Як підготувати дитину до можливих надзвичайних ситуацій? Консультація для батьків

Вибух, землетрус, ДТП, витік газу, пожежа, воєнне вторгнення - це ситуації, про які зазвичай важко говорити з дітьми. Однак пояснювати їм, що робити, коли це вже сталося, - пізно. З дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації зокрема для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини «експертним», виводить її та дорослого зі стану травматичної безпорадності та вразливості. Пояснюючи, ми протиставляємо тривозі продуктивні дії.

Як же розпочати розмову? Розмову важливо почати, коли вся сім'я збереться разом. Можна сісти в коло, щоб усі бачили одне одного й були включені в розмову, а увага рівномірно розподілялася між усіма членами сім'ї. Найперше дорослі мають наголосити, що говорять про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби «натренувати» «м'яз безпеки». Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними.

Важливо, щоби дорослі говорили спокійно та повільно, спостерігаючи, як змінюються поза та реакції дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям якось відреагувати на сказане.

Щоб розмова не лякала, можна призначити дітей «супергероями безпеки». Так, важливо розповісти про своє дитинство. Мовляв, коли ви, дорослі, були дітьми, то ще не були «супергероями безпеки», ви переживали складний досвід небезпеки, впоралися з ним, але не були готові, ніколи не тренувалися й не знали, як діяти в таких ситуаціях. Тому витратили важливий час та сили. Втім, впоралися  б легше, якби знали деякі правила. Ви дуже сподіваєтеся, що ці знання дітям ніколи не знадобляться, але всі супергерої мають це знати.

Далі треба легітимізувати страх дитини і сказати: «Мені іноді буває страшно, коли я бачу в мультфільмах і кіно пожежу або коли думаю про землетрус». Тобто, коли я думаю про те, що щось може нам загрожувати.

Алгоритм підготовки до розмови:

1. Розповідаємо теорію та пояснюємо, навіщо це знати.

2. Залучаємо до гри-тренування.

3. Закріплюємо знання в тренувальній дії.

4. Розмова не має бути довгою. Всі запропоновані теми можна розділити на 3-4 заняття (етапи) «супергероїв безпеки».

Що таке безпека? Насамперед у дитини будь-якого віку️ треба запитати, що таке безпека. Далі з дитиною з 3-х років можна разом вигадати ідеальний захищений (можливо, уявний) простір. А потім намалювати чи виліпити його.

З дитиною від 5-ти років до підліткового віку можна поговорити про те, що відчуття безпеки може бути внутрішнім - коли ми впевнені у собі, своїх знаннях, силах, в одне одному, знаємо правила, що нас ніхто не зрадить, і ми можемо розраховувати на допомогу. Тоді запитуємо у дітей, на що вони спираються всередині (якості, знання). У дітей із 4-х років можна запитати, чи є в них знайомі (діти та дорослі), з якими вони почуваються захищеними.

Як ми можемо подбати про безпеку? Дитині з 3-х років нагадуємо: ми дотримуємось та знаємо правила дорожнього руху, як заходити в ліфт, не відчиняємо двері чужим, миємо руки після прогулянки, перед їжею, носимо маску під час карантину, не йдемо кудись із незнайомцями, перевіряємо електроприлади, вимикаємо газ і воду, коли їдемо у відпустку.

Якщо раптом відбувається щось несподіване, те, що не залежить від нас, - пожежа, хвороба, землетрус, військові дії, ми також маємо знати, що робити. Для цього:

1. У нас виписані телефони служб допомоги: швидка, пожежна, газова.

2.Треба знати, кому можна зателефонувати зі знайомих, аби попросити про допомогу.

3.Треба знати свої ім'я та прізвище, адресу, імена батьків та де записані їхні номери телефону (може бути браслет із номером телефону батьків).

4. Далі пояснюємо: щоби сповістити людей про небезпеку, лунає сирена. Вона спеціально дуже гучна, щоб усі почули та відреагували (спробуйте видати найгучніший та найнеприємніший звук).

5. Безпечний будинок - з 4-х років.

6. Разом із дитиною перевіряємо, наскільки захищений простір у будинку:

7. Перевіряємо, які предмети можуть впасти - полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах.

8. Складаємо список контактів для складних ситуацій.

9. Малюємо плакат «Що робити, якщо...».

