Домашнє насильство над дітьми: його види і наслідки

Жорстоке поводження з дітьми і нехтування їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, результат завжди однаковий: серйозна шкода для здоров'я, розвитку та соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть причина смерті.

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками або особами, що їх заміняють, вихова­телями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, які завдають шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть вчинятися у формі побиття, катування, штовхання, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками, у вигляді укусів і з викорис­танням різних предметів як знарядь бузувірства.

Фізичне насильство включає також притягнення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй засобів, що отруюють, або ме­дичних препаратів, які викликають одурманюван­ня (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби задушити чи втопити дитину.

У деяких сім'ях як дисциплінарну міру викори­стовують різні види фізичного покарання - від запотиличників і ляскань до шмагання ременем.

Фізичне насильство - це фізичний напад (кату­вання), воно майже завжди супроводжується сло­весними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство або зваблювання - використання дитини (хлопчика або дівчинки) дорослою людиною або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи отримання вигоди.

Сексуальне насильство включає статеві зно­сини та інші тілесні контакти зі статевими органами. До сексуального розбещення нале­жать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона про це не підозрює: під час роздягання, справ­ляння природних потреб.

Психічне (емоційне) насильство - пості­йне або періодичне словесне ображання дити­ни, погрози з боку батьків, опікунів, вихователів, приниження її людської гідності, звинувачення її в тому, в чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду належать також постійна неправда, обман дити­ни (в результаті чого вона втрачає довіру до доро­слого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. На жаль, у нашій культурі (нинішній) постійна критика чи ігнорування дитини не розглядається як конкрет­ний вид насильства. Хоча саме психічне (емоційне) насильство-найпоширеніше в сім'ях!

Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати:  замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, прояви само руйнівної поведінки; психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії);  нав'язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень

Нехтування інтересами та потребами дитини (депривація) - відсутність залежного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, що їх заміняють, з огляду на об'єктивні при­чини (бідність психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишання їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Зазвичай дитина-жертва страждає одно­часно від кількох видів насильства. Так, інцест (сек­суальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків і довіри в сім'ї, маніпулятивними відносинами, а часто й заляку­ванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побит­тя) й емоційне (погрози вбити або скалічити).

Одним із проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли вона ще знаходиться в мате­ринському лоні, тобто від небажаної вагіт­ності Її, котра ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не проявляють турботу про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти з'являються на світ раніше строку вдвічі частіше порівняно з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недо­статню вагу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

Насильство в сім'ї можна класифікувати також за такими ознаками:

• залежно від стратегії кривдника: відкрите і приховане (непряме);
• за часом: те, що відбувається тепер, і те, що сталося в минулому;
• за тривалістю: одноразове чи багаторазове, таке, що триває роками;
• за часом й оточенням: вдома - збоку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку дітей чи незнайомих дорослих.

Будь-який вид жорстокого (поводження з ді­тьми веде до найрізноманітніших наслідків, але об'єднує їх одне шкода здоров'ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органу, розвиток захворювання, порушення фізичного або психічного розвитку. Зі 100 випадків фізичного насильства над дітьми близько 1-2 закінчуються смертю жертви насиль­ства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін. Потрібен час, щоб залікувати ці пошкодження, але ще більше часу та зусиль необхідно для щоб залікувати сердечні рани, психіку дитини, котра постраждала від побоїв.

Розрізняють найближчі та віддалені наслід­ки жорстокого поводження і неуважного ставлен­ня до дітей.

До найближчих наслідків належать фізичні травми, пошкодження, а також рвота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому потрясіння, що розвивається у маленьких дітей, котрих беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зга­даних ознак, у дітей під час цього синдрому з'яв­ляється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні розлади у відповідь на будь-який вид агресій особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у виг­ляді порушень, бажання кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байду­жості. Проте в обох випадках дитина охоплена надзвичайним переживанням страху, тривоги, гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної жалюгідності, неповноцінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого пово­дження з дітьми виокремлюють порушення фізич­ного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні й емоційні і соціальні наслідки.

Розлад фізичного і психічного розвитку

У більшості дітей, котрі живуть у сім'ях, де засто­сування важких фізичних покарань, лайливе слово на адресу дитини і є «методами виховання», або в сім'ях, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у сім'ях батьків-алкоголіків, мають місце ознаки затримки фізичного та нервово-психічного роз­витку. Зарубіжні спеціалісти назвали цей стан дитини «нездатністю до процвітання».

