Контроль за плануванням та здійсненням психологічного супроводу в ДНЗ (Виступ до наради керівників ДНЗ)

 Виступ до наради керівників дошкільних навчальних закладів та дошкільних підрозділів НВК "школа-сад" Рівненського району від 20 січня 2016 року

Контроль за плануванням та здійсненням психологічного супроводу в ДНЗ

У своїй діяльності практичний психолог дошкільного закладу керується, Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, Етичним кодексом психолога, Положенням про психологічну службу системи освіти України, наказами, розпорядженнями і вказівками Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, відповідних органів управління освітою, міжнародними правовими актами, Загальною Декларацією прав дитини та Конвенцією прав дитини.

Метою діяльності працівників психологічної служби дошкільного навчального закладу є створення умов для розвитку дитини відповідно до вікових норм та їхніх індивідуальних особливостей. У дошкільному навчальному закладі практичний психолог спрямовує свою діяльність напопередження виникнення проблем розвитку дитини (порушення емоційно-​вольової сфери, проблем взаємовідносин з однолітками, педагогічними працівниками, батьками; допомогу (сприяння) дитині у вирішенні актуальних завдань її розвитку, навчання, соціалізації; психологічне забезпечення освітніх програм; допомогу педагогам, батькам у створенні необхідних умов для гармонійного розвитку дитини; формування психологічної культури учнів, батьків, педагогів.

Діяльність практичного психолога дошкільного закладу передбачає не лише використання різноманітних методів діагностичної, корекційно-​розвивальної роботи з дітьми, але виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації.

Психолого-педагогічний супровід освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі може здійснюватись у співпраці з усіма суб'єктами навчально-​виховного процесу: дітьми, батьками, педагогами та, у разі необхідності, суміжними спеціалістами (дефектологами, медиками тощо).

Психологічний супровід розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі - це система професійної діяльності психолога, спрямована на створення соціально-​психологічних умов для збереження і зміцнення здоров'я, успішного навчання і психологічного розвитку дитини в ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими в дошкільному навчальному закладі. Педагоги і батьки - активні учасники цього процесу. Вихователь використовує рекомендації психолога, здійснює педагогічний супровід розвитку дитини, а батьки підтримують дитину, забезпечуючи їй емоційний комфорт, захист, любов і тепло.

Професійність і ефективність психологічного супроводу дитини залежить від організації роботи дошкільного закладу, використання інноваційних технологій, створення чіткої організації роботи психологічної служби в дошкільному закладі, відпрацювання моделі супроводу дитини у співпраці практичного психолога, вихователів і батьків.

Психологічною передумовою створення цілісної системи супроводу є довірливі, проникнуті взаємоповагою й взаєморозумінням відносини між адміністрацією, вихователями, батьками, вихованцями і практичним психологом.

Етапи залучення вихователів і батьків до системи психологічного супроводу повинні здійснюватися поступово:

1.   Руйнування усталених поглядів;

2.   Набуття необхідної психолого-​педагогічної компетентності;

3.   Опанування системою супроводу, усвідомлення своєї ролі в ній та практична реалізація заходів.

За М.Р. Бітяновою в основі психологічного супроводу освітнього процесу лежить єдність чотирьох функцій:

1) діагностика сутності виникаючої проблеми;

2) інформація про сутність проблеми і шляхи її вирішення;

3) консультування на етапі прийняття рішення і вироблення плану подолання проблеми;

4) первинна допомога на етапі реалізації плану подолання проблеми.

Діяльність практичного психолога в рамках психологічного супроводу потребує:

- здійснення спільно з педагогами аналізу освітнього середовища з погляду тих можливостей, які воно пред'являє до психологічних можливостей і рівня розвитку дитини;

- визначення психологічних критеріїв ефективного навчання і розвитку дошкільників;

- розроблення і реалізації заходів, які сприяють успішному розвиткові дітей.

Основними напрямами діяльності практичного психолога дошкільного навчального закладу, які забезпечують вирішення завдань психологічного супроводу розвитку дитини, є діагностична, просвітницька, консультативна та корекційно-​розвивальна діяльність.

Першим кроком у реалізації поставлених перед психологічною службою дошкільного навчального закладу завдань є психологічна діагностика, яка має на меті зібрати необхідні дані про розвиток дитини для того, щоб спланувати подальшу роботу з дитиною, педагогами, батьками.

