Зміст та форми роботи за освітньою лінією «Мовлення дитини». Рекомендації щодо планування освітньої роботи

У Базовому компоненті дошкільної освіти та у програмі "Я у Світі" мовленнєвий розвиток виділено в самостійний напрям. Освітня лінія «Мовлення дитини» є однією з основних і передбачає засвоєння дитиною культури мовлення та спілкування, елементарних правил користування мовленням у різних життєвих ситуаціях. За освітньою лінією «Мовлення дитини» складовими змісту роботи з мовленнєвого розвитку дошкільників є:

• звукова культура мовлення (скорочено: звукова культура);
• словникова робота (словник);
• граматична правильність мовлення (граматика);
• зв'язне діалогічне і монологічне мовлення (звязне мовлення).

Змістове наповнення освітньої лінії «Мовлення дитини» акцентує увагу педагогів не на розв'язання окремих завдань мовленнєвого розвитку дітей, а на цілісному підході до формування мовно-мовленнєвої компетенції (в єдності її складових) як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника. А тому планувати мовленнєві заняття варто з урахуванням усіх складових (на одному комплексному занятті вирішуються завдання з не менше 3-х напрямів роботи: звязне мовлення, словникова робота, граматична правильність мовлення, звукова культура мовлення - чергуючи між собою). Допускається скорочений запис складових програмового змісту занять з мовленнєвого спілкування (звязне мовлення + словник+ граматика або звязне мовлення+ граматика+ звукова культура і т.д.). Основні завдання освітньої лінії "Мовлення дитини" для кожного вікового періоду розкриваються по кожній зі складових окремо: звукова культура мовлення, словникова робота, граматична правильність мовлення, звязне діалогічне і монологічне мовлення.

Заняття як провідна форма роботи з розвитку мовлення та навчання рідної мови

Останнім часом під час організації освітнього процесу в дошкільному закладі значну увагу приділяють:

• інтеграції змісту дошкільної освіти;
• реалізації принципу інтеграції в побудові різних видів занять;
• наданню пріоритету заняттям інтегрованого типу.

Проте значення спеціально організованих мовленнєвих занять не зменшилося. Адже саме під час роботи на занятті педагог має змогу формувати в дітей уміння:

•   використовувати в мовленні: інтонаційні засоби виразності; порівняння; образні вирази;

•   контролювати: темп мовлення; силу голосу;

•   творювати ступені порівняння прикметників;

•   узгоджувати слова в реченнях різних конструкцій;

•   складати сюжетні розповіді тощо.

На заняттях з розвитку мовлення вихователь проводить цілеспрямовану лінгвістичну підготовку дітей до навчання у школі, комплексно формує мовленнєві вміння й навички, збагачує словник дітей. Тож заняття різних видів і типів є провідною формою навчання дітей рідної мови, розвитку мовлення та мовленнєвого спілкування.

Класифікація мовленнєвих занять (занять з мовленнєвого спілкування)

За способом організації:

• індивідуальні, на яких об'єднують дітей одного рівня мовленнєвого розвитку(1-4 особи)
• індивідуально-групові (4-8 осіб)
• групові (до 15 осіб)
• фронтальні, або загальногрупові (з усіма дітьми вікової групи)

За спрямованістю:

• тематичні, спрямовані на розв'язання одного мовленнєвого завдання (розвиток словника, формування граматично правильного мовлення, формування звукової культури мовлення чи зв'язного мовлення)
• комплексні, у процесі яких комплексно реалізують три мовленнєвих завдання (наприклад: розвиток зв'язного мовлення, формування звукової культури, граматично правильного мовлення)

Методичні аспекти проведення спеціальних занять з мовленнєвого спілкування

Специфікою занять з рідної мови є те, що активність дітей на цих заняттях виявляється у сфері розумової діяльності.  Дитина має слухати, думати, відповідати на запитання вихователя. З огляду на це потрібно формувати в дітей навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки, зокрема:

• слухати і чути інших;
• висловлюватися, коли запитують;
• слухати і розуміти мовлення, адресоване кожному.

