Інтегрований підхід до занять з фізкультури: обмін досвідом роботи з дошкільниками

Наше сьогодення ставить високі вимоги до виховання і формування творчої особистості. Об'єктивний процес інтелектуалізації навчання і виховання, що стрімко набув розголосу протягом останніх років, утверджується і зараз. Саме ці погляди науковців, передових педагогів і заклали підґрунтя Базового компоненту та програми розвитку дитини «Я у Світі». В центрі всього навчального процесу є дитина з її потребами, прагненнями, можливостями. Тому сучасному педагогу належить переосмислити традиційні функції педагогічної діяльності і реалізовувати нові педагогічні ідеї, враховуючи сучасні наукові тенденції.

Час постійно вимагає впровадження у практику системного підходу до виховання дитини-дошкільника, особистісно  орієнтованих підходів навчання. Завданням сучасної програми є встановлення цілісної дошкільної освіти, яка  сприяє розвитку особистості дитини як активного суб'єкта  життєдіяльності і носія різноманітних форм активності та видів діяльності, розвитку дитини як компетентної особистості.

Розвинути компетентну особистість неможливо  без цілісного сприймання дитиною довкілля і всього світу, тому на часі  і з'явився сенкретико-ігровий (інтегрований) підхід до організації всього навчального процесу. Оскільки фізична культура є невід'ємною частиною навчального процесу, то саме інтегрований підхід став першочерговим і пріоритетним напрямом кожного педагога-реформатора, педагога-новатора.

        Сучасні науковці К.Крутій, О.Кононко, Н.Денисенко, С.Вільчковський трактують інтегрований підхід як один із пріоритетних напрямів роботи ДНЗ. У контексті  ідеї інтеграції особливої значущості  набуває формування у сучасного дошкільника дитячого світогляду як системи поглядів на довкілля та власне «Я», як активної, компетентної особи , носія різноманітних форм знань та видів діяльності.

Інтеграція - це синтез, об'єднання та взаємодія елементів одного об'єкта в структуру іншого, в результаті чого з'являється принципово новий об'єкт зі своїми, властивими саме йому,  особливостями організації. Це - результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему.

Проблема інтеграції не є новою. Вона була предметом уваги  відомих педагогів протягом багатьох століть. Ян Амос Каменський свідчив, що зв'язки між знаннями мають поглиблюватися, будуватися на таких основних ознаках інтегрованих процесів, як цілісних знаннях, їх узагальненні, системності та логічній послідовності структурування. «Усе, що перебуває у взаємозв'язку, необхідно викладати у цьому взаємозв'язку»,- писав Я.А.Каменський. Глибоке обґрунтування значущої ролі інтегрування зробив основоположник вітчизняної педагогіки К.Д.Ушинський, який стверджував, що розумна система дає можливість мобілізувати знання  в певній ситуації та використання їх  у практичній діяльності: «Тільки система дає реальну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій таке безладдя, що і сам господар нічого не знайде».

Актуальність та значущість інтегрованого підходу до занять фізичною культурою полягає втому, щоб  наповнити новими барвами, «живильною водою» навчальний матеріал, який подається дітям. Оскільки  в дітей дошкільного віку слово опирається на зоровий показник, тому педагог на заняттях з фізичної культури так повинен навчати дітей  основним рухам, щоб цей процес закономірно супроводжувався вербальними методами: яскравим, чітким поясненням, емоційним схваленням у поєднанні з взірцевим показом. Все це міцно пов'язує фізичну культуру з іншими розділами програми, забезпечує цілісне сприймання навколишнього дошкільником.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку -  важлива, відповідальна і творча справа. Наше спілкування з дітьми полягає в тому, як навчити тих чи інших складних рухів? Методи виховання творчої особистості  спрямованні на зміну особистості дитини в позитивний бік. Проте їх застосування сприяє не безпосереднім змінам в характері дитини, а виникненню у вихованців думок, почуттів, потреб, що спонукають їх до певних вчинків.

Дошкільний вік - важливий етап виховання творчого мислення дитини. Але у пошуках методів у розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфери дітей дошкільного віку.

