Педагогічна діагностика рівнів розвитку дитини - професійний обов'язок вихователів ЗДО. Матеріали проблемного семінару для вихователів

Поняття «діагностики» прийшло в педагогіку з медицини, і довгий час викликало суперечки вчених про правомірність його використання в освітньому процесі. Приблизно в один час цей термін у двох країнах не тільки став використовуватися в науковому середовищі, але і зайняв важливе місце в практиці педагогів. У Німеччині поняття «педагогічна діагностика» розробив і описав К. Інгемкамп (1968), а в Росії - С. С. Бєлкін (1981). Кожен сучасний педагог, оцінюючи результативність своєї діяльності, аналізуючи ефективність навчальних програм і методів виховання, має опиратися на педагогічну діагностику.

Діагностування (від «діа» - прозорий та «гнозис» - знання) в перекладі означає «прояснення, розпізнавання», отримання інформації про стан та розвиток об'єкта.  Педагогічна діагностика - це основа для здійснення педагогічного моніторингу, який є безперервним і здійснюється з метою виявлення рівня якості результатів розвитку, навчання й виховання дошкільників. Діагностика завжди являє собою науково-практичну діяльність, а виявлення рівня знань - практична дія, заснована на використанні певних наукових знань. Наукове підґрунтя з визначеного питання ґрунтується на дослідженнях О. Запорожця, Г.Костюка, В. Котирло, Г. Єльникової,  К. Крутій, О. Мармизи, М.Поташника та ін. За дослідженнями  В. Котирло «Набуті знання дитиною мають розвивати її розум, пробуджувати і зміцнювати її допитливість та  пізнавальні інтереси...»

На даний період для практиків  дошкільної освіти бракує  єдиної системи переводу базових теоретичних знань щодо здійснення  діагностування  та моніторингових досліджень в дошкільному закладі у конкретну процедуру для їхньої реалізації. Саме через це в дошкільній освіті діагностична функція досить недосконала. В дошкільних закладах продовжується практика лише  збору інформації про рівень володіння дітьми тими чи іншими знаннями у межах державних програм з дошкільної освіти. Доцільно зазначити, що на даному етапі залишається необхідність змін у підходах до проведення діагностики як до комплексної процедури, яка є важливим методом моніторингового дослідження в дошкільному закладі.

На думку О. Кононко, сучасний вихователь - це передовсім педагог-новатор, який відчуває нові життєві тенденції, тримає руку на пульсі часу, добре орієнтується у пріоритетах сучасності, спрямований на майбутнє, творчо ставиться до своєї професійної діяльності. Саме такий вихователь «...дивиться на освіту як на процес розширення можливостей компетентного вибору дитиною змісту, місця, тривалості, партнерів, матеріалів для своїх занять; створення умов для її саморозвитку, прояву сутнісних сил; пошук педагогічних технологій побудови розвивального способу життя дошкільника; формування в нього основ особистісної культури; створення виховного середовища».

Педагогічна діяльність в ДНЗ є динамічною системою, складовими якої є взаємопов'язані компоненти:

- гностичний (об'єднує здатність до аналізу, узагальнення, уміння формулювати завдання щодо виховання і навчання, виробляти стратегію їх вирішення, оцінювати проекти рішень і способи їх реалізації);

- проектувальний (передбачає формулювання системи цілей і завдань, планування власної діяльності і діяльності дітей);

- конструктивний (пов'язаний з відбором та організацією навчального матеріалу);

- організаторський (здатність здійснювати педагогічний процес, створювати розвивальне середовище для дитини);

- комунікативний (уміння встановлювати і розвивати педагогічно доцільні взаємини з дітьми і їхніми батьками, колегами по роботі).

Отже, для успішного здійснення педагогічної діяльності вихователь повинен володіти знаннями з дошкільної педагогіки, дитячої психології, індивідуальних психологічних характеристик, вікової фізіології, дошкільної педіатрії та гігієни, правил охорони життя і зміцнення здоров'я дітей. Одночасно йому необхідно володіти відомостями, які на загальнотеоретичному рівні розкривають мету, завдання, принципи, зміст виховання і навчання дітей, а також оптимальні умови, форми, методи і засоби здійснення освітнього процесу, організації ігор, інтелектуальної та фізичної праці, художньої творчості, облаштування простору життєдіяльності. Ці знання є основою необхідних у його діяльності практичних умінь, проведення педагогічної діагностики вихованців.

