«ВІДГАДАЙ КАЗКОВОГО ГЕРОЯ»

Одна дитина виходить за двері і домовляється з вихователем про казкового персонажа, якого вона зображуватиме без слів для інших дітей. Той, хто першим відгадає, кого було зображено, сам далі вигадує і зображує нового казкового персонажа.

«ПРИДУМАЙ КАЗКУ»

Дітям пропонується із заздалегідь вирізаних із журналів зобра­жень предметів, тварин, людей створити на ватмані власну казку. Кожна дитина повинна відповідати певному персонажу (живо­му і неживому) на створеному колажі. Потім діти презентують свою казку, передаючи поведінку і особливості мовлення кожного героя.

«ТЕРЕМОК»

Діти отримують картинки із зображенням різних предметів: велосипед, стільчик, книжка, ножиці тощо. Кожній дитині необхідно буде звертатися до того, хто живе у теремку, від іме­ні отриманого предмета. Перша дитина (наприклад, «велосипед») знаходить теремок і поселяється у ньому, друга дитина (напри­клад, «стільчик») підходить до умовного теремка і звертається до його мешканця: «Хто, хто у теремку живе, хто, хто у невисоко­му живе?» Дитина, яка «живе» у теремку, відповідає: «Я вело­сипед, а ти хто?» Тоді «стільчик» відповідає: «А я стільчик, пусти мене до себе жити». Але його пускають тільки після того, як він скаже, чим дитина-«стільчик» схожа на того, хто «живе» у тере­мку (на дитину-«велосипед») тощо.

«ГРА У СЛОВА»

Кожна дитина отримує роль якогось казкового персонажа і не називає його вголос, а пропонує іншим дітям слова і предмети з інших казок, які відповідають назві цієї ролі. Діти відгадують персонажа, і гра продовжується. Наприклад, дитина отримує роль Снігової Королеви і називає такі слова: зима, холодно, лід, льодо­вий замок тощо.

«ЗНАЙДИ ПАРУ»

Педагог роздає дітям картки із зображенням казкових ге­роїв. При цьому картки повинні бути парними (однакові у двох дітей). За сигналом вихователя, не називаючи себе, а тільки роз­повідаючи про себе і виконуючи відповідні рухи, діти повинні зна­йти свою пару.

«СКЛАДИ КАЗОЧКУ»

Діти отримують набір картинок, кількість яких відповідає кількості дітей, із зображенням різних предметів: тварин, людей, природних явищ, рослин, іграшок тощо. Педагог пропонує дітям роз­глянути картинки, придумати за ними казку, а потім програти її у ролях так, щоб кожна картинка відповідала певній ролі дитини у казці.

«ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ГНОМИКА»

Педагог говорить дітям, що до них завітав гномик (до­рослий переодягається у гномика). Гномик розповідає, що йому дуже сумно, бо сьогодні у нього День народження, але його ніхто не вітає. Тоді вихователь пропонує дітям привітати гномика і по­дарувати йому подарунки. Кожна дитина підходить до гномика і умовно дарує йому певну річ, але при цьому обов'язково пояс­нює, для чого цей подарунок потрібен гномику. Наприклад, ди­тина говорить: «Я дарую тобі рукавички. Коли тобі буде холодно, ти зможеш зігріти ними свої ручки» тощо. Після цього гномик веселішає і дякує дітям за такі корисні подарунки.

«ЧИЙ БУДИНОК»

Педагог пропонує дітям картинки із зображенням різних видів будинків (багатоповерховий будинок, хатинка на курячих лапках, горище на даху будинку, будка, гніздо тощо). Дітям про­понується відгадати, який герой мешкає у зображеному будинку, але не називати його, а тихенько підняти руку. Потім вийти і зо­бразити цього героя за допомогою рухів, міміки, жестів. Інші діти оцінюють правильність відповіді.

«ЖИВИЙ ПРЕДМЕТ»

Педагог звертається до дітей: «Уявіть собі, що ця книжка стала живою. Вона залишилася книжкою, але ожила. Я пропоную кожному з вас по черзі уявити себе певним предметом, який ожив. Це може бути стіл, шафа, стільчик, парасолька, олівець тощо. І тоді вам потрібно від імені цього предмета розповісти, скільки вам років, чим ви любите займатися, з ким ви живете, чого бажа­єте, з ким товаришуєте».

