Увага! Чи мають право неповнолітні особи забирати своїх братів і сестер з дошкільного навчального закладу?

05.08.2013

Відповідає на сторінках журналу «Практика управління дошкільним закладом» юрист Костянтин АНІКЕЄВ

        Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січ­ня 2002 р. № 2947-111 (із змінами, далі - Сімейний кодекс) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

        Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (із змінами, далі - Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відпо­відальність за порушення прав і обмеження законних інтересів ди­тини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до Закону № 2402.

        У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-ІІІ (із змінами, далі - Закон № 2628) зазна­чено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.

        Згідно з частиною 2 статті 11 Закону № 2628, дошкільний на­вчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання. Відповідно до «Інструкції з організації життя і здоров'я в дошкільних закладах», затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України від 28.10.2008 № 985,  розділ ІІ п.3: «Батьки зобов'язані приводити дитину до дошкільного навчального закладу та передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов'язані передавати дитину батькам».

        Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального за­кладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо.

        Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досяг­нення нею повноліття.

        Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Не­повнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до ві­сімнадцяти років.

        Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ (із змінами, далі - Цивільний кодекс) фізичні осо­би у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну ци­вільну дієздатність.

        Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визна­чаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

        З огляду на це, забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла по­вноліття.