Розлади аутичного спектра (РАС) - порушення психічного розвитку, що характеризується вираженим дефіцитом соціальної взаємодії, здатності до спілкування та пізнання довкілля, втратою інтересу до реальності.

До РАС належать:

- аутизм

- інфантильний аутизм

- дитячий аутизм

- аутистичний розлад

- синдром Каннера

- синдром Аспергера

- нетиповий аутизм.

За ідеї впровадження інклюзії в системі дошкільної освіти діти з РАС дедалі частіше приходитимуть до дитячого садка загального типу.

Характерні прояви розладів аутичного спектра

Найхарактернішими проявами розладів аутичного спектра є такі:

• Дитина уникає емоційних контактів з іншими людьми, навіть із близькими.
• Вона не здатна до комунікації, соціальної взаємодії з дорослими та однолітками.
• Оточенню дуже складно привернути її увагу.
• Така дитина уникає контакту очима, не здатна виразити свій емоційний стан та зрозуміти емоційний стан інших, у неї спостерігається затримка у розвитку мовлення.
• Дитина може повторювати лише окремі звуки, прості слова, почуті від дорослих.
• Для дитини характерна схильність до стереотипних самостимулювальних дій (розгойдування всім тілом, викладання предметів акуратними рядами, повторення певного звука або слова тощо).
• Така дитина виявляє спротив до найменших змін в організації її життя.
• Для неї характерні афективні спалахи, прояви агресії, особливо в незнайомій ситуації, коли щось не виходить, або порушується звичний для неї порядок речей, дій.
• У дитини обмежені або відсутні навички самообслуговування.
• Дитина з РАС переважно не використовує предмети за їх прямим призначенням, не грається з іграшками, як звичайні діти.

Комплексний підхід щодо організації роботи з дітьми з РАС

Недостатня кількість інформації, спеціальної літератури, неналежна підготовка фахівців для роботи з дітьми з РАС ускладнює процес взаємодії з ними у закладі дошкільної освіти. Коли така дитина за рішенням психолого-медико-педагогічної комісії потрапляє до дитячого садка, то це є стресом не лише для неї та її батьків, а й для фахівців дитячого садка. Особливо, якщо раніше вони не мали досвіду безпосередньої роботи з дітьми з розладами аутичного спектра. Найважливішою умовою в такому випадку є тісний зв'язок цілої команди фахівців дошкільного навчального закладу:

-   вихователя-методиста

-   практичного психолога

-   вчителя-дефектолога

-   вчителя-логопеда

-   вихователя

-   асистента вихователя

-   музичного керівника

-   інструктора з фізкультури.

 У кожного з них є свої завдання та цілі в роботі з дитиною з РАС. Утім, важливо, аби педагогічні працівники різних фахів підтримували постійну взаємодію. Допоможе в цьому співпраця під час засідань психолого-медико-педагогічного консиліуму дитячого садка. Засідання психолого-медико-педагогічного консиліуму реалізують комплексний, мультидисциплінарний підхід щодо забезпечення розвитку дітей дошкільного віку.

Під час засідань фахівці:

- обмінюються власними спостереженнями, думками, результатами роботи з дитиною;

- визначають цілі та завдання роботи;

- розв'язують найгостріші питання;

- складають індивідуальні програми роботи з кожною дитиною;

- розподіляють час та завдання.

Для фахівців у роботі з дитиною з РАС можуть бути визначені такі завдання:

 для практичного психолога:

за допомогою використання різних психотерапевтичних методів (ізотерапія, піскова терапія, ігрова терапія)

сприяти:

-         психоемоційному розвантаженню дитини

-         зняттю психом'язового напруження

-         розвитку емоційно-вольової саморегуляції

-         корекції дитячих страхів;

організовувати роботу в малих групах з метою залучення дитини до взаємодії з однолітками

 для вчителя-дефектолога

розвивати в дитини:

-           пізнавальні процеси

-           сенсорні здібності

-           уміння слухати і чути вказівки дорослого; 

навчати дитину спостерігати за предметно-ігровими діями дорослого і відтворювати їх

       для вчителя-логопеда

розвивати:

-         мовлення

-         фонематичний слух

-         дрібну моторику рук

для музичного керівника

залучати дитину до:

-         слухання музики

-         гри на музичних інструментах

-         участі в музично-ритмічних іграх

для інструктора з фізкультури

-         розвивати загальну моторику дитини, її вправність, гнучкість

-         залучати до рухливих ігор за правилами

для вихователя-методиста 

-         координувати взаємодію та роботу фахівців з дитиною.

