Особливості адаптації дитини до умов ДНЗ. Тест "Чи готова дитина до вступу в ДНЗ?" "

 Адаптація (з лат. «пристосування») - пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

       У кожної дитини пристосування до умов життя в дитячому садку відбувається по-різному: відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, емоційної залежності від матері та ін.

     Існує кілька найвагоміших стресогенних чинників періоду адаптації.

     По-перше - це руйнація усталеного стереотипу. У якому віці дитина вперше не прийшла б до дитячого садка, для неї це - сильне стресове переживання, адже руйнується звичний стереотип життя, у якому дитина почувалася спокійно і впевнено.

    По-друге - це розлука з мамою та іншими близькими дорослими, які турбувалися про дитину від народження. Особливу роль тут відіграє той факт, що маленька дитина не вміє мислити у часовій перспективі, а тому їй здається, що «мама йде назавжди!». Це породжує переживання тривоги, невпевненості, незахищеності, до якого часто додаються почуття покинутості, непотрібності.

   По-третє - це перебування в групі однолітків, що є значним навантаженням на нервову систему дитини. Малюк входить у доволі складну систему стосунків, розподілу іграшок, уваги вихователя, узгодження намірів і бажань різних дітей. Навіть рівень шуму в групі спочатку може бути сильним стресогенним чинником.

     Важливо, щоб батьки під час адаптаційного періоду ставилися до дитини дуже уважно, турботливо, а не боролися з дитячим вередуванням. Часто можна почути від батьків: «Доки дитина була вдома - майже не хворіла, а пішла в садочок, то тиждень вона там, а три - на лікарняному...». Так, справді, в період звикання до умов дошкільного закладу деякі діти починають хворіти значно частіше, ніж коли були вдома. Проте, хвороби періоду адаптації часто є психосоматичними, тобто є захисною реакцією на психологічний дискомфорт, який переживає дитина, захистом організму від емоційного напруження.

Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важ­кий.

Легкий ступінь адаптації

За легкої адаптації приблизно впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10-15 днів.

Стосунки з рідними за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк легко прощається вранці, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. До дітей в групі може бути байдужим або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів з допомогою дорослого. Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.

Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень.

Середній ступінь адаптації

Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загаль­ному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20-40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит понов­люється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або знижується. У грі дитина також не застосовує набутих на­вичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5-6 тижнів.

Ставлення дитини до близьких - емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.

Захворюваність - до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З'являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов.

Важкий ступінь адаптації

Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі - не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими постійно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається на його фізичному і психічному розвитку. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, ди­тина може відмовлятися від їжі або блювати за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.

Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточен­ням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене прак­тичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій діяльності. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.

Слід пам'ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.

Отже, ви вже зрозуміли, що адаптація дитини до нових для неї умов середовища - важкий та болючий для нас усіх процес. Звикання до дошкільного навчального закладу залежить також від типу темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше пристосовуються діти-сангвініки.

Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім'ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.

Як же правильно підготувати дитину до вступу в дитячий садок?

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі (максимально наблизити домашній режим до садкового!).

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами, гуляти.

3. Варто зацікавити дитину дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш - віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що ви за ним обов'язково прийдете і розпитаєте, що цікавого діти робили у садочку, щоб у нього була впевненість в тому, що він завжди потрібен вам і ви його дуже любите.

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах-садку почуваються безпорадними і самотніми.

6. Щоб полегшити звикання, познайомте дитину з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що вона вже підросла  і  буде ходити в дитячий садок, де дітям дуже добре, про них піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними, читає цікаві казочки. Слід викликати в дитини позитивні спогади про дитячий садок, бажання швидше підрости і піти в садочок (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає).

7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час будете відвідувати  його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.

8. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 1-2 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

9.  Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

10. Відводячи дитину до дитячого садка, можна дати йому з собою улюблену іграшку. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Улюблена іграшка захопить увагу дитини і допоможе їй відволіктися від розлуки із близькими. Педагоги і батьки мають умовити дитину залишити іграшку переночувати в садку і на ранок знову з нею зустрітися. Нехай іграшка ходить у ДНЗ разом із малюком щодня і знайомиться там з іншими дітьми.

11. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ДНЗ. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим садком. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас того, що її прийняли до дитячого садка, що вона вже доросла, а інших діток не приймають, бо вони ще маленькі і нічого самі без мами робити не вміють.

12. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх: обнімайте дитину, притискайте до себе, гладьте по голівці, цілуйте і говоріть, що ви її дуже сильно любите.

13. Завжди знаходьте час вислухати дитину, поцікавитися, що її непокоїть, які у неї труднощі, чого вона досягла та навчилася.

14. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

15. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення, які має шкідливі звички (смоктання соски, гризіння пальців, енурез, нічні страхи тощо).

