Мовленнєвий розвиток дошкільників - запорука їхньої наступної успішності. Обмінюємося досвідом роботи

Мовленнєвий  розвиток  дитини - це  поняття  значно  ширше, ніж  його  окремі  складові. 

Однією з найважливіших складових формування дитячої особистості взагалі і, зокрема, її .готовності до шкільного навчання є мовленнєвий розвиток. Нерідко трапляються такі ситуації, коли про рівень розвитку дитини, про її готовність до шкільного навчання судять з того, якою мірою вона в дошкільному віці опанувала елементи грамоти: які або скільки літер знає, чи вміє читати склади, слова, чи вміє впізнавати і відтворювати в словах звуки тощо. Інші види мовленнєвих умінь, які становлять справжню основу успіхів майбутньої навчальної діяльності дитини, у тому числі й мовленнєвої, інколи залишаються поза увагою тих, хто готує її до школи.

Тому в роботі з дошкільниками, спрямованій на підготовку їх до систематичної навчальної діяльності, у галузі мовленнєвого розвитку необхідно приділити увагу насамперед цим його найістотнішим складовим. Саме від них будуть значною мірою залежати успіхи шкільного навчання, в основі яких лежать такі види мовленнєвих дій, як слухання і розуміння (аудіювання), говоріння, читання й письмо. Зупинимося на методичних рекомендаціях щодо цих пара­метрів дитячого мовлення.

Удосконалення звуковимовляння, розвиток мовленнєвого слуху

Вади дитячого звуковимовляння можуть мати дві істотні причини:

1) органічні порушення мовленнєвого апарату;

2) вплив іншої, сусідньої мови, зокрема, спорідненої мови та наявність у середовищі, в якомо зростає дитина, місцевих діалектів. І ті, й інші причини відхилень у нормативному мовленні дошкільників можна усунути, виконуючи поради логопеда та дотримуючись орфоепічних (звуковимовних) норм української літературної мови.

Наведемо основні, найважливіші правила вимовляння звуків, характерних для української мови.

Голосні звуки в українській літературній мові здебільшого вимовляються чітко, повноголосо як у наголошеній, так і у ненаголошеній позиціях. Це стосується звуків [а, о, у, і]. Наприклад, у словах молоко, корова, солома, горіх, картина та ін. голосні звуки і під наголосом, і в переднаголошеному та післянаголошеному складах вимовляються практично однаково - чітко, без будь-якого наближення до інших звуків, як, скажімо, це спостерігаємо в російській мові. Тому наявність у дитячому українському мовленні так званого «акання» («карова», «сабака», «вагонь» тощо) помітно знижує його культуру у сфері звуковимовляння і навіть може негативно впливати на розуміння висловленого.

З-поміж голосних взаємно наближаються у вимові тільки звуки [е] та [и] у випадках, коли вони знаходяться не під наголосом: с[е]ло, в[е]сло, л[и']мон, с[и]дить. Чітке вимовляння цих звуків у ненаголошеній позиції (число, лежить), звичайно, є помітним для українського слухача, однак істотно не впливає на розуміння почутого та й на загальну мовленнєву культуру такою мірою, як це маємо у наведених прикладах зі звуком [о].

У системі приголосних звуків треба взяти до уваги таку важливу рису української звуковимови, як зберігання дзвінкого, «не оглушеного» вимовляння дзвінких приголосних звуків в усіх позиціях, як перед голосними та сонорними [р, р', л, л', м, н, н'. в, й], так і перед глухими та в кінці слова. Наприклад, у словах дід, віз, ложка, казка, слизько, вудка, їдьмо, гриб, рибка виділені літери слід читати дзвінко, вимовляючи відповідні дзвінкі звуки [д, з, ж, з, з', д, д', б], не замінюючи їх парними глухими, як це є нормою у польській, російській, англійській мовах.