Навчально - виховна діяльність буде успішною, якщо у дітей сформується позитивне ставлення до фізкультурно-оздоровчого процесу. Тобто, якщо дитина матиме сильні, яскраві, глибокі мотиви, що спонукають її діяти активно, перемагати труднощі, наполегливо рухатись до наміченої цілі.

Мета мого дослідження - розвиток творчих здібностей малюків через фізичну культуру, а тому  саме інтегрований підхід дає змогу здійснити це завдання, оскільки  через рух разом з театралізованим дійством, втіленням добра, гармонії, чудової казки, наближенням душі дитини до прекрасної скарбниці народної мудрості можна «збудити» мозок дитини. Повести дитину за собою в незвідані світи неможливо, якщо педагог закутаний в «стару» догматичну методику. Тому я вважаю, що тема інтеграції навчання, сенкретико - ігровий підхід до організації занять з фізичної культури, надзвичайно актуальний. У своїй роботі  намагаюся створити всі умови для реалізації принципу інтеграції у фізичному розвитку дитини на заняттях з фізичної культури та інших формах фізичного виховання.

Основною формою систематичного навчання дошкільників фізичних вправ є заняття з фізичної культури. Від того, як інструктор з фізкультури побудує заняття, залежить і його вплив на дитячий організм. На основі багатолітнього досвіду передових педагогів та узагальнених досліджень науковців розроблена чітка структура проведення занять з фізичної культури, обумовлена закономірностями працездатності дитячого організму.

Традиційні заняття з фізичної культури складаються з таких частин: вступної, підготовчої, основної та прикінцевої. Проте у методичних рекомендаціях Е.Вільчковського,  Д.Хухлаєвої,  В.Фролова трапляються зміни у побудові занять. Автори вважають за доцільне об'єднати вступну та підготовчу частини заняття.

Під час виконання фізичних вправ в дитячому організмі відбуваються глибокі зміни, складні психологічні перебудови, змінюється працездатність малюка. Причому простежується коливання дитячої працездатності: на початку заняття вона зростає, згодом знижується. Для успішного вирішення навчальних завдань потрібно створити стан оптимальної працездатності психіки, бо лише психічні процеси контролюють фізичну працездатність дошкільнят. Про ці можливості дитячого організму писала О. Богініч  у навчальному посібнику «Фізичне виховання дошкільників засобами гри».

Для успішного вирішення навчальних завдань потрібно створити стан оптимальної працездатності психіки, коли дитина найбільше здатна до сприймання та запам'ятовування навчального матеріалу. Саме така підготовка здійснюється у вступній частині заняття. Рухові дії на орієнтацію в просторі, вправи імітаційного характеру, загальнорозвивальні вправи  підвищують збудженість нервової системи.

Перед початком основної частини психічна активність має стати оптимальною, основна частина заняття будується з урахуванням того, що психіка дитини недовготривала, але стабільна, проте чим менші діти, тим вони швидше втомлюються, тому досвідчений педагог підбирає цікаву сферу діяльності, щоб відновити зникаючу зацікавленість дитини заняттям. Закономірно, що на початку основної частини слід планувати новий рух, а якщо нових рухів немає, то плануються складніші рухи за технікою виконання. У другій частині основної частини плануються основні рухи, які діти виконували раніше. Для того щоб не зникла дитяча цікавість, слід урізноманітнювати виконання вже відомих основних рухів (наприклад, вправу  підлізання під дугою грудьми вперед доповнити вправою, штовхаючи м'яч головою перед собою).

Наприкінці основної частини спостерігається низький рівень працездатності дитячої психіки, тому в арсеналі має бути цікава гра , яка спонукає дитину до дії і дає змогу педагогу провести повноцінне заняття. Ознаки втоми сигналізують про те, що заняття  слід завершувати прикінцевою частиною, яка слугує заспокоєнню дитячого організму, приведення всіх систем у відносно спокійний стан.

До побудови занять з фізичної культури, традиційних чи з використанням інноваційних технологій, слід підходити з урахуванням особливостей дитячого сприймання, а різноманітні засоби добирати так, щоб вони відповідали природі дошкільника, сприяли успішному засвоєнню навчального матеріалу.

