Сучасні підходи до формування дитини за освітньою лінією«Дитина в соціумі» та попередження соціального неблагополуччя дітей

     Підготувала вихователь Сенюк Н.Г.

Сучасні орієнтири розвитку особистості проектуються і вті­люються у педагогічний процес дошкільного закладу через створення умов для формування соціально-емоційного досвіду дітей:

-         засвоєння загальнолюдських цінностей, гуманізму;

-         збагачення поінформованості стосовно норм поведінки;

-         фор­мування навичок спілкування і спільної діяльності.

Для вирі­шення цих завдань освітній процес дошкільного закладу спрямовується на створення гуманістичного виховного середовища, в якому дитина може стати активним учасником взаємодії у різних видах діяльності, взаєминах з педагогами і однолітками.

Дитина здобуває соціальний досвід безперервно, а вихова­тель має постійно насичувати його гуманним змістом. Уся атмосфера дошкільного закладу, поведінка дорослих, спілкування, спільна діяльність дітей має сприяти збагаченню соціального досвіду дошкільника, формуванню його соціального здоров'я. Тому поруч із заплановани­ми і підготовленими вихователем формами роботи щодо фор­мування у дітей соціального досвіду варто використовувати і ті події, що відбуваються не заплановано.«Нова іграшка, квітка, що розцвіла, хвороба  товариша по групі і згодом - його по­вернення в дитячий садок і багато інших подій, що виникають поза планом виховної діяльності, - все це може стати предме­том соціально-емоційного переживання й осмислення дітьми.

Майстерність вихователя виявляється у доцільності й адек­ватності апелювання до почуттів і досвіду дітей, тактовності і делікатності в обговоренні питань, що їх хвилюють, та вмінні ненав'язливо і точно допомагати дитині у ціннісному освоєнні світу людей

Доцільно починати заняття із довірчої інформації: «Діти, давайте поговоримо про те, що вас сьогодні порадувало. Мені приємно, що сьогодні хороша погода, що ми разом, що почався новий день, який принесе багато цікавого і радісного кожному з нас. Починається нове заняття. Чого ви чекаєте від нього?»

1. Бесіди про людей. Насамперед, цікавими мають бути бесі­ди про рідних. Наприклад, з дошкільнятами варто обговорити питання «Що ти знаєш про своїх рідних? Скільки років мамі? Що мама любить: слухати музику, читати, вишивати, малю­вати? Якою мама була у твоєму віці? Чим мама відрізняється від інших жінок? Чи є у мами подруги? Як мама ставиться до своєї мами? Як можна піклуватися про маму?».

Після читання оповідання В. Осєєвої  «Сини» вихователь запитує дітей: «За кого з героїв твору вам радісно? За кого прикро? Як ви думаєте, що почувала мама хлопчика, який допоміг? А які почуття пережив він сам від свого вчинку? Уявіть собі, що могло відчути серце тих хлопчиків, які не здо­гадались допомогти своїм мамам? Як ви думаєте, побачивши, як син піклується про маму, чи будуть вони уважнішими до своїх мам?».

Можна запропонувати: «Давайте заплющимо очі і згадаємо кожен свою маму. Якою ви зараз побачили маму: радісною чи засмученою? А тепер відкриємо очі і подумаємо, що приємного ви зробите своїй мамі у таких ситуаціях. Мама прийшла з роботи втомлена. Як потрібно її зустріти, що сказа­ти і зробити? А ось інший випадок: мама приготувала вечерю, а тобі їсти не хочеться, бо ти поспішаєш вийти гратися з дру­зями у дворі. Як ти вчиниш?».

Значну роль відіграють бесіди із залученням соціального досвіду дітей: пізнавального та особистісного змісту, які роз­ширюють знання про довкілля, розвивають самосвідомість, уміння вступати у діалог, висловлювати власну думку та зі­ставляти її з думкою інших людей, враховувати їх побажання.

Потрібно, щоб діти усвідомлювали, що члени сім'ї пов'язані родинними зв'язками не лише із самою дитиною, а й між собою, незалежно від неї. Пропоновані для обмірковування си­туації можуть бути такими: «Уявіть собі сім'ю: мама, тато, бабуся, син 10 років, донечка 5 років. Як зробити так, щоб  вихідний день усі відпочили?».