Психологічна діагностика у дошкільному навчальному закладі

У плануванні та здійсненні цього напряму роботи практичний психолог дошкільного навчального закладу керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах. Психологічна діагностика дитини здійснюється за згодою батьків чи осіб, що їх замінюють, за такими напрямами:

- вивчення адаптації під час адаптації до дошкільного закладу;

- вивчення рівня розвитку пізнавальної сфери;

- вивчення особистості та емоційно-​вольової сфери;

- вивчення комунікативної сфери;

- вивчення стилів сімейного виховання;

- вивчення інтересів, нахилів, здібностей;

- вивчення емоційних станів.

Обираючи методику дослідження, практичний психолог дошкільного навчального закладу обов'язково повинен звертати увагу на її відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Важливою умовою проведення діагностичного обстеження є емоційний стан дитини під час діагностики та створення доброзичливої атмосфери, налагодження контакту психолога з дитиною.

За результатами психодіагностичних досліджень практичний психолог зобов'язаний вести відповідну документацію і статистичну звітність: протоколи діагностичних досліджень, аналітичні довідки, індивідуальні картки психологічного супроводу дитини.

Корекційно-​розвивальна робота психолога дошкільного навчального закладу здійснюється з метою відновлення цілісності особистості, балансу психодинамічних сил, гармонізації внутрішнього світу та модифікацію поведінки дитини засобами збагачення і зміни соціального середовища або навчання нових форм поведінки. Розвивальна і корекційна робота мають розгортатися як процес впливу на особистість дитини вцілому відповідно до таких принципів:

- єдність діагностики і корекції. Цей принцип реалізується у трьох аспектах. По-​перше, корекційній роботі передує діагностика, по-​друге, в процесі корекції йде уточнення діагнозу, по-​третє, корекційна робота потребує постійної оцінки її ефективності, критерієм якої є ті зміни, які відбуваються у психіці дитини;

- діяльнісний принцип. Головним засобом корекційно-​розвивального впливу є організація активної діяльності дитини у співпраці з дорослим;

- психокорекція проводиться у зоні найближчого розвитку, оскільки робота з дитиною за межами цієї зони (за Л. С. Виготським) не матиме корекційного ефекту;

- спрямованість корекційної роботи «згори до низу», тобто, на створення оптимальних умов для розвитку вищих психічних функцій, за рахунок яких будуть компенсовані недоліки елементарних психічних процесів. Наприклад, для подолання вад механічної пам'яті, необхідно розвивати мовлення, мислення, логічну пам'ять; для корекції недоліків уваги практичний психолог удосконалює регулюючу функцію мовлення дитини, самоконтроль;

- принцип нормативності, зміст якого полягає в орієнтації на еталон розвитку на певному віковому етапі. Тобто, в результаті корекції дитина має досягти такого рівня розвитку, який відповідає її віку.

- врахування в корекційній практиці системності розвитку. Усі особистісні якості, психічні функції тісно взаємопов'язані між собою. Тому недоліки однієї з них призводять до недостатності інших. Корекція має бути спрямована на усунення причини відхилень у розвитку;

- принцип «заміщуючого онтогенезу». Корекційна робота має починатись від тієї «точки», після якої почалось відхилення від ідеальної програми розвитку;

- дуже важливо, щоб корекція розвитку носила випереджаючий характер, була спрямована не на тренування й удосконалення того, що вже досягнуто дитиною, а на активне формування того, що планується досягнути у найближчій перспективі відповідно до законів вікового розвитку і становлення індивідуальності;

- принцип наступності. Кожне корекційно-​розвивальне заняття має вміщувати завдання для самостійного виконання, які на попередньому виконувались з допомогою практичного психолога. Якщо на попередньому занятті дитина не впоралась з певним завданням, на наступному пропонується його спрощений варіант;

- урахування індивідуально-​психологічних особливостей дитини, її інтересів, здібностей, якостей характеру, соціальної ситуації розвитку тощо.

Дитина обов'язково має одержувати задоволення від корекційно-​розвивальних занять. Це забезпечується завдяки тому, що практичний психолог має використовувати цікаві для дитини види завдань; створювати такі умови, за яких дитина досягає успіху, отримує задоволення від подолання труднощів; виявляти емпатію, приймати дитину такою, яка вона є, не оцінюючи її.

