Сором’язлива дитина. Долаємо сором'язливість разом! Консультація для батьків

Значна кількість людей, як дорослих, так і дітей, зазнають труднощів при спілкуванні тільки тому, що вони сором'язливі. Сором'язливість, що виникла в дитинстві, зберігається надовго, часто на все життя. Причому, як правило, вона не залежить ні від інтелекту, ні від матеріального становища.

  Якщо хоча б один з батьків сором'язливий, то у дитини багато шансів стати такою ж. Часто батьки і самі своєю поведінкою сприяють розвитку цієї якості у дитини, наприклад, пригнічуючи волю дітей, не заохочуючи їх впевненість в будь-яких успіхах. Дуже важливо не допускати формування заниженої самооцінки, а вона у сором’язливих, як правило, виникає рано.

Іноді сором'язливість як рефлексія може виникнути у маленької дитини в результаті якої-небудь події, що вплинула на її психіку.

У сім'ї може впливати фактор черговості народження: первістки, як правило, більш сором'язливі, ніж молодші брати і сестри. Це, на думку психологів, відбувається тому, що молодші діти, виростаючи, мають більше можливостей виробити навички спілкування, оскільки поряд завжди знаходяться старші діти.

Дитина сором’язлива, коли вона:

     * в новому місці буквально чіпляється за мамину спідницю і, незважаючи на вмовляння, не йде грати з іншими дітьми;

     * соромиться бути в центрі уваги, соромиться тих, хто старше, та й просто незнайомців, словом, соромитися може з багатьох, часто навіть несподіваних приводів.

Для таких людей публічно виступити, станцювати, спілкуватись з незнайомцем - це цілий подвиг.

На фізіологічному і психологічному рівнях сором’язлива поведінка проявляється наступним чином:

•         частішає пульс

•         сильно б'ється серце

•         виступає піт

•         в животі «щось завмирає»

•         дитина блідне або навпаки червоніє

•         рухи стають незграбними

•         мова - тиха, невиразна.

Якщо таке трапляється з дитиною, то вона просто ховається в куток і мовчить.

Як же запобігти розвитку сором'язливості?

         1. Найголовніше - вчасно сформувати у дитини нормальну самооцінку. Частіше хваліть її, кажіть їй про те, яка вона хороша, підтримуйте її не тільки тоді, коли вона звертається до вас за допомогою, а завжди.

        2. У різних починаннях вселяйте в дитину впевненість, разом з нею малюйте, вирішуйте задачі, читайте, грайте, поступово переводячи її на самостійні дії, і головне, не забувайте частіше говорити: «У тебе це обов'язково вийде».

        3. Якщо ви помітите схильність вашої дитини до будь-якої діяльності, розвивайте її. Цим вона буде виділятися серед однолітків, що додасть їй впевненості в собі.

         4. Дуже важливо допомогти маляті вільно і розкуто висловлювати свої емоції, почуття. Для цього корисні рухливі ігри - хованки, піжмурки, змагання з м'ячем, обручами і т. п. Якщо в грі долаються перешкоди, то нехай їх супроводжують гучні вигуки, сміх, жарти, головне дати волю емоціям, щоб допомогти дитині подолати боязкість.

Розкріпаченню емоційної сфери дуже сприяють ігри-пантоміми: «Де ми були, ми не скажемо, а що робили, покажемо», «Вгадайте, хто прийшов» та інші подібні. Можна розіграти в сімейному колі цілі сценки з улюблених казок.

Тим більше важливо не шкодувати часу на все це, якщо ви вже помітили у вашого малюка ознаки сором'язливості. Такі діти особливо потребують щоб їх успіхи були помічені оточуючими. Намагайтесь зробити так, щоб дитина частіше була в центрі уваги, щоб вона повірила у те, що вона гарна, спритна, розумна. Дуже важливо придумати для дитини такі справи, в яких вона дійсно може добитися успіху. Можливо, це буде гурток танців, малювання або вишивки, може бути, будь-яка спортивна секція, головне, щоб вона змогла добитися успіху. Ні в якому разі не залишайте її в положенні невдахи, обов'язково і постійно стежте за ситуацією.

