Стилі батьківського виховання

 Сучасна сім'я, як і все суспільство, зазнала значних змін. Вона з різних причин недостатньою мірою виконує свою основну функцію.  Вона з різних причин недостатньою мірою виконує свою основну функцію.  Зростає кількість неблагополучних сімей, у яких батьки не в змозі (або не бажають) виховувати своїх дітей.  Відомі американські психологи Д. Баумрінд (1975), Е. Маккобі та Д. Мартин (1983) визначили чотири стилі батьківської поведінки на основі двох факторів впливу на дитину у сім'ї: батьківського контролю та батьківської любові.

  Авторитетний стиль передбачає високий рівень контролю. У таких родинах   стосунки теплі, батьки відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених у родині правил поведінки; у розумних межах допускають зміну своїх вимог; діти дуже добре адаптовані: упевнені в собі, у них розвинений самоконтроль і соціальні навички, вони добре поводяться в дитячому садку, навчаються в школі та мають високу самооцінку. Це демократичний метод виховання і означає, що батьки і діти рівні. Надання права вибору врівноважує почуття свободи і відповідальності в дитини. Діти, які контролюють своє життя і самостійно приймають рішення, добре працюють в майбутньому і поважають себе. Батьки заохочують дітей і визнають їх хорошу поведінку. Вони використовують методи дисципліни, за допомогою яких діти вчаться, а не чекають нагороди чи покарання.

Авторитарний стиль батьківської поведінки характеризується високим рівнем контролю та холодними стосунками з дітьми. Батьки закриті для постійного спілкування. Ними встановлюються жорсткі вимоги та правила, не дозволяється їх обговорення. Негативним є те, що до дитини ставлять надто високі вимоги, виконання яких потребує максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Така психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки. Дитина втрачає стимул до корисної діяльності, у неї виникає недовіра до людей, вона прагне уникати контактів з ними. З віком у дитини деформується поведінка. Людина  підкоряється владним людям, а щодо слабших за себе виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність.

Ліберальний стиль (поблажливий) передбачає низький рівень контролю. У таких сім'ях слабко або й зовсім не регламентують поведінку дитини. Дітям надано необмежену свободу за умови незначного керівництва з боку батьків; батьки не встановлюють будь-яких обмежень; діти схильні до неслухняності та агресивності, у присутності чужих людей поводять себе неадекватно та імпульсивно, проте в деяких випадках стають активними, рішучими та творчими людьми. Ліберальні батьки - нетрадиційні й поблажливі до дітей, намагаються уникати конфліктів, часто використовують підкуп, щоб домогтися потрібної поведінки від дитини. Дітей, яких виховують ліберальні батьки, часто називають «розпещеними». Вони ростуть з браком самодисципліни, нерозвиненими соціальними та комунікативними навичками, дуже егоїстичними і невпевненими у собі.

Індиферентний стиль характеризується низьким рівнем контролю. Дітям не встановлюють жодних обмежень; батьки байдужі до власних чад, стосунки - холодні, батьки закриті до спілкування; через обтяженість власними проблемами в них не залишається сил на виховання дітей. Така байдужість сприяє розвитку у дітей недовіри до оточуючих, неспокою і стресу, провокує асоціальну поведінку.Часто їм важко побудувати значимі і цінні відносини. Вони воліють дбати про себе і розраховувати тільки на себе.

Підготувала вихователь Бенюк О.В.