Інноваційні форми та методи ознайомлення дошкільників з природою рідного краю. Обмін досвідом роботи

У своїй роботі ми використовуємо як традиційні - спрямовані на способи реалізації змісту природничо-екологічної освіти дошкільників, що ґрунтуються на використанні класичних форм роботи, методів та прийомів, та сприяють формуванню усвідомлено відповідального ставлення до природи, так і елементи нетрадиційних технологій, які ґрунтуються на сучасних методах формування природничо-екологічних уявлень дітей.   

З метою збагачення емоційно-чуттєвих вражень систематично плануємо та проводимо прогулянки у природу у різні пори року. Спостереження є обов'язковою умовою вивчення певного об'єкта на природі чи у куточку природи. Іноді ми самі не помічаємо різномаїття форм і відтінків забарвлення травинок, листя, квітів, неба у різні частини доби, красу і досконалість будови тіла мурашки, пташки, комара, черв'ячка тощо. Тільки безпосереднє багаторазове споглядання об'єктів природи допоможе скласти описову розповідь, діалог, придумати загадку, уявити себе цією тваринкою чи рослиною та описати свої відчуття, намалювати чи зліпити об'єкт природи.

У практичній роботі з формування у дошкільників природничо-екологічної компетентності використовуємо ряд інноваційних технологій.

1.  Технологія використання пейзажного живопису (Г. Бєлєнька та О. Половіна). Для формування естетичного ставлення до природи наша система занять з художньо-продуктивних видів діяльності розроблена таким чином, що на кожному із занять передбачається художньо-педагогічне спілкування за картинами одного із жанрів живопису: «пейзаж» або «натюрморт».

При ознайомленні з творами образотворчого мистецтва використовуємо інтерактивні методи. Ці методи та прийоми  використовуємо і під час ознайомлення дошкільників з об'єктами та явищами живої природи. Діти збагачують власний досвід, вчаться цінувати і любити природу рідного краю.

 Зупинюся на деяких із них:

- мовчазне сприймання картини;

- створення ситуації виклику (непряме запрошення дитини до самостійних дій, провокування і спонукання дітей до активності за рахунок надання їм нових можливостей);

- самостійні висловлювання дітей;

- складання описових розповідей про певні частини картини;

- читання віршів, уривків прозових творів, які по змісту співпадають з певним твором живопису;

- виставки художніх творів на ту чи іншу тему чи виставка творів одного художника;

- вікторина на закріплення знань про художників та їх твори;

- екскурсії у картинну галерею ЗДО;

- самостійне розглядання дітьми ілюстрацій, репродукцій картин, тематичних альбомів (наприклад, «Творчість М. Приймаченко»);

- пригадування картин, літературних творів за подібністю;

- порівняння, зіставлення зображеного на картині з власним досвідом;

- знаходження фрагмента, зображеного на картині, відповідно до опису вихователя чи художнього слова;

- «входження» дітей у світ картини; виокремлення об'єктів, зображених на картині, та встановлення різного рівня залежностей між ними (хмаркою - небом, гілкою - стовбуром, снігом - ялинкою тощо);

-  занурення в образ людини на портреті;

- «уявна подорож» за змістом картини;

- персоніфікація неживих об'єктів (Наприклад: «Я - річка. Я багато чого бачу на своєму шляху, бо течу по горах і долинах, через ліси і поля, міста і села»...);

-уявлення себе на місці конкретного героя та розповідь від його імені (що він відчуває, як би він себе повів...);

- метод адекватних емоцій, які відповідають стану зображеної людини;

- інтерактивний метод  «мікрофон»;

- метод акцентування на частинах зображеного (очі, руки, обличчя, одяг, взуття тощо);

-  експериментування з картиною (заміна героїв, зміна зовнішнього вигляду героя, внесення в картину нових елементів, вилучення об'єктів живої-неживої природи тощо);

- складання віртуальних (уявних) діалогів між героями картини;

-  вихід за межі зображеного на картині (Що відбувалося до, і що могло б відбутися з героями (природою, погодою) після зображеного на картині);

-  уявне обстеження картини (відчути запах, почути звуки, доторкнутися до предмета чи об'єкта тощо);

- метод багатоканальної діяльності (задіювання різних аналізаторів при сприйманні картини);

- вирішення проблемних завдань за змістом картини (- Як ви здогадалися? Що могло б статися далі? В яку пору дня художник малював картину? Який настрій був у художника? Якою була погода?);

- інтерактивний метод «Дерево рішень» або метод розв'язання проблем;