Дитячий садок для боязкої дитини - непросте випробування. Але цей досвід їй необхідний. Привчайте малюка поступово. Приводьте його на дитсадкові прогулянку, знайомтеся з дітьми, вихователькою. Потім приводьте грати в групу, потім - віддавайте на півдня. І тільки потім залишайте її на весь день.

Перший час у садку малюка потрібно залишати в спокої, даючи йому час адаптуватись і звикнути. Але поступово слід привчати його до спільної діяльності. Якщо дитина ні в що не грає і ні в чому не бере участь можна давати йому команди: «Візьми олівці, помалюй», «Принеси кубики, побудуй будиночок». І ненав'язливі доручення: допомогти розкласти тарілки, полити квіти, погодувати пташку. Краще, якщо у дитини буде в цих «справах» напарник, причому весь час один і той же, до якого вона звикне. Бажано, щоб це була одна і та ж дитина, товариська і неагресивна. Адже одним з найважливіших кроків на шляху до самовпевненості є знайти товариша.

До будь-якої події, свята в дитячому садку необхідно підготувати малюка. Докладно розпитайте вихователя, як це буде відбуватися. І розкажіть малюку. Якщо дитина панічно боїться будь-яких виступів - не намагайтеся випросити для малюка «головну роль». Нехай дитина спочатку пробує свої сили у читанні віршів у сімейному колі, потім - у колі ваших друзів. Коли вона освоїть цю аудиторію, можна починати залучати її до публічних виступів. Публічні виступи дуже допомагають набувати віру в себе.

Тож:

·        Дозволяйте малюкові боротися з собою.

·        Намагайтесь не відповідати за нього. Наприклад, коли запитують, скільки йому років. Навіть якщо він довго і болісно буде долати свою сором'язливість, боячись відповісти, - це піде йому на користь.

·        Знайомте вашого малюка з різними людьми, місцями.

·        Безліч нових вражень у самому ранньому дитинстві - запорука майбутньої впевненості в собі. Але дотримуйтеся міри, не даючи маляті перехвилюватися.

·        Не називайте вашу дитину сором'язливою. Якщо ви «наклеюєте ярлик», це дає малюку негласне право таким і залишатися.

·        Не вимагайте, щоб ваш малюк став найпопулярнішою дитиною «садкової» групи.

І нарешті, пам'ятайте, що з сором'язливістю допомагає впоратися щоденне спілкування з однолітками. Ні в якому разі не обмежуйте таке спілкування, навіть якщо воно завдає вам незручності. Навпаки, поступово розширюйте коло дитячих знайомств. Однак пам'ятайте, що, ставши постарше, боязка і сором'язлива дитина може потрапити в залежність і підпорядкування до більш впевнених у собі дітях. І тоді ваше завдання - вчасно захистити ваше чадо від небажаних контактів. Головне ж - постійно, кожну хвилину і секунду любіть своїх боязких, сором’язливих малюків. Ваша любов, як ніщо інше, допоможе їм самоствердитися в житті.

Що робити із сором’язливістю?

