Психологічна корекція невпевненості в собі

    Виховання впевненості в собі в дитини полягає в розвитку адекватних її можливостям домагань і само оцінювання. Необхідно викликати в дитини почуття симпатії до самої себе, самоповаги на основі більш точного знання своїх достоїнств і вад. Виховувати сміливість ризикувати (у розумних межах), бути самим собою без побоювання "втратити себе", бажання прагнути до успіху і самоствердження у своїх починаннях.

    Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки :

  • Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого.
  • Не перехвалюйте дитини, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
  • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути в чомусь краще її.
  • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть достоїнства іншого й покажіть, що ваша дитина може також досягти цього.
  • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте уголос свої можливості й результати справи.
  • Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

    Особливості стилю поведінки із сором'язливими дітьми :

  • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
  • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
  • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступити в контакт із "чужим" дорослим. Наприклад : "Треба довідатися, про що ця цікава книга з чудовими картинками. Давай запитаємо бібліотекаря (продавця) і попросимо дати її подивитися". Звичайно в такій ситуації "вимушеного" спілкування дитина спочатку скута настільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись од руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.