Вихователь здійснює систематичне вивчення індивідуальних особливостей  психофізичного розвитку кожного вихованця своєї групи. Він є центральною фігурою в процесі пізнання кожної дитини, що відвідує дошкільний заклад. Саме він упродовж кількох років майже щоденно супроводжує вихованця в різних видах діяльності. Від того, наскільки педагог знає характер, здібності, інтереси та прагнення дитини, залежить ефективність, продуктивність і доцільність його дій.

Кожен сучасний педагог, оцінюючи результативність своєї діяльності, аналізуючи ефективність навчальних програм і методів виховання, спирається на діагностику. Педагогічна діагностика має три взаємопов'язаних значення:

• це самостійний вид аналітичної діяльності педагога;
• прикладна область педагогіки, що вивчає закономірності постановки педагогічного діагнозу;
• процес вивчення педагогом актуального стану об'єкта та його співвідношення з нормою.

Змістом педагогічної діагностики є фіксування результатів розвитку, навчання та виховання дітей за певний проміжок часу (місяць, квартал, півріччя, навчальний рік). Учасниками педагогічної діагностики в ДНЗ є діти всіх вікових груп.

У поняття «діагностування» вкладається ширший і глибший зміст, ніж у поняття «перевірка знань, умінь і навичок» дітей. Останнє тільки констатує результати, не пояснюючи їх походження. У той час як діагностування включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних про дитину, їх аналіз, розглядає результати розвитку дитини з урахуванням способів їх досягнення.

Види педагогічної діагностики:

• початкова (на початку навчального року (вересень) з метою визначення стартових можливостей дошкільників і постановки конкретних завдань на перспективу).
• поточна (відстеження результатів освітнього процесу з дітьми на певному етапі - за місяць, квартал, півріччя).
• узагальнювальна (підбиття підсумків життєдіяльності дошкільників за тривалий період, рівнів їх розвитку та виконання освітніх програм).

Педагогічна діагностика дітей проводиться під час звичайних для них видів діяльності: занять, гри, самостійної діяльності, прогулянки, інших режимних моментів, в ході яких вихователь спостерігає за поведінкою дітей, особливостями їх спілкування, зацікавленнями, досягненнями тощо. Проте діагностування містить і спеціальні діагностичні процедури, які відбуваються також у звичній обстановці: в режимі гри, бесіди, заняття чи міні-заняття з окремими дітьми.

Вже з першої молодшої групи педагогічне обстеження рівня розвитку дітей може проводитися:

-   за найбільш значущими знаннями, вміннями та навичками (показниками, критеріями) з кожного розділу програми (цікава математика, мовленнєве спілкування, рідна природа, ознайомлення з довкіллям, образотворча діяльність, ігрова діяльність тощо);

-   за показниками (критеріями) кожної освітньої лінії («Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина у світі природи», «Дитина у світі культури», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Гра дитини», «Мовлення дитини»);

-  за показниками (критеріями) ключових компетентностей (здоров'язбережувальна, особистісно-оцінна; родинно-побутова, соціально-комунікативна, предметно-практична, художньо-продуктивна, ігрова, сенсорно-пізнавальна, логіко-математична, природничо-екологічна, мовленнєва, комунікативна).

З метою проведення цілеспрямованого і повного педагогічного обстеження рівня засвоєння програмового матеріалу дошкільниками відповідно БКДО доречно оцінювати досягнення дітей кожної вікової групи за показниками (моделями, критеріями) всіх семи освітніх ліній. Для кожної вікової групи ці критерії свої, і добираються вони з усіх розділів освітньої програми, узгоджуючись з освітніми лініями БКДО, оскільки розвиток дитини - це цілісний процес, який відбувається в усіх освітніх лініях, і він не може розглядатися ізольовано від жодної з них. Дуже важливо отримувати інформацію про розвиток дитини також і від батьків та враховувати її при виведенні результатів педагогічної діагностики.

Найпоширеніші методи педагогічної діагностики в ЗДО:

- контрольні та підсумкові заняття;

- міні-заняття з окремими дітьми;

- спостереження  за дітьми (безпосередні, опосередковані);

- бесіда з дітьми  (як допоміжний метод);

- метод доручень (як один із видів природного експерименту);

- вивчення продуктів праці дошкільнят (малювання, ліплення, аплікації, конструювання, художньої праці, мовленнєвої творчості тощо);

- контрольні зрізи рівнів знань та умінь дітей  з різних розділів програми  (нульові зрізи - у вересні, контрольні зрізи - у грудні-січні, підсумкові зрізи - у квітні-травні);

- дидактичні ігри та вправи;

- розвивальні ігри;

- вивчення листків здоров'я кожної дитини;

- анкетування (опитування) батьків;

- аналіз мовлення батьків і рідних дитини;

- кваліметричні методи тощо.