 Слід надавати дітям мож­ливість визначати своє місце і право у вирішенні сімейних справ: «Мама вважає так, тато - ось як. А як пропонуєш ти? Давайте порадимося. Порадитися - це означає, що кожен ви­словлює свою думку, а потім ці думки обговорюються і при­ймається спільне рішення».

Перетворенню складного світу етичних понять на зрозумілі дітям явища сприяє креативний підхід вихователя, його уміння показати зв'язок як доброго у людських проявах (чесність, до­брота, чуйність, допомога та ін.), так і негативного, щоб діти розуміли причини помилок і вміли аналізувати їх і виправ­ляти. Скажімо, проводячи бесіду про чесність, можна запита­ти, чому люди говорять неправду (бояться покарання; хочуть здаватися кращими, ніж вони є насправді; бажають мати те, на що не заслуговують). Отже, у правди є вороги: страх, за­здрість, жадібність.

2. Ситуації збагачення соціального емоційного досвіду дітей - відображають певну життєву проблему, яка може бути осмис­лена дитиною на основі власного досвіду.

Вербальні ситуації можуть мати вигляд розповіді про той чи інший випадок, або вимагати закінчення розповіді, або пропонувати кілька варі­антів поведінки, можуть пропонувати дітям дати оцінку. При цьому потрібно уникати моралізування чи прямих аналогій із поведінкою конкретних вихованців.

Ігрові ситуації мають характер імітації, розігрування сценок чи казки за ролями тощо. На відміну від ігрових, для практичних, (поведінкових) ситуацій характерним є реальне вирішення тієї чи іншої проблеми.   

3. Розповіді вихователя про взаємини людей мають бути зрозумілими і близькими досвіду дітей. Дитину потрібно вчи­ти аналізувати і моделювати поведінку і взаємини людей, ви­ходячи з, її власного сприйняття. Заняття з використанням розповідей вихователя будуються на основі обговорення і висловлювання аналітичних суджень із залученням власного досвіду; включають аналіз літературних творів; роздуми про близьких і рідних, про добро і зло, про значення любові в житті людини; бесіди про свої вчинки і справи та пов'язані з ними переживання інших та свої. Вихователь має підкреслю­вати віру дитини у свої сили, в те, що вона може робити добро для людей.

 Ось розповідь про добрий ранок Василька: «Мама вранці ласкаво усміхнулася, приві­тала його: "Доброго ранку, синочку!". Йдучи у дитячий садок, разом із мамою Василько допоміг бабусі нести важку сумку, а жінці з немовлям у візочку - перейти вулицю. Прощаючись з мамою, Василько побажав їй успішного дня, а зайшовши до кімнати, щиро привітався з вихователькою і дітьми: "Добрий день, Ма­ріє Іванівно! Здрастуйте, друзі!". Потім сказав Ірусі, що нові банти їй до лиця. Василькові було добре».

Так для дітей стає зрозумілим поняття «праця душі»: для того, щоб тобі було добре, потрібно робити добро людям, тоді воно стане твоїм власним надбанням.

Діти мають усвідомити, що взаємини людей - велика цін­ність, їх потрібно підтримувати і збагачувати. Слід вчити розуміти стан іншої людини, поважати її почуття, рахувати­ся з її інтересами: «Що відчуває людина, коли їй бажають доброго здоров'я?», «Чи зрадів Петрик, коли ти привітав його з днем народження?», «Чому дівчинка заплакала, коли загубила свою іграшку?», «Що потрібно зробити, коли другу погано?» та ін.

4.       Розповіді вихователя про своє дитинство «Коли я була маленькою» особливо зближують дітей і педагога. «Коли я була маленькою, моїй мамі подобалось, що ми з братиком зу­стрічали її з роботи, брали сумку з її рук і йшли разом до­дому. Вдома мили руки і допомагали мамі накрити стіл. Ми розповідали мамі про те, як гралися із друзями, чого нового навчилися. А мама розповідала про свою роботу. Ми чекали на прихід з роботи тата і радилися, що цікавого йому розпо­вісти про наш день. І ми були щасливі, бо були уважними і розуміли один одного».

Педагог має пам'ятати, що бесіди про гуманність, не під­кріплені досвідом дитини, її інтересом і розумінням, - це не­безпечний формалізм і демагогія. Переконуючи у перевагах того чи іншого вчинку, варто підібрати такі докази, які не­байдужі дитині, залишаючи за нею право вибору. Цим забез­печується індивідуальний підхід до особливостей характеру і увага до стану дитини в даний момент. Така ненав'язлива оцінка закладає основу довіри дитини до дорослого.