- придумування своєї назви картини (пошук іншої, більш вдалої і точної назви твору живопису);

- ствердження - провокація (навмисна помилка вихователя при описі картини чи її частини);

- метод творчих завдань (Наприклад, пропонуємо порівняти вираз обличчя мами до того, як ти зробив приємне або неприємне, і після цього);

- введення нового героя (об'єкта) в картину;

- порівняння 2-3 картин за змістом;

- опора на власний досвід дитини (прийом апперцепції);

- метод музичного супроводу за змістом картини;

- пластичний етюд (дітям пропонується увійти в стан героя: повторити його позу, міміку, а потім розповісти про свої відчуття);

- придумування компліментів (яблуку, вазі, листочку, берізці, річці тощо);

- дидактичні ігри («Впізнай за описом», «Яка картина зайва», «Вистав натюрморт», «Склади з частин ціле», «Знайди розбіжності», «Спільне-відмінне» та ін.) тощо.

- пленерне малювання на свіжому повітрі, яке забезпечує безпосередній контакт дитини з природою. (Використовуємо з дітьми старшої групи, коли дозволяють погодні умови.  Для цього потрібно розмістити мольберт на рівній поверхні або столику, якщо це мольберт без ніжок, «фоторамку», приготувати фарби, пензлі, ємкості з водою, серветки. Порадитись з дитиною щодо вибору обєктів природи, які будуть малюватися з натури. Діти із захопленням виокремлюють об'єкти природи за допомогою «фоторамки» з власних пальчиків чи вирізаного «віконечка» у картонці. Це дозволяє уважніше розглянути чи то дерево, чи квіточку, чи равлика, їжачка тощо.

- персональна виставка малюнків маленької художниці (-ка) (Для прикладу, ми проводили таку виставку нашої вихованки Емілії Хомич, яка відбулася у нашому ЗДО  з нагоди її дня народження).

 У нашому ЗДО створена стаціонарна картинна галерея з репродукціями художників України та світу. Ми відвідуємо з дітьми цю галерею. У своїй групі ми розміщуємо репродукції картин на магнітній дошці для розглядання дітьми перед образотворчою діяльністю, якщо не можна розглянути «живий» обєкт та коли використання репродукцій є доцільним на інших заняттях чи у повсякденному житті - для самостійного розглядання дітьми репродукцій, бесід за їх змістом, ознайомлення з жанрами живопису (пейзаж та натюрморт), складання розповідей тощо.

У другій половині дня діти під час самостійної  художньої  діяльності залюбки закріплюють свої знання про об'єкти природи: малюють за допомогою трафаретів, нетрадиційних засобів малювання, у розмальовках, ліплять тваринок, овочі, фрукти тощо.

2. Впроваджуємо у практику технологію групової взаємодії у вигляді заняття «Час книжки». В осередку книги у вільному доступі  розміщені дитячі книжки природознавчого змісту, різні за формою, тематикою, жанром (казки, оповідання, вірші). Діти  гортають книжки, коментують їх зміст й оформлення. В такий спосіб малята отримують додаткові знання про природу, привчаються уважно слухати одне одного, ставити запитання і давати на них відповіді.

3. Впроваджуємо нетрадиційні/новітні технології, які ґрунтуються на сучасних методах формування екологічних уявлень:

-  Метод формування мислеобразів використовуємо для формування системи екологічних уявлень на основі наукової інформації;

-  Мультимедіа-технології використовуємо для закріплення  матеріалу, який подається на заняттях. ІКТ перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили дітям, не виходячи з групи, бути присутніми у будь-якій частині світу. Це чудова  можливість бачити, чути, вивчати природнє довкілля. Ми створили відеотеку з різних розділів програми, у тому числі і з ознайомлення дітей з природнім довкіллям: відео цікаві, навчальні, доступні.

Застосування ІКТ у ЗДО є збагачувальним і перетворювальним фактором, який є одним із шляхів оновлення змісту освіти згідно сучасним вимогам. ІКТ - потужний інструмент розвитку мислення дошкільників, враховуючи велику та серйозну зацікавленість дітей комп'ютером. Під час ознайомлення дошкільників з природою рідного краю використовуємо технічні засоби навчання, які мають велику силу емоційного впливу, здатні викликати співпереживання, співучасть, збагатити новими знаннями, здійснити вплив на моральний та естетичний розвиток особистості.

- Метод екологічної лабіалізації використовуємо для оцінки дітьми діяльності людей у природному довкіллі та визначення їх позиції «поведінка шкідлива для природи» або «у чому полягають правильні вчинки».