Діти, які відчували жорстоке ставлення до себе, часто відстають у зрості, вазі або в одному і в другому від своїх ровесників. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше всміхаються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються «дурні звички»: смоктання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовнішньо діти, які живуть в умовах нехтування їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж ті, які живуть у нормальних умовах: у них припухлі, «заспані» очі, бліде обличчя, розтріпане волосся, неохайний одяг, інші ознаки гігієнічної занедба­ності - педикульоз, висипи на шкірі, неприємний запах від одягу та тіла.

Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження

Захворювання можуть мати специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, підчас фізичного насильства мають місце пошко­дження частин тіла та внутрішніх органів різних ступенів тяжкості, переломи кісток. Під час сексу­ального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: запалення, інфекційні захворювання геніталій, сифіліс, гоно­рея, СНІД, гострі та хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі зі статевих органів і пря­мої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випа­діння прямої кишки.

Незалежно від виду й характеру насильства у дітей можуть спостерігатися різні захворювання, які належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, зумовлені порушенням апетиту. Під час емоційного (психічного) насиль­ства нерідко бувають висипи на шкірі, алергічна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства непояснюваний (якщо немає жод­них захворювань органів черевної порожнини і малого тазу) біль внизу живота. Часто у дітей роз­виваються такі нервово-психічні захворювання, як тіки, заїкання, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.

Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства

Практично всі діти, які постраждали від жор­стокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з певними особистісними, емоцій­ними та поведінковими особливостями, що нега­тивно впливають на їхнє подальше життя.

Діти, котрі відчули різного роду насильство, самі стають агресивними, їхня агресія найчастіше спрямована на слабших: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність проявляється у грі, часом спалахи їхнього гніву не мають явної причини.

Деякі з них, навпаки, надміру пасивні, не можуть себе захистити. І в одному, і в друго­му випадку порушується контакт, спілкування з ровесниками. Занедбані, емоційно депривовані діти, намагаючись у будь-який спосіб привернути увагу до себе, інколи стають вигнанцями у спільноті ровесників, викликають сильне роздра­тування дорослих. Це «емоційно голодні» діти, готові «їсти» без розбору чужу увагу. Тому часто потрапляють у небезпечні ситуації, коли їхній «голод» використовують непорядні люди.

Діти, які пережили сексуальне насильство отримують невластиві віку знання про сексуальні стосунки, що часто проявляється у їхній пове­дінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти дошкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, з часом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велику кількість учасників.

Найтяжча і найуніверсальніша реакція на будь - яке, а не лише сексуальне насильство - це низь­ка самооцінка, що сприяє збереженню і закріп­ленню психічних розладів, пов'язаних із насиль­ством. Особа з низькою самооцінкою переживає майже постійні почуття провини і сорому. Вона впевнена у власній неповноцінності, в тому, що вона «гірша за всіх». Дитині важко добитися поваги оточення; успіху, її спілкування з одноліт­ками неадекватне.

Серед цих дітей спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це проявляється у присту­пах тривоги, безпричинній тузі, почутті самотності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків можуть спостерігатися спроби вчинення самогубства.

Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існу­вання, намагаючись знайти вихід зі становища, що склалося, вони і самі можуть стати шантаж­никами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберегти таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих насильників гроші, солодощі, подарунки.

Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми

 Результат жорстокого поводження з дітьми - подвійна втрата: для жертви і для суспільства. Діти, які пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них немає зв'язку з дорослими, відсутні необхідні навички спілкування з ровесниками, вони не мають достат­нього рівня знань й ерудиції, щоб завоювати авто­ритету школі і таке інше. Вирішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто пов'язано з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та чинити інші протиправні дії.

Дівчата нерідко починають займатися про­ституцією, у хлопців може змінитися сексуальна орієнтація. І ті, і інші з часом відчувають труднощі у випадку створення сім'ї, вони не можуть дати своїм дітям достатньо тепла, позаяк не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

Будь-який вид насильства формує у дітей і під­літків такі особистісні та поведінкові особливості, як роблять їх мало привабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми? Це, насамперед, втрати людського життя, в результаті вбивств дітей і підлітків, самогубств, які вони здійснюють, це втрата в їхніх особах продуктивних членів суспільства, внаслідок порушення їхнього психічного та фізичного здоров'я, низького освітнього та професійного рівнів, кримінальної поведінки. Це втрата у їх особах батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Врешті-решт, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви а самі часто стають насильниками.

Використані джерела:

1. О.Науменко. Насильство в сім'ї: причини, наслідки, міфи // Психолог дошкілля №1, 2018. - с.15-18

2. Бондаровська В. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству / В. Бондаровська. - К. : Логос, 1999. - 60 с.

За матеріалами журналу «Практичний психолог дошкілля» №1, 2018. Підготувала практичний психолог Павлусь М.М.