Вимоги до сучасного заняття в ЗДО. Консультація для вихователів-початківців

У сучасних інноваційних умовах від педагога вимагається вдосконалювати свою практичну діяльність шляхом пошуку цікавих форм, методів, прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності дітей. Основною формою залишаються заняття різних видів з різних розділів програми/освітніх напрямів (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, контрольно-оцінювальні тощо).

Типи занять у ЗДО:

- індивідуальні (з 1-4 дітьми);

- індивідуально-групові (до 8 дітей);

- групові (до 15 дітей);

- фронтальні (з усією групою, де більше 15 дітей).

Сучасні діти вимагають сучасного підходу до занять, а отже вихователь повинен зробити його цікавим, з використанням IК- технологій, насиченим ігровими прийомами, щоб розвивати творчі, пізнавальні, моральні, естетичні якості дітей. Але при цьому матеріал, викладений на занятті, має бути цікавим і доступним для дітей. Щоб засвоїти великий об'єм знань, умінь і навичок, які  передбачені освітньою програмою, робота педагога на заняттях повинна поєднуватися із роботою поза заняттями.

Головною вимогою сучасного заняття є максимальна розмовна активність дітей. Тому заняття слід організовувати так, щоб діти якомога більше говорили, діяли, міркували, відповідали. Сучасне, цікаве заняття не повинне обмежуватися груповою кімнатою, якщо його провести на вулиці, на території ЗДО, у парку - воно буде мати набагато більшу ефективність.

Вимоги до сучасного заняття в ЗДО

• Вказувати чітко пізнавальну тему заняття (з урахуванням вікових особливостей дітей та змісту освітньої програми).
• Вказувати тип заняття та його вид.
• Чітко визначати освітні завдання (навчальні, розвивальні, виховні).
• Початок заняття завжди робити інтригуючим, цікавим, незвичним; передбачити емоційний компонент заняття (початок і закінчення заняття завжди проводити на високому емоційному підйомі).
• Чітка мотивація цілей заняття та усіх його завдань (- Для чого це потрібно робити? Для кого? Як маємо допомогти вирішити проблему? Що можемо зробити? З чого почнемо?); підтримання мотивації упродовж усього заняття.
• Використання різних способів організації дітей- колективний, індивідуальний, підгруповий, у парах, трійках, четвірках, малих групах.
• Обов'язкова ігрова форма проведення заняття.
• Раціональне використання часу на занятті, помешкання групи, зміни видів діяльності дітей (обов'язково чергувати діяльність дітей на килимку та практичну роботу за столами, враховуючи те, щоб діти бачили обличчя один одного, а не спини; не садовити дітей за столи, якщо у столах немає зовсім потреби; чергувати розумову та рухову діяльність дітей на занятті).
• Забезпечувати використання інноваційних педагогічних технологій, відводити особливе місце на занятті для інтерактивних методів і вправ, які спонукають дітей до активної взаємодії, активізують мовлення, творчу уяву, нестандартне мислення, творчі здібності дошкільнят (Для прикладу: «Що було б, якби...?», «Ланцюжок слів», «Асоціації», «Навмисна помилка або Провокація», «Добре-погано», «Коло ідей», «Реклама (Де можна використати цей предмет?)», «Якби я був (була)...», «Що тут зайве?», «Якби на Землі...», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Перевтілення», «Дебати», «Незакінчене речення», «Бесіда-діалог», «Мокрі (солодкі, кислі, жовті, червоні...) слова», «Закінч думку», «Я щаслива (-ий), коли...», «Звірі узимку говорять про...», «Загадування бажань» та багато інших).
• Обмежувати у мовленні вихователя вживання антипедагогічних виразів, що «замикають» дітей на вихователя (неправильно; не думаєш; помовчи, потім розкажеш; зараз не час; ловиш гав; спиш на занятті та ін.).
• Дбати про активну мовленнєву активність кожної дитини, а не лише кількох дітей, які, нібито створюють робочу атмосферу на занятті; залучати дітей до діалогу/полілогу, колективного вирішення проблеми, не задовольнятися бесідою з кількома дітьми, де решта - лише пасивні слухачі.
• Забезпечувати міжпредметні зв'язки, інтеграцію різних видів діяльності дітей; створювати «ситуацію успіху» для кожної дитини (доброзичлива атмосфера; цікава мотивація дитячих видів діяльності; створення настрою та радості; можливість вільно висловлюватися без критики зі сторони вихователя чи дітей; обов'язкова підтримка дорослого; заохочення та похвала дитини, захоплення її успіхами тощо);
• Вчити дітей знаходити багатоваріативне розв'язання поставлених завдань і не задовольнятися однією стандартною чи заготовленою відповіддю.
• Забезпечувати ефективність заняття шляхом вирішення дітьми творчих завдань та відкритих запитань, серед яких виділяють:

-  гіпотетичні запитання, які стимулюють розвиток думки дитини, її міркувальних навичок (- Що б ви зробили, якби...? Що б ви подумали, коли б...?);  

- запитання-роздуми, які спонукають дитину до розмірковувань, власного вирішення проблеми (- Як ми можемо допомогти розв'язати цю проблему?);

- запитання-виявлення власної позиції, які доводять дитині, що її думка є дуже важливою і цікавою для вихователя і він хоче порадитися з нею, прислухатися до неї (- А що ти думаєш з цього приводу? Що ти відчуваєш? Як ти ставишся до цього?);

