Консультація для вихователів «Український віночок»

Вінок в українців - символ життя, долі, життєвої сили; сим­вол дівоцтва. Вінок є також символом довершеності:

А в цьому домочку, як у віночку.

Тут господар - багатства володар,

Тут господиня - червона калина,

Тут дівочки, як квіточки,

Тут синочки, як колосочки!

Здавна повелося, що традиційний український вінок має бути з 12-ти квіток, кожній з яких надано певного символічного змісту. Деревій - перша квітка українського віночка. Славен він тим, що має цупке стебло, проростає та цвіте всюди. Мабуть то­му і вважають його символом нескореності українського духу.

Барвінок - дуже шанована в українців квітка. Її блакитний погляд супроводжує нас від самого народження: колись барвінок кидали у першу купіль хлопчика-немовляти, щоб ріс малюк гар­ним, сильним та сміливим. Також пучечки барвінку вішали над дверима та вікнами, щоб вберегти оселю від злих сил. А вічнозе­лене барвінкове листя нагадувало нашим пращурам про безсмер­тя людської душі. Ось чому барвінок - символ життя.

А от безсмертник у віночку - символ здоров'я. А ромашку вплітають у вінок як символ доброти і ніжності. Вишневий цвіт - то невмируща материнська любов. Без калинового цвіту чи грон ягід також не може бути українського віночка, бо калина - то пі­сенний образ самої України. Вишневий цвіт, калина та ромашка, переплетені тендітними вусиками хмелю, вважаються втіленням прекрасної душі нашого народу. Ружа, мальва та півонія символізують в оздобі українських дів­чат віру, надію та любов. Про них навіть складено в народі легенду.

Про красиву дівчину в Україні завжди казали: «Вона така гар­на, наче в любистку купана». Існує повір'я, що любисток - при­воротне зілля, за допомогою якого дівчина може привернути до себе хлопця. Через це в народі цю квітку іноді називають любчик. Любисток - символ дівочої відданості.

Синьоокі волошки завжди приваблювали своєю тендітною скромною красою. Цю квітку можна зустріти у житньому полі, де лагідно шепочуться стиглі колоски, що радіють яскравому сонечку. Синій колір волошки символізує чисту радість та сподівання, що живуть в кожній людській душі. Про любисток та волошку кажуть, що колись вони були парою птахів і провіщали щастя й вірне кохання. Та заздрісні лихі люди забажали впіймати цих птахів, щоб тримати щасливу долю лише біля себе. Проте, потрапивши в сітку, волошка та любисток раптом перетворилися на тисячі іскорок, які розлетілися по всій землі і проросли привітними квітами. З того часу кожній людині вони дарують свої добрі чари.

Останньою квіткою українського вінка є мак. Ця квітка уособлює собою вічну боротьбу між добром і злом. Чорна серцевина - то ненависть, а червоні пелюстки - палка любов. Ошатними педюстками огорнута серцевина - то любов долає ненависть, не дає їй заволодіти душею людини.

Плести віночок - ціла наука і дійство. Наші прабабусі зна­ли різні секрети: як плести вінок і коли, як зберігати квіти у вінках. Та окрім квітів неодмінною прикрасою віночка є кольорові стрічки, кожна з яких також має в ньому певне місце та значення.

Першою у вінку, посередині, в'язали світло-коричневу стрічку. Вона вважається символом землі-годувальниці. Побіч від коричневої в'язали дві жовті стрічки - символ сонця. Побіч жовтих пле­ли світло-зелені - символ краси і молодості, далі - сині та бла­китні - символи води та неба. За блакитною стрічкою слідувала оранжева - символ хліба, фіолетова - символ мудрості, роже­ва - символ щирості та привітності. Останніми в'язали червоні стрічки - символ добробуту та багатства.

За традицією носити віночок дівчатка починали з трьох років. І саме цей перший вінок плела для своєї донечки мати. Намочу­вала його в росах, коли на небі сонце зійде. І так купала вінок сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

У чотири роки плівся інший вінок - до нього доплітали безсмертник, листочки яблуні. Для семирічної дівчинки плели ві­нок із семи квіток і вперше цвіт яблуні вплітали. У центрі було гроно калини - символ краси дівочої, потім - квіти незабудки, що означало: «Я належу до тебе, мій роде!», а також квіти барвін­ку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертник. А от вінок із фіалок носили дівчата, яким виповнилося чотирнадцять років.

Крім «вікових» вінків, що плелися відповідно до років дити­ни, в Україні існували ритуальні, звичаєві, магічні вінки. Усього 77 видів українського вінка.

Весільний віночок дівчата одягали лише раз - на власне весілля. Квітами, які таїли в собі магічну силу кохання, квітчали голову молодої. При цьому співали:

В долину, дружечки, в долину

Та по червоную калину.

Та щипайте руту-м'яту зелененьку,

Обквітчайте дівчину молоденьку!

Дівочий вінок надягали кожної весни. У давнину казали, що він обов'язково маб бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, тож такий головний убір, що нагадує сонце, захи­стить дівчину від різних хвороб, згубного ока й недоброго духу.

Купальський вінок символізує молодість, кохання, сподіван­ня на щасливу долю: Ой на Івана, ой та на Купала

   Котилася зоря з неба, та й на воду впала.

   А дівчина за водою пустила віночок,

   Заплуталась ясна зірка в зелен барвіночок.

   А дівчина-чарівниця на долю гадала,

   Як уздріла ясну зірку, так і заспівала.

Ходили дівчата

Біля річки ходили дівчата - карі оченята,

Личка, мов яблука, брови чорненькі -

Дівчата, ой, які гарненькі!

Вони в зеленім лузі квіточки збирали,

Квіточки збирали, на хвилю, на воду кидали.

А віночки із ружі червоної,

Ромашки, зілля зелененького,

Волошки синьоокої, червоного маку.

Купальській віночок

(Народна пісня)

Пливи, пливи, мій віночку, та Дністром-рікою,

Нехай мені ясна зірка знайде добру долю.

Пливи, пливи, мій віночку, де сонечко грає,

Нехай моя ясна зірка милому засяє.

Ой та на Івана, ой та на Купала,

Там дівчина квіти збирала, в пучечки клала,

До річки несла, в воду пускала.

Ой зійди, сонце, світи, та не грій,

Щоб мій віночок та не згорів.

Щоб мій віночок живий зостався,

Та милому в руки щоб дістався!

                         Підготувала вихователь Шум М.М.