Поняття «мобінг»: чи може бути у дитячому садку? Міні-лекція
Мобінг (від англ. mob - юрба) - форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі, зазвичай з метою його звільнення.
Уперше явище описано на початку 80-х рр. ХХ в. Німецький фахівець в галузі індустріальної психології Хайнц Лейманн після проведених досліджень у скандинавських країнах описав мобінг і охарактеризував його як психологічний терор, що включає систематично повторюване вороже й неетичне поводження одного або декількох людей, спрямоване проти іншої людини, в основному однієї. Інструменти мобінгу - утаювання інформації, ізоляція, обливання брудом, безперестанна критика, поширення пліток, висміювання, окрики тощо. Мобінг особливо розповсюджений в середовищі офісних працівників. Процес виживання містить у собі п'ять фаз:
- перша - наявність тривалого й недозволеного конфлікту;
- друга - агресивні дії й ворожі відносини;
- на третій фазі в конфлікт утягується керівництво й інші співробітники, переслідуваний піддається наклепу;
- на четвертій фазі на робітника ставиться клеймо, і насамкінець - звільнення.
Профспілки німецької корпорації IG Metall установили, що в 33% випадків нападником є керівництво. Підлеглий допускає спровоковані помилки, які гіперболізуються й представляються як такі, що майже звели фірму до катаклізму. У книзі «Насильство на роботі» («Violence at Work»), виданою Міжнародною організацією праці (ООН) в 1998 р. мобінг наводиться в одному переліку з вбивствами, зґвалтуваннями й пограбуваннями. Пояснення цьому таке: необразливий на перший погляд у порівнянні з іншими видами фізичного насильства мобінг іноді закінчується зведенням рахунків з життям.
Цивілізований світ поступово привчається протистояти мобінгу легітимними методами. У січні 2002 р. Франція ввела антимобінговий закон. У канадській провінції Квебек і в Колумбії прийняте законодавство проти агресії на робочому місці. А Німеччина визнала, що мобінг створює умови, які призводять до різних захворювань. У Швеції керівники підприємств повинні так організувати працю, щоб запобігти й не допустити психологічного терору на робочому місці. З появою ознак мобінгу роботодавець зобов'язаний вжити контрзаходи.
Психологічна проблема мобінгу в освітньому середовищі
Розбудова системи освіти відбувається у складних соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в освітньому середовищі. Зокрема, майже в кожному освітньому середовищі існує проблема мобінгу.
Проблема мобінгу, як психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово пов'язане з довготривалим виключенням особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу.
Мобінг - це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це довготривале «відторгнення», людини, дитини більшістю членів класу чи групи, колективу. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало поняття «мобінгу» (від англ. -натовп, глум й означає психологічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості).
Види мобінгу:
- бойкот,
- причіпки,
- кепкування,
- дезінформація,
- доносительство,
- спричинення шкоди здоров'ю,
- дрібні крадіжки або псування особистих речей.
Крім того, в залежності від походження, мобінг поділяють на вертикальний (боссинг) - від керівництва, або відповідно від підлеглих, і горизонтальний - від колег або дітей.
Передумови мобінгу з боку жертви: конкуренція з вже існуючим авторитетом (через відхилення від психологічних рамок колективу, начальства); тиль поведінки, як у жертви (слабкість, жалібність, хлюпкість).
Найчастіше жертвами насилля стають діти, які мають:
- фізичні недоліки або вади - ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;
- особливості поведінки - замкнуті або імпульсивні;
- особливості зовнішності - руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;
- страх перед школою;
- відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
- хвороби - епілепсія, заїкання, порушення мовлення, дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.
- низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні.
Для дітей, або ж дорослих які отримали статус відторгнутих, або ізолянтів, характерним є об'єднання в мікрогрупи, які переростають у так звані «групи ризику». Відсутність корекційного впливу на таких дітей, інтеграція даних мікрогруп сприяє формуванню відхилень у поведінці, а це впливає на стан правопорушень у навчальному закладі і створює негативний мікроклімат в дитячому колективі. Об'єднуючись між собою, такі діти порушують робочу атмосферу на заняттях, викликають негативізм і роздратування у педагогів, висміюють або принижують однолітків, конструктивно налаштованих на навчання.