Завданням педагога є створити під час заняття комфортні умови, що дадуть змогу підтримати зацікавленість, ініціативність кожної дитини протягом усього заняття і сприятимуть її прагненню виявляти активність під час розв'язання мовленнєвих завдань. Такими умовами є:

-  забезпечення позитивного емоційного тла заняття;

-  зміна видів діяльності;

-  використання ігрових прийомів навчання;

-  урахування організаційних особливостей та часових меж заняття.  

Позитивне емоційне тло заняття

Кожне мовленнєве заняття має викликати в дітей почуття задоволення. Досягти цього педагог може за умови використання доступних і цікавих для дітей прийомів навчання, створення атмосфери емоційного комфорту для кожної дитини, доброзичливості, зацікавленості в успішному засвоєнні знань. Пожвавлює заняття зазвичай доречне використання під час роботи з дітьми таких засобів гумору, як-от: жарти, прислів'я, приказки, іронічні загадки, забавлянки тощо. Енергійність, емоційність, позитивний настрій педагога передаються вихованцям, що, у свою чергу, підвищує їхній інтерес до навчання, активізує мовлення.

Зміна видів діяльності дітей на занятті

Доцільно у процесі роботи на занятті почергово залучати дітей до різних видів діяльності, тобто поєднувати мовленнєві засоби з іншими засобами і способами відтворення змісту навчального матеріалу. Так, сприяючи введенню до активного словника дошкільників певного слова, наприклад «веселка», попросіть визначити його словесно ( що це?), описати за допомогою засобів образності (яка вона?), зобразити за допомогою долоньок, скласти з різноколірних стрічок, намалювати тощо. Залучення дітей до активної діяльності забезпечить їхню високу інтелектуальну-мовленнєву активність.

Ігрові прийоми навчання дітей на занятті

Однією з умов успішності мовленнєвої роботи на занятті є використання ігрових прийомів навчання. Серед них: ігри  (дидактичні; народні; рухливі з текстами та діалогами), ігрові вправи; сюрпризи; забавлянки; ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина є активним мовцем.

Педагогам слід пам'ятати, що гра завжди має залишатися грою, яку не слід, як це подекуди буває, підміняти навчальною вправою. Лише за цієї умови можна реалізувати весь навчальний та виховний потенціал гри щодо мовленнєвого розвитку.

Організаційні особливості мовленнєвого заняття

Ефективність мовленнєвого заняття забезпечує його оптимальна організація. Розташовувати дітей на занятті варто так, щоб було зручно вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками. Необхідно чергувати різні види дитячої активності, а також різні способи організації дітей для розв'язання мовленнєвих завдань із метою збереження інтересу та ініціативності дітей. Слід пам'ятати, що ефективність мовленнєвого заняття залежить від мовленнєвої активності дітей: чим більше говорять діти, тим ефективніше заняття.

Часові межі мовленнєвого заняття

Під час визначення часових меж заняття необхідно, насамперед, орієнтуватися на збереження у дітей працездатності та інтересу. Заняття має завершитись за мить до того, як діти самі про це попросять. Щоб відчути це, вихователю треба навчитися спостерігати за станом дітей і помічати явні та приховані ознаки втомленості дітей. Орієнтиром для вихователя щодо визначення доцільності часових меж заняття з розвитку мовлення мають слугувати затверджені нормативи тривалості занять у різних вікових групах.

Специфіка організації занять інтегрованого типу

Заняття інтегрованого типу - ефективний засіб для закріплення набутих дітьми мовленнєвих умінь та навичок і збагачення пізнавального досвіду. Для них є характерним те, що для більш повного й глибокого розкриття теми, успішного розв'язання мовленнєвих і розумових завдань вихователь використовує матеріал із різних розділів програми. Під час інтегрованих занять поєднують кілька напрямів діяльності дітей. Тому таке заняття, зазвичай, складається з кількох взаємопов'язаних розділів, обовязковим із яких є мовленнєві завдання. Усі вони підпорядковані певній меті і доповнюють одна одну. Залежно від того, завдання якого розділу програми є головними, на інтегрованому занятті пріоритетним може якийсь один напрям роботи з дошкільниками:

• художньо-естетичний - музика, образотворче мистецтво;
• інтелектуально-мовленнєвий - ознайомлення з навколишнім середовищем, розв'язання соціально-комунікативних проблемних ситуацій;
• логіко-математичний;
• природний тощо.

