Роль ігрової діяльності в житті дитини. Консультація для вихователів

Підкреслюючи провідну роль гри в житті дитини, науковці називають її вищою формою дослідження навколишнього світу, а також основою людської культури. Гра для дошкільняти - зовсім не забава, у ній малюк переживає різноманітні емоції, задовольняє потребу в дії, закріплює знання і пізнає нове, набуває соціального досвіду, засвоює морально-етичні норми. У грі малюк живе і різнобічно розвивається, хоча сам про це й не здогадується, захоплений ігровим процесом і спілкуванням з дорослими та однолітками.

З грою дитину ознайомлює дорослий, тому він має створити всі умови для вільного творчого розгортання ігрової діяльності та посприяти повноцінному розвитку в ній кожної дитини. Не маючи ігрового досвіду, дитина не має можливості навчатися самостійно визначати мету своєї діяльності та планувати її.

Що маємо робити для розвитку ігрової діяльності:

• Допомогти дітям навчитися грати: розшири­ти їхній кругозір (проводити тематичні занят­тя, екскурсії, бесіди, сюжетно-дидактичні ігри тощо), увійти в гру дітей, іти за ними, дотриму­ватися правил гри.
• Залучати малюка у систему активної взаємодії з природним та соціальним довкіллям.
• Допомагати дитині адаптуватися в соціальному просторі через ігрові ролі, ігрові та реальні сто­сунки з дорослими й однолітками.
• Постійно розширювати й змінювати навколиш­нє предметне середо-вище шляхом зміни та до­повнення сюжетних ліній гри.
• Розвивати ігрові навички: від здатності само­стійно ставити мету, визначати сюжет гри до вміння організовувати ігрову діяльність, підпо­рядковувати свою поведінку ігровим правилам, планувати гру, доводити її до логічного завер­шення сюжету та вичерпання ігрових ролей.
• Залучати дитину до культурно-історичних до­сягнень суспільства засобами збагачення змістової складової гри та відповідних сюжет­них ліній.
• Формувати загальнолюдські цінності, такі як добро, істина, краса, справедливість, любов. Розкриваючи зміст ігрової ролі, сприяти опану­ванню дитиною норм спілкування.

Тож спрямовувати гру, хоча б на етапах визначення сюжету, характеру та ролей, необхідно, але непомітно, тактовно і обережно. У дітей має залишатися свобода та можливість реалізовувати власні ідеї доти, доки гра розвивається в позитивному й безпечному напрямі.

Дорослий має допомогти дитині перетворити гру на змістовну, цікаву діяльність, забезпечивши її виховну цінність, і при цьому зберегти її самодіяльний характер. Водночас важливо подбати, щоб між дітьми встановилися дружні стосунки, сприяти створенню позитивної емоційної атмосфери. Педагог може впливати на творчі ігри вихованців непрямим і прямим способами.

Перша і неодмінна умова розвитку ігрової діяльності - наявність у дітей потрібних знань, якими маємо збагачувати їх і в повсякденному спілкуванні, і на заняттях. Так, діти не гратимуть у пожежників, геологів, моряків, не маючи уявлення про ці професії. Іноді вже розпочата гра гальмується через брак необхідної інформації. Тож вдаючись до непрямого впливу на гру, вихователь допомагає дітям набути певні знання, надаючи процесові емоційного характеру.

Прямий вплив на організацію гри педагог може здійснювати під час сюжетно-дидактичних ігор, які відрізняються від сюжетно-рольових тим, що в них дорослий має на меті навчити дітей грати за визначеним сюжетом, розподіляти ролі, наповнювати їх новими ігровими характеристиками, дотримуватись ігрових правил. До того ж у кожній віковій групі є пасивні, несміливі діти, яким бракує віри в себе, свої можливості. Щоб зробити цих дітей рівноправними учасниками гри, їм треба допомогти увійти в неї, підказуючи цікаві ролі, викликаючи бажання грати.

Предметно-ігрове середовище дитсадка має забезпечувати свободу й активність дитини, максимально відповідати її інтересам, мати інтенсивно розвивальний характер.

Вимоги до предметно-ігрового середовища в групі

ü  Іграшки, матеріали, атрибути, предмети-замінники мають об'єднуватися за функціональними ознаками відповідно до різних видів предметно-ігрової діяльності дітей (рухової, образотворчої та ін.).

ü  Більшість дидактичних матеріалів мають бути поліфункціонапьними.

ü  Іграшки треба групувати за розмірами відповідно до стаціонарного предметного оточення.

ü  Поєднувати знайомі дитині компоненти середовища з новими, що забезпечує пізнавальний розвиток.

ü  Систематично підвищувати інформативність середовища, урізнома-нітнюючи тематику можливих ігор дітей.

ü  Забезпечувати динаміку й мобільність середовища, що розвиває вміння дітей активно діяти в ньому. Середовище має спонукати до активності й давати свободу (можливість вільного пересування в певному просторі).

Отже, сюжетно-рольові ігри слід розглядати не ізольовано від виховної діяльності педагога, а в тісному зв'язку з нею. Можна навіть стверджувати, що рівень опанування дітьми різноманітних ігор є переконливим показни-ком якості освітньої роботи в дитсадку.

Підготувала вихователь Вернюк С.В.