Вивчення динаміки розвитку

Для того, щоб мати змогу відстежувати динаміку розвитку дитини, з'ясувати її індивідуальні особливості, скласти психологічний портрет, у дошкільному закладі, введіть зошит або картку фіксації результатів роботи та спостережень за поведінкою дитини, де кожен фахівець фіксує свої спостереження, результати роботи з дитиною. Зокрема, у картці зазначають таку інформацію:

Дата

Форма діяльності - заняття, режимні моменти тощо

Поведінкові прояви дитини з описом ситуації, якою вони були зумовлені

Прізвище та посада фахівця, який проводив роботу з дитиною.

У разі організованого спостереження за дитиною іншим фахівцем - це також вкажіть у картці та зафіксуйте висновки з посиланням на протокол спостереження.

Аналізування картки спостережень дає змогу:

-         побачити динаміку розвитку дитини

-         з'ясувати, чого вдається досягти, а чого ні

-         визначити, на що дитина реагує позитивно, що ігнорує, а що викликає в неї негативні емоції тощо

-         намітити орієнтири подальшої корекційно-розвивальної роботи

Така аналітична робота забезпечить індивідуальний підхід до дитини з РАС, створить сприятливі умови для її перебування в закладі дошкільної освіти. Незважаючи на діагноз, кожна дитина - індивідуальна. І те, що позитивно сприймає одна дитина, інша не сприймає та ігнорує чи виявляє різкий спротив.

 Криворізький дитсадок № 236 відвідують дві дитини з РАС. Одна з них проявляє виражений інтерес до музичних занять, залюбки бере в них участь, повторює рухи за дітьми та вихователем, їй подобається грати на музичних інструментах. Інша реагує на музику криком, плачем, затуляє вуха, відмовляється від участі в музичних заняттях, ігор з музичними інструментами. При цьому дівчинка має тісний зв'язок із мамою, яка супроводжує її скрізь і постійно перебуває поруч. Тоді як хлопчик не має такої прив'язаності до жодного з батьків і спокійно почувається за їх відсутності.

Особливості організації окремих аспектів розвивальної роботи з дітьми з РАС

Організація розвивальної роботи з кожною дитиною з РАС є індивідуальною. Проте можна виділити окремі аспекти:

-         адаптація дитини до дитячого садка

-         врахування специфіки психічного розвитку

-         робота дитини в мікрогрупі дітей з нормативним розвитком

-         психотерапевтичні методи і правила роботи.

Розгляньмо їх докладніше.

Адаптація дитини до дошкільного закладу

Перший етап у роботі з дитиною з РАС - це її адаптація до дошкільного навчального закладу, поступове налагодження контакту з дорослими. Дайте дитині звикнути до нових умов, середовища, соціального оточення. Взаємодію з різними фахівцями організовуйте через взаємодію з тим, кого дитина з РАС виділяє з поміж інших і ставиться прихильніше:

-         дозволяє доторкнутися до себе

-         адекватно реагує на його прохання

-         сама приходить із запитаннями чи звертається по допомогу.

Не залучайте дитину до інтенсивної роботи з усіма фахівцями з перших днів. Спочатку вона має поступово звикнути не лише до нових людей, а й до нового приміщення. Вводьте дитину до нових приміщень дитячого садка, наприклад до кабінету практичного психолога чи вчителя-дефектолога, обережно і поступово. Якщо вона виказує незадоволення виходом за межі групового приміщення -забезпечте умови для розвивальної роботи з нею в групі. Лише після адаптаційного етапу розпочинайте роботу відповідно до індивідуальної програми.