Практика показує, що у роботі вихователів  контрольні та підсумкові заняття займають чільне місце, оскільки одночасно можна перевірити рівень виконання програми з конкретного розділу чи освітньої лінії більшої частини дітей. Проте на такому занятті має бути присутній для фіксації показників і ведення протоколу педагогічної діагностики завідувач, вихователь-методист чи інша доросла особа. Фіксування результатів педагогічної діагностики може проводитися одночасно двома-¬трьома особами (вихователь, завідувач, методист, психолог, батьки, студенти-практиканти тощо); їх записи зіставляються, на їх основі складається протокол обстеження (окремо по кожній дитині або у зведеній таблиці).

Вихователі дитячих садків у якості ведучого методу використовують спостереження за дітьми. Цей метод ефективний для оцінки динаміки розвитку дітей, для збору первинної інформації, для перевірки фактів і відомостей, отриманих за допомогою інших методів діагностики. Проте він дозволяє оцінити лише прояви в поведінці дитини, але не дає відповідь про причини проступку. Тому спостереження рідко використовується як єдиний метод дослідження. Для об'єктивності відомостей і постановки діагнозу проводиться комплексна діагностика за допомогою декількох методів.

Педагогічна діагностика - це основа для здійснення педагогічного моніторингу, який є безперервним, науково обґрунтованим, прогностичним і служить для ефективного розвитку педагогічного процесу. В якості результатів навчання, в дошкільному закладі проводиться також вивчення продуктів праці дошкільнят. Цей метод дозволяє визначити сформованість умінь дітей, а також деякі особистісні характеристики, необхідні для якісного засвоєння знань: відповідальність, стомлюваність, акуратність, креативність та інші.

Вивчення листків здоров'я дитини дозволяє досліднику скласти більш цілісну картину можливостей дошкільника і знайти причини виявлення проблем у вихованні та навчанні. Медична картка містить відомості про здоров'я, про темп розвитку дитини, про вроджені і набуті захворювання, про адаптаційні можливості вихованця. Відомості про батьків та місце проживання дітей допомагають краще зрозуміти умови виховання, оцінити достатність педагогічних ресурсів в сім'ї.

Педагогічна діагностика - це не стільки вивчення дітей, їх особистісних особливостей, скільки можливостей і ресурси системи виховання, педагогічного процесу, організованого в дошкільному закладі і в родині вихованця. Тому при проведенні діагностичної бесіди з дитиною за результатами пройденого програмного матеріалу можна зробити висновок про ефективність методів викладання, про компетентність педагога, про достатність педагогічного впливу і якості організації умов і форм процесу пізнання.

  Результати діагностики використовуються для активного розвитку всіх учасників педагогічного процесу, для правильного підбору методів і засобів виховання, для надання своєчасної допомоги при виявленні проблем чи труднощів у роботі з дітьми.

Для того, щоб вирішити  завдання освітньої діяльності, сучасному педагогу необхідно засвоїти інструментарій педагогічної діагностики, яка виконує дві ролі:

- з допомогою діагностики прослідковується результативність роботи дітей і педагога;

- діагностика з інструменту тільки пізнання перетворюється в інструмент формування.

Як бачимо, педагог стає майстром тоді, коли він може налагодити взаємодію з вихованцями на засадах рефлективного керування: вміє організувати доцільну діяльність дітей і бачить не лише наслідки предметного впливу, а й зміни в розвитку вихованців.

Отже, педагогічна діагностика як самостійна галузь педагогічної діяльності вихователя:

- дозволяє об'єктивно оцінити характер і особливості виховного процесу, як процесу взаємодії і взаємозмінювання вихователя і вихованця;

- з допомогою педагогічної діагностики   визначається «зона найближчого розвитку» особистості дитини;

- діагностика пов'язана з визначенням шляхів досягнення освітньої мети;

- діагностика розгорнута в часі і прослідковує виховний процес, як перехід з однієї виховної ситуації в іншу, виділяючи при цьому цикли реалізації освітніх мети і завдань;

- діагностика в виховних технологіях виступає, як індикатор і як метод виховання.

В основі діагностичного підходу, як важливої умови професійної позиції вихователя лежить теза про те, що розвиток дитини повинен реалізовуватися в процесі виконання таких завдань, як:

а) розвиток матеріально-технічної бази  дитячого закладу з урахуванням найважливіших досягнень науки і техніки на основі комп'ютеризації та вдосконалення інформаційної технології виховання;

б) створення в ДНЗ психологічної атмосфери, здатної сприяти співтворчості за схемою педагог - дитина - мікро - макросередовище;

в) використання у закладі освітніх технологій, як суспільного руху педагогів і вихованців по шляху самовдосконалення на основі певних принципів.