Тільки в окремих, небагатьох словах допускається «оглушення» дзвінких приголосних: ле[х]ко, во[х]ко, ми[х]тіти.

У роботі з дошкільниками доречними будуть різноманітні скоромовки, промовлянки, закликанки, насичені відповідними звуками, що потребують відпрацювання, корегування в дитячому мовленні. Наведемо ряд таких мікротекстів для роботи над вимовлянням голосних і дзвінких приголосних звуків.

Му-му-му! - молока кому

Ма-ма-ма - молока нема.

Мо-мо-мо - зараз подамо.

Ми-ми-ми - напилися ми.

Наш Прокіп зварив окріп,

До окропу вкину кропу -

Буде юшка для Прокопа.

Не турбуйте курку -

Клює курка крупку.

Крупка дрібненька, курка рябенька.

Захар заліз на перелаз.

-       Захарку, злізь, Захарку, злазь!

Зумів залізти - знай, як злізти!

Наступним важливим умінням щодо звуків мовлення є оволодіння дитиною елементарним звуковим аналізом. Під звуковим аналізом слова треба розуміти уміння дитини послідовно і правильно називати в слові звуки. Наприклад, дим- [д и м], дім - [д і м], oca - [о с а], лось - [л о с'], літо - [л' і т о], лялька - [л' ал' к а].

У цій роботі важливо навчити дитину розрізнювати звуки на слух, правильно відтворювати парні твердий і м'який приголосні звуки заздалегідь до того, як вона ознайомиться з відповідною буквою, якою ці два різні звуки можуть позначатися. Якщо дитина чує у слові лимон перший звук [л] і коротко, без призвуку голосного звука його відтворює, а в слові літак вона свідомо виділяє перший звук [л'], то можна бути певним, що в майбутньому шкільному навчанні у неї не буде проблем в опануванні і читання, і грамотного письма.

Серед дітей-дошкільників і шестирічних першокласників поширеною є гра-змагання в придумуванні (доборі) якомога більшої кількості слів на певну літеру. Було б добре, якби в основі такої гри було покладено і звуки: «Добери слова, які розпочинаються звуком [н]» - наш, небо, намисто, Наталка, новий, носить. «А тепер добери слова, в яких на початку чуємо (вимовляємо) звук [н']» - ніс, Ніна, нюхає, ніжний, Ніжин.

Візьмімо до уваги, що в будь-яких фонетичних вправляннях, в основі яких лежить добір слів за певною ознакою (за кількістю складів, звуків, першим чи останнім звуком у вимовленому слові, наголошеним звуком тощо), доцільно спонукати дітей добирати слова, які належать до різних частин мови, не вживаючи, звичайно, цього терміна, але орієнтуючи їх на лексико-граматичні питання, а також семантику (значення) слів: «Доберіть слова зі звуком [л'], які відповідають на питання що? - назву місяця (лютий), пору року (літо), хто? - учитель, вихователька, який? - лівий, кольоровий, що робить? (малює, літає)».

Вправи на добір слова із заданим початковим, кінцевим звуком, упізнавання заданого звука в середині слів треба розглядати як частковий звуковий аналіз слова, який є надзвичайно важливим підготовчим умінням, що веде до повного звукового аналізу - послідовного і автономного називання звуків у найпростіших за будовою словах: он, ось, там, тут, ліс, день, вода, поле, трава, школа, садок тощо. Не можна при цьому обминати загальновживані слова, до складу яких входять «важкі» для вимовляння звуки: жук, машина, коза, ґудзик, джміль тощо.

