Вас вітає Квасилівський ЗДО
(ясла-садок)

Керівництво музичними іграми-драматизаціями в різних вікових групах

Методичні рекомендації для вихователів та музкерівників ДНЗ

 Театралізовані ігри - розігрування в особах літературного твору, відтворення за допомогою виражальних засобів (інтонації, міміки, жестів, пози, ходи, співу) конкретних образів.

Театралізовані ігри охоплюють:

  • літературну діяльність (вибір теми, складання, інсценування своїх творів тощо);
  • образотворчу діяльність (одяг персонажів, малювання декорацій, виготовлення атрибутів);
  • музичну діяльність (виконання пісеньок, танцювальних рухів, інсценування музичних творів тощо);
  • театралізовану діяльність (дії дітей за ролями чи з ляльковими персонажами).

До театралізованих ігор належить і музична гра-драматизація. Вона полягає в зображенні, розігруванні в особах літературних чи авторських творів зі збереженням послідовності епізодів. Сюжет гри, послідовність подій, ролі, вчинки, мова героїв визначаються текстом твору чи змістом сценарію. Дітям потрібно добре запам'ятати текст, усвідомити перебіг подій, образи героїв казки чи іншого твору і  зобразити їх саме такими, якими вони є у творі. Літературний твір своїм змістом визначає, які дії необхідно виконувати, однак він не містить вказівок щодо способів їх втілення - рухів, співу, міміки, жестів, інтонації. Така гра є значно складнішою для дітей, порівняно з тією, в якій наслідується побачене в житті.  Вона допомагає усвідомити ідею твору, його художню цінність, вчить дітей виражати свої почуття, сприяє розвитку пам'яті, мовлення, пісенної і танцювальної творчості, вияву самостійності, ініціативи в доборі зображувальних і виражальних засобів для створення образів.

Музична гра-драматизація потребує від дітей таких творчих здібностей:

  • поетичного слуху - особливо чутливого сприйняття змісту і форми твору в єдності, а також виразного мовлення дитини;
  • здатності швидко сприймати й усвідомлювати зміст твору чи авторського тексту;
  • уміння зберігати жвавість вражень, передавати їх при створенні образу героя в грі, виражати до нього свої ставлення і почуття, що виникли на цій основі, користуючись при цьому мовою, жестами, мімікою, рухами.

Ці здібності є основою будь-якої пов'язаної з літературним текстом творчої діяльності.

Музична гра-драматизація здійснюється в кілька етапів:

1.  Підготовка до музичної гри-драматизації, яка охоплює заходи, спрямовані на засвоєння літературного  чи  авторського тексту:  читання або розповідання

тексту вихователем; прослуховування тексту у звукозаписі; бесіда з дітьми про особливості характерів голосів персонажів; переказування змісту тексту, під час якого діти закріплюють у своїй пам'яті послідовність подій, що відбуваються, прямої мови персонажів  та ін.; переказування за виконаними дітьми ілюстраціями, сюжетними малюнками тощо;

2.  Збагачення знань дітей про персонажів та події, про які йдеться у грі; вправляння у виразному читанні тексту, виконанні пісень, рухів таночків; підготовка атрибутів і декорацій. Цій меті служать спеціальні ігрові вправи, спрямовані на пошук і розвиток виражальних засобів (імітаційних рухів, почуттів, ходи, міміки тощо), необхідних для створення образу.

3.  Власне музична гра-драматизація, в якій розвиваються творчі музичні здібності дітей, а саме:

  • емоційний відгук на музику;
  • музичний слух і чуття ритму;
  • музичне мислення, музична уява, музична пам'ять;
  • чистота співочих інтонацій і якість звукоутворення;
  • виразність і координація у різних видах музичних рухів;
  • інтерпретація, варіювання, імпровізація у музично-руховому, пісенному, інструментальному виконавстві.

Робота над музичною грою-драматизацією розпочинається з підбору художнього  чи авторського твору, сюжет якого має бути динамічним, цікавим, багатим на діалоги, яскраві події персонажів. Без цього неможливо зацікавити дітей твором, його героями. Пізніше потрібно підібрати пісенний і танцювальний репертуар, музичний супровід для гри-драматизації.

Варто пам'ятати, що не слід нехтувати сталими традиціями українського народу: порядності, гідності, інтелігентності. Не можна допускати дитячих драматизацій, інсценізацій, запозичених з естради та театру для дорослих. Музична гра-драматизація має бути спланована для дітей, де ролі  виконують самі діти , і з урахуванням їх інтересів, побажань, вікових можливостей.

Порядок підготовки і проведення музичної гри-драматизації має свої особливості: по-перше, всі діти одержують свою роль, головну чи другорядну. Після ретельного вивчення змісту твору, деякий час ведеться індивідуальна робота з вивчення слів головних героїв (часто батьки допомагають своїм дітям вивчити і інтонаційно виразно читати слова тексту). Після цього можна спланувати першу репетицію: вихід на «сцену», де стати, після кого говорити свої слова, як їх говорити тощо. Наступного разу можна це повторити у сценічному костюмі.

Багато репетицій проводити не можна - це дитяча гра і її не слід  ототожнювати з театром для дорослих. А ще часті репетиції знижують інтерес до творчості та виразного мовлення, втомлюють дітей.

Прикладом прояву активності дітей в грі-драматизації є  бажання ввести музику в спектакль. Виконання пісень сприяє активізації емоційного ставлення

виконавця до ролі, посилює переживання глядачів, оновлює старий спектакль. Дорослі і діти можуть змінити також і кінцівку казки, придумати нові епізоди тощо.