Доцільно залучати дітей до складання родовідного дерева, розглядання сімейних фотографій, документів, листів, розпо­відей про родинні реліквії.

Ефективним буде використання казкових ігрових техноло­гій («Квітка доброти», «Промінчики людяності», «Острів розу­міння», «Дзвіночки совісті») та психотехнологій: гімнастики почуттів, енергетичних вправ «Жива вода», «Серце на долоні», «Тепло рук друга». Для їх створення від педагога вимагається здатність до глибоких почуттів і вміння творчого залучення дітей до співпереживання.

«Квітка доброти»

Вихователь пропонує серцевину квітки - форму серця. Різ­нокольорові пелюстки вибирають діти і прикладають до сер­цевини. Пелюстку може додати кожна дитина, називаючи до­бре слово (справу, якість, вчинок). Квітка може мати стільки пелюсток, скільки пропонують діти. Насамкінець вихователь запитує дітей, чи сподобалася їм квітка доброти, пропонує по­вторити все, що називали діти, і зберегти пам'ять про цю квіт­ку у своєму серці.

Цікаво для дітей брати участь у вправах-драматизаціях: «Відвідини хворого», «Прихід у гості», «Привітання з днем народження».

Ігрові вправи можуть бути використані як у повсякденному житті, так і на заняттях. Вони дозволяють включати явища гуманного змісту у досвід дітей, наблизити складний світ мо­ральних понять до вікових особливостей дошкільника, допо­магають здобути навички гуманної поведінки.

«Кого я люблю»

Вихователь пропонує дітям назвати всіх, кого вони люб­лять. Виграє той, хто називає більше людей. Далі дітям про­понується показати, як можна виявити свою любов (ласкаво доторкнутися, запропонувати іграшку, запросити присісти по­руч із собою).

«Ім'я моєї мами»

Діти розказують, на яку квітку, погоду, тваринку схоже ім'я їх мам. Інші вгадують ім'я мами товариша.

«Хто до нас прийшов»

Вихователь пропонує дітям уявити, що в дитячий садок прийшов хтось добрий, веселий, ласкавий. Пропонує приду­мати, хто це може бути, і розповісти про нього.

«Чи може Баба Яга бути доброю?»

Вихователь пропонує дітям придумати, що можна зробити, щоб не злякатися Баби-Яги. Потрібно уявити, що вона може бути не тільки страшною, а й іншою. Можливо, вона зла, бо її хтось образив? Чи у неї щось болить?

Вихователь підводить дітей до висновку, що кожну людину потрібно сприймати такою, якою вона є. Краще не лякатися, не засуджувати, а намагатися зрозуміти.

«Людина - господар своїх почуттів»

Вихователь розповідає про дівчинку Марійку, якій подо­балося сердитися. Вранці їй не сподобався сніданок і вона образилася на маму, а потім на тата - за те, що він не дозволив їй взутися у нові легкі черевички, бо йшов дощ. Далі вона розсердилася на людей, яких було багато на зупинці автобуса, через що довелося чекати в черзі. (Діти показу­ють, як сердилася Марійка). А коли вона прийшла в садо­чок, то побачила, що всі діти групи ображені на те, що вона така сердита (діти розігрують ображених). І їй стало прикро. Вона вирішила: «Як негарно сердитися і ображатися, краще людям усміхатися». Так Марійка стала господарем своїх по­чуттів.

Використання добрих слів і виразів закріплюють, подоро­жуючи в грі у Країну Ввічливості. Вихователь розповідає каз­ку про цю країну, куди не можна потрапити ні літаком, ні кораблем, ні автомобілем. Усі люди в цій Країні ввічливі та уважні. Навіть собачки подають лапку перехожим, щоб приві­татися. У цій країні ніхто нікого не ображає, не обманює і не сердиться. Потрапити у цю країну можна лише за допомогою добрих слів і виразів.

Дітям потрібно дати для засвоєння зразки добрих слів та виразів.

