Життя та творчість Т.Г.Шевченка. Круглий стіл

Щовесни 09 березня в нашій державі вшановують пам'ять Великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка.

У 2017 році відзначається 203 річниця від дня народження поета. З метою популяризації його творчої спадщини, активізації патріотичного виховання, пов'язаного з іменем видатного митця, в Квасилівському ДНЗ (ясла-садок) пропонується провести Шевченківські дні з  різноманітними заходами.

Метою круглого столу є ознайомлення педагогів закладу із життям і творчістю Т.Г. Шевченка аби потім у доступній формі передати свої знання дітям.

Життя та творчість Т.Г.Шевченка

Тарас Григорович Шевченко народився 09 березня 1814 року в убогій кріпацькій родині, в селі Моринці, Звенигородського повіту Київської губернії.

Батьки поета були власністю поміщика-деспота Енгельгарда, який не вважав кріпаків за людей і жорстоко знущався з них. Родина Шевченків жила в старій убогій хатині. В ній пройшли тяжкі дитячі роки поета, які він часто згадував з глибоким сумом у своїх творах.

Тяжка праця рано звела Тарасову матір в могилу. Батько залишився з п'ятьма дітьми та одружився з вдовою, в якої теж було троє малих дітей. Мачуха дуже незлюбила Тараса. Великою розрадою для малого були розмови з дідом Іваном, який знайомив хлопця з народними переказами, розповідав про повстання гайдамаків, свідком яких він був. Допитливий Тарас захоплювався цими переказами.

Навчаючись у сільського дяка Совгира хлопець дуже швидко навчився читати й писати, а ще дуже гарно малювати. Непосильна праця на панщині скоро звела в могилу і батька Тараса, так в 11 років він залишився круглим сиротою. Всі брати й сестри розбрелися по наймах.

Тарас наймитує у дяка, відробляючи йому за навчання. Бажання навчитися малювати змушувало Тараса ходити від одного села до іншого, шукаючи вчителя-маляра, і Лише в селі Хлипнівка маляр вперше заявив, що з Тараса будуть люди і погодився взяти його своїм учнем. Але для того, щоб жити у маляра, потрібно було взяти дозвіл у пана, який на це відмовив і забрав його в панську козачком. Це було 1829 р., Тарасові було 15 років.

Поміщик Енгельгард часто виїздив до Києва та інших міст, возив за собою і Тараса. Праця козачка не дуже подобалась хлопцеві, він часто нудьгував і нишком малював картини, перемальовуючи їх з панських. За це його пан жорстоко покарав. З часом Тарас вивчив і польську мову, почав знайомитися з польською літературою, продовжує вчитися малювати.

На початку 1831 р. пан Енгельгард переїхав до Петербурга, куди разом із слугами був відправлений і Тарас. Бажаючи мати серед своїх слуг власного художника, Енгельгард законтрактував Шевченка на чотири роки до цехового майстра Ширяєва.

 Перебуваючи у Ширяєва, Шевченко вперше мав можливість учитись живопису. У 1835 році Т. Шевченко познайомився з художником І. М. Сошенком, за допомогою якого зблизився з визначними діячами російської культури.

Талант Шевченка як поета й художника звернув на себе увагу представників російської культури. Представники російської культури допомогли за певний викуп звільнити поета з неволі. Одержавши волю Шевченко став відвідувати Академію художеств. Тарас Григорович дуже швидко став улюбленим учнем і другом К.П.Брюлова.

Перша збірка власних віршів Шевченка вийшла в світ 1840 р. під назвою  "Кобзар". поетичний талант Тю Шевченка був визнаний всіма передовими людьми того часу. Вихід "Кобзаря" був визначною подією в українській і російській літературі.

Великого успіху Шевченко досягає і в живописі, але перший його малюнок до нас не дійшов, він за нього одержав срібну медаль.

Українські поміщики запрошували до себе Шевченка, намагалися відвернути увагу поета від життя народу. Але поет назавжди залишився зі своїм народом, жив, писав лише для блага свого краю, своїх людей.

Т.Г.Шевченко закінчив навчання в Академії художеств, одержав звання  "некласного" художника і навесні 1845 р. переїхав працювати до Києва.

У 1846 р. в Києві було засновано таємну організацію Кирило-Мефодієвське товариство, в якій Шевченко зайняв революційно-демократичну позицію.

На літературних вечорах та на засіданнях товариства читалися революційні твори, навколо нього гуртувалась революційно-демократична молодь. Але товариство проіснувало недовго. Всіх членів товариства було арештовано. А в квітні 1847 р. жандарми арештували і Т.Г.Шевченка, на переправі через Дніпро його обшукали, знайшли зошит з революційними віршами, а також поему "Сон". Цей твір і був основним обвинуваченням та причиною суворого покарання поета.

Незважаючи на фізичне знесилення внаслідок заслання, поетичні сили Шевченка були невичерпні.

У 1861 р. Шевченко видав підручник для недільних шкіл "Буквар южноруський". Поет дбав про поширення освіти серед народу. На початку  1861 р. поет почував себе дедалі гірше. В своєму останньому вірші "Чи не покинуть нам, небого" поет висловив впевненість, що його творчість не потоне в річці забуття.

 Підготувала вихователь-методист Семенюк Р.Ф.