Робота над поповненням словникового запасу дітей

Успішне збагачення, уточнення й активізація словникового запасу дошкільника можуть бути забезпечені шляхом застосування цілого ряду спеціальних, відомих у методиці початкового навчання мови, вправ, з-поміж яких найпродуктивнішими, на наш погляд, є словниково-логічні вправи. Їх результативність полягає не тільки в кількісному нарощенні словникового запасу дитини, а й у її загальному розумовому розвитку, в умінні самостійно розв'язувати логічні задачі, які постійно і природно постають перед 3-6-річними дітьми у процесі пізнання ними навколишнього світу. Наприклад, знаючи, що малина, смородина, аґрус - це кущові ягоди, дитина легко віднесе до них за зовнішніми ознаками і ті, які побачить уперше, скажімо, калину, чорноплідну горобину тощо. Або, маючи в своєму словниковому запасі поняття музичні інструменти, вона самостійно буде відносити до цієї лексико-логічної сукупності кожен із заново почутих і побачених інструментів, які в той чи інший спосіб відтворюють музичні звуки.

Отже, словниково-логічні вправи на взаємне співвідношення родових (загальних) і видових (часткових) понять, на вилучення «зайвого» з ряду однорідних понять (слів), на доповнення, поширення логічного ряду, на протиставлення предметів за певними ознаками є одним із простих для застосування навіть у домашніх умовах і водночас дуже ефективних засобів загальнорозумового і, зокрема, мовленнєвого розвитку дошкільників.

Наведемо ряд найдоступніших для 5-6-річних дітей загальних (родових) назв, коло яких можна поступово розширювати за рахунок усе нових видових, більш конкретних найменувань чи ознак:

гриби - це опеньки, лисички, маслюки, моховики, підосичники ...

ягоди - це малина, смородина, ожина. полуниця, суниця ...

фрукти - це яблука, груші, айва, сливи...

овочі - це помідор, огірок, капуста, картопля, морква, буряк ...

меблі - це стіл, стілець. диван, табуретка, тумбочка. шафа ...

одяг - це пальто, шапка, хустка, штани, спідниця, сорочка, кофта ...

Перелік цих логічних рядів можна продовжити такими родовими назвами, як: взуття, навчальне приладдя, посуд, птахи, комахи, звiрi, музичні інструменти, квіти, дерева, кущі тощо.

Треба не забувати, що під поняття родові i видові назви підпадають i прикметникові форми, що характеризують вiдомi дiтям предмети з рiзних cторін: кольору, смаку, розмiру, форми, ваги, фiзичних якостей, за матерiалом тощо. Користуючись назвами ознак предметiв, можна пропонувати дітям виконати цілий ряд словниково-логiчних вправ, в основі яких лежать розумовi операцii зiставлення та протиставлення, вилучення «зайвого», продовження логiчних рядiв, всебiчної характеристики добре вiдомих дiтям предметiв, наприклад:

• Продовжити речення

Помiдор червоний, а огірок - ...

Перець гiркий, а лимон - ...

Залiзо тверде, а глина - ...

Молот важкий, а вата -        ...

Річка широка, а струмок - ...

Глечик із глини, а стіл - з ...

• Поміркуй і скажи, що чим роблять

Ручкою пишуть, а пензликом ...

Пилкою пиляють, а сокирою ...

Лопатою копають, а граблями ...

Голкою шиють, а ножицями ...

• Доповни сказане за змістом

Сорока скрекоче, а зозуля ...

Соловей співає, а ворона ...

Кінь ірже, а корова ...

У корови теля, а в кобили ...

У курки курча, а в качки ...

У овечки ягня, а в кози          ...

• Вилучи «зайве» слово

Зозуля, синиця, горобець, метелик, шпак.

Олівець, пенал, ручка, зошит, молоток, лінійка.

Картопля, слива, гарбуз, помідор, буряк, огірок.

Широкий, довгий, вузький, солодкий, глибокий.

• Упізнай предмет за цими словами.

Він білий, солодкий, крихкий (цукор).

Вона рідка, прозора, смачна, чиста, джерельна (вода).

Воно чисте, прозоре, тепле, буває холодне, морозне (повітря).