• Вітання: доброго ранку; добрий день; доброго вечора; добро­го здоров'я; моє вітання; радий вас бачити; вітаю вас; радий зустрічі; привіт.
• Прощання: до побачення; до зустрічі; на добраніч; бувай­те здорові; бажаю всього найкращого; щасливої дороги; уклін вам; щасливого повернення; чекатиму на зустріч.
• Вибачення: пробачте, будь ласка; прийміть мої вибачення; зрозумійте мене; прошу пробачення; даруйте; я був неправий.
• Прохання: будь ласка, будьте люб'язні; чи не могли б ви; дозвольте; прошу вас.
• Побажання: вітаю вас; будьте здорові; смачного; з днем на­родження; щасти вам; мир вашому дому; хай щастить; бажаю гараздів.
• Подяка: щиро дякую; велике спасибі; ви дуже люб'язні; прийміть мою вдячність; завдячую вам.
• Знайомство: будьмо знайомі; радий знайомству з вами; до­звольте з вами познайомитися.

Неабияке значення має засвоєння дітьми характеристик со­ціального буття людини. Поруч із конкретними прикладами, що ілюструють відповідні поняття, вихователю варто приді­лити увагу визначенням гуманної поведінки та якостей осо­бистості.

Вдячність - почуття прихильності за зроблене тобі добро, за доброзичливе ставлення; до батьків - за життя.

Ввічливий - той, хто виконує правила спілкування, привіт­ний.

Великодущний - багатий на почуття, готовий до прощення і добротворення.

Відповідальний - знає свої права і обов'язки, здатний виконувати те, що належить.

Добро - все позитивне, що служить благу людини, світле, радісне, життєстворююче.

Доброзичливий - той, хто бажає добра іншим людям, гото­вий їм допомагати.

Душевний - сповнений щирої любові до людей і довкілля.

Життєлюбність - інтерес до життя і вдячність за нього.

Любов - почуття сердечної прихильності, потреба в іншій людині.

Скромність - стриманість у виявленні власних переваг і визнанні успіхів.

Співпереживання - переживання почуттів іншого, бажан­ня підтримати, бути разом у радості й біді.

Чесність - правдивість, здатність правильно оцінювати себе та інших.

Щедрість - подільчивість, готовність і вміння охоче допомагати іншим.

Щирість - відкритість іншим людям, відвертість, здатність відчувати радість від спілкування.

До ефективних технологій розвитку соціальних емоцій дітей належать казкові подорожі, які приваблюють дітей, захоплюють незвичним сюжетом. З метою впливу на емоції вихованців можна використати їх у якості щирої бесіди, яка і виявляє, і водночас формує у дітей культуру переживан­ня і вираження почуттів. «Ось Царство Доброти - місце, де можна розповісти про свою радість і горе, поділитися цим з іншими людьми і знайти розуміння». Дітям пропонується пригадати випадки, які трапилися з ними і запам'яталися. Коди дитина розповідає про радісні події - грає музика. Коли мова йде про образу, біду - кожен учасник бажає ди­тині, щоб більше цього не повторилося, знаходить слова роз­ради для того, хто розповідає про прикрий випадок. Вихова­тель підводить дітей до висновку, що Царство Доброти - це не фантастика, а те, як люди ставляться один до одного. Кожна людина обирає для себе: жити їй у цьому Царстві чи ні. І якщо обирає доброту, то вона - справжня людина. Тоді треба жити за законами доброти, бути уважним до інших, співчувати і допомагати. Потрібно дати дітям зразки того, як можна висловити співчуття, розрадити, запропонувати свою допомогу.

Із захопленням діти відображають уявлення про людські вза­ємини не лише в ігровій, а й у зображувальній діяльності («Моя сім'я», «Життя», «Добро»). Можна запропонувати дітям нама­лювати улюблену людину у вигляді сонця, квітки, дерева тощо.

Заняття узагальнювального змісту варто проводити після того, як діти здобудуть знання і - що найголовніше - досвід емоційного переживання певного морального змісту та відпо­відної поведінки.

З метою формування соціально-комунікативної компетен­ції дітей старшого дошкільного віку можна використовувати комплекс різноманітних методів і прийомів. Для формування уміння встановлювати контакт, отримувати необхідну інфор­мацію у спілкуванні, висловлювати власні думки, викорис­тання мовленнєвого етикету можуть бути застосовані такі тех­нології:

- діалогові: «розмова при зустрічі», «прохання про допомо­гу», «домовся із другом», «передай інформацію», «вислови свої думки з приводу...», «поділися враженнями», «що ти думаєш про ситуацію, яка склалася?», «знайомство»;

- ігрові: «Ввічливі слова», «Будь ласка», «Магазин ввічли­вих слів», «Компліменти»; ігри: «Опиши предмет», «Ток-шоу»;

- театралізовані вправи: «Зустріч гостей», «Відвідини друга».

