Дитина щаслива в любові

«Не бійтеся любити своїх дітей. Кожна дитина потребує ніжності,

обіймів, того, щоб її брали на руки, усміхалися до неї, гралися з нею.

Коли ви показуєте своїй дитині, що вона для вас - найкраща у світі,

це підживлює її душу так само, як молоко - тіло»

Бенджамін Спок

Роль батьків у розвитку особистості дитини переоцінити неможливо, адже вони - перше оточення, в якому вона набуває важливого досвіду, знань про себе і світ. Задоволена потреба в любові дає дитині сили й упевненість, лежить в основі позитивної самооцінки, допомагає робити самостійні кроки в житті. Батьківська любов гарантує відчуття безпеки, підтримує сприятливий стан емоційно-чуттєвої сфери, вчить любові, моральної поведінки, забезпечує позитивний емоційний досвід, який є основою для пізнання світу.

Якщо спілкування дитини з рідними відбувається на позитивному емоційному тлі (її люблять безумовно - з усіма перевагами і недоліками), вона з розумінням, без образ сприймає невдоволення батьків її поведінкою та навіть покарання, бо сприймає його як справедливе. Дитина починає усвідомлювати цінність свого «Я», набуває впевненості в собі. Навколишній світ вона сприймає як безпечний і стабільний, а людей вважає надійними та дбайливими, з довірою ставиться до оточення. Лише почуваючись надійно захищеною, дитина досліджуватиме світ навколо себе, пізнаватиме його, а отже, розвиватиметься.

Найважливіша річ у житті кожної людини - батьківська любов. Потреба в ній  - одна з найсильніших у людини будь-якого віку, особливо малюка. Кожна проблема, що виникає в житті дитини, - це насамперед проблема батьків. Від їх любові та ставлення до сина чи доньки залежить те, як вони справлятимуться з труднощами.

Дитина вчиться з того, що бачить у своєму оточенні:

• якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• якщо дитину постійно висміюють, вона стає замкненою;
• якщо дитині постійно робити зауваження, вона вчиться жити з почуттям провини;
• якщо дитина росте в середовищі терпіння, вона вчиться розуміти інших;
• якщо дитина живе в чесності, вона вчиться бути справедливою;
• якщо дитину підтримувати, вона вчиться цінувати себе;
• якщо дитина живе в середовищі розуміння й товариськості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Дитина не образиться, якщо висловлювати свою незгоду почати зі слів: «Мені так не здається...»,  «Я думаю інакше...».

Висловити згоду допоможуть такі слова: « Це не викликає сумніву...», «Я готовий з цим погодитись...», «Я теж хотів про це сказати...».

Оцінити дії дитини допоможуть такі слова: «Я пишаюся тобою...», «Мені (не) подобається, як ти зробив...», «Я (не) задоволений твоєю поведінкою...», «Мені було (не) приємно дивитися, як ти...», «Мені було (не) приємно почути, що ти...», «Дякую за...», «Чудово! Так тримати!».

Бажаємо усім успіхів у вихованні  дітей!