В ході педагогічної діагностики складається аналітична таблиця показників (критеріїв), оцінювання яких проводиться відповідними балами. Критерії оцінювання компетентності дошкільника мають бути не формальними - не кількісними (виконав, запам'ятав, зробив, повторив, відобразив тощо), а якісними (як саме виконав - самостійно, раціонально, старанно, творчо, точно чи за допомогою інших, шляхом простих маніпуляцій, похапцем тощо).

Практика показує, що аналізувати рівень знань, умінь і навичок кожної дитини за кожним критерієм зручніше за 4-х бальною системою:

4 бали - високий рівень (компетенція сформована у повній мірі - на 100%);

3 бали - достатній рівень (компетенція сформована в достатній мірі - на 75%);

2 бали - середній рівень (компетенція сформована посередньо - на 50%);

1 бал - рівень нижче середнього (компетенція сформована мінімально - на 25%);

0 балів - низький рівень (компетенція не сформована - до 14-15%).

При визначенні рівня виконання випускниками ЗДО державних стандартів дошкільної освіти та якості надання їм освітніх послуг  напередодні вступу до школи педагогічні працівники наших дошкільних закладів апробують програму доктора педагогічних наук Єльнікової Г.В. «Кваліметрична модель оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку», яку активно застосовують також і при оцінюванні рівня виконання програми в інших вікових групах.

В програмі закладена наступна шкала оцінювання рівня розвитку дитини:

3.0-4 бали (75-100%) – високий рівень розвитку дитини – ВР: дитина здібна та обдарована, вона самостійно і впевнено дає відповідь на поставлене проблемне запитання (завдання), яке може відповідати програмі наступної вікової групи; обґрунтовує відповідь, критично мислить, доводить розпочату справу до кінця, комунікабельна; показник проявляється повною мірою, дитина має глибокі системні знання та практичні вміння; 

2.5-2.9 бала (63-74%) – достатній рівень розвитку дитини – ВС (вище середнього): дитина знаходить відповідь на запитання (завдання) за програмою своєї вікової групи, проте частіше за навідним запитанням вихователя; за підтримки дорослого доводить розпочату справу до кінця та виявляє впевненість у своїх діях, комунікабельна; показник проявляється частково й ситуативно; дитина має достатні, але не глибокі знання, чекає підтримки від дорослого;

1.7-2.4 бала (42-62%) – середній рівень розвитку дитини – СР (посередній, задовільний): дитина якщо і розуміє суть запитання (завдання), проте відповідає і виконує його лише при допомозі дорослого; показник проявляється посередньо, знання та практичні вміння обмежені та безсистемні;

1.0-1.6 бала (25-41%) – рівень розвитку дитини нижче середнього – НС (незадовільний): дитина здебільшого не розуміє суті завдання, не може самостійно дати відповідь на проблемне запитання чи виконати завдання; відповідає лише при значній допомозі вихователя, не виявляє впевненості у своїх діях; не може довести справу до кінця;

0-0.9 бала (0-24%) – низький рівень розвитку дитини – НР (низький, критичний): дитина не розуміє суті запитання (завдання), а тому не може на нього відповісти - дитина мовчить (або «Не знаю», «Не можу», «Не вмію»); повна відсутність прояву, відсутність знань та практичних вмінь.

Чіткий інструментарій проведення діагностики має бути розроблений на всі вікові групи, проте й досі єдиних орієнтовних критеріїв та інструментарію немає. З дітьми  раннього віку, на наше переконання, також має проводитися педагогічна діагностика, проте після завершення процесу адаптації.

Для проведення діагностичного обстеження творча група вихователів-методистів дошкільних навчальних закладів Рівненського району розробила критерії оцінювання рівнів розвитку дитини та чіткий діагностичний інструментарій. Низка показників (критеріїв) містить в собі різні питання і завдання для виявлення знань, умінь і навичок (в межах державної програми) у дітей всіх вікових категорій. Для розробки критеріїв члени творчої групи ретельно вивчили вимоги чинних освітніх програм і розробили детальний інструментарій, орієнтуючись на кінцеві показники програми, пріоритетний напрямок роботи ЗДО і вік дітей. (Див. Додаток 1)       

Тривалість індивідуальної роботи з дітьми по обстеженню їх рівнів розвитку не повинна перевищувати 15-25 хвилин. За результатами педагогічної діагностики здійснюється моніторинг якості знань по кожній віковій групі у відсотках, а відтак і по ЗДО вцілому.