Ці методи дозволяють вихователям вправляти дітей у вста­новленні контакту з іншими людьми, вчити, як правильно ві­татися, виявляти турботу, запитувати про здоров'я, поступатися місцем тощо. На основі отриманих дітьми знань та умінь може бути створений етичний кодекс правил ввічливого спілкування,

Важливим умінням для забезпечення соціального здоров'я є уміння контролювати свої емоції, розу­міти емоційний стан однолітків та дорослих, розповідати про нього. Тут у пригоді можуть стати бесіди про різні емоційні стани людей, програвання етюдів на передачу різноманітних емоцій та почуттів (наприклад, «Малювання емоцій»). Дореч­ним буде використання ігор на вміння розпізнавати та оціню­вати емоційні стани людей («Мій настрій», «Лото настроїв», «Назви схожі», «Емоції героїв», «Як ти себе почуваєш» та ін.).

Ефективним у формуванні уміння вислухати іншу людину й вести простий діалог з дорослими та однолітками, з повагою ставитися до їхніх думок, інтересів буде тренінг різноманітних життєвих ситуацій; розповідь «Веселі вихідні»; організація спілкування з малюками; моделювання різноманітних життє­вих ситуацій: «Розмова по телефону», «Розмова двох друзів».

Важливими показниками компетентності дитини в освіт­ній лінії «Дитина в соціумі» є уміння спокійно відстоювати власні думки та уміння узгоджувати свої бажання, прагнення з інтересами інших людей, брати участь у колективних справах. Для їх формування доречно використовувати ігри: «Що я відчуваю», «Якого кольору твій настрій»; ігрові тренінги; розігрування епізодів із життєвого досвіду дітей; ігри на розвиток уміння співробітництва та взаємодії («Малюємо разом», «Улюблена іграшка», «Різнокольоровий букет») та на виховання позитивного ставлення до інших («Ввічливі слова», «Будь ласка», «Дружба починається з усмішки», «Комплімен­ти», «Назви друга лагідно»); організацію колективної праці.

Формуванню вміння з повагою ставитись до навколишніх людей та приймати і надавати допомогу допоможуть занят­тя «У Країні Ввічливості та Доброти», «Дружба - це велика сила»; читання та аналіз творів художньої літератури (аналіз поведінки персонажів), проведення на їх основі бесід з дітьми. Ефективним також буде аналіз та практичне розв'язання жит­тєвих ситуацій, наприклад, «Ти побачив, що старший хлоп­чик ображає молодшого. Як можна допомогти малюку?»; метод «незавершених оповідань»; корегувальні технології: обго­ворення правильності вчинку; ситуації морального вибору: «Ти побачив, як твій товариш розлив воду, на якій послизнулася і мало не впала дитина. Коли вихователька запитала, хто це зро­бив, він промовчав. Що ти робитимеш?»; ігри на розвиток спів­чуття та співпереживання («Намалюй добру тваринку» та ін.).

Для адаптації дитини у складному світі людських вза­ємин необхідним є формування у дітей уміння не сваритись, а спокійно поводитись у конфліктних ситуаціях. Цьому спри­ятимуть дидактичні ігри («Оціни вчинок», «Знайди гідне ви­рішення» та ін.); ігри-драматизації («Колосок», «Два цапки»); читання та аналіз творів художньої літератури (аналіз пове­дінки персонажів); програвання ситуацій з невідомим кінцем (незавершене оповідання): «Що було б, якби?», «Як би ти по­водився у цій ситуації?» та розігрування епізодів із життєвого досвіду дітей. Також можуть використовуватись моделювальні технології: створення ситуацій спілкування та поведінки у конфліктних ситуаціях; складання правил поведінки для виходу героя із складної ситуації; діалогові технології («скла­ди власний варіант сюжету», «вислови власну думку» тощо); методика «незавершених оповідань»; корегувальні технології.

Доречно у День здоров'я (останній день кожного місяця) включати тематичні заняття, наприклад: «День друзів», «День доброти», «День милосердя», «День сім'ї», «День знайомства з правами та обов'язками», «День ввічливості», «День праці», «День гарної поведінки», «День вдячності», «День миру і злагоди» та ін.

Зазначені засоби формування соціального досвіду дітей ма­ють бути використані у комплексі, реалізуватися як на спеціальних заняттях, так і у повсякденному житті.