Механізми колекційного впливу залежать від причин, що зумовили відхилення у психічному розвитку дитини. Якщо недостатня сформованість окремої психічної функції зумовлена локальним пошкодженням кори головного мозку, то для відновлення цієї функції необхідно «обійти ушкоджену ділянку», сформувати необхідні операції іншим шляхом, з опорою на збережені психічні процеси.

Іншою причиною наявності вад психіки може бути відсутність необхідних соціальних умов її розвитку або неврахування індивідуальних особливостей дитини. За сприятливих умов психічні процеси формуються у дитини спонтанно, завдяки наслідуванню дорослих і узагальненню досвіду. Через інертність нервових процесів, або порушення динаміки їхнього перебігу (переважання збудження чи гальмування), або через відсутність сприятливих умов психічні функції формуються неправильно, поверхово. У цьому випадку, щоб відновити ушкоджену функцію, необхідно провести дитину через весь процес її формування.

Практичний психолог дошкільного навчального закладу у своїй роботі може застосовувати різні методи та техніки корекції. Рекомендуємо використовувати ігротерапію, різні напрями арттерапії, психогімнастику, дидактичні та рухливі ігри тощо.

Розробляючи корекційну програму, слід відрізняти труднощі, що виникають у дитини через порушення та відхилення у розвитку від проблем, пов'язаних з надмірними вимогами з боку батьків або педагогів до дітей без врахування психологічних особливостей віку, можливих індивідуальних варіантів проживання цього віку тією чи іншою дитиною.

На основі психологічного діагнозу складається корекційної-​розвивальна програма, яка містить мету, напрями корекції, психологічні механізми допомоги, у ній також зазначається кількість занять, їхня частота та тривалість одного заняття, перераховуються методи та прийоми, які будуть використовуватися, визначається форма занять.

Корекційно- ​розвивальні заняття можуть проводитись в індивідуальній або груповій формі. Вибір форми занять залежить від мети. Так, наприклад, якщо об'єктом корекційного впливу виступають навички спілкування з однолітками, то більш ефективною, очевидно, буде групова форма. А корекцію вад пізнавальних процесів зручно проводити індивідуально. Крім того, при певних медичних та психологічних діагнозах (аутизм, грубе порушення поведінки тощо) існують протипоказання до групової форми занять. Кількість учнів у корекційній групі не повинна перевищувати п'ять чоловік. Тільки за такої умови практичний психолог може виразно усвідомлювати все, що відбувається у психіці кожної дитини.

У корекційно-​розвивальній роботі практичного психолога можна умовно виділити кілька взаємопов'язаних етапів:

I. Діагностичний, що містить такі види діяльності:

- вивчення запиту;

- первинне формулювання психологічної проблеми;

- висування гіпотез стосовно причини психологічної проблеми;

- комплексна психологічна діагностика особистості;

- визначення чинників, які пов'язані з указаною проблемою або зумовлюють її появу;

- формулювання психологічного діагнозу з обов'язковим визначенням прогнозу подальшого розвитку особистості;

- розроблення корекційної-​розвивальної програми.

II. Установчий, передбачає такі важливі моменти діяльності психолога:

- створення сприятливого психологічного клімату

- формування довіри дитини до психолога та позитивного ставлення до методів корекційного впливу.

- створення активної настанови дитини на діяльність під час корекційної-​розвивальних занять;

- формування мотивів дитини.

III. Корекційний (виконання корекційно-​розвивальної програми):

- проведення занять із дітьми відповідно до корекційної-​розвивальної програми;

- контроль за динамікою корекційної-​розвивальної роботи;

- надання батькам зворотнього зв'язку про хід корекційної роботи;

- оцінка ефективності корекції.

- оцінка результативності корекційної-​розвивальної програми з огляду досягнення запланованої мети;

- складання рекомендацій щодо виховання й навчання дітей, спрямованих на закріплення позитивних результатів корекційної роботи.

Інформація щодо корекційної-​розвивальної роботи (програма, відвідування занять, результати та особливості поведінки дитини на заняттях) фіксуються в журналі корекційної-​розвивальної роботи.

Практичний психолог, здійснюючи корекційну роботу з дитиною, домагається певних змін у поведінці дитини в умовах особистісного спілкування. Проте, чи будуть ці зміни актуалізовані в реальному житті дитини, залежить як від самої дитини так і від того, наскільки оточення (батьки, вихователі) готові помітити, підтримати і прийняти ті позитивні зрушення, які поступово з'являються у поведінці дитини.