 В народі кажуть: «Коли дитина грається, до неї здоров'я посміхається». О.Богініч пропонує успішну технологію проведення занять з фізичної культури, що ґрунтується на інтегрованому підході до вирішення навчальних завдань. Ігровий метод, поруч з використанням різних методів, пропонує використовувати як провідний. Результати багаторічної практичної роботи свідчать, що  використовувати ігрові вправи можна у різних частинах заняття та на різних етапах формування рухової навички під час навчання основного руху та його закріплення. Будь який основний рух можна виконувати в ігровій формі. Майстер - клас у виконанні фізичних вправ в ігровій формі показав М.Єфименко у своїй системі «Театр фізичного виховання і оздоровлення дошкільників». Тривалу розвивальну гру (2-3 заняття) М.М.Єфименко  називає «макрогрою»;  гру тривалістю в одне заняття  - «мікрогрою». Ігровий метод - метод емоційного стимулювання, емоційне збудження  активізує процеси уяви, осмислення, робить ці процеси інтенсивнішими, що сприяє ефективності досягнення мети, створює ситуації успіху у навчанні, утворюється ланцюгова реакція можливостей, в яких дитина досягає позитивних результатів. Саме це сприяє виникненню почуття впевненості у своїх силах та легкості процесу навчання. В.О.Сухомлинський зазначав: «Пам'ятайте, що радість успіху - це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтеся про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпалась. Якщо її немає, не допоможуть жодні педагогічні хитрощі». Заохочення та догана у навчанні - керування емоційним станом дитини, та попри все, слід пам'ятати, що має перемагати позитивне оцінювання окремої якості, виконання дії або завдання.

Ідею проведення інтегрованих занять у своїй методиці застосовувала білоруська дослідниця Л. Глазиріна. На думку автора, на заняттях з фізичної культури вирішується комплекс завдань з різних розділів програми. З власного досвіду засвідчую, що лише ті заняття зацікавлюють дітей, на яких всебічно характеризується предмет навчання: не просто піднімемо руки вгору, а торкнемось ними хмаринок, не пройдемо по канату, а пройдемо по вузькій стежинці над прірвою тощо. В дітей виникає асоціативний ряд предметів, таким чином з'являються позитивні емоції і виконання фізичної вправи стає чіткішим, яскравішим, точнішим.

 Оскільки планування навчально - виховного процесу в нашому ДНЗ відбувається за навчально - виховними блоками, які передбачають інтеграцію освітнього змісту, тому заняття з фізичної культури також поєднуються однією темою із заняттями  з математики, мовленнєвого спілкування, рідної природи тощо. А емоційні враження дітей закріплюються у конструктивній діяльності на заняттях з ліплення, аплікації, малювання. Наприклад, після читання казки  «Колобок» проводиться заняття з фізичної культури за сюжетом цієї ж казки, тему можна продовжити на занятті з малювання «Зустріч зайчика з Колобком».

У цьому разі робота планується у певній послідовності і є підготовчим етапом до проведення занять з фізичної культури. В основі такого планування покладено принцип синкретичності. За твердженням психологів, цей принцип ґрунтується на не розчленованості психічних функцій на ранніх етапах розвитку дитини, а цілісному  обстеженні предмета, що вивчається малюком.  На думку О. Богініч  сенкретико - ігровий підхід до організації занять забезпечує засвоєння дітьми знань, умінь та навичок у певній системі. Завдяки їх закріпленню у різних видах діяльності дитина суттєво розуміє значення рухових дій за допомогою їх мотиваційного спрямування педагогом. Гімнастична лава, колода можуть бути поваленим деревом, по якому лазять «ведмеді»,  а  стрибати з купини на купину потрібно, м'яко приземляючись на носочки, з перекатом на всю стопу, щоб не провалитися в болото. Типова помилка дітей приземлятися на всю стопу веде до її пошкодження, тому мотиваційний вплив з сенкретико - ігровим підходом педагога тут має пріоритетне значення.