«ПЕРЕВТІЛЕННЯ»

Педагог пропонує дітям уявити, що вони веселі, легкі, по­вітряні кульки, які рухаються, підстрибуючи легко догори.

Варіанти перевтілень, з якими звертається вихователь до дітей:

• активні і працьовиті бджілки, які весело і голосно гудуть;
• великий ведмідь, який повільно рухається;
• дощова крапелька, яка капає з неба і розтікається на землі;
• могутній велетень, який голосно тупає ногами;
• кішечка, яка солодко муркає і потягується після сну;
• лисичка,яка підкрадається до крочки чи півника тощо.

«А Я Б ЗРОБИВ ТАК...»

Дітям пропонується ілюстрація до будь-якої казки. Потім діти уявляють, як би вони вчинили у цій казці, якщо б самі опи­нилися на місці зображеного персонажа. Наприклад, як би дити­на вчинила, якби опинилася на місці лисички у казці «Колобок» тощо.

«КАЗКОВИЙ ДАРУНОК»

Педагог пропонує кожній дитині уявити себе певним каз­ковим персонажем, а потім назвати подарунок, який би вони, як казкові герої, могли б подарувати іншим дітям. (Ведмідь - мед, Курочка Ряба - яйце, Півник - колосок тощо).

«КАЗКОВИЙ ЛИСТОНОША»

Діти обирають листоношу за допомогою лічилки. Листоноша «приходить» до групи і говорить:

- Тук, тук! Діти відповідають:

-  Хто там?

-  Казковий листоноша.

-  Чого прийшов?

-  Листа приніс.

-  Від кого лист?

-  Від казки.

-  Від якої?

-  Від... (листоноша називає яку-небудь казку).

-  Що потрібно?

Листоноша дає дітям завдання, яке відповідає названій казці. Наприклад, відбудувати теремок, який зруйнував ведмідь у каз­ці «Теремок» тощо. Діти, імітуючи рухи, виконують казкове зав­дання.

«ВІД РЕАЛЬНОСТІ ДО КАЗКИ»

Діти разом з вихователем розглядають рисунки, ілюстрації, а потім за рисунками, які їм найбільше сподобалися, складають сценарій казки.

«ПРИДУМАЙ КАЗКУ»

Ведучий швидко командує: «Встаньте ті, кому в дитинстві по­добалися казки про тварин!» Перші четверо, хто піднявся зі свого місця, отримують право набрати свої підгрупи.

Кожна підгрупа створює своє маленьке коло і протягом 10 хви­лин вигадує казку з обов'язковою участю всіх казкових героїв, які є у даній підгрупі.

Потім казки зачитуються і вправа обговорюється.

«КАЗКОВИЙ ДОЩИК»

Учасники становляться один за одним, а ведучий говорить їм: «У казковій країні пройшов дощик, але не простий, а казковий. Він стукає по шиї, по плечах, по спині тощо».

Усі учасники рухаються по колу і відповідно до слів ведучо­го за допомогою легких постукувань пальцями роблять учаснику, який йде попереду, масаж. Потім усі повертаються в інший бік і починають усе спочатку.

«ГАЛЯВИНА»

Ведучий звертається до учасників: «Пройшов чарівний дощик і переніс нас на казкову галявину. Розкажіть, хто з'явився на га­лявині?» Кожен учасник вибирає, ким він буде на галявині. Ведучий ставить запитання-підказки: «Де ти стоїш? Скільки тобі років? Що ти робиш на галявині? Який зараз день і пора року? »

Так програються усі ролі, потім всі учасники стають на галяви­ні, і галявина «оживає» на 7-10 хвилин. Усі сідають в коло, і ко­жен учасник говорить від імені свого героя.

Після цього учасникам необхідно по черзі промовити фразу: «Я не (герой), я (своє ім'я).

Гра обговорюється.

«РУХИ ГЕРОЇВ КАЗКИ»

(Вправа на ритмізацію). Діти кладуть руки на стіл і разом з вихователем відтворюють ритмічні рухи героїв: легкі та швидкі рухи пальців - біжить ли­сичка, повільні та важкі постукування - йде ведмідь, корова.

Вихователь пропонує дітям стати в коло та показати за допо­могою рухів, як шелестіли кущі, дзюрчав струмочок, шумів дощ тощо - відповідно до змісту казки.