 У молодшій групі музичні ігри-драматизації покликані забезпечити вирішення таких завдань:

  • відтворення особливостей поведінки людей, тварин, пригод у казкових, вигаданих історіях;
  • розігрування з дорослими казкових сюжетів з використанням елементів костюмів персонажів та музичного супроводу;
  • виокремлення та відтворення найхарактерніших рис образів казок, народних ігор тощо;
  • повторення коротких реплік вихователя, самостійне наслідування звуків персонажів чи явищ;
  • синхронізація рухів з ритмом вимовляння тексту, музичного супроводу;
  • відтворення мімікою настрою, переживань персонажів.

Перед початком музичної гри-драматизації з молодшими дошкільниками вихователь кілька разів має прочитати текст, а потім організовувати своєрідну драматизацію: знову читає твір, а діти, прислуховуючись до тексту, виконують певні дії та рухи. З часом вони запам'ятовують вірші, короткі тексти і уявляють себе в певній ролі, намагаються самостійно відтворювати текст. Пізніше додається музичний супровід, пісенна чи танцювальна творчість дітей. Запам'ятовуванню тексту, послідовності розвитку сюжету сприяють неодноразове перечитування його вихователем, доказування дітьми важливих для його змісту слів, що римуються, розгляд ілюстрацій, виконання пісеньок, таночків тощо. Далі доречно також організувати гру-драматизацію у формі настільного театру: вихователь показує можливі для конкретної ролі ігрові дії (як махають крильцями маленькі веселі пташечки, незграбно ходить ведмедик, тремтить полохливий зайчик, крадеться хитра лисичка тощо), ознайомлює з особливостями мови персонажів і можливими виражальними засобами, що розкривають їхні характери. Після цього діти   виконують ролі персонажів твору. Все це сприяє розвитку у дошкільнят дружніх взаємин, вихованню дисциплінованості, організованості тощо.

Певну специфіку мають завдання, які виконує музична гра-драматизація у середній групі. Ці завдання передбачають:

  • активне оволодіння засобами емоційної виразності. Виконуючи роль, дитина повинна вміти змінювати інтонацію залежно від особливостей образу, емоційно відтворювати діалоги дійових осіб, передавати їх сутність і настрій за допомогою інтонації, міміки, жестів, поз, ходи, рухів, співу;
  • вироблення вміння емоційно-морального оцінювання персонажів - їхніх дій, вчинків, вияву почуттів, ставлення до людей і явищ, які відтворюються в грі.

У старшій групі музична гра-драматизація має забезпечити:

  • оволодіння дітьми прийомами інакомовності (алегорії), фантастичного перетворення, перебільшення;
  • вироблення вміння емоційно та інтонаційно виразного (залежно від змісту твору) характеризування персонажів, виявлення власного ставлення до них та їхніх учинків;
  • опановування виражальними засобами, необхідними для виконання різних ролей, відображення рольових дій і взаємин;
  • вміння розігрувати відомі і нові сюжети за змістом і мотивами літературних і авторських творів, казок, інших жанрів усної народної творчості;
  • вміння розігрувати окремі сценки, тривалі ігри, вистави, зацікавлюючи як учасників, так і глядачів;
  • вміння створювати на задану чи вигадану тему ігри-імпровізації з різноманітною імпровізацією ситуацій, образів тощо;
  • вміння взаємодіяти з партнером у діалозі, пісні, танку тощо;
  • вміння використовувати і виготовляти атрибути, які характеризують типові риси образу, ознаки місця подій тощо.

Діти старшої групи вже мають певний досвід драматизації, вони ініціативні, самостійні, виявляють творчість у створенні ігрових образів, декорацій, атрибутів. Твори та сюжети, які вони грають, складніші за змістом, а ігри-драматизації є різноманітними за формою. Це можуть бути вистави для дітей інших вікових груп, індивідуальні та групові ігри за мотивами казок, сценічні імпровізації окремих казок чи оповідань тощо.

Прийоми керівництва музичними іграми-драматизаціями у старшій групі: спочатку вихователь читає твір цілком, а потім - частинами. Читання (розповідь) може супроводжуватися ілюстраціями, коментарями. Вихователь може запропонувати звести споруду відповідно до сюжету твору, намалювати декорації до гри, виліпити персонажів твору тощо, що сприяє розвитку в дітей інтересу до сюжету і відтворення його в грі. Пізніше разом з дітьми робиться добірка музичного супроводу, пісенного і танцювального репертуару за змістом вистави. Переконавшись, що діти належно сприйняли і вивчили зміст твору, вихователь організовує гру-драматизацію за ролями у супроводі музики, пісень, таночків, музично-рухливих ігор і вправ.

В старшій групі діти вже мають бути знайомі з поняттями: «театр», «актор», «глядач», «режисер», «сценарій», «роль», «декорація», легко використовувати музично-пісенний та пластично-танцювальний досвід в музичній грі-драматизації, володіти мімікою, жестами, пластикою, інтонацією голосу тощо. Результатом роботи театральної студії «Маленькі актори» на кінець старшого дошкільного віку також мають бути сформовані художньо-мовленнєві виконавчі вміння, розвинені здібності до творчого перевтілення у сценічний образ, запам'ятовування сценічної послідовності, розвинена музикальність.

В навчанні дітей музичних ігор-драматизацій приймають участь обидва вихователі, музичний керівник і, при потребі, помічник вихователя.

Підготувала музкерівник Денисюк О. М.

 

Версія для друку

Інформація про використання публічних коштів

Корисне