1.Лисак Ольга Миколаївна

 Освіта вища: закінчила Рівненський державний педагогічний інститут ім. Д.З. Мануїльського у 1982 році (викладач педагогіки і психології (дошкільної), методист з дошкільного виховання). Загальний стаж педагогічної роботи складає більше 30 років.

  Розпочала трудову діяльність у 1982 році на посаді вихователя Квасилівського дитячого садка, пізніше - методиста. На посаді завідувача працює з 1997 року. Постійно вдосконалює власну управлінську діяльність і діяльність педагогів. Спрямовує роботу колективу на виконання змісту дошкільної освіти, визначеного Базовим компонентом, орієнтує педагогів на  впровадження нових  педагогічних ідей, технологій. Здійснює пошук і підтримку творчих та обдарованих педагогів.

  Професійна, компетентна, ерудована. Діяльність у закладі організовує відповідно до сучасних наукових принципів психології і педагогіки. Керівництво здійснює на засадах демократичної позиції, високої комунікативної культури, стимулювання творчого  потенціалу кожного працівника. Пропагує інформаційно-методичну підтримку сучасних форм, методів і засобів навчання та виховання дітей дошкільного віку. На базі закладу ефективно проводяться районні та обласні заходи: семінари, семінари-практикуми, методичні об'єднання, школи педагогічної майстерності, творчі групи, майстер-класи тощо.

  За час роботи завідувача дошкільний навчальний заклад став центром всеобучу сімей з дітьми у селищі Квасилів. На допомогу батькам у закладі результативно працює психолого-педагогічний консультативний пункт.

  Спрямовує роботу  за пріоритетним напрямом «Фізичний розвиток та оздоровлення дошкільника», за яким заклад є опорним в Рівненській області. У 2004-2006 р.р. дошкільний заклад приймав активну участь в експериментальній роботі з апробації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку з проблеми «Фізичний розвиток», за наслідками якої колектив має результативні напрацювання та друковані матеріали на шпальтах передової педагогічної преси з дошкільної освіти.

  Планує та втілює заходи щодо зміцнення та модернізації матеріально-технічної бази ДНЗ згідно до Перспективного плану розвитку. Педагогічний колектив неодноразово нагороджений за перемоги в конкурсах «Кращий дошкільний заклад року».

  У 2000 році нагороджена Почесним знаком «Відмінник освіти України». У 2007 році - знаком «Софія Русова». Користується повагою у колег, батьків, громадськості селища.

Моє життєве кредо: Колиска Правди, Мудрості, Добра

Доля кожної людини єдина і неповторна. Народилася в мальовничому селі Великі Межирічі Корецького району Рівненської області в родині вчителів. Змалку була допитливою та емоційно вразливою. Надзвичайно любила природу свого рідного краю, до якого з раннього дитинства приросла тілом і прикипіла душею. Найпершим, найщирішим і наймудрішим моїм вихователем була моя матуся. Від неї я навчилася невтомної, щоденної праці жінки, педагога, яка і донині є моєю першою життєвою потребою і насолодою. Я пам'ятаю щоденні клопоти своєї мами: зошити, щоденники, педради, години у вечірній школі перепліталися із вихованням трьох дітей та веденням домашнього господарства. А ще пригадується татусь, яткий постійно щось писав: готувався до уроків, підвищував освітній рівень, розробляв дидактичний матеріал з предмету географії та вчив нас мудрості життя. В сім'ї частенько збиралися вчителі, адже рідні: бабуся, дядько і дві тітки - педагоги. Інтерес, потяг до вчительської професії розвивався у мене, напевне, як свідомо, так і на підсвідомому рівні, передавався генетично. Постійні домашні педради батьків, специфіка їхньої роботи, своєрідний спосіб життя сім'ї, високі моральні запити, мандри батьків, їх уподобання, інтереси - все це і визначило мою майбутню професію.

Якби мене запитали, чи я щаслива, я б без вагань відповіла: "Так, я щаслива людина, бо, проживши досить значний відрізок свого життя, зазнала всього того доброго, чого повинна зазнати нормального розвитку людина". Щаслива з того, що маю хорошу дружню, працьовиту сім'ю. Серед інщих традицій родини було і залишається сповідування культу освіченості, інтелігентності людини. Ще із студентської лави почала формувати свою професійну бібліотечку, пізніше домашня бібліотека стала родинним захопленням. Радує зібрана в сім'ї аудіо-та відеотека.

Щаслива я від того, що люблю поезію, музику, особливо задушевну лірику. Маю власну фортецю - рідну, своїми руками збудовану домівку. Люблю працювати на городі і в саду, поратися на подвір'ї, в квітнику. Тут відпочиває і душа, і тіло. Рада з того, що маю велике коло земних обов'язків, адже за земного життя людина мусить зробити якомога більше добра.

Вінцем мого щастя є моя донька Оксана, яка стане моїй продовженням, бо несе запалену свічку далі в майбуття. Вважаю ще й тому себе щасливою, що скільки себе пам'ятаю, мала високо розвинуте почуття власної гідності, завжди намагалась мати своє індивідуальне обличчя. А гідність, чисто людська, завжди знаходить своє продовження в гідності професійній. Щаслива з того, що реалізувала свій потенціал професійно, віднайшла на освітній ниві друзів та однодумців. Тут є нагода працювати та спілкуватися з цікавими людьми. У великих і малих справах прагну бути взірцем культури, яка проявляється в підтянутості, діловитості у спілкуванні з працівниками, батьками вихованців дошкільного закладу, вмінні вислухати кожного, у небагатослів'ї і пунктуальності. І знання, і добрі душевні й вольові якості творять особистість. Дуже важливо бути здатним впливати на педагогічний колектив так, як цього потребує суспільство, що довірило нам найдорожче - дітей.

Складно, але й почесно працювати в період розбудови молодої держави. Я вірю у світле майбутнє нашої України. Над нею засяє ще щаслива зірка. Ми вже пройшли перші роки мороку, розгубленості, невпевненості. Український народ зможе подолати всі сьогоднішні негаразди, зміцнити і закріпити Незалежність України.

Ось у всьому вище викладеному і полягає моє звичайне людське щастя, моє життєве кредо, бо ж "у всякого своя доля, і свій шлях широкий... "

Мистецтво керівництва і контролю

"Тільки учитель учителів і є справжнім керівником, якому вірять і якого поважають".

В.О. Сухомлинський

В надії долучитись до святої справи розбудови національної освіти пропоную своє бачення, свої надбання та досвід роботи керівника.

Кожна з проблем, продиктованих вимогами сьогодення і намічених для розв'язання, вагома й актуальна, проте можна без перебільшення сказати: найперша і найголовніша - поліпшення якості навчально-виховного процесу для забезпечення всебічного й гармонійного розвитку дітей. Це те, що спонукає всіх педагогів, а серед них і наставників наймолодших, до невпинного творчого пошуку, постійного фахового зростання.

Люди сьогодні хочуть, щоб їх не турбували, не хвилювали, не тривожили, не бентежили, дали їм спокій і не порушували його. Правда, часто спадає на думку страхітливе застереження: "Сон розуму породжує чудовиська". Життя висуває нові серйозні вимоги насамперед до тих, хто організовує і спрямовує діяльність педагогічних колективів. Що таке бути справжньою завідувачкою? Про кого так говорять? Чи потрібен завідувачці дитячого садка імідж? Чи надійніше і краще бути "Просто завідувачем"? Першорядного значення надається формуванню особистості керівника виховного закладу - його фаховій компетентності, ідейно-політичній зрілості, особистій відповідальності за якість педагогічної роботи, вмінню підносити свідомість працівників, збуджувати їхню ініціативу, виховувати . В собі прагну акумулювати такі особисті якості: вимогливість до себе та інших, чесність та стриманість у діях і вчинках, тактовність, принциповість, ініціативність, тісно поєднані із знанням справи, з вірою у власні сили і сили колективу. Бід творчої ініціативи керівника залежить успіх тієї справи, якою він керує.

Чимало невідкладних завдань доводиться розв'язувати щодня, щогодини, щоб дитячий садок функціонував належним чином, виконував свою важливу місію. Та найголовніші - створення, згуртування дружного, працездатного колективу однодумців і вболівальників за успіх дорученої їм педагогічної справи, творче керівництво і діловий контроль за процесом виховання і навчання наймолодших громадян країни.

Обов'язки керівника дошкільного закладу складні й багатогранні. Аж ніяк не припустимо забувати про найголовніше: якомога глибше проникнення у якість навчально-виховного процесу, зосередження зусиль на вдосконаленні його змісту, підвищенні фахової майстерності педагогічних працівників. Завідуючий - це передусім висококваліфікований педагог. Вести за собою колектив може лише та людина, яка має серед працівників стійкий авторитет поваги. Причому авторитет справжній, що ґрунтується не на примусі, а на загальному визнанні фахових і особистих достоїнств. Глибока педагогічна ерудиція, вміння ефективно й цілеспрямовано здійснювати намічені заходи поліпшення виховання дітей, високе почуття відповідальності плюс ідейно- моральний гарт, активна життєва позиція - неоціненний сплав якостей, украй необхідних педагогові номер один.