З власного досвіду можу сказати, що поєднання природних явищ з характером рухів дає безмежний простір для творчості. На таких заняттях відбувається поєднання оволодіння дітьми знань з розділу «Рідна природа» та виразне виконання імітаційних рухів. В дітей повністю відсутнє механічне виконання рухів, тому що кожна рухова дія несе в собі сильне емоційне забарвлення, яке полягає в поєднанні знань про природу та водночас формування рухової навички. Наприклад, під час виконання дітьми «горизонтального пластичного балету» «В лісі осінньому солодко спиться» діти не тільки знайомляться з осінніми явищами природи, чують різні звуки лісу, вони ще імітують рухи лісових мешканців, вивчають їх звички (білочка пролізає під гілками (дугою), добре прогнувши спину, жабка стрибає по траві пружно, м'яко, тому що вона маленька, легка і жвава).

Зміст занять з фізкультури повинен відповідати сезонним явищам, які діти спостерігають щоденно. Влітку - ходьба босоніж по траві, ігрові вправи «жучки - павучки», оздоровчий біг по пересіченій місцевості;  восени -  збирання осіннього листя, перестрибування через калюжі; взимку - метання сніжків, катання на лижах,   санчатах; навесні - стрибки через «струмочок», тощо. До цього слід додати оздоровчі технології: ігри - медитації «Я- маленьке сонечко», «Я - легкий вітерець»; дихальна гімнастика «З чистої криниці нап'ємось водиці»; пальчикова гімнастика «Їде білка своїм возом», «Я дивлюсь, як бабця місить», «На подвір'ї курочки» тощо.

Сучасні підходи диктують новий стиль проведення заняття  з фізичної культури. Тут можна не використовувати громіздких  декорацій, оскільки нам потрібен простір для руху дітей. Для втілення реального образу досить сконцентрувати увагу дітей на невеликих об'єктах (котик, білочка, ведмедик), все інше - в дитячій уяві, саме нею, опосередковано, за допомогою принципу «асоціативної педагогіки» скеровує інструктор з фізкультури дитячу діяльність у потрібному руслі. Цей принцип ввів у сучасну педагогіку М.М. Єфименко. Під час складання традиційного комплексу загальнорозвивальних вправ слід також  використовувати сюжетне спрямування («Сон ведмежати», «Розповідь далекої зірки» тощо). Ця ідея влучно реалізується в ігровій технології  проведення різних форм роботи  з дітьми дошкільного віку, як - от «гімнастика пробудження» та «горизонтальний пластичний балет» М.Єфименка.

Та як би ми не намагалися вивчати предмет з усіх боків, на заняттях з фізичної культури вирішуються конкретні завдання - навчання дітей основних рухів, закріплення рухових вмінь та навичок. Основне правило педагога - навчання дітей через рух, і тільки фізичні вправи мають пріоритетне значення на заняттях з фізичної культури. Ігровий характер вправ дає змогу засвоїти дітям руховий матеріал без напруження та з достатньою мірою самостійності і високим рівнем активності. Образи об'єктів та явищ природи, які беруть на себе діти, допомагають їм легше засвоїти, а педагогу ефективніше реалізувати завдання з кожного конкретного розділу. З таким успіхом можна проводити заняття з розвитку мовлення і фізичної культури. Діти після читання  твору  з радістю перевтілюються в улюблених персонажів, долають перешкоди, що трапляються на їхньому шляху на занятті з фізкультури.

У дошкільній дидактиці побутує думка, що зловживати заняттями сюжетного та ігрового характеру не варто, у зв'язку з відволіканням дітей від безпосереднього вирішення завдань. Але, оскільки гра сприяє активізації  дитячого мислення та якості засвоєння ними знань, то педагогу, в даному випадку, належить роль режисера дитячою діяльністю, а діти легко стають акторами і не бояться брати на себе головні ролі. Де, як не в грі, діти знайомляться з реальними подіями в нашому житті, захоплюються власною винахідливістю та руховими діями імітаційного характеру: обережно ідуть по  «вузькій стежинці над прірвою» - ходьба по гімнастичній лаві; безстрашно пролізають  у вузький тунель (під дугами, прогнувши спину), рятуючи звіряток. Тобто, застосовуючи ігровий метод навчання дітей фізичним рухам, ми здійснюємо мотивацію старанного їх виконання через позитивні емоції - все це запорука формування міцних рухових навичок. Діти отримують насолоду грою, а це єдність фізичного, психічного, духовного в єдине ціле. Саме в цьому я вбачаю роль сенкретико - ігрового підходу до навчання дітей фізичними вправами.