Безумовно, змiст початкового навчання рiдної мови та інших навчальних предметів з приходом дитини до школи просуватиме її далі у пiзнаннi навколишнього свiтy i не обмежуватиметься сприйняттям i усвiдомленням суто зовнішніх ознак предметів. Навчальні тексти букваря, читанки, пiдручникiв з природознавства, математики вводитимуть учнiв у внутрiшнiй світ предметів живої і неживої природи. Вони поступово почнуть вирізняти з-помiж різних ознак не тільки зовнішні (колiр, розмiр, смак тощо), а й внутрішні, такі, що відображають риси характеру, спосіб пересування, силу, наприклад: швидкий - повільний, смiливий - боязкий, щедрий - скупий. Тому у спiлкуваннi з дорослими дошкільники повиннi мати можливість активно вживати в своєму українському мовленні ті слова, які в шкільному навчанні стануть для них загальновживаними на різних уроках, скажімо: олівець, гумка, фарби, пензлик, термометр, папір, крейда, портфель, годинник, хвилина, червоний  та ін. Засвоєння дітьми цієї та іншої лексики в українському звучанні позбавить учителя в процесі шкільного навчання від витрачання часу на усування з дитячого мовлення ненормативних слів, введення до їхнього словника власне української лексики.

Робота над реченням

Працюючи з дошкільниками, роботу над реченням слід здійснювати в усній формі. Найголовнiше вмiння, яким вони мають оволодiти, полягає у видiленнi речень з мовленневого потоку. Дiти мусять усвiдомити, що люди висловлюються, спiлкуються мiж собою за допомогою речень. Тiльки в реченні може бути висловлена певна думка. Хоча речення у висловлюваннi обов'язково зв'язанi мiж собою, все ж їx можна виділити, орієнтуючись на завершенiсть думки та iнтонацiї.

1.Вправи, спрямованi на вироблення у дiтей умiння видiляти речення з мовленнєвого потоку. Вони сприятимуть усвiдомленню ними найістотнішої ознаки цієї одиниці мови i мовлення, удосконалюватимуть їхнiй мовленнєвий слух, зокрема, iнтонацiйний.

Скажи, скiльки речень ти почув. Повтори останнє речення.

• Весною ми пiшли до лiсу. Там кожне дерево спiвало свою пiсню.
• Жив собi дiд Андрушка. А в нього була баба Марушка. А в баби - дочка Мінкa. А в дочки - собачка Фiнка.

2.Вправи на розрізнення завершених речень (і незавершених також), спрямовані на усвідомлення дітьми інтонаційної і змістової завершеності речення, наприклад:

• Скажи, що з того що ти почув, є реченням, а що - ні.

Малята готуються до свята.

Вони зібралися у дитячому ...

Тарасик запросив на свято маму.

Мама пошила йому нову ...

Хлопчик подякував ...

Він одягне нову сорочку на свято.

Як бачимо, запропонований матерiал складає зв'язну розповідь, що допомагає ситуативно дитинi доповнити незавершенi речення.

У випадках, коли речення є розрiзненi, то їx завершення може мати рiзні варiанти, до реалiзацii яких треба заохочувати дитину, показуючи рiзнi можливості змістової сполучуваності слів. Наприклад:

ü Петрик пасе на лузi (гусей, теля, козу, корову, овець).

3. Вправи на завершення складних речень. Вони розвивають асоцiативне мислення дiтей, спонукають до добору вiдповiдних слiв та постановки їx у відповідну граматичну форму.

• Доповнити речення.

Ми пішли до лісу, щоб       ...

Діти припинили гру, бо ...

На морі я по6ачив, як ...

Ігор з Оксаною побували в полі, де ...

Я роблю аплікацiю, щоб ...

4. Вправи, якi лише узагальнено спонукають до побудови речень:

• Склади речення, щоб у ньому були слова:

а) мама, спекла;

б) тато, наловив;

в) бабуся, рукавички;

г) дідусь, капелюх;

д) овечка, ягня.

