Основні міжнародні документи у сфері інклюзивної освіти

Інклюзивна освіта як правовий підхід, що забезпечує право на освіту та рівні можливості на участь у освітньому процесі для усіх дітей без винятку, знайшла своє відображення у багатьох міжнародних документах. У першу чергу, в тих, які стосуються основних прав і свобод людини.

Знайомство з цими міжнародними документами дуже важливе, оскільки забезпечує розуміння відповідних понять і тенденцій у сучасному світі. А також їхнього впливу на розвиток національних політик і практик. 

Насамперед, це документи Організації Об'єднаних Націй (ООН) - провідної організації, що займається питаннями захисту прав людини, а також є визнаним міжнародним законотворцем вже понад півстоліття. Право на освіту для усіх людей, без винятку, було задеклароване у Загальній декларації ООН про права людини у 1948 році.  Воно знайшло своє відображення у подальших численних документах - деклараціях, пактах, конвенціях.

У 1991 році Україна здобула незалежність та обрала курс на розбудову відкритого демократичного суспільства. Після цього вона ратифікувала основні міжнародні документи у сфері захисту прав людини. Зокрема у сфері забезпечення права на освіту. 

Право на освіту для усіх дітей, в тому числі дітей з інвалідністю, було закріплено у двох конвенціях ООН. Перша - Конвенція ООН про права дитини, яка була прийнята у 1989 році і ратифікована Україною у 1991 році. А також Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, прийнята у 2006 році і ратифікована Україною у 2009 році.

Ратифікація цих документів означила, що Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання забезпечити  права на освіту для усіх дітей, в тому числі дітей з інвалідністю та дітей з особливими освітніми потребами. Крім того, стаття 24 «Освіта» Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю передбачає забезпечення інклюзивної освіти на всіх рівнях системи освіти.

Іншим важливим документом  для розуміння інклюзивної освіти стала Саламанкська декларація, яка була прийнята на Всесвітній конференції з питань освіти осіб з особливими потребами. Конференція, проходила у місті Саламанка (Іспанія) в червні 1994 року за підтримки ЮНЕСКО. Саме цей документ проголосив концепцію «Школи для всіх» як закладу освіти, що має приймати усіх дітей та стати взірцем для суспільства, в якому поважатимуть права й відмінності між людьми. Саламанкська декларація також вперше зазначила переваги інклюзивної освіти для усіх учасників освітнього процесу - дітей, батьків, педагогів, місцевих громад і суспільства в цілому.

У 2000 році була затверджена Дакарська Декларація, або Декларація тисячоліття.  Вона розпочала процес визначення цілей, які мають бути досягнені до 2015 року світовою спільнотою у тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилась найгострішою, серед них - у сфері освіти. В основу Дакарської декларації були покладені Цілі Розвитку Тисячоліття, які визначили стратегічні напрями розвитку, зокрема забезпечення доступу до освіти для усіх дітей. Моніторинговий звіт з виконання Цілей розвитку тисячоліття, опублікований у 2010 році, вперше привернув увагу до дітей з інвалідністю як таких, які найбільше відчувають обмеження у реалізації своїх прав. Він продемонстрував зв'язок між інвалідністю та маргіналізацією у суспільстві, а також наголосив на важливості підвищення уваги до дітей з інвалідністю, особливо до дівчаток, у процесі досягнення Цілей розвитку тисячоліття. 

Також важливо зазначити, що Україна стала першою країною на пострадянському просторі, яка у 2003 році адаптувала глобальні Цілі розвитку тисячоліття і встановила відповідні національні цілі та завдання. 

І хоча у забезпеченні права на освіту для усіх дітей відбувся значний прогрес, рівний доступ до якісної, інклюзивної освіти все ще залишається проблемою для багатьох дітей із соціально вразливих груп. Зокрема для дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Про це свідчать Цілі сталого розвитку на період 2016-2030 років, які затвердили у вересні 2015 року на 70-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН. Одна із цілей сталого розвитку - забезпечити рівні можливості для отримання інклюзивної, якісної освіти для усіх дітей та забезпечити можливості навчання впродовж усього життя.

Серед інших важливих документів, концепція «Школа дружня до дитини», яку пропонує  Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).  В її основі - визнання права на освіту для кожної дитини, повага до відмінностей, а також виявлення дітей, вилучених з освітнього процесу, з метою надання додаткової підтримки.

Документи Світового Банку теж наголошують на забезпеченні права дитини на освіту та наданні додаткової підтримки.  А також зазначають, що інклюзивна освіта повинна стати невід'ємною частиною місії, філософії, цінностей та діяльності школи.

Організація економічного розвитку і співпраці підкреслює важливість забезпечення додаткових ресурсів у випадках, коли дитина стикається з труднощами у навчанні.

Велику увагу поняттю інклюзивної освіти приділили на 48-ій сесії ЮНЕСКО у 2008 році, де також наголосили на таких основоположних поняттях, як право дитини на освіту, усунення дискримінації, забезпечення додаткової підтримки. 

Як підсумок, процитуймо матеріали цієї сесії, в яких було зазначено, що «інклюзивна освіта - це постійний процес виявлення і усунення перешкод в освітньому процесі, постійний пошук ефективних шляхів забезпечення індивідуальних потреб кожної дитини. 

Автор: Наталія Софій, кандидат педагогічних наук, директор Всеукраїнського фонду «Крок за кроком"