Зміст ігрових вправ має бути цікавий і доступний дітям, ґрунтуватися на їх емоційно-інтелектуальному досвіді, їх почуттях. Використання в роботі з дітьми вправ імітаційного характеру викликає в сучасній педагогіці ряд протилежних поглядів. Так М.Єфименко зауважує, що не варто вчити птаха літати, а дитину бігати, ходити тощо. В своїх дослідженнях Н.Потєхіна доводить, що діти самостійно наслідувати рухи тварин не можуть, для цього потрібна попередня ретельна робота, а саме: бесіда, щоб визначити рівень знань про об'єкт, розгляд ілюстрацій, репродукцій, картин, діафільмів,  спостереження за живим об'єктом. На моє переконання, не всі імітаційні рухи треба вивчати, слід давати дітям можливість творчого підходу, особливо, коли матеріал знайомий дітям. «Як ходить киця?» - запитує педагог, а діти показують.  Не обов'язково, щоб всі показували однаково, нехай імпровізують, чи не так ми виховуємо творчу особистість? Інша справа, якщо об'єкт нашого вивчення  невідомий дітям, тоді  я погоджуюсь на попередню систематичну підготовку дітей.

Як свідчить досвід практичної роботи з дітьми, лише використання ігрових імітаційних вправ не в змозі повністю забезпечити якісне виконання дітьми основних рухів. Потрібна ретельна підготовка  до виконання дітьми рухових завдань, чіткий показ педагога з детальним аналізам техніки виконання рухів, усвідомлення дітьми рухових завдань - все це разом забезпечить їх правильне відтворення і якісне оволодіння.

Обираючи ігровий метод  під час проведення занять з фізичної культури, необхідно керуватися основною педагогічною вимогою: ігрові завдання мають сприяти якісному виконанню основних рухів, тому слід створювати такі ігрові ситуації, які б допомагали чіткому виконанню фізичних вправ. Наприклад, на заняттях з фізичної культури сюжетного характеру «Школа лісових звірят» діти виконують стрибки на двох ногах з просуванням вперед в ігровій вправі «Лісові зайчики», педагог пояснює, що лапки у зайчиків пухкі і тому приземляються вони тихо, пружно, м'яко, на носочки, тоді лисичка не здогадається, що вони граються на галявині.

Вихователь повинен знати наперед, яких типових помилок можуть припускатися діти, і застерігати їх від цього. Отже, ігрові образи допомагають концентрувати увагу дитини на найбільш суттєвих аспектах певного руху. Дитина, яка наслідує ігровий образ, свідомо сприймає рух та виразно його виконує.

Серед методів розвитку творчих здібностей дітей використовую такі:

• створення проблемної ситуації - подання навчального матеріалу у вигляді доступної, певної та яскравої проблеми;
• обмірковування способу дії;
• створення креативного поля - дитині дається можливість застосовувати свої способи вирішення проблеми;
• переведення ігрової діяльності на творчий рівень - введення до знайомої гри додаткове правило, нове завдання з творчим компонентом.

В контексті визначення ігрового методу як провідного у навчанні основних рухів на заняттях з фізичної культури природно постає питання про його поєднання з іншими методами навчання. Відповідь на це риторичне запитання може бути тільки такою: ігровий метод не тільки успішно поєднується з іншими методами сучасної педагогіки, а й доповнює їх, взаємо- збагачує, робить їх яскравими, багатоплановими.

 Інтегрований підхід можна розглядати в контексті  синтезу двох галузей наукового знання (мистецтва та педагогіки), який забезпечує розробку теорії та практики педагогічного процесу, в сучасній дидактиці, він отримав назву - артпедагогіка. Методологічною розробкою цього напряму у педагогіці займалися Л.Комісарова, О.Овчар, Т.Добровольська, Ю.Левченко.

Основні методи артпедагогіки, які я застосовую у своїй практичній діяльності, є такі: кінезитерапія, казкотерапія, кольоротерапія.

