Методика словникової роботи у ЗДО: основні аспекти. Методичні рекомендації для вихователів

Лексична компетентність - це запас слів у межах певного вікового періоду, здатність дитини використовувати слова, правильно вживати образні вирази, прислів'я, приказки, фразеологічні звороти. Одним із головних завдань мовленнєвого розвитку є словникова робота, у процесі якої формується лексична компетентність дошкільника.

Дитина засвоює слова рідної мови впродовж раннього і дошкільного періоду життя. Розвиток активного мовлення та збагачення словника відбувається в процесі безпосереднього сприйняття нею навколишньої дійсності під час щоденного спілкування. У процесі лексичного розвитку дітей раннього і дошкільного віку виокремлюють два аспекти:

• Кількісна зміна словникового запасу. Словник дитини змінюється дуже швидко. Так, орієнтовна кількість слів у дітей четвертого року життя становить 1900 слів, п'ятого - 2000-2500 слів, на кінець старшого дошкільного віку - до 4-4500 слів.
• Якісний розвиток словника (оволодіння значенням слова). Розуміння дитиною значення слів відображається на загальному рівні її психічного розвитку, зокрема на інтелектуальному. Діти вчаться узагальнювати однорідні предмети, позначаючи їх однією назвою (лялька, машинка, кубики - це іграшки), вживають слова, що позначають певні угрупування (дерева, кущі, квіти - це рослини). Діти старшого дошкільного віку засвоюють багатозначні слова (час іде, хлопчик іде, сніг іде), синоніми (діти - малюки - хлоп'ята), антоніми (радісна - сумна), омоніми (коса, ключ).

Метою лексичної роботи є формування умінь дітей вдало добирати слова рідної мови, розуміти їх значення та вживати у власному мовленні. У кожній віковій групі по різному визначаються завдання словникової роботи. У молодшій групі насамперед ставиться завдання збагачення і уточнення словника, в середній - уточнення і збагачення, а у старшому дошкільному віці - уточнення, активізація і збагачення словника.

Зміст словникової роботи передбачає постійне розширення, поглиблення та узагальнення знань про предметний світ. Він визначається на основі аналізу загальної програми розвитку та виховання дітей: це лексика, яка необхідна дитині для спілкування, задоволення своїх потреб, орієнтування в навколишньому, пізнання світу, розвитку та удосконалення різних видів діяльності. З цього погляду у змісті словникової роботи виділяють слова, які позначають матеріальну культуру, природу, людину, її діяльність, способи діяльності, слова, які виражають емоційно-ціннісне ставлення до дійсності. Збагачення і активізація словника дітей відбувається у процесі ознайомлення з природним, предметним і соціальним довкіллям.

Зміст словникової роботи відбувається у трьох напрямках:

1. Розширення словника на основі ознайомлення з новими предметами та явищами довкілля.

2. Уведення слів, що означають якості, властивості, відношення предметів і явищ на основі поглиблення знань.

3. Уведення слів, що означають елементарні поняття, на основі розрізнення й узагальнення предметів за ознаками.

Організовуючи словникову роботу в ЗДО, вихователі також повинні звертати увагу на її виховну спрямованість, що включає виховання любові до батьків, рідних, до Батьківщини, повагу до праці, працьовитість, чесність тощо.

В основі словникової роботи лежать чуттєвий досвід дитини, процеси відчуття й сприймання. Відчуття і сприймання є єдиним джерелом наших знань про навколишній світ. Для того,  щоб засвоїти значення слова, дитина повинна відчути якості, властивості, ознаки, побачити їх «покуштувати», «доторкнутись».

Зміст, форми організації, методи та прийоми словникової роботи визначаються принципами:

1.  Встановлення в свідомості дитини зв'язку між фактом дійсності і словом, що означає цей факт. Необхідною умовою відчуття і сприймання є безпосередня дія об'єктивного подразника (предметів та явищ) на аналізатори дитини. Виходячи з цього дитина повинна засвоювати нове слово в такій послідовності:

а) відчуття окремих властивостей та якостей предмета чи явища (холодна, мокра, прозора, чиста, можна налити, випити);

б) сприймання цілісного образу (вода);

в) формування уявлення про предмет (образи пам'яті);

г) відображення цього уявлення в слові.

Отже, дитина має усвідомити значення слова шляхом практичного чуттєвого досвіду, а слово обов'язково повинно бути насичене змістом.

2.  Введення нових слів на основі активної пізнавальної діяльності дітей. Основне місце в дошкільному віці посідає ігрова та продуктивна діяльності. В іграх з предметами, іграшками, овочами, фруктами діти знайомляться з їхніми властивостями, якостями, ознаками («Впізнай на смак», «Чарівна торбинка») . У творчих іграх закріплюється словник дітей, набутий на заняттях.

3.  Комплексне розв'язання всіх завдань словникової роботи у взаємозв'язку і єдності (збагачення, уточнення, активізація)

4.  Едність освітніх, виховних та специфічних завдань словникової роботи під час виконання змісту навчання з усіх розділів програми як на заняттях, так і в повсякденному житті.

5.  Принцип семантизації лексики - розкриття значень нових слів, уточнення та розширення значень уже відомих слів у певному контексті, через зіставлення, підбір синонімів.

6.  Національна спрямованість засвоєння слів - ознайомлення з національними символами, іграшками, посудом, збагачення традиційною українською лексикою (вишиванка, узвар, горнятко тощо).

7.  Тематичний принцип допомагає згрупувати лексику за однією темою, що значно підвищує темпи збагачення словника.

Підґрунтям словникової роботи є ознайомлення дітей з довкіллям. Добір методів і прийомів словникової роботи залежить від вікової групи та специфіки освітніх та мовленнєвих завдань на кожному конкретному занятті.

Всі методи ознайомлення дітей з довкіллям та словникової роботи поділяються на дві групи: наочні методи та методи опосередкованого ознайомлення (словесні).

До наочних методів належать:

- безпосереднє ознайомлення з навколишнім, розгляд та обстеження предметів;

- спостереження, огляди, цільові прогулянки та екскурсії;

- розгляд картин із малознайомим змістом у супроводі бесіди;

- читання художніх творів;

- показ діа-, кіно-, відеофільмів, перегляд телепередач;

- показ різного роду театрів;

- дидактичні ігри з іграшками, предметами, картинками;

- моделювання, символи, мнемотехніка тощо.

В основі цих методів лежить чуттєвий досвід дитини. Всі вони обов'язково супроводжуються наочністю. Дитина має можливість сама побачити, доторкнутись, понюхати, обстежити предмет чи явище. Наявність наочного образу стимулює мовленнєву активність дітей.

До словесних методів  відносять:

-  розгляд та опис знайомих предметів, іграшок;

- розгляд картин зі знайомим змістом;

- читання віршів та оповідань пізнавального змісту, усна народна творчість;

- словесні дидактичні ігри та вправи.

Ці методи спрямовані на уточнення, закріплення та активізацію словника, розвиток його смислової сторони. В результаті такої системної роботи з розвитку мовлення та збагачення словника дитини дошкільного віку формується лексична компетентність - здатність оперувати різними поняттями, усталеними загальновживаними словосполученнями, користуватися образними висловами. Дитина здатна легко спілкуватися з дорослими і однолітками, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах свого розуміння.

Використані джерела:

1. Базовий компонент дошкільної освіти, 2021.

2. Методика розвитку мовлення та навчання рідної мови дітей раннього і дошкільного віку. А. Богуш, Н. Маліновська. Підручник. 2-е вид. - Київ: «Слово», 2022

Підготувала вихователь Валентина ЯРЕМЧУК