Врахування специфіки психічного розвитку

 Пам'ятайте! Основним завданням роботи з дитиною з РАС є не засвоєння нею певних знань, а адаптація до життя в суспільстві.

Для початку сформуйте в неї навички самообслуговування:

-         миття рук

-         одягання-роздягання

-         приймання їжі

-         користування столовими приборами

-         уміння використовувати предмети найближчого оточення за призначенням

-         розуміння призначення приміщень (ігрова кімната - для ігор, спальня - для відпочинку тощо).

Можете застосовувати орієнтири для дитини у вигляді фотографій, піктограм, інших позначок. Багато хто з дітей залюбки розглядають фотографії, на яких зображені інші люди.

Використовуйте дидактичні іграшки:

-         мозаїки

-         шнурівки

-         конструктори

-         пірамідки

-         розвивальні вкладки - об'ємні багатогранники (здебільшого куби) з отворами для геометричних фігур, силуетів тварин тощо

-         посібники Монтессорі

-         іграшки для формування в дитини вміння застібати-розстібати блискавки, ґудзики, інші застібки тощо.

Робота в мікрогрупі дітей з нормативним розвитком

Наступним етапом у роботі з дитиною з РАС може бути залучення її до роботи в мікрогрупі дітей з нормативним розвитком, під час якої усіляко сприяти взаємодії дитини з однолітками. Залучати її до спільних прогулянок із групою дітей. Активну участь у цьому мають брати батьки дитини, які зазвичай є її супроводжувальними особами в закладі дошкільної освіти. Перебуваючи постійно поруч, вони можуть залучати дитину до взаємодії з однолітками - пропонувати, наприклад, поділитись іграшкою, попросити погратися чужою іграшкою тощо.

Арт-терапевтичні методи і правила роботи

У роботі з дітьми з РАС використовуйте різноманітні арт-терапевтичні методи:

-         піскова терапія

-         ізотерапія

-         музикотерапія

-         ігри з водою, якщо дитина реагує на них прихильно.

Вони сприятимуть заспокоєнню, зняттю психом'язового напруження, налагодженню взаємодії. Дотримуйтеся таких правил:

• Ураховуйте те, що діти з РАС можуть відмовитися виконувати завдання або ігнорувати запропоновані їм види діяльності.
• Підходьте гнучко до організації та проведення корекційних занять.
• Коментуйте всі дії під час заняття з тим рівнем емоційності, який є прийнятним для дитини.
• Контролюйте силу свого голосу.
• Уникайте різких рухів.
• Зберігайте спокій у будь-яких проявах неадекватної, агресивної поведінки дитини.
• Аналізуйте та намагайтеся зрозуміти різні емоційні реакції, прояви поведінки дитини.
• Повторюйте стереотипні дії, що сприятиме налагодженню взаємодії між дорослим і дитиною.
• Пам'ятайте, що робота з дитиною з РАС є довготривалою і потребує терпіння, докладання чималих зусиль та енергії. 

Взаємодія з батьками як запорука ефективності корекційної роботи з дитиною з РАС

Особливим аспектом організації роботи фахівців закладу дошкільної освіти, спрямованої на розвиток дитини з РАС, є взаємодія з її батьками. Адже досить часто вони виявляються неготовими сприйняти діагноз своєї дитини. А тому витрачають багато часу, щоб спростувати його, соромляться, комплексують стосовно цього. Зрештою, намагаються приховати певну інформацію про особливості поведінки дитини, перебільшують її вміння та знання. Бажаючи, щоб дитина не відрізнялась від інших дітей її віку, іноді батьки намагаються будь-якими способами «втиснути» її в загальноприйняті суспільні межі, що неможливо у випадку дитини з РАС. З іншого боку, батьки зазвичай чекають швидких та високих результатів від роботи фахівців з дитиною. А не помічаючи їх, впадають у відчай, намагаються звинуватити педагогів у непрофесіоналізмі. Підтримуйте постійний зв'язок з батьками, надавайте їм емоційну підтримку, ведіть просвітницьку роботу. Найважливіше - не порівнювати свою дитину з іншими, а орієнтуватися на її індивідуальну динаміку розвитку. Важливо, аби батьки розуміли, що крик, плач, негативізм, агресія є нормальними проявами для дитини з РАС, особливо в незнайомій, стресовій ситуації.