- запитання-заохочення, підтримка, які дають можливість дитині розкрити свої погляди і життєвий досвід, а вихователю - заохотити  дитину до активної мовленнєво-творчої діяльності (- Цікаво, а що ж сталося потім? Хотілося б знати, як було далі насправді?);

- запитання-розслідування, які дають можливість дитині пояснити і довести свою думку, розвивають доказове мислення (- Чому ти так вважаєш? Хто думає по іншому? Чому ти не погоджуєшся з тим, що ...?);  

- запитання-уточнення, підбиття підсумків, які допомагають довести думку до кінця і зробити відповідні висновки про правильність рішення (- Чи правильно міркує хлопчик, коли сказав, що...? Отже, хто з них сказав правильно?); 

- запитання-пошук згоди, яким можна почати чи завершити бесіду, дискусію на занятті (- Чи погоджуєтеся ви з тим, що...? Чи всі згідні з тим, що...?).

• Особлива увага надається новому елементу в освіті дошкільників, уведеному на занятті, введенню нових слів за темою заняття в активний словник дітей.
• Відмовитися від надмірної опіки дітей, надавати їм більшої самостійності і права на помилку, не відповідати за дітей (не робити дітям «ведмежої послуги»).
• Забезпечувати індивідуально-диференційовану, самостійну роботу дітей, вирішення ними творчих завдань.
• Усі відповіді дітей повинні бути обґрунтовані і вислухані.
• Забезпечувати дітей індивідуально-диференційованим розвивальним матеріалом (матеріал не повинен бути однаковий для усіх дітей з різними рівнями розвитку).
• Обов'язково передбачати активну зміну видів діяльності дітей на занятті.
• Пам'ятати, що заняття у ЗДО - це не урок у школі, тому не має бути на нього подібний; відкидати авторитарний стиль спілкування з дітьми як на заняттях, так і поза ними.
• Забезпечувати гігієнічні, педагогічні, психологічні, естетичні умови для проведення заняття, охорону життя та здоров'я дітей.
• По завершенню заняття переконатися, що його програмові завдання виконані у повному обсязі.
• Не просити дітей у заключній частині заняття пригадати усе, чим вони займалися від самого початку. (Достатньо буде запитати, чи сподобалося їм заняття; що найбільше сподобалося і запам'яталося).
• Не вимагати від дітей посидіти за столом і почекати, поки усі решта не завершать роботу. (Потрібно запропонувати дитині по завершенні роботи прибрати своє робоче місце і тихенько погратися в ігровому куточку; якщо дитина виявить бажання, можна запропонувати їй виконати ще одне завдання або допомогти товаришеві).
• Дотримуватися гранично допустимого навантаження та тривалості заняття і не зловживати даною нормою, яка визначена нормативними документами; допустимо подовжувати інтегроване заняття на 5-10 хв залежно від вікової категорії дітей.

КАРТКА

педагогічного аналізу заняття у вихователя-початківця

1.  Вид заняття (тематичне (традиційне), комбіноване, інтегроване, комплексне, контрольне), його зв'язок з іншими видами діяльності дітей.

2.  Форма організації дітей на занятті (фронтальна, групова, індивідуальна, індивідуально-групова).

3. Програмові завдання: відповідність темі та освітній програмі вікової групи, обсяг програмного матеріалу, відповідність завдань рівню розвитку дітей.

4.  Мотивація цілей заняття.

5.  Характеристика діяльності вихователя:

- методичні прийоми навчання (зразок, пояснення, вказівки, нагадування, підказка, заохочення, показ, зацікавлення, подив, позитивна випереджувальна оцінка та ін.) , їх відповідність віку дітей, виду заняття, вимогам методики, їх доцільність;

- співвідношення словесного і наочного матеріалу;

- чіткість поставлених до дітей запитань, завдань, продуманість етапів заняття, передача матеріалу у логічній послідовності з поступовим ускладненням;

- передбачення прийомів для розв'язання кожного завдання програмового змісту, для кращого засвоєння дітьми знань, підсилення інтересу до заняття, розвитку активності дітей, їх творчості, самостійності;

- здійснення індивідуальної роботи та диференційованого навчання;

- взаємодія та узгодженість діяльності вихователя та дітей, співвідношення мовленнєвої активності дітей та вихователя;

- прийоми навчання дітей аналізу та оцінка результатів своєї діяльності та діяльності своїх товаришів;

- підтримування постійного зворотного зв'язку з дітьми.

6. Характеристика діяльності дітей:

- особливості поведінки: активність, увага, інтерес, ставлення до заняття, дисципліна;

- навчальні навички дітей та вміння (відповідно до вимог освітньої програми);

- засвоєння дітьми програмового змісту, передбаченого поставленими завданнями;

- вияв дитячої творчості, ініціативи.

7. Характеристика умов проведення заняття:

- санітарно-гігієнічні  (оцінити їх відповідність вимогам);

- естетичні;

- організаційно-педагогічні.

8. Культура мовлення вихователя, його поведінка, тон та характер звертання до дітей, ставлення до мови дітей.

9. Підсумок заняття, його ефективність; оцінювання робіт дітей, виконаних завдань тощо.

10.  Педагогічна цінність заняття, його тривалість: чи виконана розвивальна, навчальна та виховна функції відповідно до поставлених завдань, чи досягнута мета заняття.

11. Охорона життя і здоров'я дітей.