуми щодо обговорення програм, взаємний обмін лекціями, конспектами робота творчих груп (вихователі старших груп, вчителі початкових класів) тощо.

Психологічний аспект:

  • вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;
  • визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяль­ності;
  • забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;

Форми взаємодії педагогічних колективів: семінари, семінари-практикуми, тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь), спільна робота практичних психологів школи та дошкільного закладу тощо.

Методичний аспект:

  • взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-ви­ховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;
  • забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навко­лишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.

Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователя­ми та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговорен­ням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємоконсультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.

Практичний аспект:

  • попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;
  • кураторство вихователями своїх колишніх вихованців.

Конкретними формами реалізації змісту цього аспекту є: про­ведення днів відкритих дверей в школі та дошкільному закладі; відвідування свят у школі (День знань, Свято букваря, останнього дзвоника); система відвідування вчителями старших груп, спосте­реження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення "школи майбутнього першокласника"; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виго­товлення іграшок дітьми тощо.

Підсумком співпраці педагогічних колективів є спільна педаго­гічна рада вчителів та вихователів, де аналізуються результати підго­товки до школи, помилки та упущення, прогнозується подальша співпраця школи та дошкільного закладу.

Щоб забезпечити реальну перспективність і наступність у ро­боті дошкільного закладу та школи важливо дотримуватись певних умов: співробітництво має бути довготривалим і нерозривним; ро­бота - системною і плановою; завдання - комплексними та інтег­рованими. А отже, має забезпечуватися наступність між Державними стандартами дошкільної і початкової освіти.

Підготувала вихователь-методист Семенюк Р.Ф.