Ніщо так не руйнує авторитет керівника, як зарозумілість, душевна черствість, брак моральної культури, розбіжність між вимогами до себе самого і до підлеглих, між словом і ділом. Якщо вихователь відчуває слабкі місця - непослідовність або невиправданість вимог, невпевненість вказівок або стереотипність мислення - особистий авторитет завідувача вже сумнівний. Йому доводиться постійно тримати екзамен на право поваги перед усім колективом. І тоді, коли розмовляє з батьками в присутності вихователів, віддає розпорядження, веде бесіду з вихователями в групі, проводить педради, аналізує стан роботи... Кожний крок, слово, жест керівника вимогливо оцінюється підлеглими. Тільки ті його вимоги авторитетні й стають керівництвом до дії, які морально виправдані, підпорядковані інтересам дитини. У педагогічному колективі, який очолює тактовний керівник, виробляється особлива чутливість до його оцінок, розпоряджень, тону його звертання.

Лише волею адміністратора не змусиш педагогів любити дітей і свою роботу, пралю вати творчо, з натхненням.

Забезпечувати цілеспрямованість і послідовність діяльності керівника й усіх працівників, практичне здійснення педагогічних заходів допомагає чітке планування. План допомагає педагогічному колективу систематично розв'язувати завдання виховання навчання і розвитку дітей, досягати ефективності в організації освітнього процесу. Хороший керівник не просто орієнтується в загальних вимогах, а глибоко розуміє те, що притаманне конкретному дошкільному закладу і, не випускаючи з поля зору жодного питання, може творчо підійти до визначення напрямів діяльності колективу.

Методична робота в дошкільному закладі є одним із засобів керівництва освітнім процесом і повинна забезпечити вирішення таких завдань, як доведення до педагогів інформації про результати наукових досліджень в галузі педагогіки, психології, теорії і методики навчання дітей, ознайомлення з новими педагогічними технологіями і методами.

На сучасному етапі особливо гостро постала проблема відшукати внутрішні резерви підвищення ефективності навчання педагогів теоретичним та методичним аспектам.

Масові форми методичної роботи з формування компетенції вихователів дошкільних закладів сприяють збагаченню інтересів, духовних і професійних потреб педагогічних кадрів, надають можливість мати власну позицію щодо важливих методичних проблем сучасності, а також виступають як форма виявлення узагальнення найкращого педагогічного досвіду. Такі форми роботи також сприяють удосконаленню знань вихователів, поглядів, вимог і дій педагогічних колективів до важливих проблем теорії та методики розвитку дітей дошкільного віку. Серед масових форм методичної роботи в закладі практикуються педагогічні читання, семінари, проблемні семінари, педагогічні виставки.

З групових форм роботи чільне місце посідають: методичні об'єднання, школи перспективного педагогічного досвіду, творчі групи, діагностування педагогічних кадрів.

З метою теоретичної підготовки педагогів, необхідної для практичної діяльності, використовуємо індивідуальні форми методичної роботи в дошкільному закладі: самоосвіта педагогів, перспективний педагогічний досвід, консультації.

Як уже зазначалося, одне із головних завдань завідувача у керівництві педагогічним процесом - контролювати виховну роботу в групах і надавати конкретну допомогу вихователям. Навіть найбільш ерудований педагог потребує кваліфікованої поради, критичного погляду збоку. І хто ж, як не керівник, допоможе підібрати найбільш ефективні прийоми і методи, проаналізувати взаємозв'язок засобів виховного впливу із загальними результатами.

Головна функція завідувача - не просто констатувати недоліки, а намічати чіткі педагогічні заходи, допомагати кожному конкретному вихователю поліпшувати навчання і виховання дітей.

Оскільки успіх діяльності керівника значною мірою визначається притаманними йому особистісними якостями, він повинен виховувати й у себе самокритичність, тонке психологічне чуття: яким бачать його вихователі, чи є він для них прикладом сумлінного ставлення до справи, зібраності, принциповості, чи має достатній обсяг знань, чи реальні й досягають мети висловлені поради. Чітким орієнтиром йому має служити відоме Макаренкове напуття: якщо керівник сам не є хорошим вихователем, він не зможе бути хорошим керівником.