Мовленнєва робота у процесі інтегрованого заняття є його смислоутворювальним стрижнем. Вона забезпечує єдність усіх навчально-пізнавальних завдань. Спілкування, що активізує пізнавальну діяльність дітей, - саме той вид мовленнєвої діяльності, що має бути пріоритетним на заняттях інтегрованого типу. Таке спілкування сприяє:

• закріпленню знань дітей із різних розділів програми;
• активізації, уточненню і збагаченню словника;
• розвитку діалогічного й монологічного мовлення;
• формуванню комунікативних навичок;
• удосконаленню виразності мовлення, загальної культури мовлення.

Плануючи інтегровані заняття, слід пам'ятати, що їх часова тривалість має відповідати віковим особливостям дітей і подовжуватися на 5-10 хвилин не більше. Інтегровані заняття можна проводити, починаючи з першої молодшої групи.

Комбінувати освітні завдання, плануючи інтегровані заняття, можна по-різному. Об'єднує їх тема заняття, відповідно до якої і добирають змістові елементи з різних розділів програми та різні види діяльності дітей.

Так, завдання з музичного виховання, ознайомлення з довкіллям, художньої літератури чи образотворчого мистецтва поєднують із завданнями з розвитку мовлення: спочатку дітям читають вірші, вони слухають музику, разом з дорослим співають пісні, присвячені певній темі, потім малюють чи розглядають картинки (слайди, ілюстрації).

Види занять інтегрованого типу

Заняття інтегрованого типу за характером діяльності зазвичай поділяють на такі види:

• навчально-пізнавальне;
• навчально-ігрове (заняття-гра; заняття-змагання; заняття-розвага; контрольне).

Навчально-пізнавальне заняття

Навчально-пізнавальне заняття спрямоване передусім на засвоєння навчального матеріалу, визначеного програмою. Під час навчально-пізнавального заняття застосовують такі форми роботи з розвитку мовлення, як: словесні дидактичні ігри; різні види роботи з художніми текстами; коментована діяльність, що поступово переходить у доказове коментування;описові та пояснювальні розповіді тощо.

Навчально-ігрове заняття

Навчально-ігрове заняття зазвичай на певному ігровому сюжеті, має єдину сюжетну лінію, що є стрижнем усього заняття і визначає його логіку. Ігровий сюжет передбачає розгортання дії в уявній ігровій ситуації для підсилення враження, від якої можуть бути використані елементи театралізації. При цьому всі навчальні, пізнавальні, розвивальні, мовленнєві завдання діти розв'язують у процесі розгортання ігрового сюжету на хвилі природного інтересу, що й дає змогу педагогу забезпечити високий рівень пізнавальної активності впродовж усього заняття.

Заняття-гра

Заняттю-грі притаманні такі ознаки, як: ігрові ролі; ігрові правила; ігрові дії; підбиття підсумків гри.

Заняття-гра має тренінговий характер і спрямоване на закріплення мовленнєвих знань, умінь і навичок.

Заняття-змагання

Із дітьми старшого дошкільного віку проводять заняття-змагання у таких формах, як: літературна вікторина; турнір знавців; конкурс творчих розповідей, етюдів-мініатюр, описів тощо.

Заняття-розвага

Заняття-розвага може мати характер шоу, яке проводиться на відповідну тему і за попередньо розробленим сценарієм. На таких заняттях часто присутні глядачі - інші діти чи батьки. Заняття-розваги - це підсумкові інтегровані заняття, на яких діти не отримують нових знань, натомість вони отримують позитивні емоції і задоволення.

