Ровиваємо зір дитини: завдання корекційної роботи

 Практичний порадник для батьків

На сьогодні в Україні порушення зору посідають перше місце серед інших розладів. До цієї групи належать сліпі (близько 10%) та слабозорі (люди із зниженим зором). Сліпими вважаються особи, у яких повністю відсутні зорові відчуття або ж ті, котрі мають лише незначну частку світловідчуттів (гострота зору до 0,004). Слабозорими - ті, хто має значне зниження зору (в межах від 0,05 до 0,2 при використанні коригуючих окулярів). Внаслідок неповного чи спотвореного сприйняття довкілля уявлення таких дітей певною мірою збіднені, фрагментарні, одержана інформація погано запам'ятовується. Діти відчувають труднощі під час малювання, читання, письма, виконання практичних завдань тощо; швидко стомлюються, що зумовлює зниження розумової та фізичної працездатності. Саме тому вони потребують дозованого зорового навантаження та охоронного режиму під час організації освітнього процесу. З огляду на те, що упродовж перебування дитини в дитячому садку її зір може змінюватися (відповідно змінюватимуться офтальмологічні рекомендації), необхідна скоординована робота всіх педагогів,  медичної сестри, лікаря, практичного психолога, офтальмолога та батьків, які мають тримати під контролем допустимі фізичні та зорові навантаження дитини. Організовуючи освітній процес для таких дітей, педагоги мають враховувати офтальмологічні дані щодо ступеня зниження зору, характеру захворювання, особливостей його перебігу та прогнозу на майбутнє (можливість погіршення чи покрашення). З огляду на це, педагог завжди має бути поінформованим з рекомендаціями офтальмолога стосовно використання звичайних і спеціальних засобів корекції (окуляри, контакті лінзи тощо) та додаткових засобів, що покращують зір (збільшувальні лінзи, проектори, тифлоприлади, аудіозаписи, спеціальні комп'ютерні програми, що трансформують письмовий текст у звуковий та ін.). Педагог має знати, кому з дітей окуляри призначені для постійного використання, а кому для роботи лише на далекій чи близькій відстані та контролювати дотримання ними визначеного режиму. Необхідно навчити дітей орієнтуватися у приміщенні ДНЗ (до моменту, доки дитина не запам'ятає всі маршрути; у випадку яких-небудь змін, її слід супроводжувати); надавати, якщо це можливо, навчальні матеріали в інших форматах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, на аудіо касеті); дати можливість використовувати звукозаписуючі прилади і комп'ютери. Не слід забувати про те, що все написане має бути озвучено педагогом. Крім того, у приміщенні та на подвір'ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися контрастними кольорами (крайні сходинки, двері тощо).

Кілька порад вихователеві та іншим педагогам ДНЗ:

• Через кожні 10-15 хвилин дитина має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи.
• Освітлення робочого місця дитини має бути не менше 75-100кд/м2.
• Прибрати усі перешкоди на шляху до робочого місця дитини.
• В унаочненнях доцільно збільшити шрифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим.
• Пишучи на дошці, намагатися розташовувати матеріал так, щоб в дитини він не злився в суцільну лінію. З'ясувати, написи яким кольором крейди дитина бачить краще.
• Давати можливість дитині підходити до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане. Озвучувати все, що пише вихователь на дошці.
• Намагатися все, що пишеться на дошці, продублювати роздатковим матеріалом.
• Звертати увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути матовий, а не глянцевий папір, шрифт великим і контрастним.
• Дитині з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, розгляд картини чи іншої наочності, читання тексту тощо. Не переобтяжувати дитину розгляданням дидактичного матеріалу з великою кількістю зображених предметів, написанням великої кількості елементів букв, читанням великих текстів, краще пояснити ще раз усно, переконатися, що вона все зрозуміла.
• 3 окремих розділів програми (художня література, українознавство, валеологія, природне і предметне довкілля тощо) можна використовувати аудіозаписи.
• Доцільно переглянути вимоги до письма. Іноді слабозорій дитині необхідно писати з використанням трафарета, щоб правильно розташувати елементи букв на сторінці та дотримуватися рядків.
• Частіше перевіряти розуміння дитиною матеріалу, який подається на занятті.
• Обовязково стежити за поставою дитини, водночас, не обмежувати її, коли вона близько підносить текст до очей.
• Дитина може погано бачити вираз обличчя вихователя і не розуміти, що він звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до дитини, і торкаючись її, звернутися на ім'я.
•  Не робити зайвих рухів і не закривати дитині джерело світла, не використовувати невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо).

Консультант тифлопедагог ОПМПК  Гаврилюк З.І.