Створення безпечних психологічних умов зростання дитини. Психологічний порадник для батьків

 Благородство виховується благородством. Воля виховується волею. 
                                                                           Любов виховується любов'ю. (Ш. Амонашвілі)

Мама для дитини - перший психологічний захист. У дітей, розлучених з мамою у ранньому віці, навіть на короткий термін, виникає депресія, а іноді, як наслідок, синдром недорозвиненості. Причина  цього -  збіднілий емоційний світ людини, брак спілкування та уваги. Якщо мати та близькі люди не застосовують у спілкування з дитиною тілесного фізичного контакту, погладжування, усмішок, похвали, то у дітей виявляється більше поведінкових відхилень від норми, ніж у тих, які виховуються у сім'ї  що намагається створити психологічно-комфортне середовище для зростання малюка.

Створити безпечні психологічні умови зростання дитини означає в першу чергу забезпечити психологічний комфорт, а саме відчуття задоволення, прийняття. Якщо змалечку дитину виховувати в атмосфері любові та взаєморозуміння  вона виросте чуйною та доброзичливою. Якщо ж батьки зривають на ній всі свої невдачі й подають приклад стосунків, не гідний наслідування, то дитина зростає нечуйною, черствою, а іноді жорстокою у ставленні до інших (до тварин, рослин, людей).

Звички роблять наше життя комфортним. З огляду на них ми оцінюємо, наскільки приємно та практично почуваємось у тому чи іншому середовищі. Спільне завдання сім'ї та педагогів, формувати у малюків звички, які б не створювали їм у майбутньому дискомфорту, а позитивно впливали на їх особистість, духовний світ.

Дитину навчає те, що її оточує:

• Якщо малюка часто критикують, то, відповідно, навчають осуджувати;
• Демонструють ворожість - учать битися;
• Висміюють, то дитина буде несміливою, невпевненою у собі, з комплексом неповноцінності;
• Якщо хоча б іноді бувають поблажливими, то виховують дитину терплячою;
• Хвалять - навчають оцінювати;
• Чесні з дитиною вчать справедливості й відповідальності;
• Намагаються створити для малюка безпечне середовище - вчать вірити в себе і в людей; намагаються створити атмосферу дружби та взаєморозуміння - вчать знаходити любов у світі;
• Привчають до колективної праці - дають відчуття власної значущості (дитина почувається потрібною);
• Доброзичливо ставляться до інших - виховають емпатійну особистість;
• Проявляють активне співчуття (з наданням можливої допомоги) до тих, хто цього потребує - матимуть гарантовану поміч від власної дитини в майбутньому, оскільки виростять її небайдужою;
• Звертають увагу на гарні речі - розвивають естетичний смак.

Якою виросте Ваша дитина, залежить повністю від того, які умови Ви їй створюєте, які речі вона вважатиме для себе прийнятними і відповідно комфортними, а які ні. Щоб малюк міг комфортно почуватися у суспільстві, потрібно прививати йому не словами, а власними вчинками, діями такі норми суспільної моралі, як чесність, відповідальність, відчуття гідності, працьовитість, терпіння, совість, почуття обов'язку, вміння співпереживати, доброзичливість.

Отже, для розвитку дитини необхідно створювати такі умови, за яких малюк матиме змогу приймати власні вільні рішення  (принаймні, щоб він так вважав), здійснювати вільні дії, а не під тиском страху чи чужої волі.

Лише дотримуючись усіх умов, можна створити психологічно комфортне середовище для розвитку дитини. І тільки такий психологічний комфорт сприятиме її моральному становленню та духовному здоров'ю.

Духовне здоров'я залежить від рівня оволодіння духовними цінностями й обумовлюється психічним здоров'ям особистості - її врівноваженістю, психічною стійкістю, самодостатністю та спрямованістю мотиваційної сфери, що практично неможливо без створення прийнятних умов для розвитку такої особистості.

Моральне здоров'я є складником духовного здоров'я людини. Оволодіння загальнолюдськими моральними нормами, етикою спілкування та дотримання цих норм у житті забезпечить культурний розвиток особистості, збагачення її духовного світу, освіченості, вихованості й подальшу комфортну життєдіяльність. Формування морального здоров'я безпосередньо пов'язане із соціальними умовами, в яких живе дитина. Основою відчуття відповідальності є стійкий і усвідомлений вольовий акт.  Духовно збагачена дитина, в якої сформована відповідальність за свої вчинки, здатна протистояти злу, агресії, шкідливим звичкам, адже насиченість і повноцінність її життя, активна позиція є противагою ілюзорним миттєвостям задоволення.

Отже,  для збереження і зміцнення психічного здоров'я дитини використовуйте такі техніки: релаксаційний масаж, музикотерапія, музикомалювання, танцювальна терапія, психогімнастика, казкотерапія, сміхотерапія, кольоротерапія, бібліотерапія та даруйте дітям більше посмішок, любов і повагу.

Дотримуйтеся наступних порад:

1. У дитини не повинно згасати бажання посміхатися. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції - плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, а має бути сама собою.

2. Кожна дитина повинна відчувати, що їй раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна.

3. Спілкування не має характеризуватися жорстокістю стосовно висловлювань, побажань, критичних зауважень. 

4. Не можна обмежувати волю дитини; усі дії, які вона чинитиме, повинні йти від власної ініціативи. 

5. Не можна нікого ні карати, ні хвалити не заслужено.

6. Помічати позитивне потрібно якомога частіше, шукати для цього щонайменші приводи.

7. Осуджувати треба якнайменше, іноді варто бути поблажливим. 

8. Заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною. 

9. Завжди має створюватися атмосфера підтримки та взаєморозуміння,        створюватися ситуація успіху для дитини.

10. Щоб підтримати дитину, необхідно спиратися на її сильні сторони, уникати акцентування на невдачах, показувати задоволення дитиною.

11. Потрібно спілкуватися з дитиною, активно використовувати гумор, дозволяти дитині самій вирішувати деякі проблеми. Підтримувати її хороші прагнення, намагатися не бути категоричним. 

12. Демонструвати оптимізм, вірити у свою дитину. 

13. Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати їй корисні звички, здатність до самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення, в якому вона буде перебувати; 

14. Уміти помічати гарне, ділитися цим з дітьми. 

15. Безперервно любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до них, показувати їм свою любов - вони мають це постійно відчувати.

Підготувала  практичний  психолог  Юлія ВІННІЧУК