Емоційний комфорт дитини, як його досягати? Батьківський всеобуч

1. Намагаєтесь якомога рідше вживати слово «Ні», не сваріть дитину. Лише тоді, коли це дійсно необхідно («дитина схопила ніж», «підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка»), тобто, коли щось може зашкодити її здоров'ю або оточуючих людей.

2. Якщо бачите, що пахне «смаженим» у дорозі - спробуйте підключити почуття гумору. Навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад: постояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Або ж позмагатися: хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки вас «занесе» власна фантазія!

3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте - поганий настрій «не за горами», залучіть її до співпраці. Нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо вона вчинила негарний, з вашої точки зору, вчинок - обов'язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не "ти поганий", а "ти вчинив погано".

5. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у неї обов'язково були справи, які тільки вона вирішує, сама обирає із запропонованих альтернатив.

6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо у кризові періоди дитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо ви бачите, що вона «губиться», не знає чого хоче, не може визначитись - зробіть вибір за неї. Навіть, якщо вона не хоче цього, а насправді потребує.

7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція усіх членів сім'ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена уперше, то краще проігнорувати її, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.

9. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються вам безглуздими і неправильними. Для «перемикання» уваги малюка потрібний певний час.

10. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Стежте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням. Адже на перших порах вона не завжди зможе зробити все самостійно: запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок. У таких випадках потрібно зробити це разом з нею, ОБОВ'ЯЗКОВО запитавши, чи треба їй допомога. Це уже розуміють 1,5-річні діти. Важливо, щоб дитина перевірила свої власні сили і повірила у них.

11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо у кризові періоди), оскільки нестабільність може «запустити» істерику!

12. Для дитини дуже важливо, щоб її чули. Часто звичайне проговорення батьками того, що вона хоче зводить нанівець її внутрішнє напруження. Наприклад: «Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити...»). Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

                  Підготувала практичний психолог Віннічук Ю.М.