Просвітницька робота. Важливим напрямом роботи практичного психолога дошкільного навчального закладу є психологічна просвіта педагогів, батьків. Для реалізації даного напряму діяльності рекомендуємо використовувати різноманітні форми роботи: засідання психолого-​педагогічного клубу, випуск психологічної газети закладу, виступи на педрадах, батьківських зборах, «круглих столах», психолого-​педагогічних консиліумах, лекціях з проблем виховання дітей дошкільного віку тощо.

Зміст просвітницької роботи практичного психолога у дошкільному закладі освіти великою мірою визначається віком дітей. Адже для кожного віку мають місце свої характерні особливості та проблеми психічного розвитку, які вимагають уваги з метою попередження їх загострення. Так, практичний психолог дошкільного навчального закладу, здійснюючи просвітницьку роботу з вихователями та батьками, обов'язково має акцентувати їхню увагу на важливості урахування психологічних новоутворень дошкільного віку та їх вплив на подальший розвиток дитини.

Орієнтовна тематика:

1. Вікові особливості дошкільника;

2. Психологічні основи забезпечення гармонійного розвитку дітей;

3. Особливості адаптації дітей до дошкільного закладу;

3. Підготовка дитини до навчання у школі;

4. Психологічні основи спілкування з батьками.

Консультування(індивідуальне, групове), здійснюється, як правило, за заявленими проблемами як з педагогами, так і з батьками. Під психологічним консультуванням зазвичай розуміється сукупність процедур, направлених на допомогу людині у вирішенні проблем і ухваленні рішень щодо професійної кар'єри, браку, сім'ї, вдосконалення особистості і міжособистісних відносин.

Можна виділити основні положення в підході до консультування:

1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти за власним розсудом;

2. Консультування допомагає навчатися новій поведінці;

3. Консультування сприяє розвитку особи;

4. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто признається, що незалежний, відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах ухвалювати самостійні рішення, а консультант створює умови, які заохочують вольову поведінку клієнта.

Індивідуальні консультації - це вид психологічної допомоги, направлений на вирішення різного роду психологічних проблем. Основним засобом дії є бесіда, в ході якої психолог допомагає клієнту зрозуміти дійсні причини проблем, а також сформувати успішні стратегії подальшої поведінки.

На сімейних консультаціях проблеми розглядаються як результат порушення взаємодії членів сім'ї, тому на них клієнт розглядається не тільки як окрема особа, але і як частина своєї сімейної системи.

Консультації практичного психолога дошкільного навчального закладу з питань виховання дітей мають на меті допомогти батькам краще зрозуміти причини особливостей поведінки власної дитини, знайти з нею спільну мову, зрозуміти її потреби і вирішити конфліктні ситуації, навчитися підтримувати дитину у важких життєвих ситуаціях.

Поряд з основними напрямами діяльності практичний психолог у дошкільному навчальному закладі має володіти такими напрямами роботи як прогностика, реабілітація та профілактика.

Реабілітація- надання психолого-​педагогічної допомоги вихованцям, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності.

Прогностика - розроблення і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.

Профілактика - це один з напрямів діяльності, що дозволяє своєчасно попередити відхилення у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігти конфліктним ситуаціям у навчально-​виховному процесі. Особливість профілактичної діяльності працівника психологічної служби з дітьми дошкільного віку полягає в опосередкованості впливу на дитину через батьків і вихователів.

Практичний психолог на рівні свого професіоналізму повинен бути озброєний знанням «що робити?» (специфіка професійних завдань), «яким чином?» (рівень технологічної оснащеності фахівця, форми організації роботи, рефлексія результатів процесу здійснення супроводу), «на яких підставах?» (система базових уявлень) і «заради чого?» (система початкових професійних цінностей і цілей). Це передбачає, що практичний психолог дошкільного закладу не тільки повинен володіти методиками діагностики, консультування, корекції, але й мати здатність до системного аналізу проблемних ситуацій, програмування і планування діяльності, спрямованої на їх вирішення, організації в цих цілях учасників освітнього процесу (дитина, однолітки, батьки, педагоги, адміністрація).

 Методист РМК відділу освіти Андрійчук О.Р.