Наперед неможливо підготувати дитину до кухні садочка, але виробити здорову звичку зранку споживати молочну кашу та вдень обов'язково їсти першу страву - цілком реально. Також варто заздалегідь відмовитись від подрібнення їжі, стерилізації посуду, окремого харчування, пиття з «пляшечок із носиками». Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

Краще та корисно для самої дитини виробити звичку раніше лягати і раніше прокидатися. Збуджують психіку дитини перегляд фільмів та мультиків перед сном. Краще перед сном почитати разом книжечку. Не слід забувати і про денний відпочинок. У сім'ї, де дитина відмовляється від денного сну, бажано привчити її спочатку просто полежати. З дитиною потрібно багато часу проводити на свіжому повітрі (3-4 години на день).

16. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з'ясовуйте відносин з вихователем (що б не трапилось!) у присутності дитини.

17. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

18. Придумайте ритуал «прощання» з дитиною зранку й зустрічайте дитину з посмішкою, коли прийдете за нею у дитячий садок; довгі прощання зі стурбованим виразом об­личчя тривожать дитину, і вона довго не може відпустити тата чи маму. Якщо малюк важко розлучається з мамою, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок татові.

19. Грайтеся з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

20. У дитини мають бути сформовані межі дозволеної поведінки, розуміння заборон. Адже вихованим дітям легше - у них є орієнтири, відрегульована поведінка, і їм буде нескладно наслідувати правила у новому колективі. Тому вдома навчіть дитину:

• вітатися і прощатися з дітьми та дорослими;
• просити дозволу, якщо хоче погратися чужими іграшками;
• ділитися з іншими;
• складати після себе (одяг, іграшки);
• озвучувати свої бажання словами, а не силою відбирати, ламати, кусатися;
• використовувати ввічливі слова: дякую, будь ласка тощо;
• слухати старших тощо.

21. Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з'являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати.

22. Батьки не повинні допускати перерви у відвідуванні дитсадка - тиждень удома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися, але й продемонструє йому, що є інший варіант, якого можна всіма силами добиватися, це може перерости у серйозні нервові захворювання і розлади.

23. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола; говоріть дитині, як добре, що вона піде в дитячий садок - там так цікаво, там багато гарних іграшок, хороших діток, там їх чекає дуже хороша тьотя-вихователька, вона любить всіх діток і піклується про них, як мама.

24. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: зручне взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок, гребінець.

25. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки, проситися на горщик.

Пам'ятайте, на хід адаптації дитини до умов дитячого садка негативно впливає одноманітність життя та неправильна організація діяльності дитини вдома, а також постійне перебування дитини під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитячому садку.

Тест «Чи готова Ваша дитина до вступу в ДНЗ?»

Шановні батьки, виберіть, будь ласка, відповідь на пропоновані запитання, а в кінці - порахуйте отримані бали і зробіть для себе відповідні висновки.
1. Який настрій переважає у дитини останнім часом?

Бадьорий, урівноважений - 3 бали
Нестійкий - 2 бали
Пригнічений - 1 бал

2. Як Ваша дитина засинає?
Швидко, спокійно (до 10 хв.) - 3 бали
Довго не може заснути - 2 бали
Неспокійно - 1 бал

3. Чи використовуєте  додаткову дію, щоб покласти дитину спати (заколисування, колискові і ін.)?

Так - 1 бал

Ні - 3 бали

4. Яка тривалість денного сну дитини?
2 години - 3 бали
1 година - 1 бал

5. Який апетит у Вашої дитини?
Хороший - 4 бали
Вибірковий - 3 бали
Нестійкий - 2 бали
Поганий - 1 бал

6. Як ставиться Ваша дитина до горщика?
Позитивно - 3 бали
Негативно - 1 бал

7. Чи проситься Ваша дитина на горщик?
Так - 3 бали
Ні, але ходить суха - 2 бали
Ні - 1 бал

8. Чи є у Вашої дитини такі звички?
Смокче пустушку або пальчик - 1 бал
Немає - 3 бали

9. Чи цікавиться дитина іграшками, речами у новому приміщенні?
Так - 3 бали
Іноді - 2 бали

Ні - 1 бал

10. Чи виявляє дитина інтерес до дій дорослих?
Так - 3 бали
Іноді - 2 бали
Ні - 1 бал

11. Як Ваша дитина грається?
Вміє гратися самостійно - 3 бали
Не завжди - 2 бали
Не грається сама - 1 бал

12. Які взаємовідносини дитини з дорослими?
Легко йде на контакт - 3 бали
Вибірково - 2 бали
Важко - 1 бал

13. Як відноситься до занять (читання книжечок, розглядання малюнків, відповідних завдань тощо): уважний, активний?

Так - 3 бали
Не завжди - 2 бали
Ні - 1 бал

14. Чи є  у дитини впевненість в собі?
Так - 3 бали
Не завжди - 2 бали
 Немає - 1 бал

     Батьки, порахувавши отримані бали, можуть зробити висновок:

40-55 балів - дитина готова до вступу в дошкільний заклад;

24-39 - дитина умовно готова до вступу в дошкільний заклад;

16-23 - дитина не готова до вступу в дитячий садок.

Підготувала вихователь-методист Семенюк Р.Ф.