«ВПІЗНАЙ ЗА РУХАМИ»

Діти разом з вихователем, стоячи у колі, показують за допомо­гою рухів, міміки, пози вибрану для себе роль: лисичка хоче їсти, здивована, підкрадається, дякує.

Коли діти відтворили рольові рухи, вихователь по черзі, ше­почучи на вушко, пропонує їм показати одного з героїв. Глядачі повинні впізнати й описати казкового героя у різних ситуаціях. Педагог може допомагати дітям під час описування героя запитаннями-підказками:

-  Погляньте уважно, яку лисичку вам показали?

-  Як ви здогадалися?

- Які рухи рук, тіла та вираз обличчя вам допомогли зрозумі­ти, що лисичка хоче їсти?

«ВПІЗНАЙ ЗА РИТМОМ»

Діти разом з вихователем кладуть руки на стіл та за допомо­гою ритмічних рухів пальців зображують казкових героїв (біжить лисичка, біжить кабан, йде бичок), їх стан (голод, здивування). Потім одна дитина виходить і зображує певного героя, а інші діти відгадують та описують за динамікою ритму героя і його стан.

Запитання до дітей

-         Кого з героїв казки «простукали»?

-         Як ви здогадалися?

-         Як стукали пальчиками - голосно чи тихо? Швидко чи по­вільно?

Якщо стукали голосно і повільно, отже, це не лисичка біжить, а ... (відповіді дітей).

«ВПІЗНАЙ ЗА МУЗИКОЮ»

Діти слухають музичні уривки і обговорюють, якому епізоду з казки підходить запропонована музика: зайчик плаче, ліс шу­мить, річка біжить (музика добирається музичним керівником на вибір). Вихователь пропонує скласти описову розповідь настрою відповідно до музичного уривка та казкового епізоду.

Запитання до дітей

-         Який настрій передає музика - веселий чи сумний?

-         Ця музика швидка чи повільна?

-         Якщо музика сумна і повільна, то зайчик не радіє, а ...

(відповіді дітей).

«ПРОДОВЖИМО КАЗКУ»

Дітям пропонується домислити долю казкового героя. Це може бути історія, яка буде продовженням казки, її другою частиною. Вихователь може звернутися до дітей: «Давайте пофантазуємо і уявимо, що, наприклад, відбулося б у казці «Вовк і семеро козе­нят», якби вовк не з'їв козенят? Як би склалася їх доля?»

Такі запитання можна поставити до будь-якої іншої казки.

«ДЗВІНОЧКИ»

(Вправа на ритмізацію). Діти кладуть руки на стіл і разом з педагогом ритмічними рухами зображують пальчиками дзвін дзвіночків: тихі та повільні рухи пальцями - дзвенять дзвіночки, коли бабуся, дівчинка сплять (казка «Солом'яний бичок», «Три ведмеді»); голосні та швидкі постукування - бабуся, дівчинка прокинулися.

Запитання до дітей

- Яким би голосом ви озвучили добрих звірів: не грубим  а (ніжним, лагідним, добрим).

Діти стають у коло і показують, як злякалася дівчинка ведме­дів і як вона спала солодким сном.

«ДОБЕРИ КАРТИНКУ»

Педагог промовляє окремі слова, які відповідають діям та характеру героя знайомої казки, а діти добирають відповідні картинки (лається, горює, сумує, радіє, не покладаючи рук, душа у п'ятки пішла, мороз по шкірі).

«ЧИЙ СИЛУЕТ»

На листочках зображені силуети тварин - героїв казок. Діти за допомогою дорослого визначають за силуетами тварин. Той, хто відгадає, отримує кольорове зображення - фігурку тварини. Педагог разом з дитиною перед дзеркалом імітують його ходу. Потім усі разом знаходять місце, де можуть жити звірі у «Кімнаті казок»

«ЧИЇ ПОДАРУНКИ?»

На мольберті ліворуч прикріплюються фігурки персонажів казки. Праворуч - зображення подарунків, які вони принесли для того чи іншого персонажу. До фігурок звірят прикріплені одним кінцем нитки, інші кінці ниток вільні. Діти по черзі протя­гують нитки від фігурок звірів до подарунків, які вони принесли, і закріплюють їх.

«ХТО ДЕ ЖИВЕ?»

Педагог говорить дітям, що до «Кімнати казок» завітали різні герої казок, тому що забули, хто у якій хатинці живе. (Ді­тям пропонуються картинки із зображенням хатинок.) Діти роз­глядають їх і пояснюють кожному з героїв, чому саме цей будинок його. Дорослий просить дітей придумати слова, які вони скажуть звірятам на прощання.

«МАСКИ»

На одну дитину, яка стоїть перед групою дітей, одягають мас­ку, але вона не знає яку. Щоб дитина у масці здогадалася, яка на ній маска, діти по черзі зображують героя казки під певну ме­лодію. Кожна дитина бере участь у грі, а вихователь запитує ді­тей, чи здогадалися вони, з якої казки маска. Можна допомагати запитаннями-підказками.

«ВІТЕРЕЦЬ»

Педагог просить дітей уявити себе персонажами запро­понованої казки. А потім говорить, що з ним хоче подружитися вітерець. І він кличе їх так, ким вони себе уявляють. Діти тихень­ко проговорюють ім'я того чи іншого героя, так, як би його позвав вітерець, тобто тихенько: «Мишка-а шур-шур-шур». Потім діти придумують, як їх може покликати дощик або камінці на дорозі.

«ЧАРІВНИЙ МІШЕЧОК»

Педагог добирає для гри декілька картинок із зображен­ням природних об'єктів, які зустрічаються у сюжеті тієї чи іншої казки (наприклад, дерева, квітки, річки, гори тощо), і складає їх у торбинку. Ведучий по одній дістає картинку, а дітям необхідно швидко «перетворитися» на показаний природний об'єкт.

«ЗВІРІ ПОСВАРИЛИСЯ»

Ведучий обирає двох дітей на роль зайчика та їжачка і пропо­нує показати, як вони посварилися. Потім сваряться вовк і кабан або інші звірі. Педагог підводить дітей до висновку, що сва­ряться завжди двоє, значить, і миритися потрібно обом.

«КАЗКОВА КРАЇНА»

Діти закривають очі і уявляють собі казкові країну. Ведучий просить дітей «розглянути», що у цій країні головне. Потім діти розповідають про свою країну і малюють її.

«КАЗКА ПО КОЛУ»

 Діти складають казку по колу, додаючи кожен по одному-два речення. Перед цим вихователь пропонує скласти власну казку про одного з казкових героїв.

«ХТО БІЛЬШЕ ЗА ВСІХ БОЇТЬСЯ ЗЛОГО»

Педагог просить дітей згадати будь-якого злого персонажа каз­ки, якого можна злякатися. Потім одна дитина зображує цього персонажа, а решта дітей по черзі сідають на «чарівний стільчик» і за допомогою міміки і голосу показують, як їм страшно.

«ХТО МЕНШЕ ЗА ВСІХ БОЇТЬСЯ ЗЛОГО»

Ведучий, дитина або дорослий перетворюються на злого персо­нажа і лякають дітей (усю групу відразу). Діти повинні залишити­ся розслабленими і не злякатися (не тікати, не кричати).

«КРАЇНА НАВПАКИ»

Педагог запрошує дітей побувати у країні Навпаки. Діти перетворюються на зайців, які гавкають, потім на вовків, які няв­кають. Педагог може запропонувати дітям роль дитини, яка спочатку сварить свою маму, а потім її жаліє, або одягає вихова­тельку, няню.

«РІПКА» У КРАЇНІ НАВПАКИ»

Діти разом з педагогом розподіляють між собою ролі геро­їв казки «Ріпка», а потім за допомогою ведучого сюжет казки ін­сценується у зворотному порядку (посадили ріпку, втекла кішка, втекла мишка тощо).

«З ЯКОЇ Я КАЗКИ?»

Педагог разом з дітьми розглядає картинки з ілюстраціями до казок, діти слухають невеликі уривки зі знайомих казок і при­гадують їх зміст і назви. Після цього хтось із малюків розповідає, з якими казковими героями він зустрівся, хто з них вчинив добре і хто погано. Після цього іншій дитині пропонується узяти кар­тинку до однієї з казок і обіграти епізод (слова з тексту, пісеньку, танець).

«МАМА»

Обладнання: набір зображень букетів квітів, сувенірів, пред­метів; картки з текстом «чарівних слів».

