Підтримка обдарованих дошкільників - стратегія розвитку творчого потенціалу дітей

Проблема дитячої обдарованості в усі часи викликала великий інтерес у суспільстві. Зацікавленість урядовців, фахівців, батьків зрозуміла, адже йдеться не лише про долі окремих особистостей, а й про майбутнє країни, усього світу. Адже саме талановиті, обдаровані, здатні до творчості люди створюють нові теорії та нові технології, пропонують нові шляхи розвитку, рятують нас у кризових ситуаціях.

Обдарована дитина - дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями у певному виді діяльності. Поняття обдарованості - загальне чи спеціальне? Виявляється, що розрізняють і загальну (інтелектуальну) обдарованість, і різні види спеціальної обдарованості (психомоторну, художню, математичну, творчу, соціальну тощо). Під обдарованістю традиційно розуміють сукупність загальних та спеціальних здібностей дитини, завдяки чому вона досягає того рівня, що дає їй змогу легко впоратися з діяльністю і відрізнятися від загальної маси інших дітей. Обдарованість - системна риса психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливості досягнень людиною високих результатів в одній чи кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Наявні в психології матеріали дають змогу виокремити три категорії обдарованих дітей.

Перша категорія - діти з надзвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку за інших рівних вимог. Таких дітей відносно більше поміж дошкільнят та молодших школярів.

Друга категорія - діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості, наприклад, із нахилами до математики або іншої галузі науки. Таких учнів більше поміж підлітків.

Третя категорія - діти, які хоча і не досягли через якісь причини успіхів у навчанні, але дуже активні у пізнанні, оригінальні за психічним складом, непересічними розумовими резервами. Це випадки, коли можна говорити про потенційну, або «приховану», обдарованість. Розумові здібності таких учнів нерідко розкриваються вже у старшому шкільному віці.

Одразу слід зауважити, що зазначені ознаки обдарованості - досить відносні. Так, обдарована дитина може бути допитливою, а може й не проявляти цієї риси. Крім того, обдарованість досить часто плутають з успіхами у конкретних дисциплінах. Але ці успіхи можуть бути ситуативними і, досить часто, пояснюються внутрішньо значущою мотивацією на досягнення успіху.

Обдарованість здебільшого визначається трьома взаємопов'язаними параметрами: порівняно швидким розвитком пізнання, особливостями психологічного розвитку та певними фізичними характеристиками.

Щодо швидкого розвитку пізнання в обдарованих дітей зазвичай заслуговує на увагу таке:

1.     Обдаровані діти, зазвичай, дуже активні й завжди чимось зайняті (можливо, навіть кількома справами водночас).

2.     Такі діти наполегливо досягають мети, яку самі ставлять перед собою.

3.     Вони дуже допитливі. Їм необхідно дослідити світ довкола. Навчання їм подобається.

4.     Обдаровані діти вміють і загалом люблять працювати самостійно. Їх вирізняє здатність класифікувати інформацію і досвід.

5.     Такі діти вміють критично розглядати дійсність довкола і прагнуть з'ясувати сутність речей та явищ.

6.     Вони, зазвичай, мають гарну пам'ять, що заснована на ранньому мовленні та абстрактному мисленні. Мають великий словниковий запас, здатні до тривалої високої концентрації довільної та мимовільної уваги.

Щодо психосоціального розвитку, то обдарованим дітям зазвичай притаманні такі риси:

1.     Значно розвинуте почуття справедливості, що проявляється дуже рано, власна система цінностей.

2.     Яскрава продуктивна уява.

3.     Сприйнятливість до невербальних проявів почуттів інших. Пошук причин, пояснень.

4.     Добре розвинуте почуття гумору.

5.     Підвищене почуття відповідальності, акуратне виконання зобов'язань.

Що ж до фізичних характеристик обдарованих дітей, то вони досить різноманітні:

1.     Обдарованих дітей виокремлює високий енергетичний рівень, причому сплять вони менше за звичайний час.

2.     Моторна координація та володіння рухами в таких дітей часто відстає від пізнавальних здібностей. Вони потребують практики, оскільки різниця в інтелектуальному та фізичному розвитку таких дітей може бентежити їх та сприяти розвитку несамостійності.

3.     Зір обдарованих дітей (у віці до 8 років) часто нестабільний, їм важко змінювати фокус з близької відстані на дальню.

Сучасна освітня система, базуючись на пошуках засобів, спрямованих на розвиток здорової особистості, призвела до появи нового компоненту педагогічного процесу - психолого-педагогічної підтримки обдарованих дітей.

Педагогічна підтримка - це дія, в процесі якої педагог, спираючись на потенційні та реальні можливості дитини, знаходить адекватні засоби для підтримки режиму творчої життєдіяльності вихованця. Педагог повинен:

-         усунути будь-які обмеження, що перешкоджають творчим проявам дошкільника: для здійснення творчого пошуку дитина повинна упевнитися в позитивних взаємостосунках з оточуючими, вона має право на помилку, її не повинно турбувати, чи буде прийнято або висміяно продукт її діяльності;

-         стимулювати роботу зі створення творчого задуму у дітей: деякі ідеї можуть на мить «з'явитися на поверхні» , важливо вчасно зафіксувати їх, а згодом прояснити, упорядкувати, використати;

-         утримуватися від оцінок: це дає змогу дитині розширити потік ідей, більше часу і уваги приділяти вільному роздуму над рішенням творчої задачі;

-         підтримувати жвавість уяви, підвищувати чутливість сприйняття, широту і насиченість у збагненні дійсності за допомогою інноваційних  методик, які викликають у дитини відчуття внутрішньої свободи;

-         допомагати дітям бачити і передбачувати загальну спрямованість їхньої творчої діяльності.

Отже, взаємодія педагогів і дітей базується на можливості спільного творчого вирішення проблеми, адже не окремі творчі уміння вихователя забезпечують у дошкільників розвивальний ефект, а їх втілення в реальній поведінці вихователя.

Про те для того, щоб педагогічна взаємодія була успішною, потрібні також певна зміна або актуалізація ціннісних орієнтацій педагога, освоєння ним додаткових технологій, які дають змогу вибудовувати стосунки на основі рівноправного діалогу в різних сферах міжособистісного спілкування.

Ефективність психолого-педагогічної підтримки залежить і від особистісних якостей і діяльності дорослого, які виявляються у:

-         ціннісному ставленні до світу дитинства;

-         зорієнтованості на дитину як на цінність;

-         наданні пріоритету таким цінностям, як життя, фізичне і психічне здоров'я дитини;

-         установці на виховання як найважливішу складову освітнього процесу;

-         готовності вихователя до суб'єкт-суб'єктної взаємодії, яка базується на моральних ціннісних орієнтаціях;

-         вірі педагога в успіх психолого-педагогічної підтримки;

-         емоційності вихователя, психолога, здатності до співчуття, в умінні оцінити емоційний стан дітей;

-          умінні встановити, прийняти і підтримати творчий потенціал у дитини.

Отже, в умовах сучасного навчально- виховного процесу ефективність психолого-педагогічної підтримки зумовлюється впливом особистості та діяльності дорослого - педагога, який проявляє ціннісне ставлення до світу дитинства і визнає пріоритетність активності дошкільника.

Підготувала практичний психолог Турченюк І.О.