Сором’язливість у дітей дошкільного віку - це така внутрішня позиція дитини, коли вона надто звертає увагу на думки інших людей. Дитина стає надмірно чутливою до засудження її оточуючими людьми. Звідси - бажання захистити себе від людей і ситуацій, які потенційно загрожують критикою з приводу її зовнішності або поведінки. Як наслідок, дитина намагається триматися в тіні, уникати відносин, які можуть привернути зайву увагу до її особи. Зніяковілість може розцінюватися як добровільне позбавлення себе свободи. Це схоже на в’язницю, коли ув’язнених позбавляють права на свободу слова, свободу спілкування тощо. Більшість людей, так чи інакше, відчуває сором. Він є певним природним захисним пристроєм, що дозволяє оцінити можливі наслідки того чи іншого вчинку до його скоєння. Зазвичай сором’язливість у дітей іде поряд з низькою самооцінкою. Навіть не враховуючи того, що сором’язливим дітям під силу оцінити ряд деяких своїх якостей або здібностей, в основному вони надзвичайно самокритичні. Одна з причин низької самооцінки - надто високі вимоги до себе. Вони весь час трохи не дотягують до рівня, який самі від себе вимагають.
Ідеальні відносини дорослих та дітей повинні розвивати у дошкільників індивідуальність, тверду впевненість у власної значущості. Коли любов дарується не безоплатно, якщо вона пропонується в обмін на що-небудь, наприклад на «правильну» поведінку, то дитина кожним своїм вчинком буде придушувати власне «я» і самоповагу. Підтекст таких відносин з дитиною очевидний: ти хороший рівно настільки, наскільки значні твої досягнення, і ти ні за що не стрибнеш вище своєї голови. Ось так почуття любові, схвалення і визнання робляться споживчими товарами, які можна виторгувати в обмін на «хорошу поведінку». І найжахливіше - при самій незначній провині можна їх позбутися. А невпевнена, сором’язлива людина сприймає такий порядок речей за абсолютно нормальний: вона нібито не заслуговує кращого. Тоді як людина, якій дарують безумовну любов, навіть після кількох невдач не втрачає віри у свою первинну цінність.

Цікаві факти про сором’язливість

Частина психологів вважає, що сором’язливість генетично обумовлена. Уже в перші тижні життя діти емоційно відрізняються один від одного: деякі більше плачуть, більш схильні до змін настрою. Крім усього цього, діти спочатку мають властивість відрізнятися за темпераментом і необхідністю контактів. Пізніше ці особливості можуть прорости і перетворитися в стійкі моделі поведінки. Діти з надзвичайно чутливою нервовою системою все приймають близько до серця. Відповідно виробляється надзвичайно обережний підхід до всього і постійна готовність відступити.
Придбання соціального досвіду дозволяє повністю сформувати ряд генетично обумовлених моделей поведінки. Діткам, що люблять посміхатися, частіше посміхаються у відповідь. Їх частіше носять на руках, ніж це роблять з похмурими або спокійними дітьми. Є безліч початкових причин розвитку сором’язливості, яка витікає з дитячих емоцій, а також з того, як ці емоції сприймаються конкретною особистістю. Якщо батьки не вміють своїм прикладом навчити дітей товариськості, діти швидше за все зростуть сором’язливими.
        Дослідження показало, що країна з найширшим розповсюдженням сорому і сором’язливості серед дітей дошкільного віку - Японія, де 60% опитаних вважають себе сором’язливими. Почуття сорому прийнято використовувати для коригування поведінки окремих осіб згідно загальноприйнятим нормам поведінки. Японці виростають глибоко переконаними, що у них немає прав хоч трохи дискредитувати свою сім’ю. У Японії весь тягар відповідальності за невдачі лягає виключно на плечі самої дитини, а от за успіхи дякують батьків, вчителів, тренера. Така система цінностей пригнічує в людині задатки підприємливості та ініціативності. В Ізраїлі ж, наприклад, діти виховуються абсолютно протилежним чином. Будь-які досягнення приписуються виключно здібностям дитини, в той же час як невдачі звалюють на невірне виховання, неефективну освіту, несправедливість тощо. Іншими словами, дії заохочуються і стимулюються, а невдачі не караються суворо. Ізраїльські діти нічого не втрачають в результаті поразки, а в результаті успіху - отримують нагороду. То чому ж не спробувати? Японські діти, навпаки, нічого не виграють, а втратити можуть багато. Тому вони завжди сумніваються і намагаються не ризикувати.

Основні причини сором’язливості

Існує багато причин, якими обумовлено виникнення сором’язливості, так само існує багато конкретних обставин, які викликають сором як реакцію на конкретну ситуацію. Нижче наводиться перелік категорій людей і ситуації, які можуть викликати подібну реакцію.