- Метод екологічних асоціацій. Має на меті пробудження асоціативних зв'язків між різними образами (Наприклад: Ліс, як багатоповерховий дім для тварин).

- Метод екологічної емпатії. Співчуття природним об'єктам, апелювання до почуттєвої сфери особистості. Наприклад, діти дуже шкодували дерево, яке зламалося від сильного вітру біля нашого майданчика (Не прилетять на гілочки пташки; не повісимо годівничку, не будемо милуватися першими листочками, не захистить нас від сонця влітку ...)

- Метод екологічної рефлексії. Пропонуємо дітям проаналізувати поведінку людини з точки зору природних об'єктів (Що відчуває зламана гілка на дереві чи кущику? Що відчуває зірвана і покинута на дорозі квіточка, що вона може розказати про того, хто її зірвав?).

4.  Впроваджуємо ігрові технології. Ми придбали  та виготовили багато дидактичних ігор, спрямованих на узагальнення природничо-екологічних знань, їхню систематизацію. Ігри дозволяють у природній для дитини формі пізнавати світ природи та правила взаємодії з нею у процесі виконання ролей та правил гри. Дидактичні ігри виконують функції: діагностики наявних у дітей знань про природу рідного краю; формування нових знань; закріплення цих знань. Специфіка дидактичних ігор природничого змісту полягає у тому, що знання стають дійовими, застосовуються дітьми, а отже, закріплюються.

5. Технологія використання казки (розроблена різними авторами: Дж. Родарі; Л. Фесюкова; Г. Бєлєнька та Т. Науменко). Суть технології полягає у тому, що у дітей послідовно закріплюються та розширюються уявлення про окремі об'єкти та явища природи, формуються уявлення про зв'язки та залежності у світі природи, її цілісність, розвивається позитивне емоційно-ціннісне ставлення до світу природи. Під час роботи ми використовуємо як традиційні, так і нетрадиційні методи роботи з казками.

Сторітелінг - це мистецтво складання і розповідання захопливих історій. Щоденно ми можемо чути від дітей розповіді із власного досвіду «Що я бачив по дорозі у дитячий садок», «Розкажи про погоду сьогодні», «Подорож до зоопарку» тощо.

Серед різноманіття варіантів сторітелінгу, використовуємо найвідоміші нетрадиційні методи роботи з казкою:

- «біном фантазії» - дітям пропонують описати незвичайних казкових персонажів і розповісти про них;

- «перевернення» казки» - розповідання по-новому відомої авторської казки природознавчого змісту;

- «вінегрет» («салат») з казок - об'єднання епізодів різних казок. Діти поєднують сюжети різних казок, переносять героїв однієї казки в сюжет іншої. Одержані цікаві сюжети записуються, і через якийсь час дітям пропонують прослухати складені ними казки та визначити, що переплутано, повернути героїв у їхні казки;

- продовження казки, розпочатої вихователем, і придумування нового закінчення казки;

- казки «навиворіт» - зміна характерів персонажів, їхньої поведінки і, як наслідок, - сюжету казки;

- гра-казка  - дитина уявляє себе у різних ролях і, виходячи з них, визначає значення лісу і його мешканців;

- перетворення дитини на героя казки та розмова з іншими персонажами казки, висловлювання своїх прохань, побажань, скарг об'єктам і явищам природи (рослинам, сонцю, вітру) і людям, у тому числі дітям.

Отже, використання казок про природу у різних видах дитячої діяльності сприяє систематизації природознавчих знань, отриманих ними раніше, й формуванню екологічних уявлень та екологічно доцільних поведінкових навичок.

6. Технологія «Дошкільнятам - освіта для сталого розвитку» (Н. Гавриш, О. Пометун, О. Саприкіна). Запроваджуємо технологію, у зв'язку із вимогами часу в екологічній сфері: це - охорона і раціональне використання ресурсів, зокрема прісної води, морів, океанів, а також землі, повітряного басейну; збереження біологічного різноманіття; боротьба і винищенням лісів; видалення відходів; збереження екосистем для підтримання життя як невід'ємної складової стійкого розвитку людського потенціалу. Практичну діяльність з дітьми спрямовуємо на формування навичок дітей, орієнтованих на сталий розвиток. Робота розпочата і триває...

Висновок. Проблема формування природничо-екологічної компетент-ності дошкільників за допомогою інноваційних технологій на сьогодні є відкритою та актуальною.

                                                                                         Підготувала вихователь Надія ШЕВЧУК