Сучасні діти про людську жорстокість знають більше, ніж їхні ровесники 20-30 років тому. Причиною цього є демонстрація сцен насильства у ЗМІ. Спостерігається пережите насильство не лише в кіно, а й на власному досвіді, а саме в сім'ях, сценах приниження в класі (бійки, вимагання грошей, психологічний тиск, словесні образи). Причиною мобінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга і монотонність, бажання розвіятись чи виділитись серед інших. Наслідки таких «розваг» відображаються на особистості і супроводжуються психосоматичними порушеннями.
Як не прикро, але однією з причин «мобінгу» є й нестабільність сучасної сім'ї (багато дітей живе з одним із батьків, значна частина дітей проживає з родичами або опікунами у зв'язку з виїздом батьків за кордон, існує багато функціонально неспроможних, деструктивних сімей). У зв'язку з цим у дітей в таких сім'ях з'являються емоційні розлади, депресивні стани, агресивність, що значною мірою впливає на взаємовідносини в дитячому колективі.
Мобінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, дезадаптуючи її з усіма витікаючими звідси наслідками, а саме: руйнування або ж затримка формування сфер, в яких здійснюється становлення особистості - діяльності, спілкуванні, самосвідомості.
Наслідки мобінгу:
- неадекватне сприйняття власної індивідуальності - занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;
- неадекватне сприйняття реальності - формування дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;
- тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;
- відхилення в поведінці - адиктивна, антисоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна;
- формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;
- порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) - страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом (в школі це проявляється у вигляді прогулів).
Напрямки превентивної роботи:
- підтримуйте позитивний статус дитини (потенційної жертви мобінгу);
- підкреслюйте важливість спільної роботи у колективі;
- формуйте навички самоконтролю, асертивної поведінки та позитивне ставлення до себе;
- засуджуйте твердо й постійно деструктивну й антисоціальну поведінку;
- використовуйте в роз'яснювальній профілактичній діяльності такий матеріал, що спонукатиме слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки;
- заохочуйте до позитивних зрушень в особистісному зростанні, тобто підтримуйте у них прагнення до самовдосконалення.
Основні завдання соціально-педагогічної і корекційної роботи з жертвами насилля:
- створити психологічний комфорт для отримання жертвами мобінгу позитивного досвіду підтримки і довіри;
- сформувати навички упевненої поведінки, розвинути впевненість в собі, позитивне самосприйняття;
- допомогти розвинути навички конструктивного спілкування, комунікативну компетентність;
- мінімізувати відчуття людиною своєї одинокості шляхом формування потреби у приналежності до групи;
- підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження тривожності;
- працюючи з колективом, в якому зафіксовано явище мобінгу, необхідно в напрямку зниження агресивності, формування толерантності, емпатійності з метою вторинної профілактики виникнення мобінгу.
Рекомендації щодо уникнення мобінгу:
- намагайтеся підтримувати стосунки з усіма учасниками колективу.
- не розпускайте плітки, а почувши плітку, не переказуйте її іншим.
- відстоюйте свою думку, не дозволяйте принижувати себе.
- дотримуйте традиції колективу.
- беріть участь у спільних колективних заходах.
- якщо виникають проблеми у стосунках з однолітками або вчителями, зверніться до дорослих яким ви довіряєте (краще до психолога).
Підготувала практичний психолог Віннічук Ю.М.
Використано інтернетресурс
Розділи
- Правила прийому до закладу дошкільної освіти
- Управлінська діяльність. Прозорість та інформаційна відкритість закладу
- Методична служба
- Освітня діяльність. Інклюзивна освіта Моніторинг якості освіти
- Медичне обслуговування
- Фізкультурно-оздоровча робота
- Музична скарбничка
- Психологічна служба
- Створення сучасного розвивального простору ЗДО
- Інформація про використання публічних коштів