Роль трудової діяльності у формуванні комунікативних навичок дошкільників

Консультація для батьків 

Праця - перша основна умова всього людського життя і при тому в такій мірі, що ми в певному розумінні повинні сказати: праця створила саму людину. Великий педагог В. О. Сухомлинський  писав, що праця стає великим вихователем, коли він входить у духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість , народжує хвилюючу радість подолання труднощів, пробуджує перше почуття - почуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини.             

Комунікативність складається з умінь погоджувати свої дії, думки, установки з потребами своїх товаришів  (здійснення само- і взаємоконтролю  трудової діяльності, обґрунтування спільно виконуваних завдань і операцій в певній логічній послідовності, визначення раціональних способів виконання сумісних навчальних завдань);   умінь довіряти, допомагати і підтримувати тих, з ким працюєш (допомагати тим, хто потребує допомоги, поступатися, бути чесним, не ухилятися від роботи, говорити про свої наміри, давати поради самим і довіряти порадам інших, довіряти як одержуваній інформації, так і своєму товаришу по спілкуванню).

У дошкільному віці необхідно сформувати психологічні передумови      майбутньої трудової діяльності: вміння діяти доцільно, відповідно до обставин і вимог інших людей; розвиток довільних рухів руки, узгоджених з деякими фізичними і функціональними особливостями предметів, що використовуються; здатність раніше уявляти результати своїх дій, планувати послідовність їх виконання; формування різноманітних рухових навичок.

Трудова діяльність передбачає наявність певних практичних умінь (наприклад, уміння користуватися найпростішими знаряддями), ознайомлення з властивостями матеріалів; вимагає розвитку інтелектуальних якостей (здатність планувати свої дії і передбачати їх результати), певного рівня розвитку волі (стійке прагнення досягнути мети, отримати задуманий продукт, вміння підпорядковувати поведінку поставленим цілям).

        Позитивне ставлення до праці, за спостереженням Я. Невзеровича, потребує   виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника; усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння.

Варто пам'ятати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Якщо ж дитина відчуватиме, що виконує щось нікому не потрібне, то й працюватиме без зацікавленості, що може спричинити формування у неї зневажливого відношення до своєї і чужої праці. Отже, варто дитину заохочувати до трудових дій і хвалити її за добре виконану роботу. Щира радість дорослих за щонайменший успіх дитини посилює її позитивні емоції. А позитивна оцінка в присутності інших дітей додає радісних переживань дітям, чия поведінка заслуговує схвалення, і опосередковано впливає на однолітків. Ми обов'язково звертаємо увагу дитини на те, що у неї вже добре виходить, а чого треба вчитися, не протиставляючи її досягнення результатам праці інших дітей, щоб не принижувати гідність одних і не викликати зверхність у інших.

        До невдач дітей ставимося терпляче, якщо вони зумовлені недостатньо розвиненими вміннями, намагаємося заохотити дитину і допомогти в її власному розвитку. Наприклад: «Не сумуй, Марійко, коли чогось навчаєшся, то не відразу виходить. Давай я тобі ще раз покажу. Ти зможеш зробити краще».

      Отже, комунікативні уміння включають знання, елементарні уміння, навички, необхідні в процесі праці для вибору і здійснення трудових  дій дітьми.

 Підготувала вихователь Тимошок Л.Д.