Окрім того, під час спілкування з батьками виявіть окремі індивідуальні особливості дитини, ураховуючи які, буде легше налагодити контакт та взаємодію з дитиною, створити необхідні умови для її комфортного перебування у дитячому садку. Цю інформацію можна з'ясувати в ході бесіди з батьками або запропонувати їм заповнити спеціальну анкету. Запитання анкети можуть бути такими:

• Яка улюблена іграшка Вашої дитини?
• Яке її улюблене заняття?
• Які розвивальні ігри та іграшки є у Вашої дитини вдома?
• Якими навичками самообслуговування вона володіє?
• Як можна заспокоїти дитину, коли вона рознервувалася?
• Які страхи є в дитини?
• Що для Вашої дитини є неприйнятним (гучні звуки; яскраве світло, дотик тощо)?
• Яких правил дотримується сім'я у взаємодії з дитиною, наприклад під час режимних моментів?

Також під час консультації допоможіть батькам навчитися сприймати свою дитину такою, якою вона є, не відгороджуватися від її проблем, не заперечувати їх. Адже лише тоді, коли батьки зможуть об'єктивно сприйняти реальність, вони зможуть спрямувати свою увагу та активність на допомогу власній дитині.

Систематично надавайте інформацію щодо взаємодії з дитиною, її розвитку, облаштування життєвого простору тощо. Обговорюйте, що вдається, що ні, які є позитивні зміни. Давайте рекомендації щодо роботи з дитиною вдома, аби досягти позитивних результатів у її розвитку. Наприклад, протягом тижня відпрацьовуйте навички миття рук із використанням серії фотографій у ванній кімнаті, що демонструють послідовність дій.

Зазвичай хтось один із батьків, із ким у дитини тісніший емоційний зв'язок, є її супроводжувальною особою в дошкільному начальному закладі. Це дає змогу підтримувати постійну тісну взаємодію з батьками, а батькам - спостерігати за прийомами роботи фахівців з дитиною. Також присутність батьків дає змогу фахівцям правильно інтерпретувати певні прояви поведінки, реакції дитини, особливо на перших етапах роботи з нею. Комплексний підхід, заснований на тісній взаємодії фахівців дошкільного навчального закладу та батьків, допоможе створити сприятливі умови для перебування дитини з РАС у дитячому садку та забезпечить позитивні зміни у її розвитку, що, своєю чергою, полегшить їй доросле життя.

Поради для батьків дитини з розладами аутичного спектру

(відповідно до програми «Son-Rise», створеної подружжям Самарії та Баррі Кауфманів)

Спостерігайте за дитиною. Ведіть докладні записи своїх спостережень за найменшими проявами поведінки дитини. Що саме робить дитина? Наскільки довго здійснює ту чи ту стереотипну дію? Чи робить перерви під час дій? Куди дивиться? Як реагує, коли її намагаються відволікти? Як змінюється її вираз обличчя?

Щовечора варто аналізувати спостереження, перевіряти ефективність тієї чи тієї терапії, відстежувати динаміку розвитку дитини, фіксувати все. Записи щодо спостережень можна оформити так:

11-й тиждень

Режим дня життя дитини: без змін

Активних педагогів: троє (мати, дідусь, няня, наприклад)

Спостереження:

Зміни у поведінці -

- для комунікації дедалі менше використовує крик та плач;

- вперше попросила їсти;

- частіше повторює слова, хоча як і раніше не використовує мовлення цілеспрямовано;

- міцний зоровий контакт.

Поведінка без змін -

- крутиться навколо себе;

- відсторонюється від фізичного контакту;

- кидає все, що бере до рук.

Примітки:

- впізнає шум двигуна автомобіля та дверний дзвінок, біжить на ці звуки;

- посміхається особливо: повертаючи голову та дивлячись убік;

- розчулюється, коли менші брати плачуть, намагається їх заспокоїти: підходить до них, усміхається, іноді навіть торкається.