Контрольне заняття

Особливе місце у системі мовленнєвої роботи посідають контрольні заняття, які планують і проводять в усіх вікових групах. Їх кількість, мету і зміст визначає вихователь. Починаючи з середньої групи, доцільно відводити по три заняття для кожної перевірки мовленнєвих навичок і вмінь дітей протягом року, що дає змогу вихователю вчасно коригувати індивідуальну мовленнєву роботу з дітьми.

Засоби й методи роботи з розвитку мовлення та мовленнєвого спілкування

Оновлення підходів до організації занять з розвитку мовлення дітей потребує й оновлення засобів і методів розвитку мовлення дітей. Традиційні методи не втратили своєї актуальності. Змінилися не самі методи, а характер їх використання, позиції педагога і дітей у процесі їх застосовування. Так, науковці рекомендують віддавати перевагу використанню творчих мовленнєвих завдань і вправ, реалізації принципу багатоваріантності у процесі їх розв'язання. Водночас з'явились інноваційні методи і засоби розвитку мовлення дошкільників, серед яких побудова заняття у вигляді словесних подорожей у світ казки, фантазії, природи, мистецтва, звуків, фарб, книги тощо. Такі заняття можна проводити як у формі діалогу, так і у формі полілогу.

Полілог як один з ефективних методів мовленнєвої роботи

Полілог - дискусійна не репродуктивна бесіда трьох і більше учасників, спільний пошук відповідей на проблемні запитання у процесі обговорення. Кожен учасник полілогу має рівні права, зокрема й основне право - право помилитися, усвідомити свою помилку та виправити її самостійно. У репродуктивній бесіді (основній формі діалогу з дітьми в дошкільному закладі), коли відповіді майже на всі запитання уже відомі, а потрібно виявити лише, як діти засвоїли матеріал, вихователь виконує роль ведучого, а у полілозі він - режисер.

Кожен учасник полілогу має право висловлювати і обстоювати власну думку, навіть якщо вона не збігається із загальною, традиційною. Будь-яка відповідь приймається як можлива, як варіант розв'язання проблеми. Вихователю, як авторитетній особі після завершення розмови, слід аргументовано висловити свою позицію. Діти при цьому можуть або залишитися при своїй думці, або прислухатися до думки поважної досвідченої людини. Зазвичай діти приймають позицію вихователя, однак тепер це вже не нав'язана думка, а власне рішення. Така форма спілкування і навчання сприяє:

• формуванню в дітей прагнення мати власну думку, звички самостійно мислити;
• розвитку здібностей (формулювати та аргументувати свою думку, висловлювати думки найдоцільнішими способами, обстоювати власну позицію відповідно до вікових можливостей).

Полілог - один з методів розвитку словесної творчості дітей у процесі пізнавальної діяльності. Важливою організаційною умовою для полілогу є спілкування «очі в очі», що передбачає розташування дітей у колі, на одному рівні з дорослим із метою створення довірливої атмосфери та забезпечення участі кожного в обговоренні. Полілог використовують як на заняттях з розвитку мовлення, так і на інших заняттях.

Індивідуальна мовленнєва робота поза межами організованого навчання

Нині освітній процес зорієнтований на скорочення часу, відведеного для організованого фронтального навчання на заняттях, на користь збільшення часу на особистісне самовизначення дитини в умовах розвивального середовища. Отож і робота з розвитку мовлення має вийти за межі організованого навчання і набути різних індивідуальних форм.

Метою індивідуальної мовленнєвої роботи є закріплення мовленнєвих умінь і навичок, яких діти набули на заняттях.

Так, за потреби в постановці певного звука, показу його артикуляції та закріплення вимови в чистомовці, скоромовці, іншій мовленнєвій діяльності, індивідуальну роботу з тією самою дитиною проводять кілька разів на тиждень, допоки не зникне мовленнєва вада.

У процесі самостійної пізнавальної, художньої, театральної або фізичної діяльності реалізують ті самі завдання з розвитку мовлення дітей, що й на заняттях, і ті, які складно успішно розв'язувати на заняттях. Тож у повсякденні відбувається подальший розвиток усного мовлення.  

