Особливості гендерної соціалізації дітей дошкільного віку. Міні-лекція для педагогічних працівників ЗДО

Питання гендерного виховання стають небайдужими для дитини з того моменту, як вона починає усвідомлювати свою статеву належність, розуміти, що вона не лише дитина, а хлопчик або дівчинка.

Статева ідентифікація - один з найважливіших елементів становлення особистості дитини, який впливає на все її подальше життя. Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей - мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри - треба починати з раннього віку, коли починає формуватися особистість.

Здійснення виховної роботи з дошкільниками пе­редбачає високий рівень гендерної культури вихо­вателя.  Цінностями гендерної культури педагога є:

• усвідомлення абсолютної цінності прав чоловіків і жінок, свободи особи;
• розуміння рівноправної участі обох статей у по­літичному житті;
• лояльне і водночас вимогливе ставлення до обох статей;
• готовність відповідати за власні рішення та їхні наслідки тощо.

            Рівноправність у виховному процесі передба­чає:

• однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертан­ня до хлопчиків і дівчаток;
• статево нейтральні вимоги до дотримання пра­вил культурної поведінки, уникнення нав'язування стереотипів на зразок: «хлопчикам (дівчаткам) не личить...» тощо;
• орієнтацію на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння уні­версальними вміннями та навичками незалежно від статі;
• заохочення дітей до спільних занять, ігор, видів діяльності, уникнення статевого сепаратизму у спіл­куванні;
• однаковий доступ та заохочення дітей до користування різними іграшками, спортивним інвента­рем, приладдям;
• обговорення з дітьми проблем стосунків статей, наголошення на їхній рівності та взаємозамінності в сім'ї та суспільстві;
• привернення уваги вихованців до реклами, дитячих часописів, ілюстрованих матеріалів, які нав'язують традиційні стереотипи, статеві ролі чоловіків та жі­нок;
• демонстрування вихователями статево типізованих моделей поведінки.

Метою гендерного виховання є:

- формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;

- формування моделі поведінки певної статі;

- прищеплення культури взаємовідносин статей.

 Завдання з гендерного виховання дошкільників:

• виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об'єкта пізнання;
• поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст понять «хлопчик», «дівчинка», сприяти статевій ідентифікації;
• правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;
• підтримувати фізичне і психічне здоров'я дітей, радість світосприйняття. оптимістичне ставлення до навколишнього світу;
• створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;
• ознайомлювати з основними функціями сім'ї як психологічної групи і соціального інституту;
• закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей.

Гендерна соціалізація - це процес засвоєння ґендерних (соціостатевих) ролей і відтворення типів поведінки, очікуваних суспільством від чоловіків та жінок.

                 Етапи формування статевої самосвідомості дітей

Від народження до 3-х років. У цей період відбувається становлення статевої самосвідомості малюка. Дитина починає усвідомлювати себе представником людського роду і одночасно неповторною унікальною особистістю. Вчиться керувати своїм тілом. Прагне оцінити свої можливості, зрозуміти почуття та емоції.

Відбувається первинна статева ідентифікація. Вчиться орієнтуватися в тому, хто хлопчик, хто дівчинка. Починає порівнювати себе з іншими людьми. Проявляє увагу до різних частин свого тіла. Може гратися зі своїми статевими органами, з цікавістю спостерігати за роздягненими людьми. У розмові використовує займенник «він», «вона». Грає в ігри, яким навчають дорослі. В іграх хлопчики більш активні, дівчатка пасивні.

Важливо створити умови для становлення особистості дитини, її мужності-жіночності (повна гармонійна сім'я, в якій відносини між батьками будуються на основі взаємної поваги чоловічого і жіночого начала). У відношенні як до хлопчиків, так і до дівчаток проявляти ласку, ніжність, любов, увагу до фізичних і емоційних потреб дітей.

У спілкуванні з дітьми емоційно реагувати на їхні дії. Давати дитині ім'я обдумано. Відноситися до дитини відповідно до її статевої ідентифікації. Одягати дітей в одяг, робити зачіску відповідно. Підкреслювати приналежність до певного кола. Виховувати гігієнічні навички. Хлопчиків краще навчати за допомогою зорового аналізатора, дівчаток - за допомогою слухового аналізатора.

Дитина від 3-х до 4-х років. У цьому віці дитина розрізняє стать оточуючих її людей. Робить спроби без допомоги дорослих розділяти ролі в іграх у відповідності зі статтю учасників гри. Хлопчики починають проявляти ініціативу, активність, змагальність. Починають складатися інтереси і ціннісні орієнтації та переваги певних видів діяльності і способів поведінки, характерних для хлопчиків і дівчаток, з'являються перші уявлення про  соціальні ролі тата й мами: сюжетно рольова гра «Сім'я». З'являється інтерес до свого тіла.