Кінезитерапія - творча діяльність, що базується на зв'язку музики та рухів. Вона містить в собі: танцетерапію, хореотерапію, корекційну ритміку, психогімнастику, основна функція яких - зняття емоційного напруження, релаксації, регуляції емоційного стану, корекції моторної сфери. На своїх заняттях використовую сучасні танці, побудовані на природних рухах тіла, уникаючи суворої регламентації.

Казкотерапія - психологічний вплив на дитину за допомогою казки, потужний метод корекції її психічного та фізичного стану, тому що казка пробуджує творчу уяву дитини, вміння фантазувати, спонукає на перенесення образів героїв казки на себе, адже фантазія - джерело творчості. Наприклад, під час заняття за казкою «Гуси - лебеді» діти намагаються допомогти головному персонажу, долаючи перешкоди, які трапляються на їх шляху, переносяться у вир казкових подій, емоційно переживаючи за героїв казки.

Кольоротерапія - вплив на психіку дитини за допомогою кольорів. Враховуючи значний вплив певних кольорів на дитячу психіку, необхідно уважно добирати колір приміщення спортивної зали, спортивного обладнання, атрибутів, іграшок.

М.М.Єфименко розробив систему колірного супроводу фізкультурних занять (уміло підібрана гама кольорів),  викладених в методичному посібнику «Кольоротерапія у фізичному вихованні дошкільників». Автор пропонує об'єднати мовленнєвий, музичний та колірний супровід у фізичному вихованні дошкільників. Неможливо не оцінити значення кольоротерапії в системі фізкультурно - оздоровчої роботи. Існує багато рухливих ігор, де увага дітей спрямована на кольори: «Фарби», «Світлофор», «Калейдоскоп».

Проте лише довільний вибір методів і прийомів навчання не в змозі забезпечити високий рівень рухової активності дошкільників на занятті з фізичної культури. Варто зважити на інші аспекти методики проведення занять.

Не менш важливу роль відіграє оптимальний вибір основних рухів до основної частини заняття:

• фізичні вправи мають впливати на розвиток всіх м'язів;
• основні рухи повинні відповідати віковим особливостям дітей;
• вправи добираються так, щоб відбувалося переміжне напруження та розслаблення м'язів;
• добирати один рух основний (новий або складний за технікою виконання), інший - другорядний (ходьба на рівновагу тощо);
• послідовно ускладнювати основні рухи; чергувати рухи так, щоб діти могли якомога більше вправлятися.

Загальновідомо, що рухова навичка вважається сформованою тоді, коли утворився динамічний стереотип на основі умовно - рефлекторних м'язів.

         Для забезпечення високої рухової активності дітей на занятті з фізичної культури та оптимальної кількості повторень доцільно, на думку Е.Вільчковського, О.Кенеман,  Н,Денисенко підбирати різні способи організації дітей, найпопулярнішими із яких є: фронтальний (рух виконує водночас вся група або її половина), потоковий спосіб (розташування фізкультурного обладнання по колу), груповий спосіб організації (діти поділені на декілька підгруп і виконують різні основні рухи), позмінний спосіб (рух одночасно виконують 3 -5 дітей, згодом їх змінюють інші), індивідуальний спосіб (рух виконує одна дитина, потім друга), але він не забезпечує високої рухової активності дітей, багато авторів його вважають неефективним. Одним із ефективних способів організації дітей є колове тренування (діти виконують певний рух певний час, згодом  по команді переходять до наступної вправи). Всі ці способи, в тій чи іншій конфігурації, намагаюсь втілювати на інноваційних видах фізкультурних занять:

• традиційне фізкультурне заняття (комплексне);
• домінантне заняття (загальнорозвивальні вправи, рухливі ігри, смуга перешкод або ж переважає один з видів основних рухів);
• сюжетне заняття (за зрозумілими для дітей сюжетами казок та оповідань. Під час вибору змісту сюжетних занять варто зважати на коло знань та інтересів дітей, відповідність характеру рухів поставленим завданням на кожному конкретному занятті);
• заняття з використанням елементів коригувальних вправ (для профілактики плоскостопості та постави);
• заняття - флорбол (хокей з м'ячем у залі);
• заняття з елементами силових вправ ( для хлопчиків);
• заняття на розвиток гнучкості, пластики, з елементами аеробіки (для дівчаток)
• заняття на розслаблення на основі психогімнастики;
• заняття - гра (на основі рухливих ігор);
• заняття з елементами баскетболу (волейболу, футболу, хокею);
• заняття - казка (за сюжетом знайомої казки);
• лікувально - оздоровче заняття (з елементами точкового масажу, вдихання фітоароматів, з використанням ігор - медитацій, психогімнастики, пальчикової гімнастики);
• фізкультурно - валеологічне заняття;
• «школа м'яча» (загальнорозвивальні вправи, основні рухи та рухливі ігри, ігри - естафети з м'ячем);
• горизонтальний пластичний балет («пластик - шоу») за методикою М.Єфименка;
• тренувальні заняття (на закріплення певних видів основних рухів, техніки їх виконання);
• заняття - похід (заняття туризмом у день пішохідного переходу);
• заняття побудоване на музично - ритмічних рухах (різноманітні види ходьби та бігу під музичний супровід, з використанням танцювальних рухів; загальнорозвивальні вправи проводяться у вигляді ритмічної гімнастики; замість рухливої гри - музична гра, таночок);
• заняття з інтегрованим підходом до вирішення навчальних завдань (заняття з елементами інтеграції з чітким дотриманням його оздоровчої спрямованості);
• діагностичне (контрольне) заняття (один раз в квартал та в кінці навчального року);
• комплексне заняття під назвою «Малі олімпійські ігри».

Інноваційні підходи до проведення фізкультурних занять відображено в перспективному плануванні. Вдала добірка методів і прийомів  дає змогу успішно розв'язувати завдання  розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку .

Результати проведеної роботи свідчать, що інтегрований підхід до організації занять з фізичної культури є досить ефективним засобом виховання гармонійної особистості, а фізкультура не може існувати як окремий розділ. Вона є складовою єдиного цілого, тому що фізичний розвиток в цілому передбачає розвиток рухової активності, фізичних якостей дошкільника, знання всього тіла, його функцій,  призначення його основних частин, можливостей організму, вміння бути домірним до нього, розвиватися в межах індивідуальних можливостей власного потенціалу. Треба досконало знати стан здоров'я кожного вихованця, особливості його розвитку, щоб створити  найбільш сприятливі умови для всебічного розвитку дитини, його фізичної пристосованості до навколишнього життя. Головне моє завдання під час проведення різних форм фізичного виховання - збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я дітей, підвищення їх розумової і фізичної працездатності, розвиток кожної дитини за її індивідуальною природною програмою.

Розвиток фантазії, творчої уяви проявляється, насамперед, у руховій сфері дітей. На основі образного сприйняття об'єктів та явищ навколишньої природи, казкових персонажів діти вчать відображати  в основних рухах найхарактерніші їх риси. Як свідчать результати спостережень, найбільшого успіху діти досягають завдяки позитивним емоціям, від яких залежить особистісна цілеспрямованість та зростання рівня працездатності. Це особливо важливо, адже на тлі позитивних емоцій та завдяки ефективному керівництву педагога навіть короткочасні невдачі мають великий стимулюючий вплив у подальшій роботі над собою.

За таких умов діти здатні виявляти самостійність, завдяки якій в них активізується розумова аналітична діяльність, здібність до самостійного створення певних образів та реалізації їх у рухових діях.

 Отже інтегрований підхід до організації занять з фізичної культури - ефективний фактор, могутня сила в руках досвідченого педагога, спрямована на досягнення високої мети - формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості, здатної брати на себе вирішення складних завдань, досягати вершин, вести за собою інших, задовольняти власні амбіції не тільки в матеріальній сфері, а й в духовній. Для цього треба бути здоровою: фізично, психічно, духовно і соціально! Саме на це спрямований мій 28 - річний досвід роботи на освітянській ниві в галузі дошкільного виховання, зокрема і фізичного розвитку дошкільників.

 Досвідом роботи поділилася інструктор з фізкультури Момоток Т.Р.