• Склади речення про те:

а) що можна побачити в небі;

б) що можна почути на концертi;

в) за чим спостерігають на стадіоні;

г) що рухається по дорозі;

д) що вiдбувається на cвітанку (навесні, восени, взимку) тощо.

Запропоновані вправи, безумовно, не вичерпують ycix можливостей розвитку мовлення дошкільників, але вони можуть служити дорослим певним орієнтиром для індивідуальної роботи з дiтьми щодо удосконалення їхньої звуковимови i фонетичного слуху, збагачення словникового запасу, органiзацii граматично правильного мовлення.

Пам'ятка для батьків 

(Ряд загальних порад і застережень щодо мовленнєвого розвитку дітей)

• Не допускайте у спiлкуваннi з дiтьми спотвореного вимовляння слiв, пiдлаштовуючись до їхньої вимови. Вимовляйте завжди слова правильно, як за звуковим складом, так i за формою.
• Якщо дитинi важко вимовляти певний звук, спробуйте доступно пояснити їй необхідну дiю мовленнєвих opганів.
• Вивчiть з дитиною кiлька скоромовок; привчайте  промовляти скоромовку швидко, чiтко вiдтворювати вci звуки.
• Виховуйте у дитини увагу до звукової будови слiв; навчiть видiляти перший i останнiй звуки в словi (звертаючи увагу на м'якi приголоснi), впiзнавати окремі звуки в серединi слiв. Заохочуйте дитину до гри в слова, до словотворчостi за допомогою найпоширенiших префiксiв, суфiксiв (без уживання цих термінів), наприклад: писати - написати, дописати, переписати, відписати; pікa - рiчка, рiченька.
• Спонукайте дiтей до запитань. Прислухайтесь, чи запитання дитини звучить правильно, а потiм відповідайте на нього.
• Не намагайтеся відповісти на кожне запитання малюка.
• Iнколи запитуйте: «А ти як думаєш?»
• Використовуйте для мовних вправ предметні і сюжетні малюнки, доступні і цікаві дітям.
• Допоможіть дитині вивчити кілька цікавих для неї віршів. Навчіть розповідати їх виразно.
• Знайомлячи дітей з літерами (буквами), користуйтеся завжди їхніми правильними алфавітними назвами.
• Спонукайте дiтей упізнавати вiдомi їм літери у написах на вулиці, в парку, у транспopтi тощо. 3аохочуйте до читання слiв з вiдомими лiтерами.
• Створіть у сім'ї хоча б невеличку дитячу бiблiотеку. Привчайте дитину бережно ставитися до cвoїx перших книжок, закладiть прагнення зберегти їx, як найкращих друзiв, на все життя.

Ідучи до школи, шестирiчнi дiти мають володіти такими вміннями:

• говорити чiтко, виразно, правильно; правильно вимовляти всі звуки;
• спілкуватися мiж собою i з дорослими, дотримуючись правил ввічливості;
• звертаючись до однолітків i дорослих, вживати кличну форму імені, загальної назви (тату, мамо, бабусю, сестричко, братику), слова ввічливості;
• розповiдати про себе, про cвoїx батькiв та iнших членiв родини без тривалих пауз i повторів;
• розповiдaти про улюблених домашнiх тварин, iграшки, описувати їx усно;
• розрiзняти на слух вipш, оповiдaння, казку;
• переказувати близько до почутого казку (уривок казки) , розповiдaти напам'ять, вiдповiдно iнтонуючи, вiрші;
• домислювати кінцівку оповідання, казки (фантазувати);
• володіти правилами мовленнєвого етикету.

Опанування дітьми дошкiльного віку зазначених умінь створить нaдiйний ґрунт для їхнього успішного шкільного навчання, головною передумовою якого є розвинене дитяче мовлення.

Методи реалізації завдань з мовленнєвої підготовки дітей до школи

Підготувала вихователь Грухаль М.К.