Щоб визначити рівень виконання програми та БКДО у віковій групі, варто зробити зведену таблицю по всіх її розділах (освітніх лініях), знайти середній показник виконання програми та перевести його у проценти у відповідності до шкали. Аналогічно визначається середній показник виконання програми та БКДО по ЗДО. Це і є показник якості надання освітніх послуг або якості дошкільної освіти в ЗДО.  (Див. Додаток 2).

Узагальнені дані моніторингу якості дошкільної освіти за результатами педагогічного обстеження у кожній віковій групі ЗДО обговорюються на засіданні педагогічної ради з подальшим прийняттям ухвали щодо покращення освітньої роботи з освітніх ліній, показники виконання програми за якими є нижчими від очікуваних на кінець начального року. Практика показує, якщо рівень освітнього процесу у групі та сформованості життєвої компетенції дошкільників становить нижче 50% (рівень освітнього процесу не відповідає нормі), тоді вихователям цієї групи варто задуватися, чи правильно вони обрали свою професію...

Кращими результатами оцінювання рівня розвитку дошкільників та якості дошкільної освіти за методом кваліметрії є такі, коли рівень розвитку дитини становить в межах 2,8-3,6 бали, що відповідає виконанню програми та державного стандарту дошкільної освіти на 70-90%. Цей метод діагностики хоча  досить громіздкий і об'ємний, однак, на нашу думку, є найефективнішим і найоб'єктивнішим. Він дає можливість оцінити кожну дитину у короткий термін і спланувати програму її особистого розвитку.

Особливо значущою сьогодні, на нашу думку, є така форма діагностики розвитку дошкільників, коли до неї залучаються батьки вихованців. Вже на початку навчального року батькам можна запропонувати перелік всіх показників засвоєння дитиною знань, умінь і навичок на навчальний рік (можна за розділами програми чи за освітніми лініями) для самостійного оцінювання рівня її розвитку та відзначити у ньому ті знання, які дитина вже має на початку навчального року. Наприкінці навчального року батькам запропонувати повторити процедуру і порівняти рівень розвитку дитини з тим, який був на початку навчального року, оцінити її власні досягнення і спланувати подальшу освітню роботу. Вихователь порівнює результати діагностики, проведеної батьками, з власними та робить відповідні висновки щодо рівня розвитку дитини. Тісна співпраця родини і дошкільного закладу не забариться, як і не забариться шанобливе ставлення до праці вихователя ЗДО.

Педагогічна діагностика не спрямована на те, щоб ділити дітей на категорії, вішати ярлики, робити висновки: здатна, не здатна дитина засвоїти програму, а навпаки - надати дитині допомогу і підтримати в її можливостях та зацікавити у прагненні більше дізнаватися про щось нове. Небажано повідомляти безпосередні результати педагогічної діагностики дитини іншим дітям, батькам, знайомим дорослим. Вихователь має лише надати батькам конкретні методичні рекомендації та поради, як саме допомогти дитині в її розвитку з тих чи інших розділів програми, освітніх ліній, як спільно з ними досягнути кращих результатів у підготовці дитини до школи.

Результати педагогічної діагностики порівнюються тільки з власними досягненнями дитини протягом певного періоду. Лише за правильної організації освітнього процесу вихователем у тісній співпраці з батьками в дитини, як показує практика, поступово підвищується  рівень розвитку, і вже на кінець навчального року може з низького рівня  перейти у середній, а з середнього - у вище середнього чи навіть у високий рівень розвитку.

Дані діагностики дозволяють дати загальну оцінку рівня розвитку дошкільника і встановити проблемні складові, які розвинені недостатньо і потребують додаткової уваги, а також оцінити рівень організації освітнього процесу в групі. Отже, педагогічна діагностика рівнів розвитку дошкільників - професійний обов'язок кожного вихователя, який має вболівати за кінцеві результати своєї роботи. А систематизувати результати педагогічної діагностики, обрахувати показники виконання програми по кожній віковій групі за заповненими протоколами на кожну дитину та скласти зведену таблицю результатів моніторингу якості дошкільної освіти належить вихователю-методисту, а за його відсутності – керівнику ЗДО.

Підготувала керівник творчої групи вихователів-методистів ЗДО Рівненського р-ну Рівненської області Семенюк Р.Ф.

(за матеріалами методичного посібника творчої групи "Комплексна оцінка рівня розвитку дитини-дошкільника")