Педагог пропонує дітям придумати розповідь на тему «Моя мама вдома і на роботі». Описати портрет мами. Потім створю­ються ігрові ситуації: «Вибираємо подарунок для мами (бабусі, сестри)», «Пошукаємо і знайдемо «чарівні слова» для мами».

«РОЗКАЖИ ПРО СЕБЕ»

Діти уявляють себе різними звірами, птахами, рослинами! Кожна дитина повинна розповісти, де вона мешкає, чим харчуєть­ся, з ким товаришує, як би вона хотіла, щоб до неї ставилися люди.

«НАВПАКИ»

Педагог разом з дітьми вибирає будь-яку знайому казку і дає наступну інструкцію: «Потрібно придумати головним героям казки протилежні якості. Наприклад, казка «Червона Шапочка» буде абсолютно іншою - вовк у ній буде маленький (або добрий), а Червона Шапочка - великою (або злою). Потім діти вибирають на столі будь-яку ілюстрацію до казки, придумують і приписують ге­роям протилежні якості і розповідають казку по-новому.

«ХТО НА СВІТІ НАЙЗЛІШИЙ?»

Вихователь пропонує дітям пригадати зі знайомих казок злих і підступних казкових героїв, знайти на столі відповідну ілюстра­цію, описати їх зовнішній вигляд, характер, спосіб життя, звички, житло (у такий самий спосіб можна проаналізувати і позитивних героїв). Потім діти разом з вихователем аналізують, чи може існу­вати казка без таких персонажів, яка їх роль у розвитку сюжету.

«Я МАМА»

Педагог зображує яку-небудь тварину і говорить: «Я мама- гусиня» (жабка, лисичка, коза, собака, курка тощо). Діти повинні «перетворитися» на маленьких гусенят, жабенят, лисе­нят тощо - діточок своєї мами.

«ВЕСЕЛЕ-СУМНЕ ПОРОСЯ»

Педагог просить дітей перетворитися на маленьких поро­сят, а потім зобразити, що вони нібито грають, вони засмучені, веселі.

«КВІТОЧКИ» (гра - психогімнастика)

Діти перетворюються на квіти. Коли вихователь говорить: «На­став вечір, квітки закрилися і почали засинати»,-  діти кладуть руки на голівки, присідають і опускають голівки на коліна. Коли вихователь говорить: «А ось вже і ранок, квіточки прокинулися і потягнулися до сонечка»,- діти піднімають голівки, підводять­ся на ноги і тягнуть ручки догори. Гра повторюється кілька разів.

«ХТО ЯК ВЕСЕЛИТЬСЯ»

Педагог розповідає дітям про те, що коли діти веселяться, вони сміються, собачки весело гавкають, поросята весело хрюка­ють, кошенята весело нявкають. А діти тим часом усі разом зобра­жують, як саме це відбувається.

«ОСЬ ТАК Я ЛЮБЛЮ»

Педагог говорить дітям про те, що коли любиш людину, це можна показати їй наступним чином: обійняти її, погладити. Потім діти розподіляються на пари, у яких одна дитина перетво­рюється на маму, а друга - на її доньку чи сина, і вони зображу­ють, як вони люблять один одного. Наступного разу діти міняють­ся ролями.

«СТИХІЯ ПРИРОДИ»

Діти піднімають руки вгору і за сигналом вихователя зобра­жують спочатку вітерець, потім вітер, а потім ураган. Після цього вихователь обговорює з дітьми, які почуття у них виникали під час кожного зображення.

«ТАНОК ПОЧУТТІВ»

Діти стають у коло, обличчям у центр. Педагог пропонує за допомогою рухів зобразити різні почуття: радість, злість, страх, сором, огиду, здивування тощо.

«ВУЛКАН»

Діти стають у коло, в середині якого стоїть одна дитина, яка присідає (вулкан). «Вулкан» спить, а потім повільно піднімається і поступово прокидається. Дії супроводжуються гудінням самої дити­ни і тих дітей, які стоять у колі. Коли діти починають гудіти найголосніше, «вулкан» різко підскакує, піднімає руки вгору, нібито викидає усе, що їй не потрібно. Після виконання завдання вихо­ватель запитує у дітей: «Що вони викинули?» (це можуть бути не­потрібні почуття, роздуми тощо).

Підготувала музкерівник Денисюк О. М.