Індивідуальний підхід до формування логіко-математичної компетентності дошкільників. Групова консультація для вихователів

 Розвиток науки та техніки, всебічна комп'ютерізація визначають все більшу роль математичної підготовки підростаючого покоління. Входження дітей в світ математики розпочинається вже в дошкільному віці. Вони порівнюють предмети по величині, встановлюють кількісні та просторові відношення, засвоюють геометричні еталони, розпочинають володіти моделюючою діяльністю. Математика дає безмежні можливості для розвитку мислення, а тому повинна займати особливе місце в інтелектуальному розвитку дітей, певний рівень якого відображається якісними особливостями засвоєння дітьми таких початкових математичних уявлень та понять, як лічба, число, виміри, величина, геометричні фігури, просторові відношення тощо.

Навчання в дитячому садку сьогодні вже має бути спрямоване, насамперед, на виховання в дітей звички до повноцінної логічної аргументації всього, що нас оточує. Тому процес формування математичної обізнаності вимагає відмови від фронтального навчання на користь індивідуалізованого підходу. Такий підхід містить широкий спектр педагогічної дії:

  • якнайповніше врахування не лише досвіду дитини, а також її потенційного «Я» (іі можливостей, здібностей, інтересів, уподобань);
  • повагу до кожного дошкільняти, коли його визначають за суб'єкта пізнавальної діяльності, конкретизуючи мету навчання і спосіб її досягнення.

 Для того, щоб успішно здійснювати диференційований підхід до вихованців у процесі математичного розвитку, вихователю слід використовувати необхідні практичні вміння. Серед них:

АНАЛІТИЧНІ - це вміння аналізувати педагогічні можливості різних форм навчально-пізнавальної та інших видів діяльності дітей для здійснення індивідуально-диференційованого підходу; аналізувати реалізацію зазначених принципів у дитячому садку, у окремих групах, з метою вивчення і перенесення ефективних форм та методів у практику своєї роботи.

КОНСТРУКТИВНІ - це вміння визначати педагогічні завдання у здійсненні індивідуально-диференційованого підходу у процесі планування, відповідно до яких обирати форми навчальних занять, матеріал, методи навчання, види навчально-пізнавальної діяльності; обґрунтовано здійснювати корекцію завдань, урізноманітнювати їх розв'язання у різних видах діяльності дітей, фіксувати й аналізувати динаміку розвитку кожної дитини.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ -  це вміння творчо здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей, формувати особистість дитини, розвивати її індивідуальні здібності у різних видах діяльності; педагогічно доцільно усвідомлювати вимоги і стимулювати розвиток дитини з урахуванням її власного досвіду й індивідуальних психофізичних особливостей.

КОМУНІКАТИВНІ - це вміння створювати в групі атмосферу доброзичливого ставлення до соціального оточення;  встановлювати приязні, щирі взаємини з дітьми.

Як показує практика, легше працювати почергово з окремими підгрупами дітей, диференціюючи зміст навчання для кожної  з них і поєднуючи різні форми навчально-пізнавальної діяльності дітей, аніж відразу з усією групою. Особливо  складно, непомітно для самих дітей, розподіляти їх на підгрупи для подальшої диференційованої роботи з ними. Розв'язати проблему допоможе прийом гри, наприклад: отримання  листа, посилки, пакунка, де хтось із казкових героїв просить допомогти йому виконати певні завдання; різноманітні дидактичні ігри та вправи (наприклад: вправа «Стань, де я скажу» - пропонується стати так, щоб ліворуч,  чи праворуч, попереду чи позаду стояв Петрик; даючи кожному таке завдання, легко непомітно розподілити дітей на дві підгрупи (молодшу й старшу); інша вправа «Знайди захований предмет» («чарівну скриньку») - діти знаходять скриньку, вони отримують геометричні фігури, картки із зображенням предметів різного кольору тощо й сідають за столи з відповідними позначками. Скажімо той, у кого на картці зображений предмет у формі квадрата, сідає за стіл, це лежить ця фігура).

Здійснювати завдання диференціації допоможуть різноманітні інтелектуальні ігри та вправи, в ході яких дітям доводиться не лише виконувати те, що їм пропонується, а й придумувати самим. Так, після вправляння у віднаходженні зайвого предмета або фігури серед інших, дошкільнята залюбки складають за антологією власні логічні завдання. Практика показує, що використання найпростіших головоломок, ребусів, схематичних малюнків, друдлів, план-карт і схем тощо активізує дітей краще, ніж звичайне механічне повторення.

Досить ефективним у індивідуальному навчанні є також використання елементів змагання. Але кожну підгрупу дітей слід підбирати з урахуванням їх рівнів розвитку: достатнього чи високого. Граючись, діти не помічають, що виконують різноманітні завдання. Умови ж гри-змагання однакові для обох підгруп (кількість завдань, час виконання завдань тощо). Загальний результат кожної підгрупи залежить від того, як діти в новій, ігровій ситуації можуть продемонструвати свою математичну обізнаність.

Успішність індивідуального навчання залежить також і від  наявності цікавого розвивального дидактичного матеріалу. Він має бути багатофункціональним і давати змогу здійснювати диференціацію і індивідуалізацію навчання. Дидактичний матеріал для занять варто добирати яскравий, динамічний, та періодично його змінювати. Він сприяє підвищенню ефективності навчання, допомагає залучати дітей до практичної діяльності, полегшує їм завдання та усвідомлення матеріалу.

Отже, індивідуальний підхід є запорукою ефективності не лише формування елементарних математичних знань, а й освітнього процесу в цілому. 

Підготувала вихователь Патій І.В.