Мовленнєва компетенція - це вміння адекватно й доречно спілкуватися рідною мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

Вікові особливості розвитку мовлення дошкільників

Мовленнєву компетенцію потрібно формувати в дітей вже з раннього віку. Ще до школи дитина повинна освоїти відповідні мовленнєві знання, вміння і навички, необхідні їй для спілкування.  Зміст і прийоми роботи з дітьми значно залежать від їхніх вікових особливостей.

Так, для розвитку мовлення дітей третього року життя важливо використовувати різні режимно-побутові процеси, під час яких педагог, спілкуючись з малюками, має:

• вправляти їх у називанні предметів, їхніх якостей, дій - «Деревянна пірамідка», «Кулька котиться»;
• учити дітей супроводжувати свої дії мовленням - «Мию руки», «Вдягаю сорочку»;
• формувати в дітей здатність звертатися до дорослих і однолітків із проханням чи пропозиціями - «Дай, будь ласка, ляльку», «Давай гратися кубиками».

Мовленнєві завдання у роботі з дітьми четвертого року життя значно ускладнюються. Діти починають активно використовувати в мовленні засвоєні раніше слова. Тому у процесі рольових ігор, спостережень, трудових доручень слід не лише збагачувати й активізувати словниковий запас дітей, а й вправляти їх у використанні в мовленні іменників у знахідному і родовому відмінках множини («У парку було багато дерев»), учити правильно узгоджувати слова в реченні. Поряд з цим слід цілеспрямовано працювати над формуванням звукової культури мовлення, вправляти дітей у правильній звуковикові. Для цього можна використовувати предметні картинки, іграшки, невеликі вірші.

На п'ятому році життя розширюється уявлення дитини про діяльність людей, про довкілля, з'являються нові теми для спілкування з однолітками і дорослими, виникає потреба домовитися про гру, узгодити трудові дії. Відтак основну увагу необхідно приділяти розвитку діалогічного й монологічного мовлення, формуванню навичок культури мовлення (ввічливо звернутися, привітатися, подякувати, попрощатися тощо).

Дітей шостого року життя слід навчати граматично правильного, чіткого, виразного мовлення. Вихователь має звертати особливу увагу на помилки в мовленні дітей під час повсякденного спілкування. Із дітьми, які припускаються помилок у вимові звуків, неправильно вживають граматичні форми, проводять спеціальні ігри та вправи на їх виправлення. Для вироблення правильного темпу мовлення, закріплення вміння керувати силою голосу вивчають з дітьми скоромовки і лічилки. Особливої уваги потребує навчання дітей пояснювального описового мовлення. Ефективним прийомом при цьому є словесні доручення (пояснити товаришу нову дидактичну чи рухливу гру, трудовий процес, зміст малюнка тощо). Розвитку зв'язного мовлення, його виразності сприяє участь дітей у грі-драматизації, демонстрації лялькового театру, інсценування художніх творів тощо. Варто всіляко заохочувати мовленнєві успіхи дитини, адже це надає їй впевненості в своїх силах, активізує комунікативну діяльність, а отже, створює сприятливі умови для успішної підготовки до шкільного навчання.

Програма залишається орієнтиром базового рівня мовленнєвого розвитку дитини на кожному віковому етапі. Вихователю надається право вільно використовувати програмний матеріал із розвитку мовлення і мовленнєвого спілкування у межах однієї програми чи з інших варіативних програм. Як приклад: у молодшій групі з дітьми (5-6 осіб), які правильно вимовляють усі звуки, вирішують мовленнєві завдання з усіх складових освітньої лінії "Мовлення дитини" (тобто випереджають базовий рівень розвитку), вихователь повинен працювати за програмою середньої чи навіть старшої групи або за іншою тематичною (більш складною) програмою, що отримала експертне оцінювання (не затримувати випереджальний розвиток дитини).

Отже, врахування рівня мовленнєвого розвитку кожної дитини, розумне поєднання традицій та інновацій у сучасній організації мовленнєвої роботи з дошкільниками забезпечить її ефективність і реалізацію завдань, визначених у Базовому компоненті дошкільної освіти.