Приєднуйтеся до дій дитини. Якщо дитина крутиться навколо себе, слід робити те ж саме, якщо вона весь час дивиться на пальці рук, варто повторювати ці рухи, якщо дитина постійно вокалізує - повторювати ті ж самі звуки. Метою таких дій є розв'язання кількох завдань.

По-перше, батьки мають змогу побачити та відчути те, що бачить та відчуває дитина.

По-друге, це гарний спосіб показати дитині, що її люблять, хочуть спілкуватися з нею та бути поряд. У дитини виникне бажання приєднатися до реального світу. Адже відомо: навіть найскладніші операції та медичні процедури не можуть зробити людину здоровою, якщо вона сама не захоче вилікуватися.

По-третє, повторення поведінки дитини з боку дорослого дивує її та водночас є гарною пасткою уваги.

Створіть у родині атмосферу тепла та любові. Зробіть так, щоб дитина захотіла бути з батьками. Дитина має відчути, що світ сім'ї не є для неї загрозою, що тут її чекають та люблять, що тут панують радість та щастя. Звісно, в основі цього - глибинна робота батьків, адже зрозуміло, що дитина не хоче активно включатися у світ, де постійно чвари, крики, претензії та неприйняття.

Встановлюйте зоровий контакт. Для встановлення зорового контакту слід використовувати ті предмети, що справді цікавлять дитину. Це може бути їжа (каша, сік, цукерки), будь-які іграшки. Наприклад, під час годування: спершу необхідно сісти навпроти дитини так, щоб їй було зручно на вас дивитися. Ложку, наповнену улюбленою для дитини їжею, піднести до свого обличчя і чекати зустрічі поглядів. Опісля слід усміхнутися і сказати слово «їжа». За один прийом їжі можна встановити зоровий контакт близько тридцяти разів. Поступово дитина почне звикати, що після того, як вона дивиться у вічі, стається щось приємне.

Розширюйте сенсорний досвід дитини. Необхідно «насичувати тіло» різноманітними фізичними рухами (розвивати велику моторику, обіймати, гладити, лоскотати, брати на руки та підкидати), вводити в заняття ритмічні вправи, розширювати тактильний досвід через природні матеріали: ходити босоніж по траві, піску, землі, дати доторкнутися до гілочок, травички, відчути теплу та холодну воду тощо.

Розмовляйте з дитиною. Особливо на ранніх етапах розвитку мовлення. Показуйте та називайте їй різноманітні предмети вдома, пояснюйте дії дитини, а також свої. При цьому слід використовувати дуже прості фрази, супроводжувати слова жестами, старатися вимовляти всі слова приблизно з однією гучністю та в одному тоні. Найбільш вживані слова можна скоротити до одного складу. Наприклад, во (вода), сі (сік), ма (мама).

Слід створювати особливі умови для розвитку мовлення. Наприклад, якщо дитина підходить до шафи з іграшками і починає кричати, не потрібно одразу виконувати її бажання, навіть, якщо ви абсолютно впевнені, що в такий спосіб дитина просить свою улюблену машинку. Замість цього потрібно запитати: «Що ти хочеш? Скажи!», і, вдаючи нерозуміння, у питальній формі показувати на будь-які предмети в кімнаті, називати будь-які дії, тільки не те, що хоче від вас дитина. Це стимулюватиме розвиток її мовлення. Важливо, аби при цьому батьки показували дитині, що вони не перестали її любити такою, якою вона є, що вони не виконують її прохання не тому, що не хочуть, не тому, що сердяться на неї або вимагають від неї певних жертв, а тому, що спілкуватися без слів - неможливо і тільки за допомогою слів вона зможе пояснити свої бажання, досягти своєї мети.

  За матеріалом Вікторії Білополої, практичного психолога комбінованого дошкільного навчального закладу № 236 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1588-nklyuzivna-osvta-dtey-z-rozladami-autichnogo-spektra-v-dnz

Дякуємо колегам за цікаві і практичні матеріали з досить актуальної на сьогодні проблеми!!!

Вихователь-методист Квасилівського ЗДО (ясла-садок) Семенюк Р.Ф.