Інтеграція здоров'язбережувальних технологій в освітній простір ЗДО: проблеми і шляхи їх розв'язання

Засідання «круглого столу» для педагогічних працівників

За даними офіційної статистики Міністерства охорони здоров'я України, кількість здорових малят у нашій країні постійно зменшується і складає зараз лише 30% дітей дошкільного і шкільного віку.

Складниками зміцнення здоров'я (за О Низковською) є:

- заняття фізкультури;

- побутові умови;

- раціональне харчування;

- режим дня і відпочинку;

- особиста і громадська гігієна;

- відсутність шкідливих звичок;

- фізкультурно-оздоровчі та профілактичні заходи;

- сталі ресурси;

- стабільна екосистема;

- освіта;

- гармонія з довкіллям і собою;

- мир.

Від чого залежить здоровя? Стан системи охорони здоров'я - 10%; екологічний стан природного довкілля - 20%; спадковість - 20%; умови і спосіб життя - 50%. Отже, одне із основних завдань сучасної педагогіки - залучення дітей з перших років до здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя - це спосіб життя, спрямований на профілактику захворюваності, зміцнення здоров'я, й «оздоровлення» умов життя (праці, відпочинку, побуту). Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних вад (З Преамбули Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (1948 р.).

Від злагодженої праці педагогів і батьків у великій мірі залежить фізичний розвиток малюків. Завдання вдосконалення системи оздоровчої роботи з дітьми випливає з необхідності розв'язання наявних проблем, які існують у дошкільних закладах (О. Низковська). Аналізуючи ці проблеми, можемо зробити висновок, що вони наявні й у нашому дитячому садку.

Проблеми системи здоровязбережувальної роботи в ЗДО:

  • Недостатня відповідність здоров'язбережувального та здоров'яформувального середовища у закладі вимогам Базового компонента дошкільної освіти, чинній програмі, а іноді й санітарним правилам та регламентам.
  • Недотримання методики фізичного виховання в організації різних форм роботи з дітьми з використанням здоров'язбережувальних технологій.
  • Недостатня оздоровчо-профілактична робота щодо зниження захворюваності дітей (захворюваність залишається високою).
  • Безсистемність роботи у використанні методів, засобів, технологій фізкультурно-оздоровчої роботи для збереження і покращення стану здоров'я дітей.
  • Недостатня рухова активність дітей (нераціональна побудова рухового режиму; недостатнє перебування дітей на свіжому повітрі; відсутність системності у проведенні цільових прогулянок (прогулянок-походів) за межі дитячого садка; зменшення кількості і тривалості фізкультхвилинок та фізкультпауз під час занять та ін.).
  • Неувага до техніки виконання вправ (підвищення моторної щільності фізкультурних занять за рахунок швидкого, неякісного виконання дітьми основних рухів та вправ).
  • Брак уваги до фізичного виховання дітей раннього віку (відсутність інструктора з фізкультури; брак фізкультурного обладнання в групах і на ігрових майданчиках, неефективність його застосування та ін.).
  • Нехтування проведенням загартовувальних процедур.
  • Надмірна опіка батьків. Заборона або обмеження вільної рухової діяльності (стрибків, лазіння, бігу) на свіжому повітрі призводить дітей до фізичної слабкості, нездатності малят витримувати життєві навантаження.

Які ж заходи слід вжити на подолання такого роду проблем?

Необхідні здоров'язбережувальні заходи:

1. Координація дій батьків, педагогів і медиків.

2. Формування валеологічного світогляду вихователів, дітей і членів їх родин та мотивування до здорового способу життя.

3. Комплексне застосування організаційних форм і методів залучення до здорового способу життя: традиційних (заняття з фізкультури, ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартовувальні процедури; різні форми організації рухової активності - фізичні вправи на прогулянках, фізкультурні свята і розваги, дитячий туризм, рухливі ігри на різні основні рухи, самостійна рухова діяльність, дні і тижні здоров'я, індивідуальна робота з фізичного виховання; дотримання раціонального режиму діяльності та відпочинку, сну і харчування, санітарного режиму  у приміщеннях і на майданчиках та ін.) і нетрадиційних здоров'язбережувальних технологій: профілактичних (різні види самомасажу; ходіння по «доріжках здоров'я»; коригувальні вправи (на профілактику плоскостопості, постави); оздоровча ходьба (в середньому темпі); оздоровчий біг; загартовувальні процедури тощо); профілактично-лікувальних (фітотерапія, ароматерапія, вітамінотерапія, вживання фітонцидів, вживання «добрих слів» тощо); оздоровчих технологій терапевтичного спрямування (арттерапія, пісочна терапія, сміхотерапія, казкотерапія, музикотерапія, кольоротерапія, ігротерапія, художня гімнастика, пальчикова гімнастика, дихальна гімнастика, фітбол-гімнастика, психогімнастика, зорова гімнастика, коригувальна гімнастика, міогімнастика (вправи для язичка), дитячий фітнес, чирлідинг-гімнастика, танцювально-ритмічна гімнастика тощо);

4. Створення здоров'язбережувального та здоров'яформувального середовища, забезпечення належної матеріальної бази для фізкультурно-оздоровчої роботи; створення та використання нестандартного фізкультурного обладнання, яке значно посилює інтерес  до рухової діяльності.

5. Забезпечення вільного доступу дітей до фізкультурного, ігрового обладнання.

6. Гуманізація педагогічної діяльності, неформальний підхід до організації рухового режиму, врахування індивідуальних особливостей та інтересів кожної дитини.

7. Надання педагогам свободи вибору доцільних форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої роботи, а також у застосуванні інноваційних технологій, альтернативних авторських програм, педагогічних новацій з питань фізичного розвитку, які істотно збагачують освітній процес, є науково виваженими, експериментально апробованими й рекомендованими для широкого використання.

8. Методично правильне проведення всіх рекомендованих загартовувальних процедур, раціональне їх поєднання з виконанням фізичних вправ, музикою. Своєчасне інформування батьків про перебіг та результати загартування.

9. Організація фізкультурно-туристичної роботи (проведення днів і тижнів здоров'я (фізкультури), цільових прогулянок та екскурсій, туристичних походів; залучення дітей до спортивних ігор і вправ, забав; організація спортивних секцій та гуртків для дітей та дорослих.

10. Організація посиленого медико-педагогічного контролю за системою фізкультурно-оздоровчої роботи в ЗДО з оцінюванням стану здоров'я і фізичного розвитку дітей, обговоренням проблем та недоліків, визначенням шляхів їх виправлення із залученням батьків вихованців.

 Отже, вирішальними чинниками у боротьбі за здорову націю мають стати  «жива» робота, повсякденна активна співпраця і взаємодія «педагоги - діти - батьки», власний приклад дорослих, занурення їх у проблему здорового способу життя з вивченням результатів наукових досліджень і статистики, їхнє вміння наочно переконувати малюків у важливості зростати здоровими, а також готовність іти разом з дітьми шляхом здоров'язбереження.

Підготувала інструктор з фізкультури Т. Момоток 

(за матеріалами О. Низковської «Інтеграція ідей здорового способу життя

в освітній простір дитсадка» (ж-л «Палітра педагога» №1\2018)