Необхідно розвивати позитивне ставлення і повагу до імені дитини, вчити пишатися своїм ім'ям. Розповідати про походження імені (хто ще з родини мав таке ім'я, що воно означає). Разом з дитиною вимовляти його по різному: ласкаво, скорочено, повністю з прізвищем та по батькові.

Розвивати моделі рольової, чоловічої або жіночої, поведінки. Показувати зразки правильної статево-рольової поведінки.

Спрямувати свої зусилля на формування у дітей найбільш повних уявлень про себе - про своє тіло, ім'я, вік, статеву приналежність. Розвивати позитивне ставлення дитини до себе. У доступній формі дати дітям знання про спільне і відмінне у чоловіків і жінок. Зріст, сила, зачіска, одяг, манера поведінки, тон мовлення, рід занять, відмінності в статурі, насамперед, ті, які доступні погляду дитини (немає необхідності заглиблюватися в анатомічні особливості).

Діти від 4-х до 6-ти років. У дітей відбувається формування відносин між хлопчиком і дівчинкою. Діти здатні розподіляти ролі в іграх за статевим принципом (винятки допускаються в тому випадку, коли не вистачає хлопчиків для «чоловічих» ролей або дівчаток для «жіночих», це трапляється і тоді, коли дівчатка чи хлопчики, граючись наодинці, змушені самі виконувати обидві ролі.

Імітують в ігровій діяльності професійні жіночі та чоловічі якості та вміння. Ігри дівчаток відбуваються в обмеженому середовищі, хлопчики освоюють всю близь лежачу територію - і горизонтальну, і вертикальну. Починають цікавитися питаннями про пристрій і роботу організму.

До 5-ти років виражений інтерес до анатомічних відмінностей статей зникає. З'являються питання про дитинство батьків. До 5-ти 6-ти років діти твердо знають свою статеву приналежність і усвідомлюють її незворотність і незмінність. Починається етап рольових чи статевих ігор. Діти грають в те, що вони побачили, при цьому наслідують відносини батьків. Можуть з'явитися захоплення, палка закоханість, причому предметом любові може бути будь-яка доросла людина з оточення дитини. Починається поділ дітей у спілкуванні: хлопчики дружать лише з хлопчиками, дівчатка дружать лише з дівчатками.  

Виробляти у хлопчиків і дівчаток поважне і доброзичливе ставлення один до одного, формувати правильне ставлення між хлопчиками і дівчатками на особистому прикладі. Створювати ігрові ситуації, необхідні для закріплення статево-рольової поведінки. Показувати характерні відмінності професійних якостей і умінь людей різних професій. Розмовляючи з дітьми про відмінності хлопчиків і дівчаток, підводити їх до думки про те, що головною відмінною характеристикою є поведінка.

Заохочувати у дівчаток жіночні риси, у хлопчиків - мужні. Показувати фотографії, на яких діти зображені маленькими. Розмовляти про те, чим дорослі відрізняються від дітей, якими будуть діти, коли виростуть.

Пам'ятати про те, що особливе значення має контакт дитини з матір'ю, її материнська любов. Вона закладає основи доброзичливих відносин дитини з навколишнім світом, дає їй відчуття безпеки, впевненості. Відповідати на дитячі питання, пов'язані з відмінностями статей, народженням дитини (доступно згідно з віком дитини).

 Для  того,  щоб  гра  стала ефективним засобом гендерного виховання, слід зосередити увагу на тому, як організувати включення дитини у позицію суб'єкта ігрової діяльності, яка найбільш  повно  відповідає  ґендерним  інтересам  дитини  та уподобанням. На  жаль,  більшість  сучасних  дітей  позбавлена  можливості набуття  позитивного  ігрового  досвіду (одно дітні  родини,  обмеження спілкування тощо), тому дітей треба вчити грати як у дитячому садку, так і в  сім'ї. 

 Роль  вихователя  різко підвищується:  керівництво  іграми,  в  яких  беруть  участь  за  бажанням  всі діти  та окремо - безпосередня участь в іграх хлопчиків та дівчаток. Воно полягає у передачі способів гри та демонстрації ключових ігрових ситуацій з  іграшками  та  їх «оживлення».

Отже, під час організації сюжетно-рольової гри вихователю слід створити  ситуації,  коли  хлопчики  та  дівчатка  будуть  мати можливість  виявляти  ті  риси,  які  дозволять  гармонізувати  стосунки  і  не будуть  нівелювати  індивідуальність.  З  метою поширення та поглиблення ґендерних знань дітей слід проводити цикл занять «Я - дівчинка», «Я -  хлопчик», «Хлопчики  і  дівчатка  разом» (створення проблемних  ситуацій,  читання  художніх  творів,  інсценування,  етичні бесіди, порівняння, асоціації тощо).

Підготували вихователі: Круглик Ольга, Парчук Ольга