10. Складаємо список стратегій, які допомагають упоратися з тривогою, як-от копінг-стратегії - дихання з акцентом на видиху, відчуття стійкості «Стоп» , покласти руку на живіт і подихати, розмахувати руками, спертися на стіну.

11. Розмірковуємо про захищений простір у будинку чи на вулиці. Треба точно знати, де це місце, чи нічого не заважає до нього дістатися, чи закріплені речі, меблі.

12. Варто разом з дітьми скласти «Рюкзачок безпеки» («валізку безпеки»). Треба розповісти дитині, що ми покладемо у валізу та навіщо.

Так, у методичці ізраїльської служби тилу рекомендують:

- Насамперед запастися життєво необхідними речами.

- Подумати, які речі необхідно мати із собою в тому випадку, якщо ви будете змушені перебувати в безпечному приміщенні протягом певного часу, не виходячи.

- Повідомити про це членам сім'ї: продемонструвати вміст сумки чи валізи безпеки (тривожної валізи) та вказати місце її зберігання, переконатися, що всі знають, як користуватися цими речами, призначити відповідального за періодичні перевірки й оновлення вмісту сумки. У дитини можна запитати: «А що б ти поклав/-ла насамперед? Що для тебе найважливіше?».

- Далі за кожним членом сім'ї варто закріпити, що він / вона робитиме в надзвичайній ситуації, будучи «супергероєм безпеки». Наприклад, бере свою іграшку️, домашню тварину, ліхтарик, пляшку води, відчиняє й зачиняє двері.

- Тоді можна разом проговорити план дій у різних ситуаціях: що робити, якщо застрягли в ліфті, коли відчуваємо запах гару чи коли хтось занедужує. Наприклад, коли землетрус, треба взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, спуститися сходами (не ліфтом) на відкритий простір. Якщо повінь - узяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, піднятися на високе місце. Коли чуємо сигнал сирени, треба взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, піти в бомбосховище або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни.

Згідно з методичкою з НС ізраїльської служби тилу, з дитиною з 6-8 років треба говорити про:

Оповіщення. У разі надзвичайної ситуації необхідно якнайшвидше повідомити про це дорослому члену сім'ї або компетентним органам.

Вимкнення. Закрити газовий кран і вимкнути електрику, щоби запобігти займанню та розповсюдженню пожежі.

Видалення. Залежно від різновиду надзвичайної ситуації залишити місце події. Наприклад, у разі ракетного обстрілу, зайти до безпечного квартирного приміщення, а під час землетрусу вийти на відкриту місцевість.

Ізоляція. Встановити перешкоди між вами та джерелом загрози. Наприклад, закрити вікна та двері в безпечному приміщенні в разі ракетного обстрілу чи зачинити двері, перешкоджаючи поширенню пожежі.

Дії. Наприклад, під час ракетного та мінометного обстрілу лягти на підлогу біля внутрішньої стіни; піднятися на високе місце в разі повені; спуститися сходами й вийти з будинку на відкритий простір під час землетрусу. Також дітям із 7️ років варто пояснити, як перекрити газ і воду.

Закріплюємо знання в дії. З дитиною з 3-х років можна закріплювати знання так: ходити по будинку та досліджувати, що потрібно сховати в шафу, чи добре закріплені стелажі та полиці, чи не впаде ваза та інше.

Дорослі чи діти подають сигнал і всі разом імітують, що треба робити в такому випадку. Спочатку звуки мають бути тихі чи смішні, поступово їх треба робити гучнішими (пожежа, землетрус, сигнал тривоги). Діти самі можуть сигналізувати гучним і неприємним звуком.

Далі треба зібрати «валізку безпеки» (тривожну валізу), піти до безпечного місця, яке обрали. Важливо, щоби дорослий підтримував дітей, підказував, що потрібно робити (взяти ліхтарик, телефон, узяти за руку дорослого, перевірити, чи вимкнене світло, та інше), наголошувати  на тому, що дитині вдається, не квапити. Дія має закріплюватися у відчутті безпеки. Після того, як усі «врятувалися», важливо сказати: «Ми у безпеці! Ми разом! Ми ВСІ - супергерої».  

 Підготувала практичний психолог Юлія ВІННЧУК

За матеріалами посібника психолога Світлани Ройз «Супергерої безпеки: Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій».