Нові діти: правила виховання сучасного дошкільника (Практикум для батьків)

 Про те, що сьогоднішні діти не такі, як іще десять років тому, говорять і досвідчені вихователі, і науковці. Багатьох сучасних дошкільнят називають «складними», їхні інтереси, висловлювання, вчинки нерідко не лише бентежать дорослих, а й заганяють у глухий кут. Тут йдеться не про дітей особливої категорії, а про тих, які розвиваються відповідно до норми.

Органічною передумовою формування аномальної поведінки дітей, які нормально розвиваються, є загальний стан здоров'я (75-80% дітей народжуються з ознаками функціональної незрілості центральної нервової системи  (ЦНС). Потім 90% адекватності діяльності ЦНС, поведінки та розвитку дитини залежить  від дорослих, які оточують її. Гіперактивність, агресивність, дефіцит уваги, емоційна лабільність, розгальмування, що викликає асоціальну поведінку, істерики - все це, як магніт, притягує до себе функціональна незрілість ЦНС у поєднанні з педагогічною безграмотністю дорослих. І, навпаки, всього цього можна уникнути, оздоровлюючи психіку дитини із застосуванням методів лікувальної педагогіки.

Ми, дорослі, шукаємо найбільш оптимальні методи авторитарного впливу на дітей замість того, щоб самим змінити свою поведінку й досягти лікувального ефекту у вихованні. Або ж використовуємо тактику «торгів», домовляючись й умовляючи дитину вчинити правильно. При цьому не помічаємо, що робимо з неї маніпулятора, займаємось моралізаторством і доводимо до істерик. Аби уникнути цього варто дотримуватися простих правил.

Висловлюйте дитині свої виховні настанови наодинці - вдома чи в приміщенні дитячого садка. Малюку легше впоратися із самим собою в просторі кімнати, а не на безмежній території вулиці. Він краще зрозуміє інструкції дорослого, менше розпорошуватиметься його увага та менше знайдеться глядачів, яким він охоче демонструватиме свою істерику.

Будьте послідовні й невідступні. Якщо ввели якесь правило, завжди дотримуйтеся його незалежно від настрою, втоми або зайнятості. (Наприклад, дорослий дозволяє дитині те, що вчора забороняв, щоб спокійно поговорити по телефону, закінчити якусь справу абощо).

 Збираючись «повчати» дитину, зважте, чи зможете досягти результату тут і зараз. Якщо ви не в змозі довести виховний процес до кінця, навіть не починайте розмову на цю тему. Не обтяжуйте дитину нескінченними зауваженнями та окриками. Спробуйте все владнати спокійно.

Роблячи дитині зауваження, використовуйте менше слів. Окриками дитину заспокоїти не можна. Говоріть тихо, чітко. (Наприклад, якщо ви  кажете: «Ти куди йдеш?», розберіться із самим собою: Ви запитуєте чи забороняєте? Якщо запитуєте - це вам потрібно для інформації? Якщо забороняєте, продовжте: «Ти куди йдеш? Туди йти небезпечно!» І будьте напоготові до подальших дій, якщо дитина не послухається.

Перш,  ніж щось вимагати від дитини, подумайте, як ви діятимете, якщо вона не послухається (переконанням, вмовлянням, повчанням, пригадування попередніх наслідків від негативного вчинку тощо). Це стосується як правил і принципів, уже відомих дитині, так і нових важливих зауважень.

 Суміш з поспіху, вседозволеності, батьківської безвідповідальності формує сучасного малюка запальним, нетерплячим, таким, що не визнає заборон та авторитетів. Тільки правильна, спланована, обміркована, послідовна і систематична поведінка дорослого здатна усунути аномалії поведінки дитини.

Пам'ятка для батьків «Чому діти саме так поводяться?»

 Підготувала практичний психолог Турченюк І.О.