 Люди, які викликають сором’язливість:
1. Незнайомі;
2. Авторитетні особистості (через свої знання);
3. Представники протилежної статі;
4. Авторитетні особистості (через своє положення);
5. Родичі та іноземці;
6. Люди старшого віку;
7. Друзі;
8. Батьки;
9. Брати і сестри (найбільш рідко).

    Найчастіше сором’язливість у дітей дошкільного віку викликають люди, які за певними параметрами відрізняються від них, мають владу, контролюють потік необхідних ресурсів. Або ж це люди, настільки близькі, що можуть дозволити собі критику на їхню адресу.

Обставини, які викликають сором’язливість:

1. Знаходження в центрі уваги великої групи людей, наприклад виступ на ранковому святі.
2. Більш низький статус, ніж в оточуючих.
3. Ситуації, які вимагають впевненості в собі.
4. Нові обставини.
5. Ситуації, що вимагають оцінки.
6. Слабкість, необхідність допомоги.
7. Перебування наодинці з особою протилежної статі.
8. Світська бесіда.
9. Знаходження в центрі уваги невеликої групи людей.
10. Необхідність діяльності в обмеженому колі людей.
Сором’язливі діти завжди сильно хвилюються, коли їх змушують виконувати якісь дії в незнайомих обставинах, де мають місце критичні висловлювання інших людей, які надмірно вимогливі і впливові.

Що можуть зробити дорослі для профілактики сором’язливості?

          Менше турбуватися з приводу можливих неприємностей і нещасть. Нерідко занепокоєння за дитину змушує дорослих контролювати кожен її крок. Вона постійно перебуває в оточенні дорослих, не має досвіду вибору і самостійного налагодження контактів.

  Намагатися налаштовувати дитину на успіх у великих і малих справах. Не підкреслювати постійно її слабкість або невміння («Ти ще малий», «У тебе це не вийде»).

  У дитини повинна бути можливість вільно висловлювати свої почуття і потреби.

Звичайно, дитині потрібно бачити, що дорослі отримують задоволення від спілкування і з нею самою, і з іншими людьми. Більше контактів з дітьми і дорослими різного віку, в різних ситуаціях - найкраща профілактика сором’язливості. Це можуть бути спільні свята, спорт, туризм, театральна студія та багато іншого.

      Не висловлюйте їй свою тривогу з приводу цієї риси і тим більше не дорікайте дитині. Не ставте в приклад інших дітей. Не обіцяйте їй всілякі труднощі із-за сором’язливості в майбутньому.

 Не виділяйте сором’язливість як головну рису дитини. Краще підкреслюйте в розмовах з нею і з іншими дітьми її сильні сторони. Наприклад, делікатність, здатність розуміти почуття інших, стриманість, обережність тощо.

У ситуації явної відмови від загальної розмови або гри не соромте і не примушуйте. Спробуйте просто описати її почуття в даний момент: «Схоже, що тобі зараз не хочеться грати (розмовляти, бігати та інше.)».

Намагайтеся самі проявляти активність у спілкуванні. Спонукайте дитину більше розмовляти.

Не слід надмірно опікати дитину.

Надавайте на вибір різноманітні заняття. Помітивши успішність дитини в якійсь справі, підкажіть, як вона може використовувати свої нові знання або вміння у спілкуванні з іншими дітьми. Адже нерідко сором’язлива дитина вважає себе нецікавою для інших людей.

  Запропонуйте батькам розказати про особливості дитини в контактах з іншими дітьми і про її сильні сторони. Надайте їй можливість проявити свої здібності та вміння.

  Поділіться з дитиною власним досвідом. Багато людей у своєму житті потрапляли в скрутні ситуації спілкування і, тим не менш, знаходили вихід.

Матеріали з інтернетресурсів підготувала

практичний психолог Ю. ВІННІЧУК